Рішення № 82073910, 17.04.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 квітня 2019 року 12 год. 10 хв.Справа № 280/5424/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я.

за участю секретаря судового засідання Биховської А.П.

позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

представників відповідача - Лабур М.Г., Ляшенко В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Запорізькій області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Запорізькій області), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати:

податкове повідомлення - рішення №0019041305 від 05.07.2018, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції по податку з доходів фізичних осіб у сумі 510,0 грн.;

податкове повідомлення - рішення №0019111305 від 05.07.2018, яким застосовані штрафні (фінансові) санкції по податку з доходів фізичних осіб у сумі 510,0 грн.;

податкове повідомлення - рішення №0019051305 від 05.07.2018, яким визначено грошове зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 92 283,76 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 23 070,94 грн., всього на суму 115 354,70 грн.;

податкове повідомлення - рішення №0019071305 від 05.07.2018, яким визначено грошове зобов`язання з військового збору у сумі 7 690,32 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 1 922,58 грн., всього на суму 9 612,90 грн.;

рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0019031305 від 05.07.2018 на суму 6262,41 грн.;

вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0019021305 від 05.07.2018 на суму 62 624,14грн.

Обґрунтування позовних вимог викладено в позовні заяві та у відповіді на відзив (вх. №4434 від 04.02.2019), відповідно до яких позивач вважає, що оскаржувані рішення є такими, що підлягають скасування як протиправні, а позовні вимоги просит

ь задовольнити у повному обсязі. Зокрема зазначає, що застосування штрафу в розмірі 510,00 грн. є необґрунтованим, оскільки ФОП ОСОБА_1 не є податковим агентом відносно виплаченого у зв`язку із придбанням товару доходу на користь ФОП ОСОБА_3 ., відтак позивач не зобов`язаний подавати розрахунок форми 1-ДФ. Вважає необгрунтованим висновок контролюючого органу щодо заниження сум валового доходу у І кварталі 2017 року на суму 30 105,20 грн., оскільки перевіряючому направлялись товарні чеки на придбання товару і банківські виписки на отримання коштів за їх реалізацію кінцевому споживачу. Також зазначає, що перевіряючим допущені арифметичні помилки при обрахунку суми оподатковуваного доходу за період з 01.04.2017 по 31.12.2017, що призвело до необгрунтованих висновків про заниження чистого оподатковуваного доходу на суму 86 892,55 грн. Стверджує, що ним були надані до ГУ ДФС у Запорізькій області всі товарні чеки і банківські виписки, що дозволяли в повній мірі встановити розмір оподатковуваного доходу позивача за спірний період. З цих же, підстав, вважає протиправними висновки контролюючого органу щодо порушення п. 2 ч.1 ст. 7, п. 5 ст. 8, п. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Також, позивач заперечує проти наявності обставин визначених абз.4 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України, оскільки ФОП ОСОБА_1 не здійснював розрахунків в іншій формі ніж в грошовій, а відтак відсутні підстави для висновку про необхідність переходу позивача з 01.07.2017 на загальну систему оподаткування. У судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги.

Відповідач проти заявленого позову заперечував з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (вх.. №4651 від 05.02.2019), вважає податкові повідомлення-рішення, що прийняті на підставі Акта перевірки від 21.05.2018 №368/08-01-13-05/2815519739, правомірними та відповідають вимогам чинного законодавства. Зокрема зазначає, що перевіркою встановлено порушення вимог п. 177.10 ст. 177 ПК України, а саме неведення книги обліку доходів та витрат у І кварталі 2017 року, у зв`язку із чим до позивача застосовані штрафні санкцій в сумі 510,00 грн. Також, застосовано штраф в розмірі 510,00 грн. за неподання податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків за І квартал 2017 року за ознакою 157 "дохід виплачений самозайнятій особі". Крім того, перевіркою встановлено заниження податку з доходів за І квартал 2017 року на 5 418,94 грн. та військового збору на суму 451,18 грн., оскільки не надані документи, що підтверджують пов`язаність витрат із із господарською діяльність позивача. Також зазначає, що проведеною перевіркою виявлено порушення перебування позивача на спрощеній системі оподаткування, у звязку із чим, він, починаючи з 01.07.2017 мав подати заяву про перехід на загальну систему оподаткування на підставі абз.4 п.п. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 ПК України. Відтак у задоволенні позову просить відмовити. У судових засіданнях представник відповідача підтримав позицію, викладену у відзиві.

Ухвалою суду від 26.12.2018 вищевказану позовну заяву залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою від 11 січня 2019 року відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі №280/5424/18 та призначено підготовче судове засідання на 05 лютого 2019 року.

05 лютого 2019 року у підготовчому судовому засіданні протокольною ухвалою відкладено розгляд справи до 27 лютого 2019 року

Ухвалою суду від 27 лютого 2019 року продовжено строк підготовчого провадження строком на 30 днів та оголошено перерву до 21 березня 2019 року.

