Рішення № 82075645, 29.05.2019, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/1169/19 Провадження № 2/0274/1377/19

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.19 р.м. Бердичів

Суддя Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області Корбут В.В. (далі – Суд), за участю секретаря судового засідання Жмурко В.І.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовомОСОБА_1 , представником якої є ОСОБА_2 ,доОСОБА_3 ,за участю:Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області,пророзірвання шлюбу, стягнення аліментів та визначення місця проживання дитини,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась з вказаним позовом, у якому просить розірвати шлюб між нею та ОСОБА_3 , зареєстрований 15.03.2007 р. Бердичівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, актовий запис № 124, стягувати щомісячно з ОСОБА_3 на її користь аліменти на утримання дитини – ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000,00 грн., починаючи стягнення з моменту подання позовної заяви і до досягнення дочкою повноліття, визначити місце проживання дитини з нею, посилаючись на те, що між нею та ОСОБА_3 фактичні шлюбні стосунки припинені, на її утриманні перебуває їхня дитина, яка проживає з нею, про добровільну сплату аліментів на утримання якої з ОСОБА_3 домовитись не вдалось.

Ухвалою від 11.03.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі.

ОСОБА_3 позов визнав, про що зазначив у заяві від 10.05.2019 р.

Ухвалою від 29.05.2019 р. провадження у справі в частині позовної вимоги про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрованого 15.03.2007 р. Бердичівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, актовий запис № 124, закрито.

Судом з`ясовано, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 15.03.2007 р. Бердичівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області було зареєстровано шлюб, актовий запис № 124, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 20.09.2017 р.

Зазначений шлюб було розірвано, про що 24.04.2019 р. Бердичівським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області складено актовий запис № 47, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 від 24.04.2019 р.

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками дитини – ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 20.12.2011 р., яка проживає з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , квартира належить ОСОБА_1 , що підтверджується довідкою від 15.02.2019 р. № 9 про склад сім`ї, виданою ОСББ "Криниченька-14".

Статтею 180 Сімейного кодексу України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Таким чином ОСОБА_3 зобов`язаний утримувати свою дочку до досягнення тою повноліття.

Частинам першою – третьою статті 181 Сімейного кодексу України встановлено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до статті 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

Згідно з частиною першою статті 184 Сімейного кодексу України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Визнання ОСОБА_5 Леонідовичем позову вказує на те, що він може сплачувати аліменти на утримання дочки у розмірі 3 000,00 грн. щомісячно, тобто у тому розмірі, у якому просить ОСОБА_1 .

Частиною першою статті 191 Сімейного кодексу України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу – із дня подання такої заяви.

Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що наявні законні підстави для задоволення позову ОСОБА_1 в частині вимоги про стягнення з ОСОБА_3 на її користь аліментів на утримання дочки у розмірі 3 000,00 грн. щомісячно, починаючи від дня пред`явлення позову і до досягнення дочкою повноліття.

У висновку від 27.05.2019 р. № 02-16/837 Виконавчого комітету Бердичівської міської ради Житомирської області (далі – Висновок від 27.05.2019 р.) зазначено, що, зокрема, малолітня дитина – ОСОБА_6 , проживає разом з матір`ю – ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , яка є її зареєстрованою адресою місця проживання, у квартирі зроблено ремонт, кімнати облаштовано необхідними меблями та побутовою технікою, для дитини відведено робочий стіл для підготовки уроків та ліжко для сну. Для з`ясування думки дитини про місце проживання після розлучення батьків з нею проведено бесіду у присутності працівника служби у справах дітей та ОСОБА_1 , під час якої дитина повідомила, що хоче проживати з мамою, яка турбується про її здоров`я, цікавиться навчанням, гуляє з нею в парку. ОСОБА_1 працює у фізичної особи – підприємця ОСОБА_7 Дитина навчається у Бердичівському міському ліцеї № 15, з довідки якого вбачається, що батько дівчини не цікавиться її навчанням, на період її навчання батьківські збори не відвідував. Працівниками служби у справах дітей проведено бесіду з ОСОБА_3 , який повідомив, що проживає та працює за кордоном, він не заперечує проти проживання дочки з матір`ю.

У Висновку від 27.05.2019 р. вказано, що Виконавчий комітет Бердичівської міської ради Житомирської області дійшов до висновку про визначення місця проживання малолітньої дитини – ОСОБА_4 , з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 .

Частиною першою статті 161 Сімейного кодексу України встановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до принципу 6 Декларації про права дитини від 20.11.1959 р. дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Оцінивши обставини, наведені у Висновку від 27.05.2019 р., Суд вважає, що ОСОБА_1 має постійне місце проживання, постійне місце роботи та джерело існування, вона створила всі умови для проживання, виховання та розвитку дочки, остання бажає проживати з нею, батько дитини – ОСОБА_3 , працює та проживає за межами України, а відтак наявні законні підстави для визначення місця проживання дочки з матір`ю – ОСОБА_1 , тобто для задоволення позову у відповідній частині.

Частиною четвертою статті 206 Цивільного процесуального кодексу України визначено , що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Враховуючи викладене та зважаючи, що визнання ОСОБА_3 позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, Суд задовольняє позов (вимоги, яки лишились після постановлення ухвали від 29.05.2019 р. про закриття провадження у справі в частині позовної вимоги про розірвання шлюбу).

При цьому Суд не визначає мінімальний розмір аліментів, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням, про що зазначено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.09.2018 р. у справі № 459/2181/17 (http://reyestr.court.gov.ua/Review/76596523).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 430 Цивільного процесуального кодексу України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів – у межах суми платежу за один місяць.

Тобто рішення підлягає допуску до негайного виконання у межах суми платежу за один місяць.

На підставі статей 141, 142 Цивільного процесуального кодексу України з ОСОБА_3 на користь держави підлягає стягненню 50% судового збору у розмірі 768,40 грн.

Керуючись статтями 141, 142, 200, 206, 258, 259, 263 – 265, 430 Цивільного процесуального кодексу України,

У Х В А Л И В:

1. Позов ОСОБА_1 (зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП (за даними позовної заяви) НОМЕР_4 ) до ОСОБА_3 (зареєстрований та періодично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП (за даними позовної заяви) НОМЕР_5 ) задовольнити.

2. Стягувати з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дитини – ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі 3 000,00 грн. щомісячно, починаючи від 26.02.2019 р. та до досягнення дочкою повноліття.

3. Визначити місце проживання дитини – ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , з матір`ю – ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .

4. Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.

5. Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення у письмовій формі до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Корбут