Ухвала суду № 82092495, 29.05.2019, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/731/19

Провадження № 1-кп/461/285/19

У Х В А Л А

29.05.2019 року Галицький районний суд м. Львова

в складі: головуючого судді Волоско І.Р.

секретар судового засідання Скаб В.О.,

з участю прокурора Шимків В.І.

представника потерпілого Попівняк Н.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Козак В.І.

та представника цивільного

відповідача Мудрак Р.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові кримінальне провадження /внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016140050004908 від 28.10.2016 року/ про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

у провадженні суду знаходиться кримінальне провадження про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

У судовому засіданні адвокат Козак В.І. звернувся до суду з клопотанням про призначення повторної судово-медичної експертизи для встановлення механізму утворення у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав клопотання свого захисника.

Інші учасники учасники заперечили щодо клопотання про призначення повторної судово-медичної експертизи.

Суд, вислухавши думку учасників судового провадження, вважає , що у задоволенні клопотання про призначення повторної судово-медичної експертизи необхідно відмовити з наступних підстав.

Згідно ч. 1ст. 332 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторін кримінального провадження або потерпілого за наявності підстав, передбачених статтею 242 цього Кодексу, має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.332 КПК України суд має право своєю ухвалою доручити проведення експертизи експертній установі, експерту або експертам незалежно від наявності клопотання, якщо існують достатні підстави вважати висновок експерта (експертів) необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає інші обґрунтовані сумніви в його правильності.

Згідно ч. 1 ст. 242 КПК України, експертиза проводиться експертною установою, експертом або експертами, за дорученням слідчого судді чи суду, наданим за клопотанням сторони кримінального провадження, або якщо для з`ясування обставин, що мають значення для кримінального провадження, необхідні спеціальні знання.

Відповідно до ч.1 ст. 243 КПК України експерт залучається за наявності підстав для проведення експертизи за дорученням слідчого судді чи суду, наданим за клопотанням сторони кримінального провадження.

Відповідно п. 11. Постанови Пленуму Верховного Суду України N 8 від 30.05.1997 року «Про судову експертизу в кримінальних і цивільних справах», повторна експертиза призначається, коли є сумніви у правильності висновку експерта, пов`язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Істотними можуть визнаватися, зокрема, порушення, які призвели до обмеження прав обвинуваченого чи інших осіб.

Судом встановлено, що на підставі постанови слідчого СУ ГУ НП у Львівській області Вуса Б.Я. від 28.10.2016 року по справі було проведено судово-медичну експертизу та надано висновок № 488/16 від 15.11.2016 року судово-медичним експертом ОСОБА_3 Н ОСОБА_4 , згідно якого тілесні ушкодження у потерпілого ОСОБА_2 утворились від контакту з тупими редметами задньо-зовнішньої поверхні правого плечового суглобу та правого кульшового суглобу, могли бути причинені 28.10.2016 р. від удару виступаючими частинами кузова автобуса при автонаїзді справа, відносяться до тілесного жодження середньої тяжкості по ознаці тривалого розладу здоров`я; тілесні ушкодження ОСОБА_5 не характерні для вільного падіння на площину з висоти власного росту.

Судово-медичний експерт ОСОБА_6 , надаючи пояснення суду, чітко та ясно надала відповіді на запитання захисника, які стосуються висновку №488/16 від 15.11.2016р., який підтримала в повному обсязі.

Статтею 101 КПК України визначено, що висновок експерта – це докладний опис проведених експертом досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені особою, яка залучила експерта, або слідчим суддею чи судом, що доручив проведення експертизи. Кожна сторона кримінального провадження має право надати суду висновок експерта, який ґрунтується на його наукових, технічних або інших спеціальних знаннях. Висновок повинен ґрунтуватися на відомостях, які експерт сприймав безпосередньо або вони стали йому відомі під час дослідження матеріалів, що були надані для проведення дослідження. Експерт дає висновок від свого імені і несе за нього особисту відповідальність. Запитання, які ставляться експертові, та його висновок щодо них не можуть виходити за межі спеціальних знань експерта. Висновок експерта не може ґрунтуватися на доказах, які визнані судом недопустимими.

Згідно ст. 70 КПК України судовий експерт несе кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку та на підставі ст. 69 КПК України, може відмовитися від надання висновку у разі, якщо наданих матеріалів не достатньо для надання відповіді на поставлені ініціатором проведення експертизи питань.

Досліджуючи висновок судово-медичної експертизи та виходячи із пояснень судово-медичного експерта Зеленгурової Н.В. в судовому засіданні, слід дійти висновку, що істотних порушень судово- медичним експертом під час проведення відповідної експертизи допущено не було; відповіді на запитання, зазначені адвокатом у клопотанні про призначення повторної судово-медичної експертизи експертом надані, а тому відсутні правові підстави для проведення повторно судово-медичної експертизи, визначені у ст.332 КПК України.

Згідно положень ст. 84-86 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів. Належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів. Доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів – з точки зору достатності та взаємозвязку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Жоден доказ не має наперед встановленої сили.

Таким чином, оцінка висновку експерта №488/16 від 15.11.2016 року буде надана судом нарадчій кімнаті під час ухвалення вироку в сукупності з усіма доказами у справі.

Керуючись ст.ст.94, 242, 243, 332 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

у задоволені клопотання захисника Гриніва Г.Й. адвоката Козак В.І. про призначення повторної судово-медичної експертизи – відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І.Р.Волоско.