Ухвала суду № 82095971, 21.05.2019, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/18818/19-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2019 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Литвинова І.В.,

при секретарі судових засідань Винник С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у залі суду судове провадження за клопотанням адвоката Шейгас Марини Валеріївни в інтересах Приватного акціонерного товариства «АТЕК» ЄДРПОУ (00240112) про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва, від 07.02.2019 у кримінальному провадженні № 12017000000001363,

ВСТАНОВИВ:

11.04.2019 в провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва Литвинової І.В. надійшло клопотання адвоката Шейгас М.В. в інтересах ПрАТ «АТЕК» ЄДРПОУ (00240112), яке передано слідчому судді Литвиновій І.В. 15.04.2019, про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва №757/5363/18-к, від 07.02.2019 у кримінальному провадженні № 12017000000001363, а саме на нерухоме майно та корпоративні права:

- на корпоративні права, а саме: 100 відсотків простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства «АТЕК» (міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів: UA4000178149, код ЄДРПОУ емітента: 00240112, місцезнаходження емітента: 03062, м. Київ, проспект Перемоги, 83), у загальній кількості 17 080 (сімнадцять тисяч вісімдесят) штук, номінальною вартістю 500 (п`ятсот) грн. 00 коп. за 1 (одну) акцію, загальна вартість яких складає 8 540 000 (вісім мільйонів п`ятсот сорок тисяч) грн. 00 коп.

- на нерухоме майно, яке належить на праві власності ПрАТ «АТЕК», а саме на:

- нежитловий будинок в літ «Б», загальною площею 358,3 кв.м, яке знаходиться за адресою: ( АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер об`єкта: 874042880000;

- гуртожиток по літері «А», загальною площею 7233 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта: 873966780000;

- будівлю, загальною площею 800,5 кв.м (опис: громадський (виробничий) будинок літера А - 98,0 кв.м; 1 - 20,1 кв.м; Р - 62,5 кв.м; С - 70,1 кв.м; Е - 140,0 кв.м; Т - 50,3 кв.м; И - 100,5 кв.м; К" - 10,0 кв.м; Л " - 81,5 кв.м; М " - 68,5 кв.м; Н" - 70,0 кв.м; О " - 10,5 кв.м; П" - 18,5 кв.м), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта: 846646880000;

- громадський будинок (літ А), загальною площею 279,1 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта: 763823680000;

- базу відпочинку « Горлиця », загальною площею: 3040,4 кв.м., (складові частини: адмінкорпус, котельня; гуртожиток; спальний корпус; харчоблок із столовою; склад; бібліотека; приміщення клубу; насосна; убиральні; сарай; санвузли; артскважина; ТП; дачні будинки; водонапірна башня, земельна ділянка з кадастровим номером: НОМЕР_1 , площею 6,092 га), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, реєстраційний номер об`єкта: 452631532231.

Мотивуючи подане клопотання про скасування арешту майна, заявник вказує, що арешт було накладено безпідставно, необґрунтовано, також посилається на те, що в подальшому застосуванні цього заходу забезпечення кримінального провадження минула потреба.

У судове засідання представник заявника не з`явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином, подав до суду заяву про розгляд клопотання у його відсутність вимоги підтримав та просив задовольнити.

Прокурор в судове засідання не з`явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті скарги у відсутність осіб, які не з`явились, на підставі наданих доказів.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Судовим розглядом встановлено, що Генеральною прокуратурою України здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні № 12017000000001363 від 27.09.2017 за фактом незаконного заволодіння майном ПрАТ «АТЕК» (00240112) за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

07.02.2019 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва у справі №:757/5363/19-к за клопотанням заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтриманням державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Шевченком А.Г. було накладено арешт на вищевказане майно.

У відповідності до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Таким чином, слідчий суддя приходить до висновку про наявність у заявника права на звернення до суду з клопотанням про скасування арешту майна.

Так, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Відповідно до Постанови Європейського Суду від 09.06.2005 по справі «Бакланов проти Російської Федерації», Постанови Європейського Суду від 24 березня 2005 року по справі «Фрізен проти Російської Федерації», Судом наголошується на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів. Більше того, верховенство права, одна з засад демократичної держави, втілюється у статтях Конвенції. Питання у тому, чи було досягнуто справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, має значення для справи лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.

Як вбачається з мотивувальної частини ухвали Печерського районного суду м. Києва від 07.02.2019 при накладенні арешту слідчий суддя виходив з того, що на даному етапі досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на нерухоме майно та корпоративні права з метою всебічного, повного й неупередженого розслідування, встановлення всіх обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Незважаючи на те, що досудове розслідування здійснюється на протязі тривалого проміжку часу, стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили про будь-які логічні та об`єктивні підстави для накладення арешту на вилучене майно, яке перебуває у власності заявника. Підозра заявнику не пред`явлена, цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Стороною обвинувачення не надано суду допустимих, в розумінні ст. 86 КПК України, доказів що вказують про прямий, або опосередкований зв`язок заявника та інших осіб, які вчинили кримінальне правопорушення з обставинами, які є предметом досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, а також відсутні підстави відповідальності заявника за незаконні дії третіх осіб.