21 березня 2019 року протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду на 15.04.2019.

15 квітня 2019 року протокольною ухвалою суду у судовому засідання оголошено перерву до 17 квітня 2019 року.

17 квітня 2019 року у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 243 КАС України, у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань як фізична особа-підприємець від 01.03.2017 за №21030000000091360.

Відповідно до витягу з реєстру платників єдиного податку від 14.03.2017 ФОП ОСОБА_1 з 01.04.2017 є платником єдиного податку 2 групи, ставка податку - 16% до розміру мінімальної заробітної плати.

Основним видом діяльності ФОП ОСОБА_1 є роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах (КВЕД 47.52).

У період з 07.05.2018 по 14.05.2018 на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст. 20, п.п.75.1.2 п.75.1 ст. 75, п.п.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, ст.. 13 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та на підставі наказу ГУ ДФС у Запорізькій області №1259 від 26.04.2018 головним державним ревізором-інспектором відділу контролю - перевірочної роботи фізичних осіб управління податків і зборів з фізичних осіб ГУ ДФС у Запорізькій області ОСОБА_4 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.03.2017 по 31.12.2017.

У ході перевірки, 07.05.2018 ГУ ДФС у Запорізькій області за вих. №3020/14/08-01-13-05-09 надала ФОП ОСОБА_1 запит про надання пояснень та документального підтвердження, а саме: банківські виписки за перевіряє мий період; документи на придбання товарів (послуг), які були реалізовані протягом перевіряє мого періоду; документи на оплату придбаного товару (послуг) за період з 01.03.2017 по 31.12.2017; документи на реалізацію товару (послуг) за період з 01.03.2017 по 31.12.2017; письмові пояснення щодо взаємовідносин з підприємствами постачальниками та покупцями.

18.05.2018 ФОП ОСОБА_1 надано інформацію на вказаний запит та документальне підтвердження господарської діяльності, а саме: виписки банку за період з 01.03.2017 по 31.12.2017; товарні чеки від 09.03.2017, 17.03.2017, 23.03.2017, 24.03.2017, 24.03.2017.

За результатами проведеної перевірки складено Акт від 21.05.2018 №368/08-01-13-05/2815519739 (далі - Акт від 21.05.2018), який отримано позивачем 19.06.2018.

Згідно розділу ІІІ «Висновки» Акту від 21.05.2018 перевіркою встановлено наступні порушення:

пп.164.1.3 п.164.1 ст. 164, п.177.2 ст. 177 Податкового кодексу України - занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 92311,49 грн., в т.ч. за 1 кв. 2018 р. на суму 5418,94 грн., з 01.07.2017 - 31.12.2017 на суму 86892,55 грн.;

пп. 164.1.3 п. 164.1 ст. 164, підпункт 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 Податкового кодексу України від 02.12.2010, а саме заниження суми утриманого військового збору з суми чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 7692,62 грн., в т.ч. за І кв. 2017 р. на суму 451,48 грн. за період з 01.07.2017 - 31.12.2017 на суму 7241,04 грн.;

п. 2 ч.1 ст.7, п.5 ст.8, п.8 ст. 9 (у редакції, що діє з 01.01.2016) Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме заниження сум єдиного внеску, нарахованого з чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 62624,14 грн., в т.ч. за І кв. 2017 р. на суму 6623,14 грн., за період з 01.07.2017 - 31.12.2017 на суму 56001 грн.;

п.3 ч.1 ст. 7, п.5 ст. 8, п. 8 ст. 9 ( у редакції, що діє з 01.01.2016) Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а саме завищення за період з 01.07.2017 по 31.12.2017 сум єдиного внеску з самостійно визначеної суми у розмірі 22,2% на загальну суму 4224 грн.;

п.177.10 ст. 177 Податкового кодексу України, а саме не ведення книги обліку доходів та витрат в І кв. 2017 року;

пп. «в» п.176.1 ст. 176 Податкового кодексу України, а саме встановлено перекручення даних, наданих в декларації за І кв. 2017 року, а саме заниження валового доходу.

20.06.2019 за вих. №2/06-ФСКЛ позивачем направлено на адресу ГУ ДФС у Запорізькій області заперечення на Акт документальної позапланової перевірки ФОП ОСОБА_1 , відповідно до яких позивач просить скасувати висновки Акту від 21.05.2018 та врахувати заперечення при прийнятті рішень за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки.

