Рішення № 82096927, 15.05.2019, Гайсинський районний суд Вінницької області

Справа № 127/17081/18

Провадження по справі № 2/129/178/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" травня 2019 р. Гайсинський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Дєдова С.М.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відсутність сторін та їх представників в місті Гайсині цивільну справу за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

Установив:

12.07.2018 р. до суду заявлено позов, у якому позивач просить стягнути з ОСОБА_1 29751 грн. 16 коп. боргу відповідно до укладеного 04.02.2011 р. кредитного карткового договору б/н, який складається з тіла кредиту 6678 грн. 73 коп., заборгованості за відсотками за користування кредитом 7660 грн. 03 коп., заборгованості за пенею 13519 грн. 49 коп., штрафу за фіксованою часткою 500 грн., штрафу за процентною складовою 1392 грн. 91 коп., а також судові витрати в сумі 1762 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 04.02.2011 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено картковий кредитний договір б/н (далі картковий кредитний договір) на кредитну лінію в сумі 300,00 грн. зі сплатою 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, остання взялася повністю та своєчасно повертати позичені гроші і сплачувати відсотки за користування ними, однак взяті зобов`язання не виконує і станом на 30.05.2018 р. її борг по нарахованому кредитному договору становить 29751 грн. 16 коп., який складається із заборгованості, - у сумі 6678 грн. 73 коп. за тілом кредиту, у сумі 7660 грн. 03 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом; у сумі 13519 грн. 49 коп. заборгованості за пенею, у сумі 500 грн. штрафу (фіксована частина) та у сумі 1392 грн. 91 коп. штрафу (процентна складова) відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, письмово просив справу розглянути у його відсутність на підставі наявних в матеріалах справи доказів, заявив про ухвалення заочного рішення у разі неявки відповідачки (а.с.2-4).

19.03.2019 р. представник відповідача ОСОБА_2 подала до суду письмову заяву про розгляд справи у її та відповідача відсутність (а.с. 201) та письмову заяву про часткове визнання позовних вимог, а саме погодилась на стягнення із ОСОБА_1 боргу за кредитом в сумі 2500 грн. (тіло кредиту), а в іншій частині позов не визнає, вважає іншу частину позовних вимог безпідставними та такими, які не підлягають до задоволення. На обґрунтування своїх заперечень у заяві пояснила, що позивач обґрунтовує свої позовні вимоги, кредитним договором № б/н від 04.02.2011 року, у вигляді встановлення кредитного ліміту на картку Відповідача у розмірі 300,00 грн. Як доказ укладення договору кредиту до позовної заяви додано анкету-заяву від 04.02.2011 р., в якій розмір кредиту та умови кредитування (процентна ставка, ставка пені, штрафу, термін кредитування) не зазначені. Також до позовної заяви долучено Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, при цьому доказів ознайомлення Відповідача з Умовами та Правилами в матеріалах справи немає. Вказаний витяг з Умов і Правил не містить дати складання вказаних документів та інформації про час їх дії, зазначений у позовній заяві Витяг з «Тарифів Банку» у матеріалах справи відсутній, до позову долучено два розрахунки за період з 04.02.2011 р. по 31.05.2015 р. та з 01.16.2015 р. по 30.05.2018 р. Розрахунок заборгованості за період з 04.02.2011 р. по 31.05.2015 р. містить наступні відсоткові ставки: з 04.02.2011 р. - 36 % річних, з 01.01.2013 р. - 30 % річних, з 01.09.2014 р. - 34,8 % річних, з 01.04.2015 р. - 43,2% річних. З матеріалів справи видно, що банк в односторонньому порядку підвищив відсоткову ставку, а саме: з 01.04.2015 року 43,2%. У разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку. За таких обставин відповідачем, ОСОБА_1 визнається борг по тілу кредиту у розмірі 2500.00 грн., крім того зі змісту розрахунку за період 01.16.2015 р. - 30.05.2018 р. банком до тіла кредиту щомісячно безпідставно та необґрунтовано включаються нараховані проценти, штрафи та пеня, а потім, в наступному місяці, на суму тіла з процентами і штрафними санкціями нараховуються проценти та пеня, викладене доводиться 4 стовпчиком Розрахунку «включення в заборгованість нарахованих відсотків, штрафів та пені», за яким слідує 5 - «складова заборгованості за наданим кредитом» в якій сумується тіло кредиту з боргом по процентах, пені і штрафах, згідно розрахунку станом на 30.05.2018 року борг за тілом кредиту у розмірі 6678,73 грн., а нарахування процентів/пені проводить на борг у розмірі 26060,35 грн. За таких обставин, розрахунок боргу за період з 01.06.2015 року по 30.05.2018 року є таким, що прямо суперечить нормам ЦК України, а відтак не є належним доказом боргу відповідача та відповідно позовні вимоги про стягнення боргу на підставі такого розрахунку не підлягають до задоволення. Позовна заява містить вимоги про стягнення двох штрафів у розмірі 500,00 грн. - штраф (фіксована складова), 1392,91 грн. - штраф (процентна складова) та пені у розмірі 13519,49 грн., позивач вважає, що стягнення трьох видів неустойки за порушення умов кредитного договору є неправомірним, оскільки прямо суперечить нормам ст. 61 Конституції України, виходячи з наступного: Постановою Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.10.2015 р. по справі № 6-2003цс15 висловлено наступну правову позицію щодо одночасного стягнення пені та штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язань по кредитному договору: «Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення». Серед позовних вимог значиться - стягнення пені у розмірі 13519,49 грн. При цьому, Витяг з «Тарифів Банку» у матеріалах справи відсутній, а інші матеріали справи не містять інформації про ставку пені, а відтак розмір боргу по пені не обґрунтований матеріалами справи, умови договору між Позивачем та Відповідачем не містять права Позивача нараховувати, якому б кореспондував та обов`язок Відповідача сплачувати пеню за невиконання зобов`язань. При цьому не встановлено наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов`язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту. Оскільки такі Умови не містять підпису позичальника (відповідача у справі), а в матеріалах справи немає будь-яких доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, і вони діяли в момент підписання заяви, вони не являються складовою частиною кредитного договору. Умови та Правила, на які Банк посилається як на складову кредитного договору, і які не підписані Відповідачем суперечать Тарифам, зокрема Тарифи не містять умов про право Банку нараховувати на прострочену заборгованість проценти за подвійною ставкою (п.2.1.1.12.2.1), право Банку нараховувати штраф у розмірі 100% від суми несплачених процентів (2.1.1.12.7.4), тощо.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності; у разі неявки осіб, які беруть участь у справі, розгляд справи проводиться без фіксування судового засідання технічним засобом.

