Ухвала суду № 82094835, 29.05.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/5191/19

Провадження № 1-кс/520/6105/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2019 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси Федулеєва Ю.О., при секретарі судового засідання Цвігун А.В., розглянувши у судовому засіданні в місті Одесі клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області Крюкової Ю.І., яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області Мерет М.Д. про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12019160000000088 від 13.02.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадження слідчого судді Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання слідчого, погодженого прокурором про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12019160000000088 від 13.02.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.

Згідно клопотання, в ході досудового розслідування встановлено, що на території м. Одеса діє злочинна група, учасники якої займаються незаконним обігом наркотичних засобів, а саме перевезенням, зберіганням, фасуванням та збутом наркотичного засобу «кокаїн» у великих розмірах.

Так, під час проведення слідчих дій та оперативних заходів встановлено трьох учасників групи, данні про яких на даний час не розголошуються в інтересах досудового розслідування, які займаються збутом наркотичних засобів в м. Одеса в кількості від 20 грамів. Вартість наркотичного засобу становить від 100 до 150 доларів США за один грам та залежить від кількості замовленого та придбаного наркотичного засобу.

Крім того, в ході проведення досудового розслідування встановлено, що до діяльності групи та незаконного обігу наркотичних засобів ймовірно причетний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та займається перевезенням, на власному транспорті, наркотичних засобів до місця схову, а саме за місцем свого мешкання, фасує та організовує збут, займається пошуком постійних набувачів наркотичних засобів.

21.05.2019 року, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 26.04.2019 року було проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , в ході проведення якого виявлено та вилучено речовину рослинного походження у сухому вигляді, яку поміщено та запаковано до спеціального пакету та опечатано за підписами понятих, ваги марки «Keneх`та 2 порожні поліетиленові пакетики з застібкою, які запаковано до полімерного пакету, чорного кольору та опечатано за підписами понятих, мобільний телефон марки «Iphone» в корпусі чорного кольору ІМЕІ: НОМЕР_1 з сім карткою оператора «Київстар», в селіконовому чохлі чорного кольору, який поміщено до експертного пакету № 4450024 та опечатано за підписами понятих.

На підставі викладеного, з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження вилученого майна, слідчий, за погодженням з прокурором звертається до слідчого судді з клопотанням про арешт майна.

Прокурор та слідчий в судове засідання не з`явилися, разом з тим слідчим було подано клопотання про розгляд клопотання про арешт майна за її відсутності.

Особа, за місцем проживання якої було проведено обшук до суду не з`явилася. Враховуючи, що до матеріалів клопотання не було долучено будь-яких відомостей щодо контактних даних вищевказаної особи, що позбавляє можливості слідчого суддю викликати таку особу до суду, обов`язок повідомлення останнього про дату та час судового засідання покладався на слідчого.

Вивчивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, врахувавши наявність клопотання слідчого про розгляд клопотання про арешт майна за її відсутності, а також положення ч. 1 ст. 172 КПК України, слідчий суддя приходить до наступного переконання.

Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з КонституцієюУкраїни та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавстваУкраїни і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальнадекларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004р.).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

При цьому, у відповідності до ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправних шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як вбачається з матеріалів клопотання, досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 12019160000000088 від 13.02.2019 року здійснюється за фактом можливого вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, а саме за фактом незаконного обігу наркотичних засобів на території м. Одеси.

Так, 21.05.2019 року, на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 26.04.2019 року було проведено обшук за місцем мешкання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , який згідно матеріалів клопотання може бути причетний до вчинення вищевказаного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, в ході проведення якого було виявлено та вилучено речі, дозвіл на відшукання яких надавався слідчим суддею, а саме речовину рослинного походження, яка може бути наркотичним засобом, обладнання, яке могло використовуватися при вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення, фасувальний матеріал, а також мобільний телефон з сім-карткою.

З огляду на викладене, є достатньо підстав вважати, що зазначені у клопотанні речі, а саме: речовина рослинного походження у сухому вигляді, ваги марки «Keneх`та 2 порожні поліетиленові пакетики з застібкою, мобільний телефон марки «Iphone» в корпусі чорного кольору ІМЕІ: НОМЕР_1 з сім карткою оператора «Київстар», в селіконовому чохлі чорного кольору, можуть містити відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, могли використовуватися як засоби вчинення такого кримінального правопорушення, а також ймовірно були набуті кримінально протиправним шляхом, а отже такі речі мають значення речових доказів.

Викладені обставини у сукупності доводять, з огляду на серйозність кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, ступінь його суспільної небезпеки та характер, наявність правових підстав для застосування в рамках даного кримінального провадження заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, в свою чергу необхідністю та завданнями арешту майна є запобігання можливого знищення та втрати вилучених речей, що суттєво ускладнить досягнення завдань кримінального провадження, та, таким чином, встановлення істини.

З огляду на розумність та співрозмірність арешту майна, а також його наслідки, слідчий суддя приходить до переконання, що наявний суспільний інтерес, який полягає у запобіганні можливому вчиненні аналогічного роду протиправних дій, притягнення винних у вчиненні таких дій до встановленої законом відповідальності, суттєво перевищує обмеження прав та інтересів особи, яке настане в результаті застосування арешту майна.

На підставі викладеного, враховуючи наявність правових підстав для арешту майна, оскільки наявні достатні підстави та розумні підозри вважати, що вилучені речі є доказами в рамках кримінального провадження, з метою досягнення завдань кримінального провадження, запобігання їх можливого знищення та приховання, з огляду на розумність та співрозмірність арешту майна, а також наслідки арешту майна, слідчий суддя приходить до переконання, що клопотання слідчого, погодженого прокурором є обґрунтованим, належним чином вмотивованим, а відтак таке клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 132, 170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СУ ГУНП в Одеській області Крюкової Ю.І., яке погоджено прокурором відділу прокуратури Одеської області Мерет М.Д. про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12019160000000088 від 13.02.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України – задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке було вилучено 21.05.2019 в ході проведення обшуку за місцем мешкання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в квартирі за адресою АДРЕСА_1 , а саме:

-речовину рослинного походження у сухому вигляді, яку поміщено та запаковано до спеціального пакету та опечатано за підписами понятих;

-ваги марки «Keneх» та 2 порожні поліетиленові пакетики з застібкою, які запаковано до полімерного пакету, чорного кольору та опечатано за підписами понятих;

-мобільний телефон марки «Iphone» в корпусі чорного кольору ІМЕІ: НОМЕР_1 з сім карткою оператора «Київстар», в селіконовому чохлі чорного кольору, який поміщено до спеціального пакету № 4450024, запаковано та опечатано за підписами понятих.

Виконання ухвали покласти на слідчого СУ ГУНП в Одеській області Крюкову Ю.І.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя Федулеєва Ю. О.