За результатами проведеної позапланової невиїзної документальної перевірки ГУ ДФС у Запорізькій області прийнято наступні рішення:

податкове повідомлення-рішення №0019041305 від 05.07.2018, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовані штрафні (фінансові) санкції по податку з доходів фізичних осіб у сумі 510 грн.;

податкове повідомлення-рішення №0019111305 від 05.07.2017, яким застосовані до ФОП ОСОБА_1 штрафні (фінансові) санкції по податку з доходів фізичних осіб у сумі 510 грн.;

податкове повідомлення-рішення №0019051305 від 05.07.2018, яким підприємцю визначено грошове зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 92283,76 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 23070,94 грн., всього на суму 115354,70 грн.;

податкове повідомлення-рішення №0019071305 від 05.07.2018, яким підприємцю визначено грошове зобов`язання з військового збору у сумі 7690,32 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 1922,58 грн., всього на суму 9612,90 грн.;

рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0019031305 від 05.072018 на суму 6262,41 грн.;

вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0019021305 від 05.07.2018 на суму 62624,14 грн.

14.08.2018 за вих. №1-ДФСУ позивач звернувся до ГУ ДФС у Запорізькій області з листом про надання відповіді на заперечення ГУ ДФС у Запорізькій області від 02.07.2018 за №5147/14/08/08-01-13-05-09, податкових повідомлень-рішень, рішень про застосування штрафних санкцій по ЄСВ, вимоги про сплату боргу (недоїмки) по ЄСВ, що прийняті за результатами Акту від 21.05.2018.

Листом від 31.08.2018 за вих. №7327/14/08-01-13-05-09 ГУ ДФС у Запорізькій області надало відповідь про розгляд листа, відповідно до якого зазначила, що відповідно до вимог ст. 42 Податкового кодексу України податкові повідомлення-рішення форма «ПС» №0019041305, №0019111305 від 05.07.2018, податкові повідомлення-рішення форми «Р» №0019051305, №0019071305 від 05.07.2018, рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску №0019031305 від 05.07.2018 та вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0019021305 були направлені рекомендованим листом з повідомленням про вручення, проте 07.08.2018 повернулися до ГУ ДФС у Запорізькій області з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Вказаний лист з оскаржуваними рішеннями позивач отримав 06.09.2018.

З прийнятими рішеннями ФОП ОСОБА_1 не погодився та звернувся до адміністративного суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі - ПК України).

Щодо податкового повідомлення-рішення №0019051305 від 05.07.2018, яким визначено грошове зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб у сумі 92283,76 грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 23070,94 грн., всього на суму 115354,70 грн. судом встановлено наступне.

Відповідно розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, наданих у судовому засіданні 21.03.2019 представником відповідача, судом встановлено, що оскаржуване податкове зобов`язання нараховано за результатом встановлення фактів:

не декларування в податковій декларації про майновий стан та доходи за І квартал 2017 року доходу в сумі 30105,20 грн., чим порушено п.п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України;

відсутності підтвердження здійснення господарської діяльності в межах заявлених видів, обраної ставки єдиного податку за 2017 рік та достовірності відомостей наданих платником до реєстру платників єдиного податку, чим порушено абз. 4 пп.298.2.3 п.298.2 ст. 298 Податкового кодексу України;

Як вбачається з Акту перевірки від 21.05.2018, контролюючим органом при перевірці відображених у рядку 10.7 «доходи отримані фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування» розділу ІІ «доходи отримані протягом звітного (податкового) року податкової декларації про майновий стан і доходи за І квартал 2017 року (від 03.05.2017 №1700019496) задекларовано валовий дохід у сумі 0,0 грн.

В ході перевірки встановлено заниження валового доходу за І квартал 2017 року на суму 30550,20 грн. у рядку 10.7 розділу ІІ податкової декларації про майновий стан та доходи за І квартал 2017 рік. Заниження валового доходу за І квартал 2017 року у сумі 30550,20, відповідно до Акту перевірки від 21.05.2018, виникло в результаті наступного.

Відповідно до банківських виписок по розрахунковому рахунку № НОМЕР_4 ЗАП .РУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» м. Запоріжжя, наданих ФОП ОСОБА_1 до перевірки, отримано доході за І кв. 2017 рік від фізичних осіб в сумі 30550,20 грн. з призначенням платежу «Okna Dveri», а саме: 20.03.2017 на суму 6256 грн., 22.03.2017 на суму 19394,20 грн., 31.03.2017 на суму 4900 грн. Документи на реалізацію товарів (послуг) до перевірки ФОП ОСОБА_1 надані не були.