З урахуванням позицій учасників розгляду справи, досліджених доказів та вимог закону, суд визнає за необхідне позов задовільнити частково з таких міркувань.

Встановлено, що 04.02.2011 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено картковий кредитний договір б/н (далі картковий кредитний договір) на кредитну лінію в сумі 300,00 грн. зі сплатою 36 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, остання взялася повністю та своєчасно повертати позичені гроші і сплачувати відсотки за користування ними, однак взяті зобов`язання не виконує і станом на 30.05.2018 р. її борг по нарахованому згідно із розрахунками банку кредитному договору становить 29751 грн. 16 коп., який складається із заборгованості, - у сумі 6678 грн. 73 коп. за тілом кредиту, у сумі 7660 грн. 03 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом; у сумі 13519 грн. 49 коп. заборгованості за пенею, у сумі 500 грн. штрафу (фіксована частина) та у сумі 1392 грн. 91 коп. штрафу (процентна складова) відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг. Відповідачем ОСОБА_3 В ОСОБА_4 С. визнається борг в сумі 2500 грн. заборгованості по тілу кредиту, а в іншій частині борг не визнається, оскільки між банком (позивачем) ОСОБА_1 (відповідачем) укладено картковий кредитний договір б/н шляхом підписання позичальником ОСОБА_1 . анкети-заяви від 04.02.2011 р., в якій розмір кредиту та умови кредитування (процентна ставка, ставка пені, штрафу, термін кредитування) не зазначені. Також до позовної заяви долучено Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, при цьому доказів ознайомлення Відповідача з Умовами та Правилами в матеріалах справи немає. Вказаний витяг з Умов і Правил не містить дати складання вказаних документів та інформації про час їх дії, зазначений у позовній заяві Витяг з «Тарифів Банку» у матеріалах справи відсутній, до позову долучено два розрахунки за період з 04.02.2011 р. по 31.05.2015 р. та з 01.16.2015 р. по 30.05.2018 р. Розрахунок заборгованості за період з 04.02.2011 р. по 31.05.2015 р. містить наступні відсоткові ставки: з 04.02.2011 р. - 36 % річних, з 01.01.2013 р. - 30 % річних, з 01.09.2014 р. - 34,8 % річних, з 01.04.2015 р. - 43,2% річних. З матеріалів справи видно, що банк в односторонньому порядку підвищив відсоткову ставку, а саме: з 01.04.2015 року 43,2%. У разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку. За таких обставин відповідачем, ОСОБА_1 визнається борг по тілу кредиту у розмірі 2500.00 грн., крім того зі змісту розрахунку за період 01.16.2015 р. - 30.05.2018 р. банком до тіла кредиту щомісячно безпідставно та необґрунтовано включаються нараховані проценти, штрафи та пеня, а потім, в наступному місяці, на суму тіла з процентами і штрафними санкціями нараховуються проценти та пеня, викладене доводиться 4 стовпчиком Розрахунку «включення в заборгованість нарахованих відсотків, штрафів та пені», за яким слідує 5 - «складова заборгованості за наданим кредитом» в якій сумується тіло кредиту з боргом по процентах, пені і штрафах, згідно розрахунку станом на 30.05.2018 року борг за тілом кредиту у розмірі 6678,73 грн., а нарахування процентів/пені проводить на борг у розмірі 26060,35 грн. За таких обставин, розрахунок боргу за період з 01.06.2015 року по 30.05.2018 року є таким, що прямо суперечить нормам ЦК України, а відтак не є належним доказом боргу відповідача та відповідно позовні вимоги про стягнення боргу на підставі такого розрахунку не підлягають до задоволення. Позовна заява містить вимоги про стягнення двох штрафів у розмірі 500,00 грн. - штраф (фіксована складова), 1392,91 грн. - штраф (процентна складова) та пені у розмірі 13519,49 грн., однак стягнення трьох видів неустойки за порушення умов кредитного договору є неправомірним, оскільки прямо суперечить нормам ст. 61 Конституції України, виходячи з наступного: Постановою Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.10.2015 р. по справі № 6-2003цс15 висловлено наступну правову позицію щодо одночасного стягнення пені та штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язань по кредитному договору: «Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення». Серед позовних вимог значиться - стягнення пені у розмірі 13519,49 грн. При цьому, Витяг з «Тарифів Банку» у матеріалах справи відсутній, а інші матеріали справи не містять інформації про ставку пені, а відтак розмір боргу по пені не обґрунтований матеріалами справи, умови договору між Позивачем та Відповідачем не містять права Позивача нараховувати, якому б кореспондував та обов`язок Відповідача сплачувати пеню за невиконання зобов`язань. При цьому не встановлено наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов`язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту. Оскільки такі Умови не містять підпису позичальника (відповідача у справі), а в матеріалах справи немає будь-яких доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, і вони діяли в момент підписання заяви, вони не являються складовою частиною кредитного договору. Умови та Правила, на які Банк посилається як на складову кредитного договору, і які не підписані Відповідачем суперечать Тарифам, зокрема Тарифи не містять умов про право Банку нараховувати на прострочену заборгованість проценти за подвійною ставкою (п.2.1.1.12.2.1), право Банку нараховувати штраф у розмірі 100% від суми несплачених процентів (2.1.1.12.7.4).

