Рішення № 82074202, 29.05.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2019 року м. Київ № 320/5580/18

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Панової Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Київського обласного військового комісаріата

третя особа: Міністерство оборони України

про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з позовом до Київського обласного військового комісаріата (далі - Київський ОВК, відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Київського обласного військового комісаріату щодо не підготовки висновку стосовно документів та заяви ОСОБА_1 та не передачі документів та заяви ОСОБА_1 до Міністерства оборони України;

- зобов`язати Київський обласний військовий комісаріат в 15-денний строк подати на розгляд Міністерству оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та заяву з документами ОСОБА_1 подану для призначення одноразової грошової допомоги згідно п.13 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він проходив військову службу на території Демократичної Республіки Афганістан, є інвалідом ІІ групи внаслідок виконання обов`язків військової служби та має право на призначення одноразової грошової допомоги у зв`язку із отриманням інвалідності відповідно до ст. 16-2 та ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Позивач стверджує, що він надав всі документи, необхідні для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, передбачені п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, проте Київським обласним військовим комісаріатом неправомірно їх не передано до належного суб`єкта, а саме, до Міністерства оборони України. Як вказує позивач, він не зобов`язаний подавати зазначені у листі від 25.09.2018 №2/5/1694 копію акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), та копії довідок МСЕК про встановлення групи та причинного зв`язку інвалідності (у тому числі первинні).

Окрім того, позивач вказує, що застосування наказу Міністерства оборони України №530 від 14.08.2014 до нього є протиправним, оскільки згідно із положеннями Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/5580/18 від 27.10.2018 відкрито спрощене позовне провадження без проведення судового засідання.

Вказаною ухвалою суд залучив до участі у розгляді справи, в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Міністерство оборони України (далі - МОУ, третя особа) та витребував від відповідача належним чином засвідчену копію доручення Міністра оборони України від 17.08.2016, повідомлення Департаменту фінансів МОУ № 248/3/6/3625, розсилку за вих. № 2/5/3178 від 07.09.2016 із зазначенням змісту (про які йде мова у листі-відповіді від 25.09.2018 № 2/5/1694).

Відповідач позов не визнав та подав до суду 19.12.2018 відзив на позовну заяву. В обгрунтування доводів заперечень відповідач вказує, що з огляду на положення частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд не наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти будь-яке рішення та посилається на постанову Вищого адміністративного суду України від 21.10.2010 №П-278/10, у якій встановлено, що адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади, перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього орагану державної влади, а також на постанови Верховного суду України від 18.03.2014 у справі №21-11а14, постанову Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.10.2008 та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 31.07.2014 року у справі №К/800/62158/13, в яких викладено аналогічні правові позиції.

Відповідач стверджує, що на час подання позивачем заяви про виплату одноразової грошової допомоги було визначено, що моментом виникнення права є дата встановлення інвалідності, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню законодавство, яке діяло на момент первинного огляду та встановлення позивачу другої групи інвалідності, а саме Закон України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і деяких інших осіб" №328 від 03.11.2006, яка діяла з 01.01.2017 до 01.01.2014, Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджений постановою КМУ від 28.05.2008 №499.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що у разі встановлення інвалідності в період дії зазначеної редакції ст. 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" після спливу трьох місяців від дня звільнення зі служби, права на отримання одноразової грошової допомоги у військовослужбовця строкової військової служби не виникає. Оскільки позивачу вперше встановлена інвалідність через 26 років після звільнення зі строкової військової служби, право на отримання одноразової грошової допомоги за статтею 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у позивача відсутнє. Під час первинного огляду позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності, а під час повторного - ІІ групу. Так як між первинним та повторним оглядом минуло понад два роки, то підстави для виплати одноразової грошової допомоги позивачу відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" відсутні.

Аналогічні висновки, як стверджує відповідач, місяться і у постанові Судової палати для розгляду справи щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 750/5074/17.

Окрім того, відповідач зазначає, що дія постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 на позивача не поширюється, оскільки інвалідність йому встановлено з 21.06.2011. Враховуючи викладене, відповідач просить суд в задоволені адміністративного позову відмовити повністю.

Позивач 29.01.2019 подав до суду відповідь на відзив відповідача, у якій зазначив, що у останнього відсутні дискреційні повноваження, оскільки рішення про призначення одноразової грошової допомоги приймає Міністерство оборони України, а на обласний військовий комісаріат, який має лише обов`язок із проведення процедурних дій щодо оформлення документів та складання висновку.