Як вбачається з відзиву відповідача та пояснень представника відповідача у судовому засіданні, відповідач зазначає, що під час проведення перевірки фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 надано лист від 07.05.2018 за вих. №3020/14/08-01-13-05-09 «Про надання пояснень та документального підтвердження під час проведення перевірки», з проханням надати, зокрема, документи на придбання товарів(послуг), які були реалізовані протягом перевіряємого періоду; документи на оплату придбаного товару(послуг) за період з 01.03.2017 по 31.12.2017; документи на реалізацію товару(послуг) за період з 01.03.2017 по 31.12.2017. При цьому в листі від 07.05.2018 за вих. №3020/14/08-01-13-05-09 «Про надання пояснень та документального підтвердження під час проведення перевірки» ФОП ОСОБА_1 повідомлено про можливість застосування контролюючим органом положень Кодексу, що містять вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності (п. 44.6 ст. 44 Кодексу). На дату підписання акту перевірки ФОП ОСОБА_1 надано лише банківські виписки по рахунку № НОМЕР_4 ЗАП .РУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», м.Запоріжжя. Інших документів, які б підтверджували витрати понесені ФОП ОСОБА_1 , які пов`язані з отриманим доходом, надані не були. В ході перевірки банківських виписок, наданих до перевірки, встановлено факт понесення ФОП ОСОБА_1 витрат в сумі 445,0 грн. комісія банку у І кв.2017 року.

До заперечення від 20.06.2018 № б/н (вх. №5561/ФОП від 20.06.2018) ФОП ОСОБА_1 надані документи за період з 01.03.2017 по 31.03.2017., які не були досліджені під час проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, а саме:

- товарний чек від 09.03.2017. на суму 8750,0 грн., постачальник ФОП ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ), товар - ПВХ двері білі, 1 шт.;

- товарний чек від 17.03.2017. на суму 5400,0 грн., постачальник ФОП ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ), товар - вхідні двері, 1 шт.;

- товарний чек від 23.03.2017. на суму 4900,0 грн., постачальник ФОП ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ), товар - фурнітура;

- товарний чек від 24.03.2017. на суму 3600,0 грн., постачальник ФОП ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ), товар - м/о двері, 1 шт.

- товарний чек від 24.03.2017. на суму 3900,0 грн., постачальник ФОП ОСОБА_3 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 ), товар - о/двері, 1 шт.

Вказані товарні чеки підтверджують понесення витрат на придбання товару у ФОП ОСОБА_3 . Однак, відсутні документи (товарні чеки) на реалізацію придбаного товару кінцевому споживачу.

У зв`язку з вищезазначеним витрати понесені ФОП ОСОБА_1 на придбання дверей та фурнітури у 1 кв.2017 року на загальну суму 26550,0 грн. не можливо віднести до конкретного об`єкта витрат та пов`язати з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1

В результаті вищезазначеного, копії документів, які були надані ФОП ОСОБА_1 до заперечення, не призвели до змін висновків та результатів перевірки в частині заниження податку на доходи фізичних осіб, військового збору від здійснення підприємницької діяльності та єдиного соціального внеску за 1 кв. 2017 року.

Крім того, суд зазначає, що у підготовчому засіданні судом неодноразово запитувалася у представника позивача інформація про надання до справи документів, що підтверджують реалізацію товару та отримання доходу за І кв. 2017 рік від фізичних осіб в сумі 30550,20 грн. Зазначені документи у підготовчому засіданні не надавалися, були надані лише 11.04.2019 відповідно до поданого клопотання (вх.. 14572), а саме надано товарні чеки щодо продажу товару протягом 2017 року ФОП ОСОБА_1 фізичним особам - кінцевим споживачам товару, розрахунок за який було отримано у безготівковій формі.

Суд подані документи як докази по справі не приймає з огляду на наступне.

Відповідно до статті 79 КАС України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідно до частини четвертої вказаної статті якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

21.03.2019 у підготовчому судовому засіданні представником позивача відповідне клопотання про неможливість надання додаткових доказів не заявлялося, щодо закриття підготовчого провадження не заперечувалося.

Відповідно до частини другої статті 204 КАС України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Крім того, відповідно до вимог листа ГУ ДФСУ у Запорізькій області від 07.05.2018 №3020/14/08-01-13-05-09 «Про надання пояснень та документального підтвердження під час проведення перевірки» ФОП ОСОБА_1 повідомлено про можливість застосування контролюючим органом положень Кодексу, що містять вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності (п. 44.6 ст. 44 Кодексу). Відтак, якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому п. 44.7 ст. 44 Кодексу, самозайнята особа не надає посадовій особі контролюючого органу, що проводить перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені такою особою у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такої самозайнятої особи на час складення такої звітності.

Таким чином, оскільки зазначені документи неодноразово витребовувалися контролюючим органом під час проведення перевірки, а судом - під час проведення підготовчого засідання, при цьому позивачем не надано обґрунтованих пояснень щодо неможливості їх подання, відтак суд залишає без розгляду клопотання від 11.04.2019 про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Відповідно до пункту 177.2 статті 177 розділу IV ПК України об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Пунктом 177.4 ст. 177 ПК України визначено перелік витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, а саме: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат.

Відповідно до п. 177.11 ст.177 ПК України фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію, тому звітним періодом для підприємця є календарний рік. Таким чином, для визначення чистого доходу такого календарного року беруться отримані за цей рік доходи та витрати, пов`язані з отриманням цього доходу. Якщо дохід отримано в одному році, а пов`язані з цим доходом витрати будуть понесені в наступному році, вони не можуть враховуватися для цілей оподаткування.

