Вирок № 82082861, 29.05.2019, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/342/2019

Справа № 428/5283/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 року м.Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Комплєктової Т.О.,

за участю секретаря Кожем`яки А.В.,

прокурора Першиної В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сєвєродонецького міського суду Луганської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019130370000581 від 04.04.2019 року, у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Баку, азербайджанця, громадянина Азербайджана, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, який має на утриманні неповнолітню дитину – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , без постійного місця проживання, раніше судимого:

-16.01.2019 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч.ч. 1,2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбуття покарання з випробувальним строком на 1 рік;

-05.04.2019 року Сєвєродонецьким міським судом Луганської області за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 6 місяців;

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

03.04.2019 року приблизно о 22-00 годині ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , маючи умисел направлений на таємне викрадення чужого майна знаходячись неподалік магазину «Тарис», розташованого по вул. Гагаріна, м. Сєвєродонецька, де діючи умисно, протиправно, незаконно, усвідомлюючи протиправний характер своїх злочинних дій, керуючись корисливим мотивом, переслідуючи мету наживи і незаконного збагачення, маючи ціль на незаконне заволодіння чужим майном, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає і не може перешкодити, таємно, шляхом вільного доступу, скоїв крадіжку майна, а саме: мобільного телефону марки «Nokia» модель «XL RM-1030 DUAL SIM», вартість якого становить 606, 67 гривень, який належить ОСОБА_3 , чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на вищевказану суму. Після чого з місця вчинення злочину зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд.

Вказаними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення-злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України – таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, визнав повністю, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення, викладеного у обвинувальному акті, які відповідають дійсності і він їх у повному обсязі підтверджує та пояснив, що 03.04.2019 року приблизно о 22 годині 00 хвилин він знаходився неподалік магазину «Тарис», розташованого по вул. Гагаріна в м. Сєвєродонецьку. Там помітив потерпілого, який знаходився в нетверезому стані, він допоміг йому сісти на лавку та помітив у нього при собі мобільний телефон «Нокіа». Скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, він таємно, шляхом вільного доступу, скоїв крадіжку мобільного телефону, який поклав в свій карман, після чого зник з місця вчинення злочину. Телефон хотів продати, щоб купити собі інший. У вчиненому щиро кається, засуджує свою поведінку.

Потерпілий ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, до суду надав заяву про розгляд даного кримінального провадження за його відсутності.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового слідства кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор також не оспорювала фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений ОСОБА_1 , правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз`яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд, допитавши обвинуваченого ОСОБА_1 та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України відносяться до категорії злочинів середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який не має постійного місця проживання, не працює, з середньою освітою, неодружений, має на утриманні неповнолітню дитину – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше судимий за вчинення умисного корисливого злочину, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, вину визнав, щиро розкаявся.

В якості обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, враховуючи вимоги ст. 65 КК України про те, що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів і що більш суворий вид покарання з числа передбачених за скоєний злочин призначається лише у випадку, якщо менш суворий вид покарання буде недостатнім для виправлення особи і попередження вчинення нею нових злочинів, а також враховуючи ступень тяжкості вчиненого злочину, його наслідків, особи обвинуваченого, обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого та відсутність обставин, що його обтяжують, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі, оскільки саме таке покарання може попередити скоєння ним нових кримінальних правопорушень.

Обставин, які б суттєво знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину та являлись передумовою для застосування ст.ст. 69, 75 КК України судом не встановлено.

У зв`язку з тим, що обвинувачений ОСОБА_1 засуджений за вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05.04.2019 року, поставлене йому у провину кримінальне правопорушення у цьому кримінальному провадженні скоїв до ухвалення попереднього вироку, суд при призначенні остаточного покарання керується вимогами ч. 4 ст. 70 КК України.

Разом з тим, оскільки ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення до відбуття покарання за вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16.01.2019 року, суд вважає за необхідне призначити йому покарання за правилами ст. 71 КК України.

Така позиція узгоджується з правовим висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального Верховного Суду, викладеним у постанові від 25.06.2018 року у справі № 511/37/16, де зазначено: «Коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші – після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 КК: спочатку – за правилами ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього – за правилами ч. 4 ст. 70 КК, потім – за сукупністю злочинів, вчинених після постановлення першого вироку; і остаточно – за сукупністю вироків відповідно до ч. 1 ст. 71 цього Кодексу. У кримінально-правовій ситуації, коли вчинення нового злочину в період іспитового строку стає фактичною підставою для визнання (скасування) призначеного за попереднім вироком покарання у виді позбавлення волі, від відбування якого звільнялась особа, таким що належить відбувати реально, його самостійне виконання при застосуванні ч. 4 ст. 70 КК не допускається за наявності підстав для подальшого призначення остаточного покарання за правилами ч. 1 ст. 71 вказаного Кодексу».

Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових злочинів, відповідатиме особі обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання.

Крім того, суд вважає за необхідне зарахувати в строк покарання ОСОБА_1 , остаточно призначеного за сукупністю вироків, частину покарання, відбуту за вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05.04.2019 року, а саме з 21.05.2019 року по день набрання даним вироком законної сили.

Враховуючи те, що стосовно обвинуваченого запобіжний захід в рамках даного кримінального провадження не застосовувався, а сторони провадження не заявили клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу, суд не вбачає підстав для застосування обвинуваченому запобіжного заходу до набрання вироком законної сили.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 слід обчислювати з моменту набрання вироком законної сили.

Цивільний позов не заявлений. Долю судових витрат суд вирішує на підставі ст.ст. 118-124 КПК України. Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. 368-370, ст. 373, ст. 374 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 70 ч. 4 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання, призначеного вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05.04.2019 року, більш суворим, призначеним цим вироком, призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового складання, до покарання, призначеного цим вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 16.01.2019 року у виді позбавлення волі строком на 1 (один) місяць та остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 2 (двох) років 1 (один) місяць позбавлення волі.

Вважати початком строку відбування покарання ОСОБА_1 день набрання вироку законної сили.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили - не обирати.

В строк покарання ОСОБА_1 , остаточно призначеного за сукупністю вироків, зарахувати частину покарання, відбуту за вироком Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 05.04.2019 року, а саме з 21.05.2019 року по день набрання даним вироком законної сили.

Речові докази: мобільний телефон марки «Nokia», модель «XL RM-1030 DUAL SIM», який переданий на відповідальне зберігання потерпілому ОСОБА_3 – залишити у власності останнього.

Стягнути з ОСОБА_1 процесуальні витрати на залучення експертів у зв`язку з проведенням судової товарознавчої експертизи № 19/113/9-1/498-71е 24.04.2019 року, які згідно довідки складають 785 (сімсот вісімдесят п`ять) грн. 05 коп. в дохід держави (Отримувач: УК у м.Сєвєродонецьк/24060300, Код отримувача (ЄДРПОУ): 37944909, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код банку(МФО):899998, Номер рахунку: 31116115012080, Код класифікації доходів бюджету: 24060300, Найменування коду класифікації доходів бюджету: Інші надходження).

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Сєвєродонецький міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: Т. О. Комплєктова