Рішення № 82091934, 27.05.2019, Чернігівський районний суд Запорізької області

Справа№329/1093/18

Провадження №2/329/48/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 року смт. Чернігівка

Чернігівський районний суд Запорізької області в складі: головуючого судді Ломейка В.В., при секретарі Богдан І.І., за участю представника позивача ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Чернігівка у порядку загального позовного провадження цивільну справу в режимі відеоконференції за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів і звільнення від сплати заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Чернігівського районного суду з вищевказаним позовом. Надав уточнену позовну заяву, в якій просить суд зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на підставі рішення Кіровського міського суду Донецької області від 03.08.2012р. по справі № 0524/2892/2012 на користь ОСОБА_3 на утримання дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з Ѕ частки з усіх видів заробітку (прибутку) щомісяця, до 1/8 частки з усіх видів заробітку, доходу, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку і до досягнення старшою дитиною повноліття, а потім в розмірі 1/10 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку і до досягнення молодшою дитиною повноліття, а також просить звільнити його від сплати заборгованості по виплаті аліментів у розмірі 48677,56 грн., яка утворилася станом на 01.10.2018р.

В обґрунтування своїх вимог вказав, що з 22.08.2009р. перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який розірвано рішенням Кіровського міського суду Донецької області від 11.02.2013р. № 234/104/13-ц. Від вказаного шлюбу мають двох дітей: сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Кіровського міського суду Донецької області від 03.08.2012р. по справі № 0524/2892/2012 з нього стягуються аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання дітей у розмірі Ѕ частки з усіх видів заробітку (прибутку) щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову до суду, тобто з 09.07.2012р., і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, а якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей – за вирахуванням тієї рівної частки, що припала на дитину, яка досягла повноліття. Аліменти намагався сплачувати щомісяця, але в меншому розмірі.

Після ухвалення судом вказаного рішення до теперішнього часу змінився його сімейний стан, що потягло значну зміну його матеріального стану в бік погіршення. Переїхав до іншого міста, офіційно не працевлаштований, має вкрай незначний та нестабільний дохід. Уклав вдруге шлюб, виховує сина дружини від попереднього шлюбу, дитина хворіє, несе матеріальні витрати на її лікування, сплачує комунальні платежі за квартиру, дружина не працевлаштована, також хворіє. Його родина перебуває у вкрай складному матеріальному становищі. Сплачувати аліменти на користь відповідачки в стягнутому розмірі не має можливості.

Вказав, що державний виконавець нарахував йому розмір аліментів на утримання дітей виходячи із середньомісячної заробітної плати по м. Краматорськ, згідно розрахункам Головного управління статистики у Донецькій області. Через що у нього, не з його вини, як він вважає, утворилася заборгованість, яка станом на вересень 2018 року становила 48 677,56 грн.

За таких підстав, позивач змушений звернутися до суду про зменшення розміру аліментів у відповідності до ст. 192,197 СК України та звільнення від сплати заборгованості.

Ухвалою суду від 11.12.2018 року провадження відкрито та справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 25.04.2019 року справу призначено до судового розгляду по суті.

Справа розглядається Чернігівським районним судом Запорізької області за територіальною підсудністю, визначеною відповідно до розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про визначення територіальної підсудності справ» № 2710/38-14 від 02.09.2014р. і Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» (№1631-VII, 12.08.2014).

Позивач в судове засідання не з`явився, про день, час та розгляд справи повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.

Представник позивача ОСОБА_8 у судовому засіданні позов підтримала, просила його задовольнити.

Відповідач в підготовче та судове засідання не з`явилася, про час та місце слухання справи була повідомлена належним чином через веб-сайт судової влади України (а.с. 51,73,88). Про причини неявки не повідомила, заяву про розгляд справи без її участі не надала, правом надання відзиву не скористалася. Із зазначених підстав суд розглядає справу у відсутність відповідача за наявних у справі доказів.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст. 12, 81, 82 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнанні сторонами, не підлягають доказуванню.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судом встановлено, що згідно заочного рішення Кіровського міського суду Донецької області від 11.02.2013р. справа № 232/104/13-ц, шлюб між сторонами, укладений 22.08.2009р., розірвано (а.с. 10).

З копії рішення Кіровського міського суду Донецької області від 03.08.2012р. по справі № 0524/2892/2012 встановлено, що з ОСОБА_9 стягуються аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання дітей: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі Ѕ частки всіх видів заробітку (прибутку) щомісяця, але не менше 30% прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку, починаючи стягнення від дня пред`явлення позову до суду, тобто з 09.07.2012р., і до досягнення найстаршою дитиною повноліття, а якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на інших дітей – за вирахуванням тієї рівної частки, що припала на дитину, яка досягла повноліття (а.с. 9).