До податкової декларації за звітний податковий період, включаються тільки прямі валові витрати, що відповідають фактичній сумі отриманого в цьому періоді валового доходу від визначеного виду діяльності та підтверджені документально.

Будь-які суми витрат фізичної особи - суб`єкта підприємницької діяльності до моменту одержання доходу від результату такої діяльності є його власним ризиком відповідно до статті 1 Закону України «Про підприємництво».

Тобто, виключно факт одержання доходу може бути підставою для включення до валових витрат звітного періоду не всіх підряд витрат, а тільки тієї їх частини, яка прямо цьому доходу відповідає.

У зв`язку з вищезазначеним витрати понесені ФОП ОСОБА_1 на придбання дверей та фурнітури у 1 кв.2017 року на загальну суму 26550,0 грн. не можливо віднести до конкретного об`єкта витрат та пов`язати з господарською діяльністю ФОП ОСОБА_1

Таким чином, оскільки на дату підписання акту перевірки ФОП ОСОБА_1 надано лише банківські виписки по рахунку № НОМЕР_4 ЗАП .РУ ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», м.Запоріжжя, а інших документів, які б підтверджували витрати понесені ФОП ОСОБА_1 , які пов`язані з отриманим доходом, надані не були, суд доходить висновку про обґрунтованість встановлених порушень пп. 164.1.3 п. 164.1 ст.164, п. 177.2. ст.177 в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності за І кв. 2017р. на суму 5418,94 грн.

Тому, податкове повідомлення рішення №0019051305 від 05.07.2018 в частині нарахування 5 418,94 грн. податку з доходів фізичних осіб та 1 354,74 грн. штрафних санкцій суд визнає законним та обгрунтованим.

Щодо відсутності підтвердження здійснення господарської діяльності в межах заявлених видів, обраної ставки єдиного податку за 2017 рік та достовірності відомостей наданих платником до реєстру платників єдиного податку, чим порушено абз. 4 пп.298.2.3 п.298.2 ст. 298 Податкового кодексу України суд зазначає наступне.

Відповідно до п.п. 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 ПК України для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.

21.03.2017 ОСОБА_1 подав контролюючому органу заяву про перехід з 01.04.2017 на спрощену систему оподаткування платника єдиного податку 2 групи, 16%. В заяві вказано: податкова адреса суб`єкта господарювання- АДРЕСА_5; місце провадження господарської діяльності - АДРЕСА_7 . Види господарської діяльності - 47.52 - Роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; 47.99 - Інші види роздрібної торгівлі поза магазинами.

Відповідно до п. 299.7 ст. 299 ПК України до реєстру платників єдиного податку вносяться відомості про платника єдиного податку, зокрема види господарської діяльності та місця провадження господарської діяльності.

Згідно з п. 298.5 ст. 298 ПК України у разі зміни податкової адреси суб`єкта господарювання, місця провадження господарської діяльності, видів господарської діяльності заява подається платниками єдиного податку першої і другої груп не пізніше 20 числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

Судом встановлено та не заперечується позивачем у справі що протягом 2017 року ФОП ОСОБА_1 здійснював господарську діяльність за двома адресами: з 01.03.2017 по 06.10.2017 за адресою АДРЕСА_2 , прим . 6 (договір оренди з ФОП ОСОБА_10); з 15.03.2017 по 05.09.2017 за адресою АДРЕСА_6 (договір суборенди з ФОП ОСОБА_3 ) та з 06.09.2017 по 31.12.2017 за адресою АДРЕСА_6 (договір оренди з ФОП ОСОБА_9 ).

Не дивлячись на те, що відповідно до вимог п. 298.5 ст. 298 ПК України на платника податків покладено обов`язок повідомити про зміну місця провадження господарської діяльності, однак невиконання такого обов`язку не тягне за собою застосування наслідків, визначених п.298.2 ст. 298 ПК України.

Тому, посилання контролюючого органу в цій частині суд визнає безпідставними.

Крім того, суд вважає недоведеним посилання контролюючого органу на відсутність доказів здійснення господарської діяльності у межах заявлених видів діяльності ФОП ОСОБА_1

Слід зазначити, що для доведення наявності обставин, з якими п.п. 298.2.3 п. 298.2. ст. 298 ПК України пов`язує виникнення у платника єдиного податку обов`язку про перехід на сплату інших податків і зборів мають бути встановлені беззаперечні обставини, що підтверджуються належними доказами щодо здійснення ФОП ОСОБА_1 видів діяльності, які не зазначені у реєстрі платників єдиного податку.

Однак, контролюючий орган таких доказів суду не надав, відсутні такі докази і з боку позивача. Відтак, твердження про здійснення господарської діяльності за межами заявлених видів діяльності з боку ФОП ОСОБА_1 наразі є лише припущеннями, що не ґрунтуються на будь-яких належних та допустимих доказах.

