Рішення № 82077603, 29.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 травня 2019 року № 640/21818/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Шевченко Н.М., розглянувши у письмовому порядку за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Національного банку України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов,

У С Т А Н О В И В :

Національний банк України (далі по тексту - позивач, НБУ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі по тексту - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка С.В. від 16.11.2018 ВП №51740380 про стягнення виконавчого збору;

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка С.В. від 16.11.2018 ВП №51740380 про накладення штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що оскільки Національним банком України доведено до державного виконавця факт існування обставин, що унеможливлюють виконання рішення суду, які на переконання позивача є поважними, тому оскаржувані постанови є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Представник позивача Сапальов В.В. в судовому засідання позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача Сіренко С.В. проти задоволення позову заперечував. Крім того, в матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просить відмовити в задоволенні адміністративного позову з огляду на те, що старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України ОСОБА_1 діяв у відповідності до норм чинного законодавства та в рамках вимог Закону України «Про виконавче провадження». А також зазначив, про те, що до боржника було доведено про наявність рішення суду, боржник попереджався про необхідність виконати судове рішення, однак вимоги виконавчого документу не виконав, а тому підстави для скасування оскаржуваних рішень відповідача відсутні.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів. Представники сторін заявили клопотання про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження.

Так, на підставі положень ч. 3 ст. 194 КАС України суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

Як убачається із матеріалів даної адміністративної справи, постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.04.2016 у справі №826/5325/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2016, позовну заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано постанову Правління Національного банку України від 22.03.2016 №180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» з моменту її прийняття. Визнано протиправним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.03.2016 №385 «Про початок процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» з моменту його прийняття. Зобов`язано Національний банк України (в особі його відповідальних осіб, до повноважень яких відноситься вчинення відповідних дій) вчинити всі необхідні дії щодо відновлення функціонування Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» в якості банківської установи - в обсязі та стані, який існував до прийняття постанови правління Національного банку України від 22.03.2016 №180 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» (у тому числі, але не виключно - дозволити усі початкові платежі Публічному акціонерному товариству «Український Інноваційний Банк» у системі електронних платежів (СЕП) та відновити роботу Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» у системі обміну інформацією та виконання платежів SWIFT, Національному банку України повідомити усі банки про відновлення роботи Публічного акціонерного товариства «Український Інноваційний Банк» у зазначених вище системах). У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

З метою примусового виконання вказаної постанови суду Київським апеляційним адміністративним судом видано виконавчий лист від 15.07.2016 №826/5323/16.

19.07.2016 до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України подана заява про відкриття виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом.

Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову від 22.07.2016 про відкриття виконавчого провадження №51740380.

У подальшому, з метою перевірки виконання рішення державним виконавцем скеровано вимогу боржнику від 22.07.2016 № 20.1-381/6.

08.08.2016 на адресу Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшла заява боржника від №18-0012/66322, яким повідомлено що Національний банк України вважає виконавчий лист Київського апеляційного адміністративного суду від 15.07.2016 №826/5325/16 таким, що не підлягає виконанню та має намір звернутися до суду з відповідною заявою.

16.11.2018 на підставі ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренком С.В. прийнято постанову про накладення штрафу №51740380 у розмірі 5 100,00 грн.

Пунктом другим зазначеної постанови зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність.

Також, 16.11.2018 старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренко С.В., керуючись статтею 27 Закону України «Про виконавче провадження», прийняв постанову про стягнення виконавчого збору.

В цей же день, з метою перевірки виконання рішення державним виконавцем повторно скеровано вимогу боржнику №51740380/20.1-381/23, відповідно до якої останньому встановлено строк виконання виконавчого листа №826/5325/16 від 15.07.2016 протягом 10 робочих днів.

07.12.2018 на адресу відповідача надійшов лист від боржника від 05.12.2018 №18- 0007/64967, в якому позивач просив визнати причини невиконання судового рішення поважними та у зв`язку з цим не надсилати органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.

12.12.2018 Київським апеляційним адміністративним судом залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2018 у справі № 826/12614/16, яким у задоволені адміністративного позову Національному банку України про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №51740380 від 22.07.2016 відмовлено повністю.

Керуючись статями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження», старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренком С.В., за невиконання без поважних причин боржником рішення суду, прийнято постанову від 26.12.2018 про накладення штрафу у подвійному розмірі 10 200,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись пунктом 11 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 26.12.2018 закінчено виконавче провадження та скеровано повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення до Національної поліції у місті Києві.

У свою чергу, позивач не погоджуючись з прийнятими старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренком С.В. постановами ВП №51740380 від 16.11.2018 про накладення штрафу та про стягнення виконавчого збору, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Спеціальним Законом, що здійснює регулювання правовідносин, які склалися в процесі судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів є Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02 червня 2016 року (далі по тексту - Закон України №1404-VIII) (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваних рішень).

Відповідно до ст. 1 вказаного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 5 Закону України №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Пунктом 1 частиною 1 статті 3 Закону України №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Згідно з частиною 1, пунктами 16, 18 частини 3 статті 18 Закону України №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Частиною 4 статті 19 Закону України №1404-VIII передбачено, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.

Пунктом 6 частиною 5 статті 19 Закону України №1404-VIII встановлено, що боржник зобов`язаний надавати пояснення за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження.

Статтею 63 Закону України №1404-VIII встановлено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Відповідно до частин 1 - 3 статті 63 Закону України №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.

У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Статтею 75 Закону України №1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Системний аналіз викладених правових норм свідчить про те, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин. Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.

При цьому, застосування такого заходу реагування як винесення постанови про накладення штрафу є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Судом встановлено, що постановою старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби м. Києва Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича від 16.11.2018 у ВП№51740380 за невиконання рішення суду та законних вимог виконавця накладено на боржника штраф на користь держави у розмірі 5 100,00 грн. Зобов`язано боржника виконати рішення протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення.

Також, встановлено, що у матеріалах виконавчого провадження, наданих суду відповідачем, міститься відповідь Національного Банку України від 05.12.2018 №18-0007/64967 на вимоги та постанову державного виконавця, а саме постанови від 16.11.2018 та вимоги від 16.11.2018, винесені у виконавчому провадженні №51740380, в якій боржником звернуто увагу державного виконавця на те, що з метою виконання рішення суду від 29.04.2016 у справі №826/5325/16, НБ України 24.05.2018 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із заявою про роз`яснення судового рішення та встановлення законного способу його виконання. Крім того, у прохальній частині відповіді, боржник просить визнати причини невиконання судового рішення поважними та, у зв`язку з цим, не надсилати до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, оскільки НБ України має намір виконати судове рішення в повному обсязі, про що свідчить заява НБ України про роз`яснення та встановлення способу виконання судового рішення.

У матеріалах виконавчого провадження копії заяви НБ України від 24.05.2018 року про роз`яснення судового рішення та встановлення законного способу його виконання, поданої до Окружного адміністративного суду міста Києва, не міститься.

Водночас, з комп`ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду» судом встановлено, що таку заяву позивачем подано до Окружного адміністративного суду міста Києва, розгляд якої, відповідно до повідомлення Окружного адміністративного суду міста Києва, буде здійснено після надходження матеріалів справи №826/5325/16 з касаційної інстанції.

Дослідивши зазначені документи та обставини справи в цілому, суд дійшов висновку, що позивачем вчинялись активні дії з метою виконання рішення суду, що підтверджуються вищенаведеними долученими до матеріалів справи та виконавчого провадження документами, проте які державним виконавцем не взято до уваги.

Отже, на думку суду, зазначені дії позивача свідчать про вжиття всіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів, спрямованих на попередження та повідомлення державного виконавця про наявність причин неможливості виконання рішення суду.

Враховуючи, що позивачем належним чином повідомлено державного виконавця про поважні причини невиконання рішення суду та вимог виконавця, суд дійшов висновку, що оскаржувані постанови, винесені в межах виконавчого провадження №51740380 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренко С.В. прийнято протиправно та з порушенням принципу об`єктивності.

Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про визнання протиправними та скасування постанов старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка С.В. від 16.11.2018 ВП №51740380 про стягнення виконавчого збору та від 16.11.2018 ВП №51740380 про накладення штрафу.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, за правилами, встановленими статтею 90 КАС України, проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази та пояснення їх представників, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.ч. 1-3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 241-247, 255, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Національного банку України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування постанов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича від 16.11.2018 ВП №51740380 про стягнення виконавчого збору.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренка Сергія Володимировича від 16.11.2018 ВП №51740380 про накладення штрафу.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 287, 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.М. Шевченко