Ухвала суду № 82092298, 30.05.2019, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/5282/18

У Х В А Л А

30 травня 2019 року м.Львів

Слідчий суддя Залізничного районного суду м.Львова Колодяжний С.Ю., за участю секретаря Обертас Н.М., розглянувши клопотання слідчого Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Виздрик Б.Г. про тимчасовий доступ до документів, які містять охоронювану законом таємницю, подане у кримінальному провадженні №12018140060002831 від 10.08.2018 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України,

встановив:

Слідчий Залізничного ВП ГУ НП у Львівській області Виздрик Б.Г. звернулася до слідчого судді з клопотанням у кримінальному провадженні №12018140060002831, погодженим із прокурором Львівської місцевої прокуратури №2 Брилінським М.Є., про надання тимчасового доступу до документів, які містять охоронювану законом таємницю, а саме: документів особової справи керівника Львівського комунального АТП № 1 – ОСОБА_1 , в тому числі контракту від 06.09.2017 року, та надати можливість вилучити їх у приміщенні Управління транспорту Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської, юридична адреса: місто Львів, вул. Академіка Сахарова, 2.

Подане клопотання мотивує тим, що у даному кримінальному провадженні розслідуються обставини того, що службові особи ЛК АТП-1 при придбані автоматичних паливних заправних пунктів (модулів), що в подальшому були облаштовані на території підприємства на вул.Авіаційна, 1 у м.Львові, неналежно виконуючи своїх службові обов`язки через несумлінне ставлення до них, заподіяли значну шкоду охоронюваним законом правам та державним інтересам. З матеріалів провадження встановлено, що шкоду спричинено внаслідок неналежного виконання своїх посадових обов`язків службовими особами підприємства, в тому числі керівником ЛК АТП № 1 ОСОБА_2 Р. Вважає, що наявні достатні підстави вважати, що вказані документи мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у вказаному кримінальному провадженні, а тому необхідно отримати тимчасовий доступ до такої документації. У випадку отримання тимчасового доступу до цих документів, інформація, яка в них міститься, може бути використана як доказ вчинення конкретною особою або посадовими особами юридичної особи даного кримінального правопорушення, надасть можливість встановити обставини його вчинення, шляхом проведення експертиз, дозволить проводити подальші слідчі дії з метою прийняття законного і обґрунтованого рішення у вказаному кримінальному провадженні.

В судове засідання слідчий не з`явилася, у клопотанні просить розглядати таке за її відсутності, підтримує наведені у клопотанні доводи.

Зважаючи на вимоги ч.2 ст.163 КПК України вважаю можливим розглядати клопотання у відсутності особи, у володінні якої можуть знаходитись речі та документи, тимчасовий дозвіл на доступ до яких та можливість їхнього вилучення просить слідчий.

Перевіривши доводи клопотання, надані матеріали та дослідивши докази по матеріалах, слідчий суддя дійшов наступних висновків.

За змістом ст.131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження, різновидом яких є тимчасовий доступ до речей і документів, застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до ч.1 ст.159 КПК України тимчасовий доступ до речей і документів полягає у наданні стороні кримінального провадження особою, у володінні якої знаходяться такі речі і документи, можливості ознайомитися з ними, зробити їх копії та, у разі прийняття відповідного рішення слідчим суддею, судом, вилучити їх (здійснити виїмку).

Статтею 160 КПК України встановлено, що сторони кримінального провадження мають право звернутися до слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження із клопотанням про тимчасовий доступ до речей і документів, за винятком зазначених у статті 161 цього Кодексу.

Тимчасовий доступ до речей і документів здійснюється на підставі ухвали слідчого судді, суду (ч.2 ст.159 КПК України).

Згідно з п.8 ч.1 ст.162 КПК України до охоронюваної законом таємниці, яка міститься в речах і документах, належать персональні дані особи, що знаходяться у її особистому володінні або в базі персональних даних, яка знаходиться у володільця персональних даних.

Як передбачено ч.ч. 5, 6 ст.163 КПК України, слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, якщо сторона кримінального провадження у своєму клопотанні доведе наявність достатніх підстав вважати, що ці речі або документи: перебувають або можуть перебувати у володінні відповідної фізичної або юридичної особи; самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв`язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні; не становлять собою або не включають речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.

Слідчий суддя, суд постановляє ухвалу про надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, якщо сторона кримінального провадження, крім обставин, передбачених частиною п`ятою цієї статті, доведе можливість використання як доказів відомостей, що містяться в цих речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів.

Виходячи зі змісту наведеного положення ст.163 КПК України, для надання тимчасового доступу до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю, слідчому необхідно довести наявність усіх вищезазначених умов.

