Рішення № 82075527, 30.05.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/217/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

16.01.2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії.

Підстава звернення до суду - позивач вважає, що оскаржуваною бездіяльністю суб`єкт владних повноважень порушив її право на отримання нарахованої їй пенсії.

Ухвалою від 21.01.2019 року Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , змушена була залишити своє місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у результаті та з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту та переміститися до м. Одеса АДРЕСА_2 Одеської області. Факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1463 від 23.02.2018 р. видана Управлінням соціального захисту населення. Позивач отримує пенсію по інвалідності 2 гр. загальне захворювання. З 01.05.2018 року відповідач припинив виплату належної позивачу пенсії. В серпні 2018 року за вих. №330/К-01 відповідач надав відповідь, де зазначає, що виплата пенсії в травні 2018 призупинена на підставі листа ПФУ від 11.05.2018 №16452/02-22 щодо проведення контрольних заходів відносно наявності підстав для виплат пенсій внутрішньо переміщеним особам та відповідно до підпунктів 5 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат зазначеним особам за місцем їх фактичного проживання, затвердженого постановою КМУ №365 від 08.06.2016 р. Згодом відповідач відновив виплату пенсії, а саме у липні 2018 року, але заборгованість за травень та червень виплачена не була. У серпні та вересні знов припинили виплату пенсії. У жовтні пенсія була відновлена, але заборгованість за серпень та вересень також виплачена не була. Вважає дії відповідача щодо припинення виплати пенсії та невиплати заборгованості за травень - червень та серпень-вересень 2018 року – протиправними. Таких підстав для припинення виплати пенсій як лист ПФУ від 11.05.2018 №16452/02-22 щодо проведення контрольних заходів відносно наявності підстав для виплат пенсій внутрішньо переміщеним особам та відповідно до підпунктів 5 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат зазначеним особам за місцем їх фактичного проживання, затвердженого постановою КМУ №365 від 08.06,2016р., в законі не передбачено. Право позивача на отримання пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань. Позивач має право на виплату компенсації відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» у зв`язку з порушення встановлених строків їх виплати йому пенсії, починаючи з 01.05.2018 року.

12.02.2019 року (вх. № ЕП/1142/19) від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що з 31.01.2018 р. позивач отримує пенсію по інвалідності II групи як внутрішньо переміщена особа, згідно заяви №1045 від 14.02.2018 року, за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та на підставі довідки про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України в розмірі 3711,48 грн., яка перераховується на поточний рахунок, який відкрито у ВАТ «Ощадбанк». Дата виплати пенсії встановлена на 22 число щомісяця. На виконання листа Пенсійного фонду України від 11.05.2018 р. № 16452/02-22 щодо проведення контрольних заходів відносно наявності підстав для виплати пенсій внутрішньо переміщеним особам та відповідно до підпунктів 5 пункту 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат зазначеним особам за місцем їх фактичного проживання, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 р. № 365, соціальні виплати припиняються у разі скасування довідки внутрішньо перемішеної особи з підстав, визначених Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та у разі отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ та інших органів виконавчої влади. З урахуванням зазначеного на підставі отриманих списків тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсій з числа внутрішньо переміщених осіб, на період одержання інформації про результати додаткової перевірки виплату пенсії позивача було призупинено з 01.05.2018 року. 30.05.2018 р. ОСОБА_1 звернулась до управління із заявою, як внутрішньо переміщена особа, про поновлення виплати пенсії з травня 2018 року, яка проживає за фактично вказаною адресою ( АДРЕСА_3 ). До заяви надано необхідні документи. 30.05.2018 року управлінням здійснено запит № 89 до Департаменту праці та соціального захисту населення у Київському районі м. Одеси, щодо надання протоколу засідання комісії ДП і СП ОМР по розгляду справ з призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Листом № 8949/02 від 06.06.2018 р. ГУ ПФУ в Одеській області на виконання направлено протокол засідання комісії, Департаменту праці та соціальної політики ОМР по розгляд справ з призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним гербам, згідно якого 12.06.2018 р. прийнято рішення про відновлення ОСОБА_1 пенсії. На липень 2018 року пенсійну справу позивача було відпрацьовано з 01.05.2018 р. та нараховано двома відомостями: 3711,48 грн. - пенсія за липень 2018 року, яка була профінансована, та борги за травень - червень 2018 року в сумі 8492,57 грн. - поточна доплата, яка буде виплачена при наявності фінансування. На підставі отриманих списків тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсія з числа внутрішньо переміщених осіб, на період одержання інформації про результати додаткової перевірки виплату пенсії позивачу було призупинено з 01.08.2018 року. 22.08.2018 р. позивач звернулась до управління із заявою, як внутрішньо переміщена особа, про поновлення виплати пенсії з серпня 2018 року, яка проживає за фактично вказаною адресою ( АДРЕСА_3 ). До заяви надано всі необхідні документи. 22.08.2018 управлінням здійснено запит № 165 до Департаменту праці та соціальної захисту населення у Київському районі м. Одеси, щодо надання протоколу засідання комісії ДП і СП ОМР по розгляду справ з призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Управлінням соціального захисту населення в Київському районі згідно Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 р. № 365 22.08.2018 р. складено акт матеріально-побутових умов проживання позивача, який надійшов на виконання до управління 22.08.2018 року. На вересень 2018 року пенсійну справу позивача відпрацьовано з 01.08.2018 р. та нараховано двома відомостями: 3711,48 грн. - пенсія за вересень 2018 року, яка була профінансована, та борги за травень, червень, серпень 2018 року в сумі 12204,05 грн. - поточна доплата, яка буде виплачена при наявності фінансування.

Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 21.03.2019 року вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

02.05.2019 року ухвалою суду закрито підготовче провадження по справі та призначено страву до судового розгляду по суті.

У судове засідання призначене на 17.05.2019 року учасники справи не прибули про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином та своєчасно, що підтверджується письмовими доказами наявними в матеріалах справи.

17.04.2019 р. (вх. 13840/19) від позивача надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.

Згідно із ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, у зв`язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце судового розгляду, а також за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив рішення про розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі письмовими доказами.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, суд дійшов висновку, що адміністративний позов слід задовольнити частково, виходячи з наступного.

ОСОБА_1 є громадянкою України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 . (а.с.14-15, 44).

З 19.02.2018 р. позивач перебуває на обліку в Центральному об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Одесі як отримувач пенсії по інвалідності (а.с.38).

Відповідно до інформації, зазначеної у довідці № 1463 від 23.02.2018 р. «Про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи», позивач є внутрішньо переміщеною особою, фактичним місцем проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_4 (а.с. 13, 61 зворот, 63).

Як зазначено відповідачем та не спростовано позивачем, ОСОБА_1 було припинено виплату пенсії з 01 травня 2018 року

30 травня 2018 року ОСОБА_1 подала до відповідача заяву (а.с.62 зворот), в якій просила поновити їй виплату пенсії з 01.05.2018 року.

Згідно витягу з протоколу №10/п засідання комісії по розгляду заяв з призначення населенню субсидії, в окремих випадках для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива, надання пільг за фактичним місцем проживання та призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 24.05.2018 р., вирішено ОСОБА_1 призначити соціальні виплати (а.с. 63 зворот - 64).

Згідно протоколу від 14.06.2018 р. Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі призначено позивачу пенсію та вирішено, що після візування виплата пенсії буде здійснена основним способом в плановий період в 7 місяці 2018 р. (а.с.64 зворот).

Як зазначено відповідачем та не спростовано позивачем, ОСОБА_1 було припинено виплату пенсії з 1 серпня 2018 року.

22.08.2018 р. позивач звернулася до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі із заявою, в якій просила поновити виплату її пенсії з травня 2018 року (а.с. 65 зворот).

Згідно протоколу від 27.08.2018 р. Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі відновлено виплату позивачу пенсію та вирішено, що після візування виплата пенсії буде здійснена основним способом в плановий період в 9 місяці 2018 р. (а.с.66 зворот).

Також позивачем до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі подано заяву від 22.08.2018 року, яка зареєстрована в управлінні 22.10.2018 року за вхід. №330/К-01, у відповідь на яку відповідач 27.08.2018 р. (вих. № 330/К-01) направив лист (а.с.17), у якому зокрема зазначено, що борги за травень, червень та серпень 2018 року в сумі 12204,05 грн. – поточна доплата буде виплачена при наявності фінансування.