Відповідно до п. 291.4 ст. 291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку:

1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень;

2) друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.

Також, згідно з п. 291.6 ст. 291 ПК України платники єдиного податку першої - третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій).

При цьому, п.п. 298.2.3 п. 298.2. ст. 298 ПК України визначено, що платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: 4) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків; 7) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності.

Позиція контролюючого органу з цього питання ґрунтується на тому, що до перевірки ФОП ОСОБА_1 надані не в повному обсязі первинні документи, які б могли підтвердити здійснення господарської діяльності у межах заявлених видів діяльності, розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) здійсненні в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій), а отже не підтверджені види діяльності, які заявлені ФОП ОСОБА_1 , не підтверджено «Місце провадження господарської діяльності», заявлене в заявці про застосування спрощеної системи оподаткування та не підтверджено здійснення розрахунків встановлених для платників єдиного податку п. 291.6 ст. 291 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями.

Судом, досліджені надані сторонами та долучені до матеріалів справи засвідчені сторінки з книги обліку доходів та витрат ФОП ОСОБА_1 за спірний період, прибуткові касові ордери з квітня по грудень 2017 року включно, банківські виписки про рух коштів, розгорнута виборка валового доходу за 2017 рік та встановлено, що за даними книги платника податків вартість проданих товарів, виконаних робіт та наданих послуг за період з квітня 2017 по грудень 2017 року включно становила 753 936,91 грн., згідно банківської виписки по розрахунковому рахунку в КБ «Приватбанк» надійшли кошти в розмірі 516 528,11 грн. Тому, за результатами перевірки форма розрахунків невідома на суму 267 959,00 грн.

Однак, за результатами підрахунку прибуткових касових ордерів судом встановлено, що 238 394,00 грн. надійшло готівкою в касу ФОП ОСОБА_1 за реалізовані товари.

Також, суми 3500,00 від 16.06.2017, 13715,00 грн. та 22850,00 грн. за 20.06.2017 відображені в банківській виписці однак з невідомих причин не враховані ревізором при перевірці.

Відтак, під час розгляду справи по суті не знайшли свого підтвердження доводи контролюючого органу про застосування ФОП ОСОБА_1 іншої форми розрахунків, а ніж грошова. Тому, застосування положень абз.4 п.п. 298.2.3 п. 298.2. ст. 298 ПК України суд визнає необґрунтованим.

З огляду на викладене, суд вважає, що нарахування грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 86 864,82 грн. та 21 716,21 грн. штрафних санкцій здійснено контролюючим органом всупереч вимогам податкового законодавства, а відтак податкове повідомлення-рішення на суму 108 581,03 грн. слід визнати протиправним та скасувати.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0019071305 від 05.07.2018 суд зазначає наступне.

Згідно з розрахунком контролюючого органу, за вказаним податковим повідомленням-рішенням позивачу нараховано за І квартал 2017 року 564,35 грн. військового збору (451,48 грн. за основним зобов`язанням та 112,87 грн. за штрафними фінансовими санкціями) та з 01.07.2017 по 31.12.2017 - 9 048,55 грн. (7238,84 грн. за основним зобов`язанням та 1809,71 грн. за штрафними санкціями).

Пунктом 16-1 Підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України врегульовано порядок нарахування та сплати військового збору, а саме:

1.1. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

1.2. Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

1.3. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

1.4. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідно до п.163.1 ст. 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є:

- загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід;

- доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання);

- іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України

Згідно з п. п. 164.1.3. п. 164.1 ст. 164 ПК України загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 цього Кодексу, та доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність згідно із статтею 178 цього Кодексу.

Тобто, нарахування військового збору здійснюється на загальний місячний (річний ) дохід.

Враховуючи висновки суду, здійснені щодо не обґрунтованості нарахування ФОП ОСОБА_1 . податку на доходи фізичних осіб за період з 01.07.2017 по 31.12.2017, то податкове повідомлення-рішення № 0019071305 від 05.07.2018 підлягає скасуванню в частині визначення грошового зобов`язання з військового збору на суму 7 238,84 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1 809,71 грн., а всього на суму 9 048,55 грн. за період з 01.07.2017 по 31.12.2017 у зв`язку із відсутністю у позивача обов`язку перейти на загальну систему оподаткування на підставі вимог абз.4 п.п. 298.2.3 п. 298.2. ст. 298 ПК України.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0019041305 від 05.07.2018, яким застосовано штрафні (фінансові) санкції по податку з доходів фізичних осіб у сумі 510 грн. судом встановлено наступне.

За період з 01.03.2017 по 31.03.2017 ФОП ОСОБА_1 перебував на загальній системі оподаткування, особливості оподаткування доходів від обрання якої встановлено Податковим кодексом України.

