Рішення № 82084736, 28.05.2019, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/489/2019 Справа № 641/8253/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2019 року м. Харків

Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді - Фанда О.А.,

за участю секретаря судових засідань - Конюх С.М.,

представника позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за позовом

ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом вселення, визначення порядку користування житлом, виселення, -

в с т а н о в и в:

В листопаді 2018 року ОСОБА_4 звернувся до суду з вказаним позовом.

В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що відповідно до нотаріально посвідченого свідоцтва від 9 листопада 2015 року, виданого на підставі акту про проведені електронні торги арештованого майна, він є власником Ѕ частини двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , попереднім власником якої був ОСОБА_5

Власником іншої Ѕ частини квартири є ОСОБА_2

Позивач зазначав, що попередній власник квартири ОСОБА_5 продовжує проживати в квартирі АДРЕСА_1 . При цьому співвласник квартири ОСОБА_2 не узгоджував з ним, позивачем, можливість користування квартирою ОСОБА_5 . Домовленості про порядок користування спільним майном сторонами не досягнуто.

Позивач зазначав, що не має доступу до квартири, в нього відсутні ключі від вхідних дверей, крім того між сторонами склалися неприязні стосунки. Відповідачі чинять перешкоди у вільному доступі позивача до квартири, що підтверджується письмовими вимогами, які він направляв на їх адресу.

Посилаючись на вказані обставини позивач просив: вселити його в квартиру АДРЕСА_1 ; виділити йому в користування житлову кімнату площею 11,5 кв.м., а у користування ОСОБА_2 залишити кімнату площею 17,6 кв.м., місця загального користування залишити в загальному користуванні; виселити ОСОБА_5 з вказаної квартири, а також відшкодувати понесені ним витрати зі сплати судового збору.

В судове засідання позивач не з`явився, направив до суду свого представника, який позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_5 до суду не з`явився, правом на подання письмового відзиву на позов не скористався.

Відповідач ОСОБА_2 до суду не з`явився. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі посилаючись на його безпідставність. При цьому посилався на те, що постановою апеляційного суду Харківської області від 2 серпня 2018 року встановлено, що ОСОБА_5 не втратив право користування спірною квартирою, а тому вказана обставина не підлягає доказуванню відповідно до вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України. Жодних перешкод у користуванні ОСОБА_4 вказаною квартирою відповідачі не чинили. ОСОБА_4 має ключі від квартири та доступ до неї. Дій, направлених на встановлення порядку користування квартирою АДРЕСА_1 , позивач не вчиняв, а тому відсутні підстави для встановлення порядку користування квартирою у судовому порядку.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Встановлено та підтверджується наявними в справі доказами, що відповідно до нотаріально посвідченого свідоцтва від 9 листопада 2015 року, виданого на підставі акту про проведені електронні торги арештованого майна, ОСОБА_4 є власником Ѕ частини двокімнатної квартири АДРЕСА_1 .

Вказана квартира належала на праві спільної сумісної власності ОСОБА_5 та ОСОБА_2

Згідно з частиною першою статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (частини перша, друга статті 321 ЦК України).

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

З огляду на вищезазначене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 про вселення його у квартиру АДРЕСА_1 .

За правилами частин першої - другої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина перша статті 356 ЦК України).

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Ця стаття свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між свівласниками, такий порядок користування може встановити суд.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

У даному випадку спірні правовідносини стосуються не поділу квартири, а встановлення порядку спільного користування нею. Тому критерій необхідності виділення у користування кожному зі співвласників ізольованого приміщення, особливо, якщо при цьому неможливо забезпечити відповідність ідеальних часток реальним, не є обов`язковим.

Квартира АДРЕСА_1 є двокімнатною, загальною площею 47,3 кв.м., житловою площею 29,1 кв.м.

Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна в натурі для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, близькі до розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року № 6-1500цс15.

Виділення у відособлене користування кожному із співвласників частини квартири, яка б відповідала їх ідеальним часткам є неможливим, проте за запропонованим позивачем варіантом відхилення не є значним, тому, враховуючи інтереси кожної із сторін, суд вважає за можливе визначити порядок користування спірною квартирою, за яким позивачу виділяється в особисте користування кімната площею 11,5 кв.м., а відповідачу виділяється кімната площею 17,6 кв.м. Враховуючи, що відповідач свого варіанту користування квартирою не запропонував, суд приходить до висновку, що такий порядок відповідає інтересам сторін, оскільки кожен із співвласників отримує в особисте користування окрему житлову кімнату та не позбавляється користування необхідними в такому випадку іншими приміщеннями квартири.

При цьому поділ майна для припинення права спільної часткової власності не здійснюється і такий правовий режим майна зберігається.

Щодо позовних вимог про виселення ОСОБА_5 , суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України члени сім`ї власника будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до статті 156 ЖК України коло членів сім`ї власника житла, правовий статус яких визначається цією статтею, є аналогічним членам сім`ї наймача, які визначені частиною другою статті 64 ЖК України. До них належать дружина (чоловік) наймача, діти і батьки кожного з подружжя. Членами сім`ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.

Згідно з ч. 4 ст. 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Підстави виселення членів сім`ї (колишніх членів сім`ї) власника будинку передбачені ст. 157, ч. 1 ст. 116 ЖК України.

ОСОБА_5 зареєстрований у спірній квартирі та постійно там проживає зі згоди власника ОСОБА_2 . Доказів того, що ОСОБА_5 порушує право власності позивача на Ѕ частину квартири ОСОБА_4 не надано.

З врахуванням вищезазначеного, підстави для задоволення позовних вимог в частині виселення відповідача ОСОБА_5 відсутні.

Питання про стягнення судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні житлом шляхом вселення, визначення порядку користування житлом, виселення задовольнити частково.

Вселити ОСОБА_4 в квартиру АДРЕСА_1 .

Встановити наступний порядок користування приміщеннями квартири АДРЕСА_1 : виділити ОСОБА_4 житлову кімнату площею 11,5 кв.м. В користуванні ОСОБА_2 залишити житлову кімнату площею 17,6 кв.м. Місця загального користування залишити в загальному користуванні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати зі сплати судового збору в розмірі 1409,6 грн (одна тисяча чотириста дев`ять).

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНКНОПП НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНКНОПП АДРЕСА_4 .

Відповідач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 , РНКНОПП НОМЕР_2.

Повний текст рішення складений 30 травня 2019 року.

Текст судового рішення доступний для ознайомлення у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою: http://wwwreyestr.gov.ua.

Суддя: О. А. Фанда