Рішення № 82075472, 30.05.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 521/13395/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2019 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді – Аракелян М.М.

Розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 14.08.2018 року адміністративну справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов - передано за підсудністю до Одеського окружного адміністративного суду.

19 вересня 2018 року справа №521/13395/18 надійшла до Одеського окружного адміністративного суду та відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю по справі Аракелян М.М.

Ухвалою від 24.09.2018 року адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 169 КАС України залишено без руху, у зв`язку з невідповідністю вимогам ст. 161 КАС України, та встановлено термін для усунення недоліків шляхом надання до суду доказів сплати судового збору з доказами його зарахування до спеціального фонду Державного бюджету України за даною позовною заявою.

Ухвалою суду від 22.10.2018 року продовжено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області строк для усунення недоліків позовної заяви у справі №521/13395/18 на 7 днів з дня вручення копії даної ухвали.

09 листопада 2018 року від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками (вх.№33964/18), чим усунені недоліки, які стали підставою для залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою суду від 14.11.2018р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 31.07.2018р. від відповідача надійшли постанови ВП №56042281 від 26.07.2018р. про накладення штрафу у розмірі 10 200 грн. та про стягнення виконавчого збору у розмірі 14 892, грн. Позивач не погоджується з оскаржуваними постановами та вважає їх неправомірними, вказавши, що пенсія в перерахованому згідно рішення суду розмірі виплачується з 01.04.2018р., а доплата за період з 01.01.2018р. по 31.03.2018р. у сумі 6245,16 грн. зарахована на його картковий рахунок в ПАТ «Державний ощадний банк України». Борг за період з 01.01.2016р. по 31.12.2017р. у сумі 49 961,28 грн. буде виплачено після виділення коштів на фінансування з державного бюджету. Отже, донараховану суму пенсії за період з січня 2016 року по грудень 2017 року може бути виплачено у порядку встановленому Постановою №103, після виділення коштів на їх фінансування з Державного бюджету України. Аналіз статей 75, 76 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що процесуальні наслідки для боржника настають лише у разі невиконання рішення без поважних причин. Таким чином, правових підстав для винесення постанов про накладення штрафу у розмірі 10 200 грн. та про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892 грн. немає, оскільки рішення в частині здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016р. виконане у повному обсязі, а виплата заборгованості здійснюється позивачем відповідно діючого законодавства України.

21.11.2018р. до суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву, згідно якого на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області з 23.03.2018р. перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого листа №521/16106/17 виданого Малиновським районним судом м. Одеси. 17.04.2018р. від Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області надійшов лист про часткове виконання рішення суду, а саме проведення перерахунку, однак не виплату, яку буде здійснено з 01.01.2019р. З урахуванням приписів ч.6 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» відповідачем 19.04.2018р. винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. Окрім того, у зв`язку з невиконанням повторно без поважних причин у встановлений строк рішення суду, 26.07.2018р. державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у подвійному розмірі на боржника – 10 200,00 грн.

Ухвалою суду від 22.11.2018р. зупинено провадження у справі №521/13395/18 до набрання законної сили судовим рішенням по справі №521/7764/18.

08.02.2019р. від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника управління. (а.с. 82).

Ухвалою суду від 30.05.2019р. поновлено провадження у справі.

Сторони до судового засідання 30.05.2019р. не з`явились.

Судом вирішено розглянути адміністративну справу в порядку письмового провадження відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками справи докази, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що постановою Малиновського районного суду міста Одеси від 30 листопада 2017 року по справі № 521/16106/17, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.01.2016 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з урахуванням змінених видів грошового забезпечення, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», а саме з урахуванням окладу поліцейського за спеціальним званням - майор поліції, що становить 2000 грн.; посадового окладу поліцейського апарату головних управлінь Національної поліції - старшого інспектора, що становить 2600 грн.; розміру надбавки за стаж служби в поліції (від 22 до 25 років), що складає 45% посадового окладу за спеціальним званням, а також інші щомісячні надбавки, доплати, підвищення та премії у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських, але не нижче вже призначених йому відсотків.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 27.02.2018р. постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 30 листопада 2017 року залишено без змін.

20.03.2018р. Малиновським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист №521/16106/17.

22.03.2018р. до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеської області надійшла заява від Наконечного ОСОБА_2 . про примусове виконання постанови Малиновського районного суду міста Одеси від 30 листопада 2017 року по справі № 521/16106/17.

У зв`язку із надходження вказаної заяви, старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеської області Носенко Сергієм Борисовичем прийнято 23.03.2018р. постанову ВП №56042281 про відкриття виконавчого провадження та стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 14 892 грн.

За невиконання без поважних причин рішення суду 19.04.2018р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеської області Носенко Сергієм Борисовичем прийнято постанову №56042281, якою за невиконання у повному обсязі рішення суду накладено штраф у розмірі 5100,00 грн. на підставі ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження».

26.07.2018р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеської області Носенко Сергієм Борисовичем прийнято постанову ВП №56042281, якою за невиконання у повному обсязі повторно рішення суду накладено штраф у розмірі 10200 грн. на підставі ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження». (а.с. 122-123)

Також 26.07.2018р. прийнято постанову про стягнення виконавчого збору з ГУПФУ в Одеській області у сумі 14892грн. на підставі ст.ст.3,27,40 ЗУ «Про виконавче провадження».

Не погоджуючись з постановами старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеської області Носенко Сергієм Борисовичем ВП №56042281 про накладення штрафу у розмірі 10200 грн. та про стягнення виконавчого збору у розмірі 14 892 грн. від 26.07.2018р. позивач звернувся до суду.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини в справі, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти позову, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України “Про виконавче провадження” № 1404-VІІІ від 02.06.2016р.

