Ухвала суду № 82088841, 30.05.2019, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

справа № 243/4508/19

4-с/243/34/2019

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2019 року м. Слов?янськ

Слов`янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Мінаєва І.М.

за участю секретаря судового засідання Янчевського В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду у місті Слов`янську цивільну справу за скаргою публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», за участю заінтересованих осіб Дружківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_1 на постанову державного виконавця про повернення виконавчого документу стягувачеві та на дії і бездіяльність державного виконавця,

В С Т А Н О В И В :

26 квітня 2019 року до суду звернувся представник ПАТ «Промінвестбанк», зі скаргою на постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві, а також на дії та бездіяльність державного виконавця. Обґрунтовуючи свої вимоги, заявник зазначив, що виконавчий лист, виданий на виконання рішення Калінінського районного суду м.Горлівки від 09.10.2013 р., був пред?явлений до примусового виконання до Дружківського міського відділу державної виконавчої служби ГТКЮ в Донецькій області і постановою від 18.03.2019 р. державним виконавцем було відкрито виконавче провадження № 58617202. Згідно зазначеного виконавчого документа з боржника ОСОБА_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , підлягає стягненню судовий збір у сумі 229,40 грн. на користь ПАТ «Промінвестбанк». Однак, постановою державного виконавця від 22.03.2019 р. виконавчий документ повернутий стягувачеві, оскільки згідно виконавчого документа боржник знаходиться на території, на якій органи державної влади України не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, з?ясувати місце проживання або місцезнаходження боржника неможливо. Вважає, що державний виконавець не виконав покладених на нього обов?язків щодо вживання всіх можливих заходів примусового виконання рішення, тому безпідставно повернув виконавчий документ, який перебував у нього в провадженні лише 4 дні, просив зазначену постанову скасувати. Зазначав, що державний виконавець в порушення ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» направив постанову від 22.03.2019 р. на адресу стягувача лише 16.04.2019 р., а повинен був надіслати не пізніше наступного робочого дня з моменту її винесення. Посилаючись на наведені обставини та положення Закону України «Про виконавче провадження», просив визнати незаконної бездіяльність державного виконавця в частині направлення стягувачу постанови про повернення виконавчого документу лише 16.04.2019 р., визнати незаконною бездіяльність державного виконавця в частині порушення норм ст..10, ч.1 ст.18, п.1 ч.2 ст.18, п.5 ч.1 ст.37, ч.8 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження», визнати незаконною постанову про повернення виконавчого документу стягувачеві від 22.03.2019 р., зобов?язати Дружківський міський ВДВС відновити виконавче провадження.

Ухвалою суду від 02.05.2019 р. до участі у справі залучено заінтересовану особу боржника за виконавчим документом – ОСОБА_1 .

Особи, які беруть участь у справі, були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак, не використали свого права на безпосередню участь у судовому засіданні, про причини неявки суду не повідомили, їх неявка не перешкоджає розгляду скарги.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступних висновків.

Пунктом 9 частини 2 статті 129 Конституції України передбачено одну із основних засад судочинства - обов`язковість рішень суду, виконання будь-якого рішення є невід`ємною частиною правосуддя.

У силу статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положення статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Аналізуючи положення Закону України «Про виконавче провадження», можна дійти висновку, що стадія примусового виконання судового рішення є невід`ємною частиною відновлення прав особи із застосуванням судової процедури, відповідно до якої стягувач має сподіватись на фактичну реалізацію своїх прав згідно із юридично закріпленим змістом впродовж чітко регламентованого строку.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Згідно положень статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно постанови про відкриття виконавчого провадження № 58617202 від 18 березня 2019 р., старшим державним виконавцем Дружківського міського відділу державної виконавчої служби Кисельовою О.О. розглянуто заяву про примусове виконання виконавчого листа № 6/243/52/2018 від 09.10.2013 р., виданого Слов?янським міськрайонним судом, про стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та відкрито виконавче провадження (а.с.10).

Постановою старшого державного виконавця Дружківського міського відділу державної виконавчої служби Кисельової О.О. від 22.03.2019 р. у виконавчому провадженні № 58617202 виконавчий документ № 6/243/52/2018, виданий Слов?янським міськрайонним судом, про стягнення судового збору з ОСОБА_1 у сумі 229,40 грн., повернутий стягувачеві. З мотивувальної частини постанови вбачається, що державним виконавцем встановлено, що згідно виконавчого документа боржник знаходиться на території, на якій органи державної влади України тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження, з?ясувати місце проживання або місцезнаходження боржника неможливо (а.с.12).

Зазначена постанова надіслана стягувачеві супровідним листом № 8375 від 22.03.2019 р. (а.с.4). Відповідно до фотокопії конверту, на якому зазначений трек-номер поштового відправлення (а.с.13) та роздруківки з офіційного сайту Укрпошти, зазначене відправлення прийнято поштовим відділенням у м.Дружківка 16.04.2019 р., та 18.04.2019 р. відправлено до точки доставки.

Таким чином, оскільки скаргу на дії, бездіяльність та постанову державного виконавця було надіслано до суду рекомендованим поштовим відправленням 23.04.2019 р. (згідно поштового штемпелю на конверті (а.с.20), тому строк на оскарження постанови у відповідності до положень п.а ч.1 ст.449 ЦПК України не пропущено.

