Рішення № 82076876, 30.05.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/718/19

РІШЕННЯ

іменем України

30 травня 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І. розглянувши адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом від 14.03.2019, в якому просить визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 16.11.2018 № 0067655106 про застосування фінансових (штрафних) санкцій за несвоєчасну сплату авансових внесків єдиного податку у сумі 2880,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що перед тим як отримати оскаржуване податкове повідомлення-рішення вже отримувала податкову вимогу від 28 серпня 2018 року №34437-17, яку було оскаржено до ДФС. За результатами розгляду скарги ДФС повідомило, що вимога вважається відкликаною, а податковий борг станом на 26.10.2018 відсутній. Вказує, що в цей самий час, тобто у період розгляду на рівні ДФС України скарги на податкову вимогу (а саме з 17 жовтня 2018 року по 05 листопада 2018 року), Дунаєвецьке управління ГУ ДФС у Хмельницькій області, порушуючи вимоги пункту 56.15 статті 56 Податкового кодексу України, ініціювало проведення камеральної перевірки, про що свідчить складений акт камеральної перевірки від 29.10.2018 № 11/2201/5106/НОМЕР_1. Зазначає, що надсилала заперечення на акт перевірки, однак на її користь жодного аргументу не розглянуто. Також вказує, що не погоджується із сумою боргу по сплаті авансових внесків по єдиному податку в сумі 5760 грн, та сумою фінансових санкцій 2880 грн, визначених фіскальним органом при проведенні камеральної перевірки, а також недотримання фіскальним органом при розгляді скарги на спірне податкове повідомлення рішення строків розгляду скарги. Крім цього зазначає, що як платник єдиного податку другої групи, у 2016 та 2017 роках сплачувала єдиний податок у розмірі 20 відсотків від мінімальної заробітної плати, відповідно рішення Балинської сільської ради від 27 січня 2016 року №2.7-3/2016 яке набрало чинності з 01.02.2016, а також відповідно рішення Балинської сільської ради від 22 грудня 2016 року № 3.10-9/2016, але при цьому Балинська сільська рада офіційно не оприлюднювала свого рішення до 15 липня року, що передує бюджетному періоду і крім того прийняла відповідні рішення із значним запізненням строків визначених ПК України.

Після усунення недоліків позову, ухвалою суду від 01.04.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи та частково задоволено клопотання позивача (арк. спр.2-3).

Згідно з ухвалою від 04.04.2019 суд залишив без задоволення заяву Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 04.04.2019 про розгляд справи №560/718/19 за правилами загального позовного провадження (арк. спр. 42).

15.04.2019 до суду поступив відзив на позов від 11.04.2019, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Зазначає, що Дунаєвецьким управлінням ГУ ДФС у Хмельницькій області проведена камеральна перевірка позивача, згідно якої встановлено несвоєчасну сплату авансових внесків єдиного податку за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року по терміну сплати 20.04.2017, 20.05.2017, 20.06.2017, 20.07.2017, 20.08.2017, 20.09.2017, 20.10.2017, 20.11.2017, 20.12.2017, за результатами якої складено акт №11/2201/5106/НОМЕР_1 від 29.10.2018. ФОП ОСОБА_1 порушено граничні терміни сплати єдиного внеску шляхом здійснення авансового внеску визначений п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу, відповідальність передбачена п. 122.1 ст.122 Податкового кодексу України. Несплата (неперерахування) фізичною особою-платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу. Вказує, що за даними ITC «Податковий блок», станом на 26.10.2018 податковий борг у ФОП ОСОБА_1 відсутній. Додатково, звертає увагу на те, що предметом розгляду справи є правомірність застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій в порядку виконання вимог п. 122.1 ст.122 Податкового кодексу України за порушення останнім граничних терміни сплати єдиного внеску шляхом здійснення авансового внеску визначений п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу. Однак, позиція Позивача, викладена у позовній вимозі не спростовує висновків акта перевірки №11/2201/5106 від 16.11.18, оскільки факт виникнення, наявність та погашення платником податку податкового боргу не спростовує факту порушення платником податку податкової дисципліни, зокрема щодо своєчасності сплати єдиного внеску шляхом здійснення авансового внеску визначений п.295.1 ст. 295 Податкового кодексу (арк. спр. 46-47).