Статтею 1 цього Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 2 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Пунктом 5 частини 1 статті 3 Закону України “Про виконавче провадження” встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Частиною 1 ст. 5 Закону Закон №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною 1 статті 18 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст.26 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Відповідно ч. 1 ст. 27 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно ч. 5 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження” виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України “Про виконавче провадження” за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Суд зазначає, що згідно ч. 9 ст. 27 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

В обґрунтування протиправності оскаржуваних постанов, добровільного виконання постанови суду представник позивача зазначив, що пенсія в перерахованому згідно рішення суду розмірі виплачується з 01.04.2018р., а доплата за період з 01.01.2018р. по 31.03.2018р. у сумі 6245,16 грн. зарахована на його картковий рахунок в ПАТ «Державний ощадний банк України». Борг за період з 01.01.2016р. по 31.12.2017р. у сумі 49 961,28 грн. буде виплачено після виділення коштів на фінансування з Державного бюджету, починаючи з 2019р.

Позивач фактично визнає, що постанова Малиновського районного суду міста Одеси від 30 листопада 2017 року по справі № 521/16106/17 не виконана в частині виплати за період з 01.01.2016р. по 31.12.2017р. у сумі 49 961,28 грн.

Тобто, постанова Малиновського районного суду міста Одеси від 30 листопада 2017 року по справі № 521/16106/17 у повному обсязі не виконана дотепер.

Вирішуючи спір, суд враховує правовий висновок Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, наведений у постанові від 07.03.2018 року у справі №750/7624/17 про те, що ч. 3 ст. 27 Закону №1404-VІІІ прямо передбачає обов`язок боржника сплати виконавчого збору при примусовому виконанні рішення немайнового характеру, тобто незалежно від провадження державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення.

Статтею 63 Закону України «Про виконавче провадження» визначено порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. За рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Приписами статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» передбачена відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, та рішення про поновлення на роботі.

Згідно до ч.1 ст. 75 вказаного Закону, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Тобто, позивач повинен був виконати постанову Малиновського районного суду міста Одеси від 30.11.2017р. по справі №521/16106/17 до 02.04.2018р. включно.

Листом №5712/33 від 10.04.2018р. Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило відповідача про те, що пенсія в перерахованому згідно рішення суду розмірі виплачується з 01.04.2018р., а виплата з 01.01.2018р. по 31.03.2018р. у сумі 6245,16 грн. 04.04.2018р. зарахована на його картковий рахунок в ПАТ «Державний ощадний банк». Борг за період з 01.01.2016р. по 31.12.2017р. у сумі 49 961,28 грн. буде виплачено після виділення коштів на фінансування з державного бюджету відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018р. «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

За невиконання без поважних причин рішення суду в установлений строк, 19.04.2018р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеської області Носенко Сергієм Борисовичем прийнято постанову №56042281, якою накладено на боржника – Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штраф на користь держави у розмірі 5100 грн., на підставі ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 116-117)

Судом встановлено, що рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 13.11.2018р. по справі №521/7764/18 визнано протиправною та скасовано постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 19.04.2018 року ВП №56042281 про накладення штрафу у розмірі 5 100 грн.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 27.02.2019р. рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 13 листопада 2018р. скасовано. Прийнято по справі нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про скасування постанови від 19.04.2018р. за №56042281 про накладення штрафу у розмірі 5100грн. - відмовлено.

Отже чинною є постанова держвиконавця про накладення штрафу у сумі 5100грн.

ОСОБА_1 подано заяви від 23.05.2018р. та від 23.07.2018р. до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області з проханням посприяти у вирішенні питання щодо виконання постанови Малиновського районного суду міста Одеси по справі №521/16106/17 у повному обсязі.

За таких обставин, за невиконання повторно боржником рішення суду у повному обсязі (не проведено виплату нарахованих пенсійних виплат), 19.04.2018р. старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеської області Носенко Сергієм Борисовичем на законних підставах прийнято постанову №56042281, якою накладено на боржника – Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області штраф на користь держави у розмірі 10 200 грн., на підставі ст. ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження».

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Позовну заяву може бути подано до суду: 1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів; 2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Згідно з ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1. ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Обставина невиконання судового рішення повторно підтверджується матеріалами справи, зокрема, тим, що є чинною постанова держвиконавця про стягнення штрафу у сумі 5100грн. від 19.04.2018р., позивачем не надано доказів виконання судового рішення у повному обсязі та фактично визнається протилежне.

В обставинах даної справи відсутні підстави для задоволення позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, оскільки державний виконавець, приймаючи оскаржувані постанови, діяв на підставі ст. ст. 26, 27, 63, 75 Закону України “Про виконавче провадження”.

Керуючись ст. ст. 241-246, 250, 260-262, 268, 269, 271, 272, 287, 295 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ 20987385, адреса: 65107, м. Одеса, вул. Канатна, 83) до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (код ЄДРПОУ 34929741, адреса: 65104, м. Одеса, пл. Бориса Дерев`янка, 1) про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ВП №56042281 про накладення штрафу у розмірі 10200 грн. від 26.07.2018р. та про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892 грн. від 26.07.2018р. – відмовити повністю.

Роз`яснити учасникам справи, що судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених статтями 273, 275-277, 280, 282, пунктами 5 та 6 частини першої статті 283, статтями 286-288 цього Кодексу, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення згідно ч.6 ст.287 КАС України.

Суддя М.М. Аракелян