Постанова № 8208748, 22.12.2009, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43 Вн. № <Внутрішній Номер справи >

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

22 грудня 2009 року           15:10           № 2а-6852/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Винокурова К.С.

при секретарі судового засідання Горбан А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

За позовом Закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем»

до Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального

страхування з тимчасової втрати працездатності

про визнання протиправними окремих положень рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Закрите акціонерне товариство «Київстар Дж.Ес.Ем»(далі ЗАТ «Київстар», позивач) звернулось до суду з позовом до Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (надалі ВД Київського міського відділення ФСС з ТВП, відповідач) про визнання протиправними та скасування окремих положень Рішення № 48-Г від 25.05.2009 р. про застосування та зарахування до бюджету Фонду сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, у частині застосування санкцій - неприйняття до зарахування витрат на суму 4 957,16 грн., накладення штрафу в сумі 2 478,58 грн.

Ухвалою суду від 12 серпня 2009 року відкрито провадження у справі за зазначеним позовом та призначено судовий розгляд справи.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначав, що до юридичної відповідальності у вигляді штрафу товариство притягнуто незаконно та необґрунтовано, так як вважає протиправним рішення у частині застосування санкцій за порушення п.п. 3, 9 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. № 1266 на загальну суму 7435,74 грн.

Позивач зазначає, що предметом спірних правовідносин є різний підхід позивача і відповідача для обчислення середньої заробітної плати, що є базою для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.

Відповідач подав письмові заперечення на позовну заяву, які долучені до матеріалів справи. Заперечення відповідача обґрунтовуються посиланням на норму статті 53 Закону, пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 1266 від 26.09.2001 року, лист № 20-477 від 03 грудня 2001 року Міністерства праці та соціальної політики України, а також судовою практикою.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, адміністративний суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач зареєстрований як страхувальник по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі ФСС з ТВП) під реєстраційним номером 50000315 у Голосіївській міжрайонній виконавчій дирекції Київського міського відділення ФСС з ТВП.

Відповідно до ч. 3, 6 п. 1 ст. 28 Закону № 2240-ІІІ та Інструкції про порядок проведення ревізій та перевірок по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженої постановою правління коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 19.09.2001 р. № 38, Фонд має право здійснювати перевірку правильності нарахування і повноти сплати страхових внесків та використання страхових коштів на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у фізичних осіб, використовують працю найманих працівників та накладати фінансові санкції та адміністративні штрафи, передбачені цим Законом та іншими актами законодавства.

Виконавчою дирекцією Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності було проведено перевірку (документальну ревізію) по коштах ФСС з ТВП за 9 місяців 2008 року та І квартал 2009 року. Підставою проведення перевірки є наказ виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 14-Р від 30.03.2009 р.

За результатами документальної ревізії складено акт від 15.05.2009 р., згідно з висновком якого, було виявлено порушення порядку витрачання коштів Фонду, визначено суму неправомірно використаних коштів Фонду в сумі 6 201,75 грн.

Рішенням Виконавчої дирекції Київського міського відділення ФСС з ТВП № 48-Г від 25.05.2009 року про застосування та зарахування до бюджету Фонду сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, відповідно до абз. 5 ч. 1 ст. 30 Закону № 2240 за порушення порядку витрачання страхових коштів на позивача накладено штраф у розмірі 50 відсотків належної до сплати суми страхових внесків, тобто в сумі 3100,88 грн., а також визначено неприйнятих до зарахування витрат в розмірі 6201,75 грн.

Таким чином, загальна сума належних до сплати платежів та штрафних (фінансових) санкцій складає 9 303,00 грн.

Фактичною підставою для зарахування витрат відповідачем у сумі 6201,75 грн. є висновок у акті ревізії від 16.05.2009 р. про неврахування у розрахунках позивача заробітної плати, що не відповідає величині заробітної плати, з якої сплачено страхові внески у пропорційних розмірах між видами нарахувань.