19.04.2019 до суду поступила відповідь на відзив на позов, в якій позивач вказує, що у відзиві відповідач наводить лише дві позиції на підставі яких просить суд відмовити у задоволенні позову. У першій позиції вказує, що позивач не провів вчасно сплату авансового внеску єдиного податку за квітень - грудень 2017 року. Та підтверджує, що за результатом виявлених порушень складено акт камеральної перевірки. Також зазначає, що у відзиві відповідач не надав пояснень своїх дій щодо недотримання строків розгляду скарги (арк. спр. 61-62).

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, так і заперечень, та оцінивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Витягом з Реєстру платників єдиного податку стверджено, що ОСОБА_1 з 01.07.2015 перебуває на спрощеній системі оподаткування, 2-га група платника єдиного податку, ставка - 20% розміру мінімальної заробітної плати, господарська діяльність - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, код згідно КВЕД - 47.11 (арк. спр. 28).

Заступником начальника відділу адміністрування податків та зборів з фізичних осіб Дунаєвецького управління ГУ ДФС у Хмельницькій області 29.10.2018 проведена камеральна перевірка платника єдиного податку ОСОБА_1 з питання несвоєчасної сплати авансових внесків по єдиному податку за квітень-грудень 2017 року, якою встановлено порушення п. 295.1 ст. 295 Податкового кодексу України (далі - ПК України), та складено Акт №11/2201/5106/НОМЕР_1 від 29.10.2018 (далі - Акт від 29.10.2018) (арк. спр. 50-51).

Згідно з висновком Акту від 29.10.2018, відповідно до п. 122.1 ст. 122 ПК України несплата (неперерахування) фізичного особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 ПК України авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені Податковим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до Кодексу.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 16.11.2018 № 0067655106, відповідно до акта 11/2201/5106/НОМЕР_1 встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб визначеного п. 295.1 ст. 295 ПК України та на підставі п. 122.1 ст. 122 ПК України за затримку 111 календарних днів сплати фізичною особою грошового зобов`язання / авансових внесків єдиного податку в сумі 5760,00 грн зобов`язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 2880,00 гривень (арк. спр. 53).

Позивачем подано до Державної фіскальної служби України скаргу від 30.11.2018 на податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 16.11.2018 № 0067655106, яку ДФС України отримала 05.12.2018, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового переказу (арк. спр. 22-25).

Рішенням №20494/Л/99-99-11-05-01-14 від 26.12.2018 ДФС України продовжено строк розгляду скарги позивача по 03.02.2019 (включно) (арк. спр. 26).

Пунктом 75.1 ст. 75 ПК України (в редакції, чинній на момент проведення перевірки та прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення) визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України, камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Щодо посилання позивача на позицію Верховного Суду в справах №803/552/17, №826/4247/17 та №812/1028/17, суд зазначає, що в цих справах, зокрема, оскаржувалися податкові повідомлення-рішення винесені до 01.01.2017, і цими висновками було визначено, що податковий орган до 01 січня 2017 року не був наділений правом перевіряти своєчасність справляння платником податків узгоджених сум грошового зобов`язання в межах камеральної перевірки. У цій справі оскаржується податкове повідомлення-рішення винесене за результатом камеральної перевірки від 28.10.2018, якою встановлено несвоєчасну сплату авансових платежів єдиного податку за травень - грудень 2017 року, тому у суду першої інстанції не має підстав враховувати згадані висновки Верховного Суду, і застосовувати їх до спірних правовідносин.

Отже, контролюючий орган з 2017 року наділений правом перевіряти своєчасність справляння платником податків узгоджених сум грошового зобов`язання в межах камеральної перевірки, тому твердження позивача щодо відсутності такого права у податкового органу є безпідставним.

