Рішення № 82096964, 27.05.2019, Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 131/1126/18

Провадження № 2/131/65/2019

2019 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2019 м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Олексієнка О.Ю.,

за участю секретаря судових засідань Телевань С.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні без фіксації процесуальної дії технічними засобами в м. Іллінці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Іллінецької міської ради Вінницької області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Іллінецької міської ради Вінницької області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом.

Позов мотивувала тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько — ОСОБА_2 .

Після смерті батька відкрилась спадщина, яку відповідно до закону 13.10.2003 року позивач прийняла та державним нотаріусом Іллінецької державної нотаріальної контори Воронюк В.К., видано свідоцтво на право спадщини за законом.

Крім того, відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 0,8500 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 , яка була передана її батькові у приватну власність рішенням 7 сесії 22 скликання від 27.01.1996 року Василівською сільською радою, Іллінецького району, Вінницької області, але при житті спадкодавець не отримав правовстановчих документів.

ІНФОРМАЦІЯ_2 2007 року померла бабуся позивача - ОСОБА_3 .

Після смерті баби відкрилась спадщина, яку відповідно до заповіту 11 вересня 2008 року ОСОБА_1 прийняла та державним нотаріусом Іллінецької державної нотаріальної контори Воронюк В.К видано свідоцтво на право спадщини за заповітом.

Крім того, відкрилась спадщина на земельну ділянку площею 0,5900 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 .

На даний час позивач бажає оформити свої спадкові права на вказані земельні ділянки, однак не може цього зробити в нотаріальному порядку, оскільки правовстановлюючі документи на спадкове майно на ім`я спадкодавця відсутні. Тому вона просить суд визнати право власності на вказані земельні ділянки за попередніми власниками, а також за нею в порядку спадкування за законом після смерті батька - ОСОБА_2 та баби – ОСОБА_3 .

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилась, натомість подала до суду заяву, в якій позовні вимоги підтримала, просить їх задоволити та розглянути справу за її відсутності.

Представник відповідача Іллінецької міської ради Вінницької області подав відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позовні вимоги міська рада визнає, проти їх задоволення не заперечує та просить проводити розгляд справи у відсутність представника ради.

За таких обставин суд вважає за можливе вирішити справу у відсутність сторін на підставі наявних у справі доказів.

Так, відповідно до ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається після смерті фізичної особи, або оголошення її померлою.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача ОСОБА_2 (а.с.8).

До неоформленого спадкового майна покійного належить земельна ділянка площею 0,8500 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 , яка була передана йому у приватну власність рішенням 7 сесії 22 скликання від 27.01. 1996 року Василівської сільської ради, Іллінецького району, Вінницькою області (а.с. 20-22).

Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3

До неоформленого спадкового майна покійної належить земельна ділянка площею 0,5900 га для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 , яка була передана покійній у приватну власність рішенням 11 сесії 22 скликання від 24.06.1997 року Василівською сільською радою Іллінецького району Вінницької області (а.с. 18-19).

Відповідно ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Копією заповіту, від 01.04.2003 (а.с.15), копією свідоцтва про право на спадщину №1523 у спадковій справі №69/2008 (а.с.9), копією свідоцтва про право на спадщину №2558 у спадковій справі №394/2003 (а.с.10), копією паспорта громадянина України позивача (а.с. 5-6), стверджується, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ОСОБА_3 та за законом після смерті ОСОБА_2 , яка має право на спадкування.

Відповідно до положень ст.ст. 1268-1269 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкодавцем за життя було розпочато, але не завершено процедуру приватизації вищевказаної земельної ділянки.

Зазначене рішення про приватизацію земельної ділянки прийнято в період чинності Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок».

Згідно із статтею 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування зі збереженням її цільового призначення.

За статті 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статті 125 Земельного кодексу України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, а органами місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку. Не підлягають задоволенню позовні вимоги спадкоємців про визнання права власності на земельну ділянку, щодо якої спадкодавцем розпочато, але не завершено процедуру приватизації (Лист спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013, № 24-753/0/4-13 "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування").

На підставі абз. 2 п. 1 розділу X "Перехідні положення" ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", є підставою для реєстрації права власності на земельні ділянки цих громадян або їх спадкоємців відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Державна реєстрація таких земельних ділянок здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Аналіз наведеної норми свідчить, що у разі, якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету КМУ від 26 грудня 1992 року "Про приватизацію земельних ділянок", до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку, а якщо приватизація земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України не завершена й право на її завершення.

Верховний Суд в Постанові від 21 березня 2018 року по справі № 623/633/17, провадження № 61-6243 св. 18 зазначив, що:

«Якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі статтею 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки відповідно до чинного законодавства України, то спадкоємці мають право звертатися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування - права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

На підставі абзацу 2 пункту 1 розділу X «Перехідні положення» ЗК України рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийняті органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок» (втратив чинність на підставі Закону України від 14 вересня 2006 року № 139- V) є підставою для виготовлення та видачі цим громадянам або їх спадкоємцям державних актів на право власності на земельну ділянку за технічною документацією щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку (пункт 1 розділу X доповнено абзац 2 згідно із Законом від 16 вересня 2008 року № 509-V1). Якщо видача державного акта про право власності на землю здійснюється на підставі рішення про передачу громадянам України безоплатно у приватну власність земельних ділянок, прийнятого органами місцевого самоврядування відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року «Про приватизацію земельних ділянок», до спадкоємців переходить право отримати державний акт про право власності на земельну ділянку.

Зазначений порядок встановлений законодавством у разі набуття права власності на земельні ділянки шляхом їх приватизації громадянами (частина третя статті 116 Земельного Кодексу України).»

Згідно п.7 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Таким чином, оцінюючи в сукупності всі досліджені у справі докази, суд вважає, що вимоги позивача щодо визнання за нею права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом після смерті баби – ОСОБА_3 та батька - ОСОБА_2 є безпідставними, тому в їх задоволені слід відмовити.

Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати залишити за позивачем.

Доказів понесення будь-яких витрат відповідачем при розгляді даної справи суду надано не було.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 1217, 1218, 1220, 1223, 1268, 1270, ЦК України, ст. ст. 263, 264, 265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Іллінецької міської ради Вінницької області про визнання права власності на земельні ділянки в порядку спадкування за заповітом - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення через Іллінецький районний суд.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 , поштова адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Іллінецька міська рада Вінницької області, поштова адреса: 22700, вул. Соборна, 19, м. Іллінці, Вінницької області, код ЄДРПОУ: 03333618.

Головуючий: