Ухвала суду № 82081646, 21.05.2019, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/8119/16-ц

Провадження №6/369/22/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2019 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Ковальчук Л.М., при секретарі Бугайовій М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві заяву ОСОБА_1 про відстрочення виконання заочного рішення суду від 24 лютого 2017 року, закриття виконавчого провадження та поворот виконання рішення суду,

В С Т А Н О В И В:

Відповідач ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про відстрочення виконання заочного рішення суду від 24 лютого 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

В подальшому в березні 2019 року ОСОБА_1 подала уточнену заяву, в якій просила зобов`язати Києво-Святошинське РВ ДВС ГТУЮ у Киїській області закрити виконаче провадження щодо ОСОБА_1 , яке було відкрито на підставі заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 лютого 2017 року; ухвалити рішення про поворот виконання заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 лютого 2017 року в справі за № 369/8119/16-ц; зобов`язати Києво-Святошинське РВ ДВС ГТУЮ у Киїській області повернути ОСОБА_1 кошти, які на даний час перебувають на депозиті виконавчої служби, які було стягнуто з ОСОБА_1 ..

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно вимог ч. 1 ст. 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Судом встановлено, що згідно заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 лютого 2017 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задооволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_2 суму основного боргу за договором позики у розмірі 208 627,33 грн., неустойку у розмірі 159 370,92 грн., три відсотки річних в розмірі 1 234,62 грн. та витрати із сплати судового збору в розмірі 3 332,20 грн..

Як зазначила у своїй заяві ОСОБА_1 на підставі заочного рішення суду від 24 лютого 2017 року Києво-Святошинським районним відділом ДВС ГТУЮ у Київській області було відкрито виконавче провадження для примусового виконання рішення суду.

Відповідно до положення ч. 1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно вимог ч. 1 ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Іммобільяре Саффі проти Італії» наголошує, що право на звернення до суду, гарантоване статтею 6, також передбачає практичне виконання остаточних, обов`язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні. Отже, виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах.

Слід зазначити, що суд лише у виняткових випадках може відстрочити виконання рішення суду за наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Виходячи із аналізу вищевказаних правових норм, питання про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення може бути розглянуто у виняткових випадках, що обумовлені об`єктивними ускладненнями при виконанні судового рішення.

Звертаючись до суду із заявою про відстрочення виконання заочного рішення суду, заявником не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності виняткових обставин, які ускладнюють або виключають можливість виконання рішення суду.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду.

Також, відповідач ОСОБА_1 в уточненій заяві просила зобов`язати Києво-Святошинський районний відділ ДВС ГТУЮ у Київській області закрити виконавче провадження, яке було відкрите на підставі заочного рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 24 лютого 2017 року.

Судове рішення, що набрало законної сили, є підставою для його виконання. Виконання судового рішення сприяє втіленню законів у життя та зміцненню їх авторитету. Рішення суду охороняє права, свободи та законні інтереси громадян, а також є завершальною стадією судового провадження.

Положенями статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені виключні випадки закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення; 2) затвердження судом мирової угоди, укладеної сторонами у процесі виконання рішення; 3) припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника; 4) прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 6) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі або оплатно вилучена; 7) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення, крім випадку, якщо існує заборгованість із стягнення відповідних платежів; 8) визнання боржника банкрутом ; 9) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 10) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 11) надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред`явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 41 цього Закону; 14) якщо стягнені з боржника в повному обсязі кошти не витребувані стягувачем протягом року та у зв`язку з цим перераховані до Державного бюджету України; 15) якщо коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна (за виконавчим документом про звернення стягнення на заставлене майно), недостатньо для задоволення вимог стягувача - заставодержателя, а також якщо майно, яке є предметом іпотеки, передано іпотекодержателю або придбано ним відповідно до вимог Закону України "Про іпотеку" за виконавчим документом про звернення стягнення на майно, яке є предметом іпотеки; 16) погашення, списання згідно із Законом України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії" неустойки (штрафів, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, нарахованих на заборгованість теплопостачальних та теплогенеруючих організацій перед Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", її дочірньою компанією "Газ України", Публічним акціонерним товариством "Укртрансгаз" за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що надають послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, послуги з постачання холодної води та послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), перед постачальниками електричної енергії за спожиту електричну енергію, що підлягали виконанню на підставі виконавчого документа за судовим рішенням.

За вказаних обставин питання про закриття виконавчого провадження віднесено до виключної компетенції державного виконавця.

Щодо заявленої вимоги про поворот виконання заочного рішення Києво-Святошинського районного суду, то суд відмовляє в її задоволенні з наступних підстав.

Поворот виконання – це спосіб захисту прав боржника, який полягає у поверненні йому стягувачем всього одержаного за скасованим рішенням.

Відповідно до вимог ч. 9 ст. 444 ЦПК України якщо питання про поворот виконання рішення не було вирішено судом відповідно до частини першої, третьої цієї статті, заява відповідача про поворот виконання рішення розглядається судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Умовою для застосування повороту виконання рішення є скасування рішення про присудження чи зобов`язання вчинити певну дію або утриматися від її вчинення, яке стало підставою для видачі виконавчого документа, який повністю або частково виконаний.

За вказаних обставин суд відмовляє у задоволенні вимоги ОСОБА_1 про поворот виконання рішення суду.

Керуючись ст. ст. 33, 39 Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 18, 435, 444 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відстрочення виконання заочного рішення суду від 24 лютого 2017 року, закриття виконавчого провадження та поворот виконання рішення суду відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в 15-денний строк з дня винесення ухвали.

Суддя Л.М. Ковальчук