Версія органу досудового розслідування, що майно на яке накладено арешт відповідає ознакам визначених ст. 98 КПК України, тобто відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні № 12017000000001363, належним чином не досліджена та не підтверджена допустимими в розумінні ст. 86 КПК України доказами, а спростована наданими доказами в обґрунтування скасування арешту майна.

Враховуючи, вказане підстав вважати, що існує правова підстава для арешту майна заявника взагалі спростовується, а також враховуючи ту обставину, що однією з засад кримінального провадження є принцип змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, тоді як представник органу досудового розслідування в судове засідання не з`явився та не представив слідчому судді належних доказів для безспірного висновку щодо необхідності продовження дії даного заходу забезпечення кримінального провадження, та принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом, а слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в кримінальному провадженні даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявника належним йому майном, у зв`язку з чим вважає за доцільне скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

Що стосується розгляду клопотання адвоката Шейгас М.В. в частині скасування передачі майна в управління Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, застосованого ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.02.2019, то слідчий суддя приходить до наступного.

Так, відповідно до ст. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 4 ст. 9 КПК України передбачено, що у разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 24 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Відповідно до статті 13 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. До аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд (Рішення від 06.03.2018р., справа № 243/6674/17-к, провадження № 51-499км17).

Стаття 13 Конвенції вимагає «ефективного засобу правового захисту у відповідному національному органі» кожному, чиї права і свободи, що викладені в Конвенції, було порушено. Хоча це формулювання є цілком зрозумілим правовим поняттям, при витлумаченні статті 13 Комісія і Суд зіткнулись з більшою кількістю проблем, у порівнянні з витлумаченням інших статей Конвенції. Суд дійшов висновку, що захист, який пропонується в статті 13, має поширюватись на всі випадки обґрунтованих заяв про порушення прав і свобод, які гарантуються Конвенцією (Класс та інші проти Федеративної Республіки Німеччини (1978).

У справі Сільвер та інші проти Сполученого Королівства (1983) Суд навів таке роз`яснення: «Коли особа, наводячи аргументи, звертається із заявою про порушення гарантованих Конвенцією прав і свобод, вона повинна мати засоби правового захисту у відповідному національному органі як для того, щоб її питання було вирішене, так і з метою одержання, в разі необхідності, компенсації».

На додаток до статті 13 Конвенції, два інші положення Конвенції також вимагають від держав запровадити засоби правового захисту для запобігання порушенню прав, які захищає Конвенція: пункт 4 статті 5 (habeas corpus) і пункт 1 статті 6 (справедливий судовий розгляд). Оскільки в цих двох положеннях йдеться саме про судовий захист прав, Суд, як правило, визнає такий рівень захисту більш надійним, ніж той, який пропонується у статті 13. В результаті Суд концентрує свою увагу на розгляді статті 5 або статті 6, на які робиться посилання, і потім часто визнає, що немає необхідності розглядати також питання про ефективні засоби правового захисту ( Де Вільде, Оомс та Версип проти Бельгії (1971) (стаття 13 перекривалась пунктом 4 статті 5) та Ейрі проти Ірландії (1979) (стаття 13 перекривалась пунктом 1 статті 6). Однак слід відзначити, що стаття 13 може бути єдиним прийнятним положенням у справах, в яких йдеться про брак ефективних засобів захисту при порушенні прав, які за Конвенцією не визначаються ні як кримінальні, ні як цивільні.

В даному випадку, діючим кримінально-процесуальним кодексом України, на противагу вирішенню іншого питання (накладення арешту та скасування арешту майна), не передбачено, ні в апеляційному, ні в іншому порядку перегляд рішення про передачу активів в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, що істотно порушує право осіб на ефективний засіб юридичного захисту.

Зазначені обставини свідчать про наявність прогалин в праві стосовно процесуального врегулювання розгляду слідчим суддею питання щодо скасування передачі активів в управління Національного агентства України.

У рішенні по справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» Європейський суд з прав людини зазначив, що справедливість вимагає, щоб особам, які постраждали, було надано право оскаржувати рішення уряду з питань позбавлення власності, встановлення контролю за її використанням і було надане відшкодування.

За таких обставин, враховуючи, що питання про передачу активів в управління Національному агентству, відповідно до положень КПК України та Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» є похідним і напряму залежить від арешту майна, який повинен передувати, тому слідчий суддя вважає за можливим, з метою забезпечення права осіб на ефективний засіб юридичного захисту, розглянути в цій частині клопотання адвоката Посохова В.С. та застосувати аналогію закону, за правилами, закріпленими в Главі 17 КПК України.