Таким чином судом з матеріалів справи встановлено, що позивачу була нарахована, проте не виплачена пенсія за періоди травень, червень та серпень 2018 року. При цьому наявний протокол Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 27.08.2018 р., яким вирішено нарахувати та виплатити позивачу пенсію у вересні 2018 року.

Згідно ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб визначено Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20.10.2014 р. № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII).

Статтею 1 Закону № 1706-VII визначено, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону № 1706-VII факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Кожна дитина, у тому числі яка прибула без супроводження батьків, інших законних представників, отримує довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч. 2 ст. 4 Закону № 1706-VII).

Довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи засвідчує місце проживання внутрішньо переміщеної особи на період наявності підстав, зазначених у статті 1 цього Закону (ч. 1 ст. 5 Закону № 1706-VII).

Водночас, ст. 14 Закону № 1706-VII визначено, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм вбачається, що внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами, що й інші громадяни, які постійно проживають на території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.

Статтею 12 Закону №1706-VII визначені підстави для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб.

Рішення про скасування дії довідки приймається керівником структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання особи та надається внутрішньо переміщеній особі протягом трьох днів з дня прийняття такого рішення (абз. 7 ч. 1 ст.12 Закону №1706-VII).

Структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад на підставі прийнятого рішення невідкладно вносить до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб відомості про скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (абз. ч. 1 ст. 12 Закону №1706-VII).

Згідно з п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 365 від 08.06.2016 р. (далі - Порядок № 365), соціальні виплати припиняються у разі:

1) наявності підстав, передбачених законодавством щодо умов призначення відповідного виду соціальної виплати;

2) встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов сім`ї;

3) отримання рекомендацій Мінфіну щодо фактів, виявлених під час здійснення верифікації соціальних виплат;

4) скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених ст.12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб";

5) отримання інформації від Держприкордонслужби, МВС, СБУ, Мінфіну, Національної поліції, ДМС, Держфінінспекції, Держаудитслужби та інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.

Статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений ч. 1 ст. 49 Закону № 1058-IV, є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Так вищевказаною статтею визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Згідно ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Отже, з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що орган Пенсійного фонду України має право припинити виплату пенсії особі виключно з підстав передбачених законом.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 р. у справі № 243/6956/17, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (ч.5 ст. 242 КАС України).

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 р. у справі №428/6624/17 (адміністративне провадження № К/9901/3256/17).

Суд встановив, що позивачу припинено виплату пенсії з 01.05.2018 року по 30.06.2018 року та з 01.08.2018 року по 31.08.2018 року. При цьому рішення про такі припинення відсутні, відповідач у відзиві на позов посилається на пп.5 п.12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 та вказує, що на підставі отриманих списків тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсій з числа внутрішньо переміщених осіб позивачу призупинено виплату пенсії з 01.05.2018 року та з 01.08.2018 року.

При цьому відповідач вказані списки до суду не надав, а позивач на спростування даних тверджень відповідача надала;

- лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України №184/К-15526 від 23.10.2018 року (а.с.80), з якого вбачається, що позивач востаннє перетинала кордон України в пункту пропуску Мар`їнка (Курахове) 12.01.2016 року;

- довідку ПАТ «УКРСИББАНК» №59-2-01/107 від 01.02.2018 року (а.с.82), згідно якої позивач з 04.10.2017 року і по теперішній час обіймає посаду фахівця з обслуговування клієнтів відділення №732 АТ «УКРСИББАНК» з робочим місцем у м.Одеса:

- копію трудової книжки НОМЕР_2 (а.с.83-87) на підтвердження інформації з вищевказаної довідки ПАТ «УКРСИББАНК».

Окрім цього така підстава припинення пенсії як «отриманих списків тривало відсутніх за місцем проживання одержувачів пенсій з числа внутрішньо переміщених осіб» законами не передбачено.

Суд зазначає, що позивачем не надано доказів припинення їй виплати пенсії за вересень 2019 року, при цьому відповідачем надано протокол Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі від 27.08.2018 р., яким вирішено нарахувати та виплатити позивачу пенсію у вересні 2018 року.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що припинення виплати пенсії позивачу здійснено не у спосіб, передбачений Законом №1058-IV, та з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах Верховний Суд сформулював раніше, зокрема, у постановах від 13 березня 2018 року (справа №235/4162/17), 20 березня 2018 року (справа № 234/2389/17), а також у рішенні від 03 травня 2018 року у зразковій справі №805/402/18 (провадження № Пз/9901/20/18).