Позивачем оскаржується рішення № 48-г в частині наявності порушень п.п. 3, 9 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001р. № 1266 (далі Порядок № 1266) на загальну суму 7 435 грн. 74 коп. щодо включення до суми середньої заробітної плати частину відпускних, з яких сплачені страхові внески (сума неприйнятих до зарахування витрат наведена у таблиці 3 до акту –4957,16 грн. та 50% від цієї суми –сума штрафу у розмірі 2478,58 грн.). У частині 2 до пункту 3.2 Акту зазначається, що у випадках, коли застрахована особа частину місяця працювала, а частину перебувала у відпустці та при цьому заробітна плата і сума відпускних одного місяця сумарно перевищує максимальну величину (граничної суми) фактичних витрат на оплату праці, на які нараховуються страхові внески при обчисленні середньої заробітної плати за відпрацьований час, не була врахована зарплата, що відповідає величині заробітної плати, з якої сплачено страхові внески у пропорційних розмірах між видами нарахувань, вбачається порушення п. 3, п. 9 Порядку № 1266 і сума переплати складає 1925,81 грн.

При цьому, суд відмічає і сторони також підтвердили, що спір між ними виник внаслідок застосування різної методики обчислення середньої заробітної плати за відпрацьований час, яка полягає у неврахуванні відповідачем у загальному розмірі відпрацьованого часу періоду знаходження особи у щорічній відпустці.

Враховуючи те, що ч. 3 ст. 72 КАС України передбачає можливість звільнення від доказування обставин у випадках, коли обставини визнаються сторонами і якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, суд досліджує при розгляді справи питання правильності розрахунку середньої заробітної плати, внаслідок чого виникли підстави для застосування фінансових санкцій.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторони, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей визначаються Законом України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” № 2240 від 18.01.2001 р. (далі Закон № 2240).

Статтею 34 (п.п.1, 2 ч. 1) Закону № 2240 передбачено які види матеріального забезпечення та соціальних послуг надаються за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, зокрема допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною) (статті 35, 37 цього Закону) та допомога по вагітності та пологах (статті 38, 39 цього Закону).

Відповідно до ст. 35 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням” допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з передбачених цією статтею страхових випадків.

Умови надання допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, визначаються Законом України "Про розмір внесків на деякі види загальнообов'язкового державного соціального страхування".

Статтею 53 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням»передбачено, що при обчисленні середньої заробітної плати (доходу) для забезпечення допомогою по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах враховуються всі види заробітної плати (доходу) в межах граничної суми місячної заробітної плати (доходу) за відпрацьований час, на яку нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, відповідно до статті 21 цього Закону.

Порядок обчислення середньої заробітної плати для надання допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 3 Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням № 1266 розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата (дохід) для розрахунку страхових виплат (крім страхування на випадок безробіття) та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця, є період роботи за останнім основним місцем роботи (зайняття підприємницькою діяльністю) перед настанням страхового випадку, протягом якого застрахована особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувалися страхові внески.

Згідно з п. 7 Порядку № 1266 середня заробітна плата (грошове забезпечення) застрахованої особи обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці" (грошового забезпечення, розмір якого визначається згідно з нормативно-правовими актами, що регулюють порядок та умови його виплати), та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб, не враховуючи передбачені законодавством пільги щодо сплати зазначеного податку чи суми, на які цей дохід зменшується, з яких сплачувалися страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пункт 9 Порядку передбачає, що до середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) включається заробітна плата (дохід, грошове забезпечення) у межах максимальної величини (граничної суми) заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) та оподатковуваного доходу (прибутку), з яких сплачуються страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4.4 статті 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 01.01.2004 року встановлено, що базою для нарахування збору до Пенсійного фонду України чи внесків до фондів загальнообов’язкового державного страхування громадянина є заробітна плата платника цього податку.

Згідно визначення поняття «заробітна плата», наведеного у Законі України «Про податок з доходів фізичних осіб»заробітна плата –це виплата і винагороди, нараховані (виплачені) відповідно до умов трудового або цивільно-правового договору.

