Ухвала суду № 82077233, 30.05.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

30 травня 2019 року Чернігів Справа № 620/1519/19

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Лобана Д.В. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення його позову до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить: визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, зокрема - неприбуття на виклик та не реагування на письмові звернення про вчинені правопорушення за фактами повідомленими зверненням Позивача від 14.03.2019 (на телефон № 102), та отриманими відповідачем письмовими зверненнями Позивача 18.03.2019 та 23.04.2019; визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Чернігівській області з нездійснення належного розгляду та службового розслідування за результатом скарги ОСОБА_1 отриманої відповідачем 23.04.2019, та зобов`язати відповідача розглянути скаргу, провести службове розслідування за викладеними фактами бездіяльності і надати позивачу про результат її розгляду; зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області: скласти протоколи про адміністративні правопорушення за фактами повідомленими зверненням позивача від 14.03.2019 (на телефон № 102), та отриманими відповідачем письмовими зверненнями позивача 18.03.2019 та 23.04.2019, зазначити у протоколах потерпілим позивача, отримати від позивача аудіозапис доказів правопорушень, встановити свідків подій правопорушень, допитати їх та зазначити про це у протоколах; стягнути з Головного управління Національної поліції в Чернігівській області - 200 000 (двісті тисяч) грн на користь ОСОБА_1 на відшкодування заподіяної йому моральної шкоди; зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області надати суду звіт про виконання рішення суду в у триденний строк з дня набрання ним чинності.

Одночасно з позовом позивачем подано заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зобов`язання відповідача скласти протокол про адміністративне правопорушення передбачене статтею 173 КУпАП (дрібне хуліганство) відповідно до наведеної вище інформації у зверненні до відповідача, та передати матеріали на розгляд уповноваженим органам, про що повідомити суд та позивача; провести службове розслідування за фактом неналежного реагування поліції на звернення щодо фактів вчинених вищезгаданих правопорушень та надати про це інформацію позивачу.

Заява обґрунтована очевидною протиправною бездіяльністю відповідача спливом строків притягнення порушника до відповідальності, ознаками службової недбалості/умислу спрямованих на таке уникнення та унеможливленням виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Сукупність обставин, наведених заявником у заяві про забезпечення позову на його погляд, вказує на існування об`єктивної необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Заявник вважає, що заявлене клопотання про вжиття заходів для забезпечення адміністративного позову підтверджується фактичними обставини справи, заходи до забезпечення позову пов`язуються з його предметом, співмірні заявленим позовним вимогам і відповідають виду забезпечення позову позовним вимогам.

Відповідно до ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Беручи до уваги положення ч. 1 ст. 154 Кодексу адміністративного судочинства України суд дійшов висновку про розгляд заяви про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву позивача та матеріали адміністративного позову, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно із ч. 2 ст. 151 Кодексу адміністративного судочинства України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Відповідно до роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 № 2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ", розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2, застосування судом таких заходів забезпечення, які за змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Забезпеченням позову у такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, що є неприпустимим.

Судом також враховується, що Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй постанові від 25.04.2019 по справі № 826/10936/18, зокрема, зазначив, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 826/8556/17.

При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову по справі № 620/1519/19 та виходячи із завдань адміністративного судочинства та цілей, які спрямовані на вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку, що у заяві про забезпечення позову представником позивача не наведено беззаперечних доводів, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або є очевидними ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

У даному випадку зі змісту наявних в матеріалах справи доказів не вбачається обґрунтованого припущення, що у разі не вжиття заходів по забезпеченню позову, діями та рішеннями відповідача до ухвалення рішення по справі може бути заподіяна шкода правам та інтересам позивача, а також те, що є ознаки очевидної протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Тобто, прийняття такого рішення доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значні зусилля для відновлення прав позивача.

При цьому, позивачем не надано доказів щодо існування достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів по забезпеченню позову може привести до несприятливих наслідків для прав позивача, у разі постановлення на його користь судового рішення.

Суд зазначає, що обрані представником позивача заходи забезпечення позову шляхом встановлення обов`язку відповідача вчиняти певні дії, фактично за своїм змістом є ухваленням рішення без розгляду справи по суті, водночас, зазначене не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Суд вказує, що заявником не надано доказів того, що захист прав позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, у разі постановлення на його користь судового рішення, як і того, що встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії усуне небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, через що у задоволенні клопотання про забезпечення позову позивача належить відмовити.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 150, 151, 154, 243, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення його позову до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття судового рішення судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання. Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст ухвали складено 30 травня 2019 року.

Суддя Д.В. Лобан