Ухвала суду № 82077459, 27.05.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 УХВАЛА

27 травня 2019 року м. Київ № 640/8513/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Арсірія Р.О., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмікс" про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмікс" до Кабінету Міністрів України про визнання частково протиправним та нечинним нормативно-правового акту

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрмікс" звернулося до суду з позовом в якому просить визнати протиправним та нечинним абзац другий підпункту 1 пункту 2 "Змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 № 391.

Ухвалою суду від 27.05.2019 провадження у адміністративній справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

Одночасно з позовною заявою, позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд зупинити дію абзацу другого підпункту 1 пункту 2 "Змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 квітня 2019 року № 391.

Обґрунтовуючи подану заяву, позивач зазначає, що спірне положення оскаржуваного нормативно-правового акту прямо суперечить принципу рівності суб`єктів господарювання, закріпленому у Конституції України, принципу рівного захисту державою усіх суб`єктів господарювання, закріпленому у статті 6 Господарського кодексу України, а також закріпленому в підпункті 4.2.1 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України принципу рівності усіх платників податків перед законом, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації - забезпечення однакового підходу до всіх платників податків незалежно від соціальної, расової, національної, релігійної приналежності, форми власності юридичної особи, громадянства фізичної особи, місця походження капіталу.

З огляду на викладене, позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно порушити права та законні інтереси ТОВ «Укрмікс», переважної більшості суб`єктів права господарювання, господарські операції яких не передбачають формування податкових зобов`язань зі сплати ПДВ, а також тих, обсяг податкових зобов`язань яких є нижчим за 400 тис. грн. на рік, безпідставно ускладнивши їм процедуру реєстрації податкових накладних.

На думку заявника, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективне поновлення порушених прав та інтересів платників податків. Крім того, спірні положення постанови Уряду містять очевидні ознаки протиправності, а саме невідповідність прямим конституційним і законодавчим положенням щодо рівності усіх платників податків.

Вирішуючи заяву про забезпечення адміністративного позову, суд виходить з такого.

Відповідно до ч.1 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Суд відзначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України (як суду касаційної інстанції до 03.10.2017) «Про узагальнення практики застосування адміністративними судами першої інстанції глав 1-4 розділу III Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду та вирішення адміністративних справ» від 29.09.2016 №14, забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Згідно ч.2 ст.150 Кодексу адміністративного судочинства України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Частиною 1 ст.151 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Необхідно зазначити, що вказані вище підстави є оціночними, а тому необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з наведених вище обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

З аналізу вищенаведеного слідує, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, суд зазначає, що вищевказані види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету позову.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що предметом позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрмікс" є визнання частково протипарвним та нечинним нормативно-правового акта, у той час як вимог зобов`язального характеру даний позов не містить.

Крім того, суд зазначає, що у даному випадку посилання заявника на відповідні норми чинного законодавства України щодо протиправності оскаржуваного акта не може вважатись його очевидною протиправністю.

У випадку звернення сторони із вимогою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення із такою вимогою.

Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається достатніх підстав, які б вказували на необхідність забезпечення позову саме у такий спосіб та даних, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивачів або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або ж для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Крім того, ознаки протиправності абзацу другого підпункту 1 пункту 2 "Змін, що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 117", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.04.2019 № 391 підлягає встановленню судом при вирішенні справи по суті.

Таким чином, подана заява про забезпечення позову є необґрунтованою та непідтвердженою жодними доказами, а вжиттям такого заходу забезпечення позову фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, без встановлення будь-яких обставин, дослідження доказів у судовому засіданні, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову, тому у її задоволенні слід відмовити.

Частинами 5 та 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено.

З урахуванням викладеного, керуючись положеннями статей 150, 151, 153, 154, 241, 242 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва,

У Х В А Л И В:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Укрмікс" у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена за правилами, встановленими ст.ст.293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій