Рішення № 82077225, 26.04.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

26 квітня 2019 року №826/15773/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Шрамко Ю.Т., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києва про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва, (також далі - суд), надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач), до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі відповідач), в якому просить:

1) зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві щомісячно з 01.01.2016 року здійснювати нарахування та виплату пенсії в розмірі 56 відсотків відповідних сум грошового забезпечення;

2) встановити судовий контроль за виконання рішення суду шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати в установлений судом термін, з моменту набрання рішення законної сили, звіт про виконання рішення суду.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що Головним управлінням Пенсійного фонду в м. Києві протиправно не здійснено перерахунок пенсії та не виплачено, після виникнення у позивача права на включення до розрахунку пенсії 5%, у зв`язку із звільненням через хворобу.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02.10.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є пенсіонером органів внутрішніх справ України (пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 від 14.10.2014 року, серія НОМЕР_2). Проходив службу у Голосіївському РВДСО УДСО при ГУ МВС України в м. Києві до 23.09.2014 року та був звільнений з ОВС України відповідно до "Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України" від 29 липня 1991 р. №114, (далі - Положення), в запас Збройних сил України за ст. 64 п. "Б" (через хворобу) при вислузі у календарному обчисленні - 20 років 01 місяць 04 дні, із посади інспектора взводу №1 спеціальної роти "Титан" Голосіївського районного відділу управління Державної служби охорони при ГУМВС України в м. Києві, із званням капітана міліції (наказ №364 о/с від 23.09.2014 року).

Як зазначив позивач, що не заперечувалось відповідачем, з 24.09.2014 року перебуває на пенсійному обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-ХІІ у розмірі 51% грошового забезпечення.

На думку позивача, з 01.01.2016 року у нього виникло право на включення до розрахунку пенсії за вислугу років 5%, оскільки він був звільнений через хворобу, однак пенсія у сумі 56% Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві не перерахована та не виплачена.

14.08.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою №Л-5893 за роз`ясненням щодо не проведення перерахунку з включенням 5% до грошового забезпечення, на що листом від 24.09.2018 року за №81589/02/Л-5893 йому було повідомлено про відмову у збільшенні основного розміру пенсії на 5%.

Не погоджуючись з такою позицією відповідача, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ).

Частина 1 ст. 1 даного Закону встановлює, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Абзац 1 ст. 13 Закону Закон №2262-ХІІ передбачає, що пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах: особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.

З витягу наказу №364 о/с від 23.09.2014 року вбачається, що капітана міліції ОСОБА_1 інспектора взводу №1 спеціальної роти "Титан" Голосіївського районного відділу управління Державної служби охорони при ГУМВС України в місті Києві з 23.09.2014 року звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за ст. 64 п. "Б" вказаного Положення (через хворобу). Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні складає: 20 років 01 місяць 04 дні.

Підстава звільнення: рапорт ОСОБА_1 від 12.09.2014 року, свідоцтво про хворобу військово-лікарської комісії №145 від 02.09.2014 року.

Згідно свідоцтва про хворобу №145 від 02.09.2014 року, ОСОБА_1 , 1969 року народження, непридатний до військової служби в мирний час, обмежено придатний у воєнний час.

З 24.09.2014 року позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві та отримує пенсію за вислугу років у розмірі 51 % грошового забезпечення.

З метою відновлення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей 23.12.2015 року було прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей" від 23.12.2015 року №900-VIII, яким внесено зміни, зокрема, до ст. 43 та ст. 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-ХІІ.

Так, абзац 16 ст. 43 Закону №2262-ХІІ передбачає, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

Відповідно до абз. 3, 4 ст. 63 Закону №2262-ХІІ, перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку зі зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством. Перерахунок пенсій здійснюється на момент виникнення права на перерахунок пенсій і провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, у строки, передбачені частиною другою статті 51 цього Закону. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим зі служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Також Законом №900-VIII п. 15 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію" (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., №40-41, ст. 379) доповнено абзацом другим і такого змісту:

"За колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб".

При цьому, статтею 102 вказаного Закону передбачено, що пенсійне забезпечення поліцейських здійснюється в порядку та на умовах, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.

Тобто, з вищевказаного вбачається, що збільшення грошового забезпечення поліцейських, яке за своїми складовими є ідентичним складовим колишніх працівників міліції, але за розміром більшим є підставою для перерахунку пенсії.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки визначає Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затверджене постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 р. №114 (далі - Положення №114) (в редакції чинній на момент звільнення позивача).

Згідно абз. 1 ст. 1 даного Положення, до рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ належать особи, які перебувають у кадрах Міністерства внутрішніх справ і яким присвоєно спеціальні звання, встановлені законодавством.

Частиною 2 Положення №114 встановлено, що особам, які перебувають на службі в органах внутрішніх справ, присвоюються, серед інших, таке спеціальне звання як капітан міліції (середній начальницький склад).

Як вже зазначалося судом, позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за ст. 64 п. "Б" вказаного Наказу Міноборони (через хворобу).

Пунктом "Б" ст. 64 Положення №114 встановлено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через хворобу - у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії.

14.08.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою, в якій просив здійснити перерахунок пенсії з 01.01.2016 року з врахуванням 5 % до основного розміру пенсії.

З листа Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 24.09.2018 року №81589/02/Л-5893 вбачається, що відомості щодо звільнення ОСОБА_1 зі служби у відставку відсутні.

Положеннями абзацу 1 ст. 13 Закону №2262-ХІІ встановлено призначення пенсії за вислугу років у розмірі 55 % грошового забезпечення у разі звільнення особи у відставку за віком або за станом здоров`я, особам, звільненим зі служби в поліції на підставі пунктів 2, 3 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію".

Як вбачається із наказу №364 о/с від 23.09.2014 року та вимог ст.64 п. "Б" Положення №114, ОСОБА_1 було звільнено зі служби у запас через хворобу, а не звільнено зі служби у відставку через хворобу (як це, наприклад, передбачено п. "Б" ст. 65 Положення №114).

Таким чином, оскільки будь-які відомості про те, що позивача було звільнено зі служби у відставку через хворобу, відсутні, тому й відсутні підстави для призначення йому пенсії за вислугу років у розмірі 55 % грошового забезпечення, а отже позов в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щомісячно з 01.01.2016 року здійснювати нарахування та виплату пенсії в розмірі 56 відсотків відповідних сум грошового забезпечення задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подати в установлений судом термін, з моменту набрання рішення законної сили, звіт про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи те, що судове рішення в даній адміністративній справі ухвалено на користь суб`єкта владних повноважень, підстави для задоволення вимог позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду також відсутні.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36 від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Позивач достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, суду не надав.

Отже, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню повністю.

Оскільки суд відмовляє позивачу у задоволенні адміністративного позову, відсутні правові підстави, передбачені статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України для стягнення судових витрат.

Керуючись ст.ст. 2, 5-11, 72-77, 90, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м.Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) про зобов`язання вчинити дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.Т. Шрамко