Позивач у відповіді на відзив стверджує, що посилання відповідача на постанову Верховного суду у справі №750/5074/17 від 26.06.2018 не можна взяти до уваги, оскільки відповідач ігнорує ту обставину, що інвалідність позивачу встановлено внаслідок поранення, а не захворювання, що, у свою чергу, є іншою підставою для виплати одноразової грошової допомоги.

Окрім того, позивач у відповіді на відзив зазначив, що обов`язок доказування відповідно до положень ч.2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) покладено саме на відповідача, і що останній намагається довести відсутність права позивача на одноразову грошову допомогу, ігноруючи при цьому той факт, що він не виконав свого обов`язки щодо підготовки висновку про можливість виплати одноразової грошової допомоги.

06.12.2018 від третьої особи до суду надійшов відзив на позовну заяву, який за своїм змістом є аналогічним відзиву, який був поданий відповідачем до суду.

29.12.2018 представником позивача до суду подано письмові пояснення, які у різній мірі повторюють доводи, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що відповідачем пропущено строк для подання відзиву та не заявлено клопотання про його поновлення, а отже, згідно із приписами ч. 6 ст. 162 КАС України, суд має вирішити справу за наявними матеріалами.

Суд, при вирішенні справи, враховує відзив на позовну заяву, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що для виконання завдань адміністративного судочинства, для всебічного, повного та об`єктивного судового розгляду, суд має дослідити абсолютно всі матеріали справи.

29.12.2018 до суду від позивача надійшло клопотання про залишення відзиву на позовну заяву третьої особи без розгляду. В обґрунтування вказаного клопотання позивач зазначає, що згідно із приписами ч. 3 ст. 261 КАС України, треті особи мають право подати пояснення щодо позову у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, а щодо відзиву - протягом десяти днів з дня його отримання. Позивач посилається на ч. 3 ст. 263 КАС України, згідно із якою заявами по суті справи у цій категорії справ є позов та відзив.

Окрім того, позивач стверджує, що подаючи відзив третя особа фактично перебирає на себе обов`язки по доказуванню правомірності дій відповідача.

Розглянувши вказане клопотання суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 162 КАС України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.

Згідно із положеннями ч.1, ч.2 ст. 165 КАС України, у поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, викладає свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову.

До пояснень третьої особи застосовуються правила, встановлені частинами другою - четвертою статті 162 цього Кодексу.

Тобто, частина друга статті 165 КАС України містить відсильну норму, згідно із якою до пояснень третьої особи застосовуються правила щодо того, що повинен містити відзив, щодо відправки копії відзиву іншим учасникам справи та які документи до нього додаються.

У поясненнях третьої особи, остання викладає письмово свої аргументи і міркування на підтримку або заперечення проти позову, у той час, коли у відзиві на позовну заяву відповідач викладає свої заперечення проти позову. Системно проаналізувавши приписи КАС України, суд дійшов висновку, що відзив на позовну заяву не може містити будь-яких пояснень, міркувань чи аргументів на підтримку позову.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що формальне порушення назви виду документу не може бути підставою для відмови у його розгляді, а також, що для всебічного, повного та об`єктивного розгляду справи, важливо з`ясувати правову позицію третьої особи щодо позову, тому за таких обставин суд відмовляє у задоволенні клопотання представника позивача про залишення відзиву на позовну заяву третьої особи без розгляду.

Відповідач та третя особа у прохальних частинах освоїх відзивів просять суд відповідно до п.5 ст. 262 КАС України та з метою повного та всебічного встановлення обставин справи, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, провести розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку, воно не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Тобто, дана норма містить імперативні приписи щодо розгляду цієї категорії справ у спрощеному провадженні без повідомлення сторін. Таким чином, ця адміністративна справа з огляду на її предмет і характер спірних правовідносин у розумінні КАС України є справою незначної складності, що має бути розглянута без проведення судового засідання, будь-яких вагомих підстав для її розгляду у судовому засіданні відповідач не зазначив, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін.

Беручи до уваги, що предмет спору стосується оскарження фізичною особою рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання соціальних виплат, суд, керуючись положеннями статті 263 КАС України, вирішив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 02.04.2014 (а.с.9).

08.05.1996 Києво-Святошинським районним військовим комісаріатом позивачу було видано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_2 (а.с.10).