Як встановлено в ході судового розгляду клопотання, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.02.2019 було задоволено клопотання заступника начальника відділу процесуального керівництва досудовим розслідування і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України Шевченка А.Г. та передано в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901) нерухоме майно, яке належить на праві власності ПрАТ «АТЕК», а саме:

- нежитловий будинок в літ «Б», загальною площею 358,3 кв.м, яке знаходиться за адресою: ( АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер об`єкта: 874042880000;

- гуртожиток по літері « А» , загальною площею 7233 кв .м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта: 873966780000;

- будівлю, загальною площею 800,5 кв.м (опис: громадський (виробничий) будинок літера А - 98,0 кв.м; 1 - 20,1 кв.м; Р - 62,5 кв.м; С - 70,1 кв.м; Е - 140,0 кв.м; Т - 50,3 кв.м; И - 100,5 кв.м; К" - 10,0 кв.м; Л " - 81,5 кв.м; М " - 68,5 кв.м; Н " - 70,0 кв.м; О " - 10,5 кв.м; П " - 18,5 кв.м), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта: 846646880000;

- громадський будинок (літ А), загальною площею 279,1 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта: 763823680000;

- базу відпочинку « Горлиця », загальною площею: 3040,4 кв.м., (складові частини: адмінкорпус, котельня; гуртожиток; спальний корпус; харчоблок із столовою; склад; бібліотека; приміщення клубу; насосна; убиральні; сарай; санвузли; артскважина; ТП; дачні будинки; водонапірна башня, земельна ділянка з кадастровим номером: НОМЕР_1 , площею 6,092 га), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта: 452631532231. та корпоративні права, а саме:

- 100 відсотків простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства «АТЕК» (міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів: UA4000178149, код ЄДРПОУ емітента: 00240112, місцезнаходження емітента: 03062, м. Київ, проспект Перемоги, 83), у загальній кількості 17 080 (сімнадцять тисяч вісімдесят) штук, номінальною вартістю 500 (п`ятсот) грн. 00 коп. за 1 (одну) акцію, загальна вартість яких складає 8 540 000 (вісім мільйонів п`ятсот сорок тисяч) грн. 00 коп.

Відповідно до абзацу 7 ч. 6 ст. 100 КПК України речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості.

Згідно вимог ст. 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (надалі Закон) Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, сума або вартість яких дорівнює або перевищує 200 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня відповідного року.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Аналізуючи вказані норми, слідчий суддя приходить до висновку, що, основною метою застосування судом такого заходу обмеження права власності, як передача активів в управління Національному агенству, було забезпечення їх збереження та збереження їх економічної вартості.

Разом з тим, в даному випадку, а саме після скасування арешту зазначеного вище майна відпала потреба у зберіганні його Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Тому, слідчий суддя вважає необхідним скасувати, застосовану ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.02.2019, передачу активів в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Керуючись ст. ст. 98, 167, 170,171, 172, 173, 174, 379 КПК України, Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», слідчий суддя,

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката Шейгас Марини Валеріївни в інтересах Приватного акціонерного товариства «АТЕК» ЄДРПОУ (00240112) про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва, від 07.02.2019 у кримінальному провадженні № 12017000000001363 задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.02.2019, на:

- корпоративні права, а саме: 100 відсотків простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства «АТЕК» (міжнародний ідентифікаційний номер цінних паперів: UA4000178149, код ЄДРПОУ емітента: 00240112, місцезнаходження емітента: 03062, м. Київ, проспект Перемоги, 83), у загальній кількості 17 080 (сімнадцять тисяч вісімдесят) штук, номінальною вартістю 500 (п`ятсот) грн. 00 коп. за 1 (одну) акцію, загальна вартість яких складає 8 540 000 (вісім мільйонів п`ятсот сорок тисяч) грн. 00 коп.

- нерухоме майно, яке належить на праві власності ПрАТ «АТЕК», а саме на:

- нежитловий будинок в літ «Б», загальною площею 358,3 кв.м, яке знаходиться за адресою: ( АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер об`єкта: 874042880000;

- гуртожиток по літері «А», загальною площею 7233 кв.м, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта: 873966780000;

- будівлю, загальною площею 800,5 кв.м (опис: громадський (виробничий) будинок літера А - 98,0 кв.м; 1 - 20,1 кв.м; Р - 62,5 кв.м; С - 70,1 кв.м; Е - 140,0 кв.м; Т - 50,3 кв.м; И - 100,5 кв.м; К " - 10,0 кв.м; Л " - 81,5 кв.м; М " - 68,5 кв.м; Н " - 70,0 кв.м; О " - 10,5 кв.м; П" - 18,5 кв.м), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта: 846646880000;

- громадський будинок (літ А), загальною площею 279,1 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта: 763823680000;

- базу відпочинку «Горлиця», загальною площею: 3040,4 кв.м., (складові частини: адмінкорпус, котельня; гуртожиток; спальний корпус; харчоблок із столовою; склад; бібліотека; приміщення клубу; насосна; убиральні; сарай; санвузли; артскважина; ТП; дачні будинки; водонапірна башня, земельна ділянка з кадастровим номером: НОМЕР_1 , площею 6,092 га), яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта: 452631532231.

- Скасувати, застосовану ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 07.02.2019 передачу майна, належного Приватному акціонерному товариству ПрАТ «АТЕК», Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Ухвала слідчого судді не підлягає оскарженню.

Слідчий суддя І. В. Литвинова