Спірні правовідносини регламентуються:

- ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України, за якими одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу; якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк;

- ст. 625 ЦК України, за змістом якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором чи законом;

- ст. 1054 ЦК України, за якою за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених кредитним договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Оскільки ОСОБА_1 добровільно взятих на себе зобов`язань по сплаті позивачеві кредитних коштів відповідно до кредитного договору не виконує і станом на 30.05.2018 р. її доведений позивачем та визнаний відповідачем борг по картковому кредитному договору б/н від 04.02.2011 року складає 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп., що порушує законне право позивача, то для захисту цього права з відповідача на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» вказаний борг в сумі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп., - необхідно стягнути рішенням суду, а в іншій частині позовних вимог про стягнення із ОСОБА_1 27251 грн. 16 коп. нарахованого банком боргу за вказаним кредитом необхідно відмовити через недоведеність цих позовних вимог належними та допустимими доказами.

При цьому, суд дійшов висновку щодо недоведеності позовних вимог про стягнення із ОСОБА_1 27251 грн. 16 коп. нарахованого банком боргу за кредитним договору б/н від 04.02.2011 року, оскільки позивачем на виконання свого обов`язку за ч.1 ст. 12, ст. 81 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, не доведено, що застосовані банком методики, формули та розрахунки суми заборгованості передбачені умовами договору, а також позивачем, на якого покладено тягар доказування щодо правомірності нарахованого банком боргу в сумі 27251 грн. 16 коп. за кредитним договору б/н від 04.02.2011 року, не спростовано твердження відповідача про те, що в укладеному картковому кредитному договорі б/н шляхом підписання позичальником ОСОБА_1 . анкети-заяви від 04.02.2011 р., не зазначені розмір кредиту та умови кредитування (процентна ставка, ставка пені, штрафу, термін кредитування). Також долучені позивачем до справи Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, не містять доказів ознайомлення Відповідача з Умовами та Правилами. Вказаний витяг з Умов і Правил не містить дати складання вказаних документів та інформації про час їх дії, зазначений у позовній заяві Витяг з «Тарифів Банку» у матеріалах справи відсутній, до позову долучено два розрахунки за період з 04.02.2011 р. по 31.05.2015 р. та з 01.16.2015 р. по 30.05.2018 р. Розрахунок заборгованості за період з 04.02.2011 р. по 31.05.2015 р. містить наступні відсоткові ставки: з 04.02.2011 р. - 36 % річних, з 01.01.2013 р. - 30 % річних, з 01.09.2014 р. - 34,8 % річних, з 01.04.2015 р. - 43,2% річних. З матеріалів справи видно, що банк в односторонньому порядку підвищив відсоткову ставку, а саме: з 01.04.2015 року 43,2%. У разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку. Крім того, зі змісту розрахунку за період 01.16.2015 р. - 30.05.2018 р. банком до тіла кредиту щомісячно безпідставно та необґрунтовано включаються нараховані проценти, штрафи та пеня, а потім, в наступному місяці, на суму тіла з процентами і штрафними санкціями нараховуються проценти та пеня, викладене доводиться 4 стовпчиком Розрахунку «включення в заборгованість нарахованих відсотків, штрафів та пені», за яким слідує 5 - «складова заборгованості за наданим кредитом» в якій сумується тіло кредиту з боргом по процентах, пені і штрафах, згідно розрахунку станом на 30.05.2018 року борг за тілом кредиту у розмірі 6678,73 грн., а нарахування процентів/пені проводить на борг у розмірі 26060,35 грн. За таких обставин, розрахунок боргу за період з 01.06.2015 року по 30.05.2018 року є таким, що прямо суперечить