Згідно із довідкою від 25.12.2015 №272/4 ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині № 6136 з 11.1986 по 05.1987 та у військовій частині- польова пошта № 78864 з 05.1987 по 10.01.1989, у тому числі у складі діючої армії в період бойових дій у військовій частині - польова пошта №78864 з 21.10.1987 по 10.01.1989 на території Демократичної Республіки Афганістан (а.с. 15).

10.02.2011 відносно позивача складено висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи у заключній частині якого зазначено, що описані рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих в 1988 році (а.с.14).

Відповідно до витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії МОУ від 29.04.2011 №790, поранення і захворювання позивача пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (а.с.13).

Матеріали справи містять копію відповіді на адвокатський запит представника позивача до Центральної військово-лікарської комісії від 26.05.2017 №2524, зі змісту якої вбачається, що Центральна ВЛК у разі надходження до неї документів, що містять інформацію про отримання військовослужбовціями поранень, пов`язаних з учиненням ними кримінального чи адміністративного правопорушення або дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, виносить постанову "Поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане в результаті нещасного випадку, ТАК пов`язане з проходженням військової служби" (а.с.19).

Із довідки до акта огляду МСКЕ серії КИО-І №292351 вбачається, що позивачу із 22.06.2011 встановлено третю групу інвалідності у зв`язку з тим, що поранення пов`язані із виконанням обов`язків військової служби (а.с.12).

Відповідно до довідки акта огляду МСЕК серії КИО-І №0428320 позивачу 27.03.2014 встановлено довічно ІІ групу інвалідності. Причина інвалідності - поранення пов`язані із виконанням обов`язків військової служби (а.с.11).

18.09.2018 позивач звернувся до МОУ через Київський ОВК із заявою про призначення одноразової грошової допомоги (а.с.17).

У вказаній заяві позивач просив нарахувати одноразову грошову допомогу у зв`язку із отриманням ІІ групи інвалідності з 27.03.2014 внаслідок поранення пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії та посив Київський ОВК підготувати висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги та передати його до МОУ разом із заявою та доданими документами.

Позивач вказує, що документами, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження є висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи, довідка МСЕК КИО-І №0428320 від 27.03.2014 та витяг з протоколу Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №790 від 29.04.2011.

У додатках до заяви вказано такі документи: 1) копія посвідчення інваліда ІІ групи серії НОМЕР_1 від 02.04.2014; 2) копія довідки МСЕК серії КИО-І №00428320 від 27.03.2014; 3) копія витягу з протоколу ЦВЛК №790 від 29.04.2011; 4) копія висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №104/ж від 10.02.2011; 5) копія довідки Києво-Святошинського районного військового комісаріату від 25.12.2015 №272/4; 6) копія довідки про відкриття рахунку в ПАТ "ПриватБанк"; 7) копії сторінок паспорту з даними про прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання; 8) копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера.

25.09.2018 Київським ОВК на заяву позивача надано відповідь № 2/5/1694 зі змісту якої вбачається, що на виконання доручення Міністра оборони України від 17.08.2016 Департмент фінансів МОУ за повідомленням №248/3/6/3625 від 06.09.2016 довів вказівку згідно якої забороняється надсилання висновку щодо виплати грошової допомоги у разі відсутності всіх документів, передбачених наказом МОУ від 14.08.2014 №530.

Відповідач зазначив, що оформлення документів щодо виплати одноразової грошової допомоги регламентовано Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 та наказом МОУ №530 від 14.08.2014 та вказав на необхідність додати:

копію акта про нещасний випадок, складеного за матеріалами розслідування військової частини, або довідки командира військової частини про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;

копії довідок МСЕК про встановлення групи та причинного зв`язку інвалідності (у тому числі первинні).

На думку позивача, Київський ОВК, не підготувавши висновок стовосно документів та заяви про призначення одноразової грошової допомоги та не передавши їх до Міністерства оборони України, діяв всупереч нормам чинного законодавства, чим порушив його права та інтереси. Вказане і стало підставою для звернення з даним адміністративним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" № 2232-XII від 25.03.1992 (далі - Закон № 2232-XII).

Основні засади державної політики у сфері соціального та правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" № 2011-XII від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-XII).

Відповідно до ст. 40 Закону № 2232-XII, гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.

Відповідно до ст. 41 Закону № 2232-XII, виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Відповідно до ст. 1-2 Закону № 2011-XII, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (ч. 6 ст.16-3 Закону № 2011-XII).

Відповідно до ч. 9 ст.16-3 Закону № 2011-XII, порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).

Відповідно до пунктів 11-13 Порядку № 975 у редакції на момент виникнення спірних правовідносин, військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв`язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії:

постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;

сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації;

документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Відповідно до п. 4.6. Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей, затвердженого Наказом МОУ від 14.08.2014 № 530 (далі - Наказ №530), документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), оформляє та подає в Департамент фінансів Міністерства оборони України обласний військовий комісар за місцем проживання цих осіб.

Відповідно до п. 4.8. Наказу №530, висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги відповідні органи подають до Департаменту фінансів Міністерства оборони України в 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів.

Якщо документів, необхідних для прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги, немає, уповноважений орган письмово повідомляє заявника та в разі необхідності надає допомогу в їх оформленні.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що системний аналіз наведених норм дає підстави дійти висновку, що згідно з положеннями ч. 9 ст.16-3 Закону № 2011-XII Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги затверджується саме Кабінетом Міністрів України. Затверджений постановою КМУ №975 від 25.12.2013 Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги не передбачає повернення документів заявнику.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 04.04.2018 у справі №750/7847/17, від 30.01.2018 у справі №806/986/16, від 17.04.2018 у справі №296/3517/17.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо дискреційних повноважень, оскільки керуючись Порядком № 975 він не наділений повноваженнями приймати рішення. Адже, аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що прийняття рішення про виплату чи відмову у виплаті одноразової грошової допомоги є виключною компетенцією Міністерства оборони України. Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у своїх постановах від 28.02.2018 у справі № 806/694/16, від 10.04.2018 у справі № 822/6069/15, від 21.06.2018 у справі № 751/4367/17.

Суд зазначає, що Порядок № 975 не містить вимоги подавати у тому числі і первинну довідку МСЕК та не визначає який саме документ (медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, висновок експерта, протокол військово-лікарської комісії, довідка МСЕК, тощо) повинна подати особа, яка звертається за отриманням одноразової грошової допомоги. Так, колегія суддів Верховного суду встановила, що рішення Центральної військово-лікарської комісії про встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, викладене у формі протоколу № 172 від 23.01.2014 в обставинах цієї справи засвідчує відсутність в діях позивача протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належним документом, що вказує на причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання (постанова Верховного Суду від 25.05.2018 № 729/426/17).

Щодо доводів відповідача стосовного того, яке законодавство підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зазначає, що варто застосовувати законодавство, яке було чинним на час звернення позивача до Київського ОВК із заявою. Така позиція повністю узгоджується із правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 10.04.2018 у справі № 822/6069/15.

Щодо інших доводів відповідача та третьої особи, суд зазначає, що предметом судового розгляду у цій справі є саме встановлення наявності порушення відповідачем порядку призначення одноразової грошової допомоги, оскільки предмет спору стосується саме дій Київського обласного військового комісаріату щодо не підготовки та не подання Міністерству оборони України відповідного висновку.

За таких обставин, враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Як встановлено частиною другою статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду належних і достовірних доказів, а відтак, не довів правомірність своїх дій.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як встановлено судом, позивач відповідно до п. 9 ч.1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, отже, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Окрім того, позивач у прохальній частині позову просить суд зобов`язати відповідача подати у місячний термін звіт про виконання судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов`язком суду, та має застосовуватися у виключних випадках.

Водночас, позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про можливість ухилення відповідача від виконання даного судового рішення, а тому підстави для встановлення судового контролю, - відсутні.

Крім того, виконання судових рішень забезпечується шляхом звернення до виконавчої служби, яка здійснює виконання рішення суду у примусовому порядку.

Керуючись статтями 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Київського обласного військового комісаріату (код ЄДРПОУ 07910662; 04053, м. Київ, вул. Артема, 59) щодо не підготовки висновку стосовно документів та заяви ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 район, с. Горенка, АДРЕСА_2 . АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 . АДРЕСА_5 ) щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги та не передачі документів та заяви ОСОБА_1 до Міністерства оборони України.

3. Зобов`язати Київський обласний військовий комісаріат (код ЄДРПОУ 07910662; 04053, м. Київ, вул. Артема, 59) в 15-денний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили подати на розгляд Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; АДРЕСА_1 район, с. Горенка, АДРЕСА_2 . Івана Франка АДРЕСА_6 . АДРЕСА_5 ) та заяву з документами ОСОБА_1 подану для призначення одноразової грошової допомоги.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.