Перевіркою дотримання встановленого порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи підприємці, що здійснюють діяльність на загальній системі оподаткування встановлено, що ФОП ОСОБА_1 не вів книгу обліку доходів і витрат відповідно до наказу Міністерства фінансів України від 16.09.2013 №481 «Про затвердження форми обліку доходів і витрат платника податку з доходів фізичних осіб та Порядку ведення обліку доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу».

Відповідно до пункту 177.10 статті 177 ПК України фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, та фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність (далі - самозайняті особи), зобов`язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі - Книга), у якій за підсумком робочого дня, протягом якого отримано дохід, на підставі первинних документів здійснюються записи про отримані доходи та документально підтверджені витрати.

Таким чином. встановлено порушення вимог п. 177.10. cт. 177 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), а саме не ведення книги обліку доходів та витрат у І кв. 2017 року.

Представник позивача щодо даного порушення не заперечував, будь-яких спростувань суду не надано.

Відтак, податкове повідомлення-рішення від 05.07.2018 №0019041305 є законним та обгрунтованим підстави для його скасування відсутні.

Щодо податкового повідомлення-рішення №0019111305 від 05.07.2018, яким застосовано штрафні санкції по податку з доходів фізичних осіб у сумі 510 грн., судом встановлено наступне.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене на підставі встановленого контролюючим органом під час перевірки факту нараховування та виплати доходу ФОП ОСОБА_1 на користь ФОП ОСОБА_3 протягом 1 кварталу 2017 року. Відтак, за твердженням контролюючого органу ФОП ОСОБА_1 повинен був подати податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за І квартал 2017 року з відображенням вказаних фізичних осіб-підприємців за ознакою 157 «дохід виплачений самозайнятій особі…», чим порушено вимоги п.п. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49, п.51.1 ст. 51, п.п. «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України.

Позивач з вказаним податковим повідомленням-рішенням не погоджується та зазначає, що вимогами Податкового кодексу України та наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2005 №4 «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма - 1ДФ) та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку» не міститься обов`язку особи, яка нараховує дохід фізичній особі-підприємцю, відображати його у квартальному податковому розрахунку за формою 1-ДФ.

Щодо спірних правовідносин, що стали підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом цього Кодексу.

Згідно з ст. 18 ПК України, податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Пунктом 176.2 ст. 176 ПК України передбачено, що особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Відповідно з п. 177.8 ст. 177 ПК України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб`єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб`єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Таким чином, для неутримання податковим агентом податку на доходи фізичних осіб суб`єктом господарювання, який має господарські відносини з фізичною особою підприємцем необхідно встановити чи є документ, підтверджуючий, що фізична особа зареєстрована суб`єктом підприємницької діяльності (виписка або витяг з Єдиного державного реєстру юридичних або фізичних осіб - підприємців).

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є зареєстрованою фізичною особою-підприємцем, що підтверджується долученими до матеріалів справи документами.

Враховуючи зазначене, доходи виплачені позивачем на користь ФОП ОСОБА_3 не включаються до бази оподаткування податком на доходи фізичних осіб. У зв`язку з цим, підприємець не є податковим агентом відносно ФОП ОСОБА_3 і звільнений від обов`язку нарахування та утримання податку на доходи стосовно підприємця.

Пунктом 51.1 статті 51 ПК України передбачено, що платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.

Подання звітності податковими агентами передбачено порядком заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку в період виникнення спірних правовідносин, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №4 від 13.01.2015.

Згідно з п. 1.3 Порядку затвердженого наказом Міністерства фінансів України №4 від 13.01.2015 року дія цього Порядку поширюється на податкових агентів, а саме: юридичних осіб (їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи), самозайнятих осіб, представництва нерезидентів - юридичних осіб, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або не грошовій формі) нараховують (виплачують, надають) доходи фізичній особі та/або зобов`язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом ІV Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.

Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Як зазначалося вище, позивач не є податковим агентом щодо виплаченого доходу на користь ФОП ОСОБА_3 , а тому у нього відсутній обов`язок заповнювати та подавати 1-ДФ за вказаними операціями.

Відтак, податкове повідомлення-рішення №0019111305 від 05.07.2018 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за платежем податок на доходи фізичних осіб у сумі 510 грн. слід визнати протиправним та скасувати.

Щодо податкової вимоги №Ф-0019021305 від 05.07.2018 на суму 62624,14 та рішення №0019031305 від 05.07.2018 судом встановлено наступне.

Спеціальним Законом України, який визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати, та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, є Закон України «Про збір та облік єдиного соціального внеску на загальне обов`язкове соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464- VI (далі Закон № 2464-VІ) із змінами та доповненнями.

Зокрема, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць, у якому отримано дохід (прибуток) ( п.п.7.1.2 п.7.1 ст.7 Закону України № 2464-УІ).