Аналізуючи доводи заявника щодо неправомірності дій державного виконавця в частині надсилання постанови про повернення виконавчого документу, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

З супровідного листа до постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві вбачається, що він зареєстрований як вихідна кореспонденція Дружківського міського відділу державної виконавчої служби ГТУЮ у Донецькій області 22 березня 2019 року за вихідним номером 8375 (а.с.11). Таким чином, державним виконавцем положення ч.1 ст.28 Закону України «Про виконавче провадження» виконані, в той час як факт надходження цієї постанови з супровідним листом до поштового відділення 16.04.2019 р. не може бути визнаний діями державного виконавця, оскільки відправленням поштової кореспонденції та доставленням її до відділення поштового зв?язку займається не особисто державний виконавець, а уповноважені працівники канцелярії відділу державної виконавчої служби.

Аналізуючи доводи заявника про протиправність постанови про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п.5 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження», суд зазначає наступне.

Так, положенням п.5 ч.1 ст.37 Закону України про виконавче провадження» передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у результаті вжитих виконавцем заходів неможливо встановити особу боржника, з`ясувати місцезнаходження боржника - юридичної особи, місце проживання, перебування боржника - фізичної особи (крім випадків, коли виконанню підлягають виконавчі документи про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров`я, у зв`язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, а також виконавчі документи, за якими мають бути стягнуті кошти чи інше майно, та інші виконавчі документи, що можуть бути виконані без участі боржника).

Згідно з положенням ст.10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є:

1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;

2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;

3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;

4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;

5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Окрім того, ч.1 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно п.1 ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов?язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Частиною 8 ст.48 цього Закону передбачено, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Оскільки матеріали справи не містять будь-яких відомостей про вжиття державним виконавцем будь-яких заходів примусового виконання виконавчого документу, виконавче провадження відкрито 18.03.2019 р., а виконавчий документ повернутий стягувачу вже 22.03.2019 р., зі змісту постанови про повернення виконавчого документу не вбачається вжиття державним виконавцем будь-яких дій, спрямованих на встановлення місця проживання або місцезнаходження боржника, міститься лише вказівка про неможливість такого встановлення, та посилання на адресу боржника, зазначену у виконавчому документі. Таким чином доводи заявника в цій частині є обґрунтованими, а дії державного виконавця – неприпустимими, оскільки п.5 ч.1 ст.37 Закону України «Про виконавче провадження» прямо передбачено необхідність вжиття державним виконавцем заходів, спрямованих на встановлення місця проживання та місцезнаходження боржника фізичної особи, і повернення виконавчого документу лише у разі відсутності результатів таких заходів. Таким чином, постанова державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.03.2019 р. є неправомірною.

Розглядаючи вимогу заявника про визнання незаконною бездіяльності державного виконавця в частині порушення норм ст.10, ч.1 ст.18, п.1 ч.2 ст.18, п.5 ч.1 ст.37, ч.8 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження», суд зазначає, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця під час виконання судового рішення порушено їхні права чи свободи. Так, стягувач, вважаючи постанову про повернення виконавчого документу протиправною, посилаючись на вищенаведені норми права, оскаржив цю постанову до суду, тому визнання незаконною бездіяльності державного виконавця щодо недотримання цих норм права, які і є підставою для визнання протиправною постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві, є зайвим.

Відносно зобов?язання Дружківського міського ВДВС ГТУЮ в Донецькій області відновити виконавче провадження № 58617202, суд зауважує, що відновлення виконавчого провадження Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено. Так, після скасування судом постанови про повернення виконавчого документу стягувачеві, виконавче провадження продовжується державним виконавцем.

Як вбачається з положення ч.2 ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов?язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Згідно з положеннями ч.1 ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад, як верховенство права, обов?язковість виконання рішень, законність та справедливість, неупередженість і об?єктивність.

З прецедентної практики ЄСПЛ вбачається, що словосполучення «згідно із законом» по суті, стосується національного законодавства і встановлює обов`язок забезпечувати дотримання матеріальних та процесуальних норм.

Проаналізувавши фактичні обставини справи та доводи заявника, суд приходить до переконання про наявність підстав для визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачеві від 22.03.2019 р. та задоволення скарги ПАТ «Промінвестбанк» в цій частині, оскільки державним виконавцем було винесено постанову передчасно, до вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення, передбачених Законом України «Про виконавче провадження». Інші вимоги заявника задоволенню не підлягають.

Керуючись статтею 19 Конституції України, статтями 18, 447, 450, 451 Цивільного процесуального кодексу України, Законом України «Про виконавче провадження», суд

У Х В А Л И В :

Скаргу публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» – задовольнити частково.

Визнати неправомірною та скасувати постанову про повернення виконавчого документа стягувачу (ВП № 58617202) від 22.03.2019 р., винесену старшим державним виконавцем Дружківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області Кисельовою Олександрою Олександрівною щодо повернення виконавчого листа від 09.10.2013 р. № 6/243/52/2018, дублікат якого виданий 20.04.2018 р. Слов?янським міськрайонним судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (ПАТ «Промінвестбанк») судового збору в сумі 229,40 грн.

В іншій частині вимог – відмовити.

Копію ухвали надіслати до Дружківського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, для виконання.

Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а особою, без участі якої постановлена ухвала - протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії.

Суддя: І.М.Мінаєв