Відповідно до наданої позивачем копії розрахунку заборгованості зі сплати аліментів на суму 48 677,56 грн., відсутні будь-які відомості про посадову особу, яка складала розрахунок та неможливо з`ясувати прізвище, ім`я по батькові боржника (а.с. 48,56).

Частиною другою статті 197 Сімейного кодексу України визначено, що за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку з його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Повне або часткове звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами можливе лише за його позовом. За наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених статтею 197 СК України умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Обґрунтовуючи позов про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, позивач послався на зміну його матеріального стану, а саме, те, що звільнився з роботи, що підтверджується записами у трудовій книжці серія НОМЕР_1 (а.с.11-12), хоча позивач 27.04.2017 року звільнився за власним бажанням; у нього змінився сімейний стан, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_2 від 12.10.2018р. (а.с. 13), виховує сина дружини від попереднього шлюбу, який як і його дружина мають слабке здоров`я, потребують постійного вартісного медикаментозного лікування, на підтвердження надав копію виписки із амбулаторної картки, довідку із лікарні та фіскальні чеки з аптеки на придбання ліків на загальну суму 500,00 грн., а також зазначив, що сплачує весь обсяг комунальних платежів за квартиру, в якій проживає він з дружиною і її сином, та який складає з травня 2017 року по вересень 2018 року – 41 647 грн.

Позивач надав копії квитанцій від 23.06.2017р., 26.07.2017р., 19.05.2017р., 12.12.2017р., 27.11.2017р., 29.09.2017р., 21.08.2017р., 16.02.2018р., 25.01.2018р., 18.02.2018р., 21.06.2018р., 17.04.2018р., 18.07.2018р., 22.05.2018р., 22.08.2018р., 17.09.2018р., з яких вбачається, що комунальні платежі за квартиру сплачені від імені іншої власниці, а саме: ОСОБА_10 (а.с. 17-22).

Відповідно до копії свідоцтва про право власності на житло від 22.01.1999р. № НОМЕР_3 вказана квартира на праві спільної (сумісної) власності належить ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (а.с.16).

Вказані підстави на переконання суду, не є підставою для звільнення ОСОБА_13 від сплати заборгованості по аліментам згідно приписів частини 2 статті 197 СК України.

Наявність у позивача тяжкої хвороби чи іншої обставини, що має істотне значення для звільнення його від сплати заборгованості по аліментам, судом не встановлено, а тому позивач має виконувати рішення суду від 03.08.2012р. та сплатити вказану заборгованість.

Водночас, щодо позовної вимоги ОСОБА_13 про зменшення розміру аліментів, суд зазначає наступне.

Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів. При цьому суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу (ч.2 ст.182 СК України).

З позивача стягуються аліменти у розмірі Ѕ частини всіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тобто розмір стягуваних аліментів вже менший за встановлений мінімум відповідно до ч.2 ст.182 СК України.

Так, на підтвердження своїх вимог щодо зменшення розміру аліментів, позивач в позові, посилався на те, що він офіційно не працевлаштований, має вкрай незначний та не стабільний дохід. Спільно з дружиною несе всі матеріальні витрати на утримання та лікування сина і дружини. Як випливає з матеріалів справи, позивач не підтвердив того, що здійснює будь-які заходи з пошуку роботи, в центрі зайнятості не перебуває, а також не надав будь-яких доказів того, що стан його здоров`я з моменту винесення рішення про стягнення з нього аліментів і на час розгляду справи змінився в гіршу сторону.

Інших доводів та доказів на підтвердження своїх вимог, які б слугували підставою для зменшення розміру аліментів, суду надано не було.

Враховуючи те, що позивач доказів про погіршення його матеріального стану з моменту стягнення аліментів на утримання дітей не надав, а також обставини, що наводить позивач в обґрунтування та на підтвердження заявлених вимог в розумінні вищезазначених норм матеріального закону (ст. 192 СК України), на думку суду, не є істотними та достатніми для зменшення визначеного за рішенням суду розміру аліментів.

Аналізуючи наведене, суд не вбачає законних підстав для зменшення розміру аліментів.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 10-13, 141, 259, 263-265, 268,273, 280, 282, 289, 354 ЦПК України, статтями 182,184, 192, 195,197 СК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів і звільнення від сплати заборгованості – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після завершення апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 30 травня 2019 року.

Суддя В.В. Ломейко