Згідно з п.4 та п.5 ч. 1 ст.1 Закону України № 2464-VІ, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок. Мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Статтею 6 Закону України №2464-VІ визначені права та обов`язки платника єдиного соціального внеску, зокрема своєчасно та в повному обсязі нараховувати і сплачувати єдиний соціальний внесок.

Відповідно до п.2 ст.7 Закону №2464-V|І, єдиний внесок нараховується, для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 Закону № 2464-VЗ 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24.12.2015р. №909-УІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 оці», яким внесено зміни до Закону №2464- VI, яким встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціале страхування для платників, зазначених у ст.4 Закону №2464-УІ, встановлюється у розмірі 22 відсотків визначеного статтею 7 Закону №2464-VI бази нарахування єдиного внеску (ч.5 ст.8 Закону №2464-УІ).І, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому, сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір, мінімального страхового внеску, у якому отримано дохід (прибуток).

З 01 січня 2016 року набрав чинності Закон України від 24.12.2015 №909-УІІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 оці», яким внесено зміни до Закону №2464- VI, яким встановлено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціале страхування для платників, зазначених у ст.4 Закону №2464-VІ, встановлюється у розмірі 22 відсотків визначеного статтею 7 Закону №2464-VI бази нарахування єдиного внеску (ч.5 ст.8 Закону №2464-VІ).

Контролюючий орган свою позицію ґрунтує на тому, що ФОП ОСОБА_1 згідно з заявою від 03.03.2017 про право застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності наданої до Запорізької ОДПІ (відділення у Олександрівському районі) фізична особа - підприємець ОСОБА_1 здійснював діяльність в період з 01.04.2017 по 31.12.2017. на умовах сплати єдиного податку. Під час проведення перевірки фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 надано лист від 07.05.2018 №3020/14/08-01-13-05-09 «Про надання пояснень та документального підтвердження під час проведення перевірки», з проханням надати, зокрема, документи на придбання товарів(послуг), які були реалізовані протягом перевіряємого періоду; документи на оплату придбаного товару(послуг) за період з 01.03.2017 по 31.12.2017, документи на реалізацію товару(послуг) за період з 01.03.2017 по 31.12.2017. Проте, ФОП ОСОБА_1 до перевірки надано лише банківські виписки по рахунку № НОМЕР_4 ЗАП .РУ ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", м. Запоріжжя та книгу обліку доходів. Відповідно вищезазначених документів не можливо підтвердити форму розрахунків та заявлені види діяльності платником в заявці про застосування спрощеної системи оподаткування та витягу з реєстру платників єдиного податку. У зв`язку з ненаданням ФОП ОСОБА_1 в повному обсязі первинних документів до перевірки, а саме, але не виключно, акти виконаних робіт, видаткові накладні та інше, відступе підтвердження здійснення господарської діяльності у межах заявлених видів діяльності, обраної ставки єдиного податку за 2017р. та достовірності відомостей наданих платником до реєстру платників єдиного податку.

З урахуванням висновків суду, викладених вище, про необґрунтованість висновків контролюючого органу про наявність у позивача обов`язку з 01.07.2017 перейти на загальну систему оподаткування, а також неправомірність нарахування у зв`язку із цим податку на доходи фізичних осіб, суд приходить до висновку про неправомірність рішення №0019031305 від 05.07.2018 в сумі 5 600,10 грн. та вимоги №Ф-0019021305 від 05.07.2018 на суму 56001,00 грн.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зважаючи на пункт 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), суд дійшов висновку, що відповідач, накладаючи на позивача штрафні санкції, не врахував всіх обставин, а тому виніс необґрунтовану постанову.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з приписів вказаної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішень відповідача, яким позивачу нараховані штрафні санкції, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд виходив з того, що згідно з ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 1 797,40 грн. підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області

Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративий позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати:

податкове повідомлення - рішення №0019051305 від 05.07.2018, в частині визначення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 грошового зобов`язання по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 86 864,82 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 21 716,21 грн., всього на суму 108 581,03 грн.;

податкове повідомлення - рішення №0019071305 від 05.07.2018, в частині визначення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 грошового зобов`язання з військового збору у розмірі 7 238,84 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 1 809,71 грн., всього на суму 9 048,55 грн.;

податкове повідомлення - рішення №0019111305 від 05.07.2018, яким до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано штрафні (фінансові) санкції по податку з доходів фізичних осіб у сумі 510,0 грн.;

вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0019021305 від 05.07.2018 в частині визначення Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі 56 001,00 грн.

рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0019031305 від 05.07.2018 в частині застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штрафних санкцій у розмірі 5 600,10 грн.;

В іншій частині позовних вимог, - відмовити.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 797,40 грн. (одна тисяча сімсот дев`яносто сім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 24.05.2019.

Суддя Л.Я. Максименко