нормам ЦК України, а відтак не є належним доказом боргу відповідача та відповідно позовні вимоги про стягнення боргу на підставі такого розрахунку не підлягають до задоволення. Позовна заява містить вимоги про стягнення двох штрафів у розмірі 500,00 грн. - штраф (фіксована складова), 1392,91 грн. - штраф (процентна складова) та пені у розмірі 13519,49 грн., однак стягнення трьох видів неустойки за порушення умов кредитного договору є неправомірним, оскільки прямо суперечить нормам ст. 61 Конституції України, виходячи з наступного: Постановою Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 21.10.2015 р. по справі № 6-2003цс15 висловлено наступну правову позицію щодо одночасного стягнення пені та штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов`язань по кредитному договору: «Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення». Серед позовних вимог значиться - стягнення пені у розмірі 13519,49 грн. При цьому, Витяг з «Тарифів Банку» у матеріалах справи відсутній, а інші матеріали справи не містять інформації про ставку пені, а відтак розмір боргу по пені не обґрунтований матеріалами справи, умови договору між Позивачем та Відповідачем не містять права Позивача нараховувати, якому б кореспондував та обов`язок Відповідача сплачувати пеню за невиконання зобов`язань. При цьому, не встановлено наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов`язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту. Оскільки такі Умови не містять підпису позичальника (відповідача у справі), а в матеріалах справи немає будь-яких доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, і вони діяли в момент підписання заяви, вони не являються складовою частиною кредитного договору. Умови та Правила, на які Банк посилається як на складову кредитного договору, і які не підписані Відповідачем суперечать Тарифам, зокрема Тарифи не містять умов про право Банку нараховувати на прострочену заборгованість проценти за подвійною ставкою (п.2.1.1.12.2.1), право Банку нараховувати штраф у розмірі 100% від суми несплачених процентів (2.1.1.12.7.4).

Висновки суду підтверджуються такими доказами:

- копією анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, відповідно до якої ОСОБА_5 та АТ КБ «ПриватБанк» 11.09.2010 року уклали картковий кредитний договір (а.с.7-8);

- витягом АТ КБ «ПриватБанк» з умов і правил надання банківських послуг (а.с.9-32);

- розрахунком АТ КБ «ПриватБанк», відповідно до якого ОСОБА_5 станом на 30.09.2017 р. має борг по картковому кредитному договору (а.с.5-6);

- копією статуту ПАТ КБ «ПриватБанк», з якого видно, що ПАТ КБ «Приватбанк» є правонаступником усіх прав та обов`язків ЗАТ КБ «Приватбанк» (а.с.35-38);

- відповідями на відзив із додатками АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.а.с. 69-93, 107-133, 101-115, 117-141, 145-171);

- заявою про часткове визнання позовних вимог із наданням контррозрахунку та розрахунку заборгованості, що визнається відповідачем від 11.03.2019 року (а.с.а.с. 202-207).

Понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого ним судового збору у сумі 1600 грн. під час подання позову у зв`язку із задоволенням позовних вимог необхідно на підставі ст. 141 ЦПК України стягнути із відповідача ОСОБА_5 на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк».

Керуючись ст. ст. 200, 259, 263, 264, 265, 268 ЦПК України,

Вирішив:

Позовні вимоги задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), яка проживає в АДРЕСА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (рахунок № НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. боргу за картковим кредитним договором б/н від 04.02.2011 року.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), яка проживає в АДРЕСА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (рахунок № НОМЕР_2 , МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Вінницького апеляційного суду.

Суддя: