Рішення № 82074184, 30.05.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 травня 2019 року № 810/3074/18

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., розглянувши в місті Києві у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

До суду звернулась ОСОБА_1 з позовом (в редакції від 05.07.2018) до Головного управління Національної поліції в Одеській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Одеській області у призначенні, нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги Левківській О ОСОБА_2 , у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції”;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області призначити, нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу Левківській ОСОБА_3 , у зв`язку із встановленням другої групи інвалідності, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції” у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності, а саме 10.04.2017.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідач, всупереч вимогам Закону України “Про Національну поліцію” та постанови Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 “Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції”, безпідставно листом від 04.04.2018 № 9/Л-461 відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги .

Відповідач позов не визнав та подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що при розгляді заяви позивача щодо виплати одноразової грошової допомоги як працівнику міліції та долучених до неї документів встановлено, що підстави для нарахування та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності відсутні. Крім того відповідач пояснив, що Верховною Радою України 02.07.2015 було прийнято Закон України “Про Національну поліцію”, який згідно з пунктом 1 Розділу ХІ Прикінцевих і перехідних положень набрав чинності 07.11.2015, а відповідно до пункту 5 розділу ХІ Прикінцевих і перехідних положень – Закон України “Про міліцію” втратив свою чинність. Таким чином, право у позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло у період дії Закону України “Про Національну поліцію”, а не Закону України “Про міліцію”, у зв`язку з чим просив суд у задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив позивач зазначила, що норми Закону України “Про Національну поліцію”, на які посилається відповідач, не позбавляють права позивача на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 850, у зв`язку з чим просила суд позов задовольнити у повному обсязі.

У поданих до суду запереченнях на відповідь на відзив відповідач підтримав раніше викладену позицію щодо необґрунтованості позовних вимог та просив суд відмовити у задоволенні позову.

У призначений для розгляду справи день та час учасники справи не з`явилися, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Від позивача до суду надійшло письмове клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані документи та матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 , виданим Києво-Святошинським РВ ГУ МВС України в Київській області (а.с. 6-8).

Судом встановлено, що у період з 13.09.1999 по 06.11.2015 позивач перебувала на службі в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 була прийнята на службу до Національної поліції України, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці позивача серії НОМЕР_2 (а.с. 52-56).

Відповідно до свідоцтва про хворобу від 05.04.2016 № 80/2 (а.с. 19-21), позивач отримала захворювання, пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

На підставі наказу начальника Головного управління Національної поліції в Одеській області від 29.04.2016 № 281 о/с, витяг з якого наявний в матеріалах справи (а.с. 15), зі служби в поліції підполковника Левківську О.М., заступника начальника відділу поліції – начальника слідчого відділу Суворовського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, було звільнено через хворобу з 04.05.2016 за пунктом 2 частини першої статті 77 Закону України “Про Національну поліцію”.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 10ААВ № 798930 від 11.05.2016 (а.с. 23, 66), позивачеві, у зв`язку із захворюванням, яке пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, встановлено ІІІ (третю) групу інвалідності на строк до 01.05.2017, дата огляду - 25.04.2016.

Згідно з довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 302570 від 10.04.2017 (а.с. 25, 65), позивачеві, у зв`язку із захворюванням, яке пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, з 10.04.2017 встановлено ІІ (другу) групу інвалідності на строк до 01.05.2019.

Відповідно до пенсійного посвідчення серії НОМЕР_3 від 26.04.2017, позивач є інвалідом ІІ (другої) групи (а.с. 36).

16 березня 2018 року позивач звернулася із заявою (зареєстрована 21.03.2018 за вх. № Л-2702) про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з встановленням ІІ (другої) групи інвалідності до Головного управління Національної поліції в Одеській області (а.с. 26).

Головне управління Національної поліції в Одеській області листами № 9/Л-461 та № 14/Л-134 відмовило у прийнятті рішення про призначення та виплати одноразової грошової допомоги (а.с. 27, 31). Свою відмову відповідач мотивував відсутністю у позивача права на отримання допомоги у зв`язку із отриманням групи інвалідності раніше дати звільнення з поліції.

Не погоджуючись із вказаною відмовою у призначенні, нарахуванні та виплаті одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у запропонований нею спосіб, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, застосовуючи нормативно-правові акти, які були чинними як на дату встановлення позивачеві інвалідності так і дату виникнення спірних правовідносин суд виходить з такого.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

07 листопада 2015 року набрав чинності Закон України від 02.07.2015 № 580-VIII “Про Національну поліцію”.

До набрання чинності вказаним Законом порядок виплати одноразової грошової допомоги було врегульовано нормами статті 23 Закону України від 20.12.1990 № 565-XII “Про міліцію” і Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 № 850 (далі – Порядок та умови № 850).

Відповідно до статті 23 Закону України “Про міліцію” у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов`язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров`я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання вимог статті 23 Закону України “Про міліцію” постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 затверджено Порядок та умови № 850.

Відповідно до пункту 3 Порядку та умов № 850, грошова допомога призначається і виплачується у разі, зокрема, установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи.

Днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії (пункт 2 Порядку та умов № 850).

Згідно з пунктом 5 Розділу ХІ “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про Національну поліцію”, який набрав чинності 07.11.2015, визнано таким, що втратив чинність Закон України “Про міліцію”.

Разом з тим, за змістом пункту 15 Прикінцевих положень Закону України “Про Національну поліцію”, за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Право на отримання одноразової грошової допомоги, інших виплат, передбачених Законом України “Про міліцію”, зберігається і здійснюється в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України “Про Національну поліцію”.

Оскільки право на отримання одноразової грошової допомоги як відповідно до статті 23 Закону України "Про міліцію" так і статті 97 Закону "Про Національну поліцію" виникає з часу встановлення інвалідності суд дійшов висновку, що правила пункту 15 Прикінцевих положень Закону України "Про Національну поліцію" поширюються виключно на тих працівників поліції, яким інвалідність встановлена до 07.11.2015.

Судом встановлено, що 07.11.2015 позивача прийнято на службу до Національної поліції, зі служби в поліції звільнено з 04.05.2016 відповідно до наказу від 29.04.2016 у зв`язку із хворобою, інвалідність встановлена позивачеві з 25.04.2016. Отже право позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло у період дії Закону України “Про Національну поліцію”.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії та саме у зв`язку із звільненням осіб, що перебували у трудових відносинах безпосередньо в Національній поліції та інвалідність яких настала після 07.11.2015, міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі №695/102/17, від 13 червня 2018 року у справі №822/1666/16, від 07.03.2018 у справі № 554/155/17, від 05.06.2018 у справі № 810/2646/16, від 31.07.2018 у справі № 761/22895/17, від 11 грудня 2018 року справа №711/925/17 і, відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, має бути врахована судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Згідно з частиною другою статті 97 Закону України “Про Національну поліцію”, порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Відповідно до статті 99 Закону України “Про Національну поліцію”, розміри одноразової грошової допомоги поліцейським, а в разі їх загибелі (смерті) – особам, які за цим Законом мають право на її отримання, визначаються виходячи з розміру прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому прийнято рішення про виплату.

З метою врегулювання питання щодо порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського, відповідно до статей 97-101 Закону України “Про Національну поліцію”, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11.01.2016 № 4 затверджений Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі – Порядок № 4), який визначає механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.09.2016 № 916, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 1277/29409 від 22.09.2016, пункт 5 Розділу 1 Порядку № 4 доповнено підпунктом 4, яким передбачено призначення поліцейському одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності, чи втрати працездатності, яка виникла внаслідок отриманого поліцейським захворювання або поранення (контузії, травми, каліцтва) під час проходження служби в органах внутрішніх справ.

Підпунктом 4 пункту 5 розділу 1 Порядку № 4 роз`яснено значення терміну “пов`язаного з проходженням служби в поліції”, що визначає випадки, за яких призначається ОГД у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського. Так, пов`язаною з проходженням служби в поліції (пункти 4, 6 частини першої статті 97 Закону України “Про Національну поліцію”) є обставина, яка виникла внаслідок отриманого захворювання або поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ.

Згідно з пунктом 1 Розділу ІІ Порядку № 4, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Заява (рапорт) про виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського подається Голові Національної поліції (керівнику міжрегіонального, територіального органу поліції) за останнім місцем служби поліцейського (пункт 3 Розділу ІІІ Порядку № 4).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 97 Закону № 580-VIII одноразова грошова допомога є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Таким чином, зазначене положення Закону застосовується виключно за обов`язкової одночасної наявності, щонайменше, трьох умов (причина інвалідності, час настання інвалідності та причина звільнення):

1. інвалідність повинна наступити внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції;

2. інвалідність повинна наступити не пізніше, ніж протягом шести місяців після звільнення особи з поліції;

3. причиною звільнення такої особи з поліції повинна бути зумовлена захворюванням або пораненням, пов`язаним з проходженням служби в органах внутрішніх справ або поліції.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах, зокрема, від 19 вересня 2018 року у справі № 373/1188/16-а, від 20 вересня 2018 року у справі № 296/9456/16-а, від 01 листопада 2018 року у справі № 822/3788/17.

Так, позивачем на адресу начальника ГУ НП в Одеській області 16.03.2018 було скеровано заяву (рапорт), яка надійшла 21.03.2018 та зареєстрована за № Л-2702, в якій ОСОБА_1 просила провести виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з тим, що отримала захворювання, внаслідок чого втратила 60 (шістдесят) відсотків професійної працездатності та отримала у зв`язку з цим ІІ (другу) групу інвалідності, яка пов`язана із проходженням служби в ОВС (а.с. 26, 68).

До вищевказаної заяви позивачем було додано: копії необхідних сторінок паспорта; копію документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків; копію витягу з наказу ГУ НП в Одеській області від 29.04.2016 № 281 о/с; копію свідоцтва про хворобу від 05.04.2016 № 80/2; довідку до акта огляду МСЕК серії 12 ААА № 302570 від 10.04.2017 (а.с. 25, 65), відповідно до якої за позивачем визначено ІІ (другу) групу інвалідності строком до 10.04.2019 у зв`язку із проходженням служби в ОВС.

Крім того, до заяви (рапорту) було також додано довідку обласної медико-соціальної експертної комісії № 1 (м. Одеса) про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках серії 10 ААА № 127102 від 11.05.2016 (а.с. 22, 64), відповідно до якої ступінь втрати професійної працездатності позивача у відсотках складає 60 (шістдесят) відсотків у зв`язку з захворюванням, пов`язаним із проходженням служби в ОВС.

Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії 10 ААВ № 798930 від 11.05.2016 (а.с. 23, 66), позивачеві, у зв`язку із захворюванням, яке пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, дата огляду - 25.04.2016 встановлено ІІІ (третю) групу інвалідності на строк до 01.05.2017.

Пунктом 8 Порядку № 4 передбачено, якщо поліцейському протягом двох років після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Так, згідно з довідкою до акта огляду МСЕК серії 12 ААА № 302570 від 10.04.2017, позивачеві, у зв`язку із захворюванням, яке пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ, встановлено ІІ (другу) групу інвалідності на строк до 01.05.2019. Наявність у позивача другої групи інвалідності підтверджується також пенсійним посвідченням серії НОМЕР_3 від 26.04.2017 (а.с. 25).

Відтак, матеріалами справи підтверджено, що позивач проходив службу в поліції з 07.11.2015 по 04.05.2016, звільнений з поліції відповідно до наказу від 29.04.2016 з 04.05.2016 на підставі пункту 1 статті 77 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію», свідоцтво про хворобу отримав 05.04.2016, встановлено ІІІ групу інвалідності - дата огляду - 25.04.2016, ІІ групу інвалідності встановлено з 10.04.2017.

Сторонами не оспорюється факт надання усіх необхідних документів, а також факт втрати працездатності у зв`язку із проходженням служби.

Єдиною підставою для відмови у призначенні позивачеві ОГД є набуття ним інвалідності до моменту його звільнення.

Однак, проаналізувавши наведені норми, суд критично ставиться до такої підстави відмови, оскільки суд вважає, що позивач не втратив права, на отримання одноразової грошової допомоги, лише через те що набув інвалідність саме під час проходження служби в поліції, а не протягом шести місяців після звільнення, так як законодавець продовжив право на отримання ОДГ не лише часом проходження служби, але і додатковим строком шість місяців після звільнення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року по справі № 821/182/18 (адміністративне провадження №К/9901/54156/18).

Згідно ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Положеннями ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, з урахуванням викладеного та з метою ефективного захисту порушених прав позивача, суд вважає необхідним визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Одеській області у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в поліції та зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області призначити та виплатити позивачу вказану грошову допомогу.

Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, свою позицію не довів та не обґрунтував правомірність відмови у призначенні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги. Натомість позивачем надано достатньо допустимих та належних доказів для встановлення його законного права на отримання вказаної грошової допомоги.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Оскільки спір вирішено на користь сторони, звільненої від сплати судового збору, а також за відсутності витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Національної поліції в Одеській області у призначенні та виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаних з проходженням ним служби в поліції згідно з п.4 ч.1 ст.97 Закону України «Про Національну поліцію».

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням ІІ групи інвалідності згідно з пунктом 4 частини першої статті 97 Закону України «Про Національну поліцію».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд.

Повне рішення виготовлено 30.05.2019

Суддя Панченко Н.Д.