Вирок № 82093445, 30.05.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.05.2019 Справа №607/5264/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого судді Кунцьо С.В.

при секретарі с/з Дуркало Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019210180000021 від 10 січня 2019 року про обвинувачення

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 області, АДРЕСА_2 , українця, громадянина України, із середньо освітою, неодруженого, непрацюючого, несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

за участю прокурора Середзінського І.В.

потерпілого Смужаниця ОСОБА_2 .

обвинуваченого ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

09 січня 2019 року о 22.45 год водій – обвинувачений ОСОБА_1 керував технічно справним автомобілем PEUGEOT Partner, р.н. НОМЕР_1 та рухався без пасажирів та без вантажу по вул. Шевченка, в с. Грабовець, Тернопільського району Тернопільської областізі сторони с. Баворів у напрямку с. Товстолуг Тернопільського району Тернопільської області. Під час руху, обвинувачений ОСОБА_1 не був достатньо уважний, та не стежив належно за дорожньою обстановкою, щоб своєчасно реагувати на її зміну, чим порушив вимоги п.п. 1.5.; 2.3 (б, д) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями, які зобов`язували його своїми діями не створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Так, на ділянці дороги навпроти будинку № АДРЕСА_3 , вул. Шевченка в с. Грабовець, Тернопільського району Тернопільської області, яка має по одній смузі для руху в кожному напрямку, обвинувачений ОСОБА_1 в темну пору доби вів керований транспортний засіб із швидкістю близько 60 км/год., чим порушив вимоги п.12.2 ПДР України, які зобов`язують водія у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості обрати в установлених межах безпечну швидкість, щоб мати змогу постійно контролювати рух транспортного засобу і безпечно керувати ним.

Окрім цього, обвинувачений ОСОБА_1 не рухався в межах своєї смуги руху, а не переконавшись у безпеці маневру, змінив траєкторію руху автомобіля вліво та безпричинно рухався зустрічною смугою, чим порушив вимоги п.п. 10.1.; 11.3 ПДР України, відповідно до яких перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, а на дорогах з двохстороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в кожному напрямку, за відсутністю суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини, а потім поза межі проїзної частини дороги.

У цей час краєм проїзної частини по вул. Шевченка, в с. Грабовець, Тернопільського району Тернопільської області, назустріч руху автомобіля PEUGEOT Partner, р.н. НОМЕР_2 BE рухався пішохід – потерпілий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 житель с. Грабовець, Тернопільського району Тернопільської області.

Маючи об`єктивну можливість своєчасно виявити пішохода, який рухається проїзною частиною в межах габаритів автомобіля та технічну можливість вжити заходів до зупинки транспортного засобу, обвинувачений ОСОБА_1 , порушуючи вимоги п. 12.3. ПДР України продовжував рух та вчинив наїзд на зустрічній відносно свого руху смузі на пішохода ОСОБА_4 , передньою лівою частиною автомобіля PEUGEOT Partner, р.н. НОМЕР_1 .

У результаті дорожньо-транспортної пригоди (наїзду автомобілем PEUGEOT Partner, р.н. НОМЕР_1 ) потерпілий ОСОБА_3 отримав забій м`яких тканин і синюшність обличчя двобічно, ушиті рани правої брови та підборіддя; відкриту черепно-мозкову травму із переломом кісток мозкового (склепіння і основи) та лицевого черепа, тобто тілесні ушкодження, які за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння належать до тяжких.

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог п.п. 1.5; 2.3. (б, д); 10,1; 11.3; 12.1; 12.2, 12.3 ПДР України перебуває у прямому причинному зв`язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням потерпілому ОСОБА_3 тяжких тілесних ушкоджень.

Вказаними діями обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжке тілесне ушкодження.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся та в судовому засіданні вказав, що 09 січня 2019 року близько 22.45 год він керував автомобілем PEUGEOT Partner, р.н. НОМЕР_1 в с. Грабовець, Тернопільського району Тернопільської областііз швидкістю близько 60 км/год., не був уважним і навпроти будинку № 40, вул. Шевченка в с. Грабовець, Тернопільського району Тернопільської області, рухаючись зустрічною смугою, маючи можливість своєчасно виявити пішохода, який рухається проїзною частиною в межах габаритів автомобіля, вчинив наїзд на потерпілого ОСОБА_4 , передньою лівою частиною авто, спричинивши йому тяжкі тілесні ушкодження. На даний час він повністю відшкодував завдані потерпілому збитки та цивільний позов прокурора. Просить суд врахувати визнання ним вини, щире каяття, добровільне відшкодування завданих збитків, суворо його не карати та не позбавляти права керування транспортним засобом.

Потерпілий ОСОБА_5 зазначив, що шкода йому повністю відшкодована, він немає претензій до обвинуваченого, просить суд призначити йому мінімальну міру покарання передбачену санкцією статті обвинувачення, звільнивши від відбування покарання з випробуванням, та не призначати додаткової міри покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, про що подав відповідну заяву.

Обвинувачений ОСОБА_1 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

Суд, з`ясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, з`ясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз`яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч. 2 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжкі тілесні ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, його вік, стан здоров`я, відношення до вчиненого, негативної оцінки своїх дій, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, зокрема до обставин, що пом`якшують покарання, суд відносить щире каяття обвинуваченого, активне сприяння в розкритті кримінального правопорушення, відшкодування завданого збитку потерпілому, а також думку потерпілого, який просить обвинуваченого суворо не карати та не позбавляти волі, і не призначати додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, добровільну сплату витрат на стаціонарне лікування потерпілого. Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого суд не вбачає.