Так, постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 03 травня 2018 року у зразковій справі Пз/9901/20/18 №805/402/18, яка залишена в силі постановою Великої палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року, яким позов задоволено у повному обсязі, визнано протиправним та скасовано розпорядження Бахмутського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області від 24 березня 2017 року «Про припинення НОМЕР_3 виплати пенсії до з`ясування» та зобов`язано Бахмутське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області відновити виплату НОМЕР_3 , (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) призначеної їй пенсії за віком з 01 квітня 2017 року..

При вирішенні спору Верховний Суд зробив висновок про те, що за змістом конституційних норм, Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України. Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення, захисту, форми і види пенсійного забезпечення. Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що у цьому випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи потребує від пенсіонера на відміну від інших громадян України здійснення додаткових дій, не передбачених законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без законних на те підстав. Тому, припиняючи нарахування та виплату позивачеві пенсії за відсутності передбачених законами України підстав, відповідач порушив право позивача на отримання пенсії. При цьому право на отримання пенсії є об`єктом захисту за ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Втручання відповідача у право позивача на мирне володіння своїм майном у вигляді пенсії Суд вважає таким, що не ґрунтується на Законі. Отже, встановлення Судом відсутності законності втручання, тобто вчинення дій не у спосіб, визначений законом, є достатньою підставою для висновку про те, що право позивача на мирне володіння своїм майном було порушено. З огляду на викладене Суд вважає, що припинення виплати пенсії позивачу з 01 квітня 2017 року було здійснено не у спосіб, передбачений Законом № 1058-IV, а з точки зору положень ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод мало місце втручання у право власності позивача, і таке втручання не було законним.

Відповідачем було безпідставно зупинено виплату пенсії за вказаний період. Суд вважає позицію відповідача неприйнятною, виходячи з наступного.

Так, за змістом конституційних норм (ст.ст. 113, 116, 117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймалось.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

При цьому, суд звертає увагу на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або «інші права», як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб»), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.

Підсумовуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне з урахуванням ч.2 ст.9 КАС України визнати протиправними дії Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо припинення ОСОБА_1 виплати пенсії за травень, червень та серпень 2018 року та зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі виплатити ОСОБА_1 заборгованість по пенсії за травень, червень та серпень 2018 року.

Щодо вимог позивача зобов`язати відповідача виплатити їй компенсацію втрати частини доходів суд зазначає наступне.

Згідно з ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 9 липня 2003 року, нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №159 від 21.02.2001 року, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок №159).

Відповідно до п. 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Згідно з п.4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Згідно з ст. 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Відповідно до ч.2 ст.6 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата компенсації здійснюється за рахунок відповідного бюджету - підприємства, установи або організації, який фінансується з державного бюджету.

Як вбачається зі змісту ст. 5 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» своєчасно не отриманий з вини громадянина доход компенсації не підлягає.

З аналізу норм Закону №2050-III та Порядку №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов.

1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії;

2) доходи не повинні носити разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата);

3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання);

4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців;

5) зростання цін на споживчі товари і тарифи на послуги.

Таким чином, компенсація втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за період травень, червень та липень 2018 року може бути виплачена позивачу у тому ж місяці, у якому буде здійснюватися виплата заборгованості за відповідні періоди.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов до висновку про передчасність вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, оскільки відповідно до ст.4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при відновленні виплати пенсії буде порушене відповідачем, задоволення позову цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.09.2018 у справі № 522/535/17.

Відповідно до ч.5 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі щодо припинення ОСОБА_1 виплати пенсії за травень, червень та серпень 2018 року.

Зобов`язати Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі виплатити ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_3 , м. АДРЕСА_5 , 65122: Р.Н ОСОБА_2 П ОСОБА_3 3054902003) заборгованість по пенсії за травень, червень та серпень 2018 року.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_4 ; р. ІНФОРМАЦІЯ_1 .о.к.п.п. НОМЕР_1 );

Відповідач – Центральне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі (місцезнаходження: 65121, місто Одеса, вулиця Ільфа і Петрова, будинок 4-А; код ЄДРПОУ 41248812).

Суддя С.М. Корой

.