Однак, всупереч вказаним вимогам, у клопотанні слідчого відсутнє обґрунтування, що документи, до яких просить слідчий надати тимчасовий доступ, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.

Лише сама констатація того, що «з матеріалів кримінального провадження вбачається наявність достатніх підстав вважати, що документи мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні», як це вказано у клопотанні, без належного обгрунтування та наведення відповідних доказів є неприйнятною в розумінні наведених вимог ч.5 ст.163 КПК України, а також п.5 ч.2 ст.160 КПК України, яка серед вимог до клопотання слідчого про тимчасовий доступ до речей і документів визначає, що в такому клопотанні зазначається значення речей і документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Клопотання не містить жодного обгрунтування того, що матеріали особової справи самі по собі або в сукупності з іншими речами і документами кримінального провадження, у зв`язку з яким подається клопотання, мають суттєве значення для встановлення важливих обставин у кримінальному провадженні.

Також слідчим не зазначено, які обставини кримінального провадження можуть бути встановлені за допомогою вказаних у клопотанні документів, самі обставини не конкретизовані.

Разом з тим, статтею 91 КПК України визначено перелік обставин, які підлягають встановленню у кримінальному провадженні. Зокрема, п.1 ч.1 ст.91 КПК України передбачено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). Отже, слідчим не конкретизовано, які саме обставини вчинення кримінального правопорушення в контексті доказування події злочину можуть бути доведені за допомогою матеріалів особової справи ОСОБА_1

Крім цього, в клопотанні слідчого відсутнє будь-яке обґрунтування, що відомості, які знаходяться в особовій справі керівника підприємства можуть бути використані як докази, як і не обґрунтовано неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою матеріалів особової справи.

В цьому контексті необхідно зауважити, що запитувані документи містять персональні дані особи.

Так, статтею 15 КПК України встановлено, що ніхто не може збирати, зберігати, використовувати та поширювати інформацію про приватне життя особи без її згоди, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а кожен, кому наданий доступ до інформації про приватне життя, зобов`язаний запобігати розголошенню такої інформації.

Відповідно до статті 32 Конституції України ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.11Закону України «Про інформацію» інформація про фізичну особу (персональні дані) - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована. Не допускаються збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та захисту прав людини.

Таким чином, збір та обробка даних про фізичну особу без її згоди, навіть якщо це здійснюється у межах і для потреб кримінального судочинства, можуть здійснюватися виключно на законних підставах і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Відповідно до статті 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням, зокрема, принципу верховенства права, згідно з яким людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

При цьому, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини.

Слідчий суддя звертає увагу, що практикою Європейського Суду з прав людини встановлено, що збирання та зберігання інформації стосовно приватного життя особи, а також її розповсюдження охоплюються сферою застосування пункту 1 статті 8 Конвенції.

Зокрема, в рішенні Європейського Суду з прав людини (справа «Пантелеєнко проти України») вказано, що вираз «відповідно до закону» в пункті 2 статті 8 Конвенції значною мірою покладає на національне законодавство і державу обов`язок дотримання матеріальних і процесуальних норм, а також встановлено, що при недоведеності того, що дане втручання в особисте життя певних осіб має достатнє законне обґрунтування, тягне за собою порушення статті 8 Європейської конвенції з прав людини.

У рішенні Європейського Суду з прав людини (справа «Заїченко проти України») Суд також наголосив, що формулювання "згідно із законом" вимагає, щоб оскаржуваний захід не тільки мав підґрунтя у національному законодавстві, але й також був сумісний з принципом верховенства права, який прямо зазначається у преамбулі Конвенції і є невід`ємною частиною мети і завдання статті 8 Конвенції.

З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що надання слідчому тимчасового доступу до зазначеної інформації носить характер втручання в особисте життя особи, з огляду на доступ до її персональних даних. Водночас слідчим не доведено, що таке втручання є співмірним із зазначеним заходом забезпечення кримінального провадження з точки зору верховенства права та практикою ЄСПЛ, а також пропорційним меті, яку воно переслідує.

Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що через недоведеність слідчим обставин, передбачених частиною пятою та шостою статті 163 КПК України, доводи клопотання є непереконливими, а законні підстави для задоволення клопотання про тимчасовий доступ до документів відсутні, з огляду на що у задоволенні клопотання слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131, 132, 159 - 164 КПК України, –

постановив:

В задоволенні клопотання слідчого Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області Виздрик Б.Г. про тимчасовий доступ до документів, які містять охоронювану законом таємницю, поданого у кримінальному провадженні №12018140060002831 від 10.08.2018 року за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, – відмовити.

Ухвала є остаточною і оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя: (підпис)

З оригіналом згідно.

Суддя: С.Ю.Колодяжний