Відповідно до п. 295.1 ст. 295 ПК України, платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року. У разі якщо сільська, селищна або міська рада приймає рішення щодо зміни раніше встановлених ставок єдиного податку, єдиний податок сплачується за такими ставками у порядку та строки, визначені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 цього Кодексу.

Згідно з п. 122.1. ст. 122 ПК України, несплата (неперерахування) фізичною особою - платником єдиного податку, визначеною підпунктами 1 і 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, авансових внесків єдиного податку в порядку та у строки, визначені цим Кодексом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків ставки єдиного податку, обраної платником єдиного податку відповідно до цього Кодексу.

Актом від 29.10.2018 встановлено порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з єдиного податку з фізичних осіб визначеного п. 295.1 ст. 295 ПК України за квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2017 року, а оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням, на підставі п. 122.1 ст. 122 ПК України за затримку 111 календарних днів сплати фізичною особою грошового зобов`язання / авансових внесків єдиного податку в сумі 5760,00 грн зобов`язано сплатити штраф у розмірі 50% у сумі 2880,00 гривень.

При цьому суд враховує, що позивач в адміністративному позові не спростовує порушення строку сплати авансових внесків єдиного податку та не надає доказів на підтвердження цього.

Щодо твердження позивача про недотримання фіскальним органом при розгляді скарги на спірне податкове повідомлення рішення строків розгляду скарги, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 56.2 - 56.3 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів. Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з п. 56.8 - 56.9 ст. 56 ПК України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

ДФС України 05.12.2018 отримала скаргу ОСОБА_1 на податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 16.11.2018 № 0067655106, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового переказу.

Відповідно до ст. 73 КЗпП України (в редакції Закону України "Про внесення змін до статті 73 Кодексу законів про працю України щодо святкових і неробочих днів" від 16 листопада 2017 року № 2211-VIII), робота також не провадиться в дні релігійних свят: 25 грудня - Різдво Христове.

Також, відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 січня 2018 року № 1-р "Про перенесення робочих днів у 2018 році" перенесено у 2018 році в порядку та на умовах, визначених законодавством, робочі дні з понеділка 24 грудня на суботу 22 грудня.

Отже, останнім днем 20-денного строку розгляду скарги позивача, або прийняття рішення про продовження строків її розгляду є 26.12.2018, тому рішення ДФС України №20494/Л/99-99-11-05-01-14 від 26.12.2018 яким продовжено строк розгляду скарги, прийняте без порушення строку, визначеного ст. 56 ПК України.

Враховуючи наведене, твердження позивача про недотримання фіскальним органом при розгляді скарги на спірне податкове повідомлення рішення строків розгляду скарги, є безпідставним.

Щодо твердження позивача про неправомірне застосування відповідачем ставок єдиного податку, посилання на не оприлюднення офіційно рішення Балинської сільської ради від 22 грудня 2016 року № 3.10-9/2016 та не прийняття рішення про розмір ставок єдиного податку в 2017 році Смотрицькою селищною громадою, суд зазначає, що податковим органом до позивача застосовано штрафні санкції в порядку п. 122.1 ст. 122 ПК України за порушення граничних термінів сплати єдиного внеску шляхом здійснення авансового внеску. Предметом камеральної перевірки було лише питання своєчасності сплати авансових внесків, а не їх розмір чи підстава сплати.

Крім цього, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09 грудня 1994 року, пункт 29). Тобто, у цій адміністративній справі, суд приймає рішення на підставі доказів, враховуючи характер спірних правовідносин, і дає відповіді на ті аргументи сторін, які стосуються предмету цього судового розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач не довів позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, довів, що діяв у межах закону при винесенні податкового повідомлення-рішення від 16.11.2018 № 0067655106, що підтверджено доказами, перевіреними в суді, тому позов задоволенню не підлягає.

Судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 30 травня 2019 року

Позивач:Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Головне управління ДФС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 39492190)

Головуючий суддя А.І. Петричкович