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити покарання у межах санкції частини статті обвинувачення, а саме у виді позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.

При цьому, вирішуючи питання доцільності призначення додаткового покарання у виді позбавленням права керувати транспортними засобами обвинуваченому ОСОБА_1 , з огляду на викладене та враховуючи думку прокурора, потерпілого, який подав заяву та просив призначати покарання зі звільненням від відбуття основного покарання з випробуванням, без застосовування додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, враховуючи наявність обставин, які пом`якшують покарання, позитивну поведінку обвинуваченого, негативне відношення до вчиненого та щире розкаяння, беручи до уваги засади та принципи в кримінальному провадженні, суд приходить до висновку про можливість не застосовувати додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

Окрім цього, з врахуванням обставин вчинення правопорушення, особи винного, обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, думки потерпілого, суд вважає що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_1 можливе без його ізоляції від суспільства, а тому вважає за можливе застосувати ст.75 КК України, звільнивши його від відбування основного виду покарання у виді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк.

Також суд вважає, що з метою забезпечення належної поведінки обвинуваченого ОСОБА_1 у період дії іспитового строку на нього слід покласти передбачені п. п. 1, 2 ч. 1, п.2 ч.2 ст. 76 КК України обов`язки, які на думку суду будуть необхідні і достатні для його виправлення з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного та обставин, що пом`якшують покарання.

У ході розслідування кримінального провадження прокурором Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі фінансового управління Тернопільської обласної ради до обвинуваченого ОСОБА_1 заявлено цивільний позов про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину на суму 6930 грн., який добровільно сплачено обвинуваченим у ході судового розгляду згідно квитанції АТ КБ «ПриватБанк», відділення № 3 Тернопільської філії № 0.0.1368429606.1 від 30 травня 2019 року. За вказаних обставин, суд вважає, що провадження у даній справі за позовом прокурора Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі фінансового управління Тернопільської обласної ради підлягає закриттю.

У даному кримінальному провадженні 11 січня 2019 року (справа № 607/820/19) накладено арешт на майно, а саме на автомобіль PEUGEOT Partner, р.н. НОМЕР_1 , 2006 року випуску, який належить ОСОБА_6 , який був вилучений під час ОМП 10 січня 2019 року, шляхом заборони розпорядження, користування та зберігання такого на території спец – майданчику Тернопільського РВП ТВП ГУНП в Тернопільській області. Згідно ухвали слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 30 січня 2019 року (справа № 607/2338/19, провадження № 1-кс/607/1628/2019) за клопотанням Заблоцького В.І. вказаний арешт скасовано арешт на автомобіль PEUGEOT Partner, р.н. НОМЕР_1 , за виключенням права розпорядження (відчуження) даного автомобіля, повернувши даний транспортний засіб ОСОБА_1

Враховуючи те, що на даний час відпала необхідність у вжитому заході забезпечення кримінального провадження, суд вважає, що арешт накладений згідно ухвали Тернопільського міськрайонного суду від 11 січня 2019 року в частині права розпорядження (відчуження) автомобіля марки PEUGEOT Partner, р.н. НОМЕР_1 , 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , зеленого кольору, який належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , слід скасувати.

У кримінальному провадженні є процесуальні витрати за проведення судової автотехнічної експертизи № 4.6-49/19 від 31 січня 2019 року в сумі 1430 грн., а також судової автотехнічної експертизи № 4.6-103/19 від 21 лютого 2019 року в сумі 1144 грн., інженерно – транспортної експертизи № 4.6-50/19 від 04 лютого 2019 року в сумі 858 грн., а всього на зальну суму 3 432 грн., які суд вважає слід стягнути з ОСОБА_1 в користь держави, оскільки вони виникли у зв`язку із проведенням експертиз речових доказів в межах даного кримінального провадження.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд –

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку на 1 (один) рік.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 2 ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;

- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Провадження у справі за цивільним позовом прокурора Тернопільської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі фінансового управління Тернопільської обласної ради до з ОСОБА_1 про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 в сумі 6930 грн. - закрити.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 11 січня 2019 року (справа № 607/820/19) на майно, а саме на автомобіль PEUGEOT Partner, р.н. НОМЕР_1 , 2006 року випуску, номер кузова НОМЕР_3 , зеленого кольору, який належить ОСОБА_6 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 жителю с. Застав`є, Тернопільського району Тернопільської областів частині заборони розпорядження (відчуження) – скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати за проведення автотехнічної експертизи № 4.6-49/19 від 31 січня 2019 року в сумі 1430 грн., а також судової автотехнічної експертизи № 4.6-103/19 від 21 лютого 2019 року в сумі 1144 грн., інженерно – транспортної експертизи № 4.6-50/19 від 04 лютого 2019 року в сумі 858 грн., а всього на зальну суму 3 432 грн. ( три тисячі чотириста тридцять дві гривні) в користь держави (УК у м. Тернополі, м. Тернопіль, 24060300, р/р31119115019002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 899998, код ЕДРПОУ 37977726).

Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Головуючий суддяС. В. Кунцьо