У статті 1 Закону України «Про оплату праці»визначено, що заробітна плата –це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Підпункт 2.2.12 пункту 2.2 розділу 2 Інструкції по статистиці заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 № 5 відносить оплату відпусток до складу фонду оплати праці, за таких обставин позивач вважає, що при розрахунку виплати відпускні слід відносити також до фонду заробітної плати і у даному випадку поняття «відпрацьований час»розуміє не як фактичний час знаходження працівника на робочому місці, а період, за який особою сплачуються страхові внески.

Абзацом другим пункту 9.2 постанови КМ України № 1266 передбачено, що тільки у разі коли застрахована особа частину місяця в розрахунковому періоді не працювала з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком), для обчислення середньої заробітної плати заохочувальні та компенсаційні виплати, що мають разовий характер, та виплати, що не передбачені актами законодавства або що провадяться понад встановлені зазначеними актами норми, в такому місяці враховуються пропорційно відпрацьованому часу.

У даному випадку, в розрахунковому періоді застрахованих осіб, яким позивачем були розраховані та виплачені виплати, не мало місце відсутності застрахованих осіб з поважних причин, перелічених у абзаці 2 п. 9.2, а мало місце знаходження їх у щорічних відпустках, а тому не було підстав враховувати пропорційно відпрацьованому часу для обчислення середньої заробітної плати заохочувальні та компенсаційні виплати, що мають разовий характер, та виплати, що не передбачені актами законодавства або що провадяться понад встановлені зазначеними актами норми, до яких відноситься і оплата відпусток.

Відтак, суд погоджується з позицією позивача, що страхові внески повинні сплачуватись з усіх видів заробітної плати (доходу) найманого працівника без застосування жодних пропорцій між видами нарахувань. Такий висновок випливає з того, що за умови, що розрахунок середньої заробітної плати здійснюється з усіх видів заробітної плати за відпрацьований час, у склад таких витрат входить і оплата відпусток, а базою для нарахування збору до фондів загальнообов'язкового державного страхування громадянина є заробітна плата платника цього збору, при цьому із нарахувань відпускних також сплачуються страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного страхування.

Посилання відповідача на лист Міністерства праці та соціальної політики України № 20-477 від 03.12.2001 року, як на правове обґрунтування своїх заперечень проти пред'явлених позовних вимог, судом не приймається до уваги, оскільки різного роду листи, інформації, роз'яснення, які надсилаються державними чи іншими органами на адресу підпорядкованих їм структур та іншим не є юридичною формою рішень цих органів тобто офіційним письмовим документом, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин і не мають обов'язкового характеру для суб'єктів цих відносин.

Відповідно до Положення про районні (міжрайонні), міські виконавчі дирекції відділень Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженого розпорядженням Голови правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 18.10.2001 року за № 71, дані органи є робочими органами відділень Фонду, які входять до його структури. Основними напрямками діяльності робочих органів відділень Фонду є збір та акумуляція страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, які надаються Фондом, та контроль за надходженням і використанням коштів Фонду.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України

у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність рішення у частині, яка оспорюється позивачем.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що позивач надав достатні докази на підтвердження правомірності нарахування допомоги за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності громадянам із урахуванням оплати відпусток, а відтак рішення № 48-г від 25.05.2009 р. в частині застосування до позивача санкцій у вигляді неприйняття до зарахування витрат на суму 4957,16 грн., у вигляді штрафу на суму 2478,58 грн. визнається судом протиправним та підлягає скасуванню.

За таких обставин, позовні вимоги ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем»визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 71, 86, 94, ст. 105, 158-163, 167, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності № 48-г від 25.05.2009 р. про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф4-ФСС з ТВП) сум фінансових штрафних санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування в частині не прийняття до зарахування 4957,16 грн. та застосування штрафу у розмірі 2478,58 грн.

3.          Стягнути з рахунків Державного бюджету України на користь Закритого акціонерного товариства «Київстар Дж.Ес.Ем.»(03110, м. Київ, Червонозоряний проспект, 51, код ЄДРПОУ 21673832) 3 грн. 40 коп. (три гривні сорок копійок) судових витрат.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                                                 К.С. Винокуров

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі –12.01.2010.