Рішення № 82073778, 30.05.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30 травня 2019 року (о 14 год. 00 хв.)Справа № 280/1437/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Калашник Ю.В. за участю секретаря судового засідання Стовбур А.Ю., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Івана Алексєєва, 2, код ЄДРПОУ 37927773) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

02 квітня 2019 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), відповідно до якого позивач просить суд: визнати протиправними дії відповідача щодо невиплати позивачу пенсії за період з липня 2017 року по вересень 2018 року включно; зобов`язати відповідача виплатити позивачу пенсію за період з липня 2017 року по вересень 2018 року включно на загальну суму 22 165,14 грн.; зобов`язати відповідача подати звіт про виконання судового рішення у місячний строк з дати набрання цим рішенням законної сили, як то передбачено ч. 1 ст. 382 КАС України.

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду Артоуз О.О. від 03.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у судовому засіданні на 26.04.2019.

Розпорядженням керівника апарату суду №28 від 15.04.2019 «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справ» призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з відпусткою з вагітністю та пологами судді Запорізького окружного адміністративного суду Артоуз О.О. з 12.04.2019 по 15.08.2019.

Після повторного перерозподілу справи, проведеного в порядку КАС України, справу передано на розгляд судді Запорізького окружного адміністративного суду Калашник Ю.В.

Ухвалою суду від 16.04.2019 прийнято до провадження адміністративну справу № 280/1427/19.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач має статус внутрішньо переміщеної особи та на даний час перебуває на пенсійному обліку в Мелітопольському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області. Вказує, що відповідачем з невідомих причин припинив виплату пенсії з підстав, не передбачених ст. 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Виплата пенсії відновлена з червня 2018 року, однак починаючи з жовтня 2018 року пенсія перераховується тільки за поточний місяць, а заборгованість починаючи з липня 2017 року по вересень 2018 року, що становить 22 165,14 грн. не перерахована. Листом від 27.09.2018 № 194/Н-7 відповідачем повідомлено, що виплата заборгованості буде виплачуватись в умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. Станом на 25.09.2018 інформація про прийняття Кабінетом Міністрів України вищезазначеного окремого Порядку щодо виплати внутрішньо переміщеним особам сум соціальних виплат, у тому числі пенсій, які не виплачені за минулий час, відсутня. Позивач вважає такі дії протиправними, оскільки вони порушують її конституційне право на пенсійне забезпечення. Просить задовольнити позовні вимоги.

02.05.2019 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов (вх. № 17395), в якому посилається на приписи Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», Постанови КМУ №365 від 08.06.2016 та зауважує, що рішенням комісії з питань призначення (відновлення) та контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Мелітопольської районної (протокол від 01.08.2018 №14), на підставі особистої заяви позивача про відновлення пенсії та акту обстеження житлово - побутових умов сім`ї від 26.07.2018 щодо підтвердження фактичного місця проживання за вказаною у заяві адресою, позивачу було відновлено виплату пенсії згідно з чинним законодавством, з місяця, в якому була надана відповідна-заява, тобто з червня 2018 року. Затримка у виплаті (відновленні) позивачу пенсії виникла у зв`язку з тим, що електронна пенсійна справа позивача із Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, де позивач перебував на обліку до переїзду в м. Мелітополь, надійшла на адресу відповідача лише 17.09.2018. Копія пенсійної справи на паперових носіях надійшла на адресу управління 13.08.2018. Враховуючи зазначене, виплата пенсії позивачу буде здійснюватися відповідачем щомісяця починаючи з жовтня 2018 року на відкритий, згідно вимог законодавства, рахунок в «Ощадбанку». Крім того, позивачу окремо нараховано пенсію за період червень - вересень 2018 року, яка буде виплачена за додатковими списками після надходження (виділення) додаткових коштів на ці виплати. Щодо виплати пенсії позивачу за попередній період з серпня 2017 року (з дати припинення) по травень 2018 року, яка була не виплачена за попереднім місцем перебування на обліку, як внутрішньо переміщеної особи зазначає, що відповідно до п. 15 Постанови №365 від 08.06.2016 суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. З урахуванням вищезазначеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Мелітопольському об`єднаному УПФУ в Запорізькій області як внутрішньо переміщена особа згідно із ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», про що свідчить довідка № 0000562557 від 20.06.2018 про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (а.с.16).

Зареєстрованим місцем проживання позивача є: АДРЕСА_3 , проте фактичним місцем проживання є: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Виплату пенсії позивачу було зупинено з 01.07.2017.

Так, рішенням комісії з питань призначення (відновлення) та контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Мелітопольської районної (протокол від 01.08.2018 №14), на підставі особистої заяви позивача про відновлення пенсії та акту обстеження житлово - побутових умов сім`ї від 26.07.2018 щодо підтвердження фактичного місця проживання за вказаною у заяві адресою, позивачу відновлено виплату пенсії, з місяця, в якому була надана відповідна заява, тобто з червня 2018 року.

Позивач звернулась до Мелітопольського об`єднаного УПФУ в Запорізькій області із заявою щодо виплати (відновлення) пенсії, на яку листом від 27.09.2019 № 194/Н-7 відповідачем надано відповідь за змістом якої, позивач перебуває на обліку у відповідача з 20.06.2018 як внутрішньо переміщена особа, рішенням комісії з питань призначення (відновлення) та контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Мелітопольської районної (протокол від 01.08.2018 №14), на підставі особистої заяви позивача про відновлення пенсії та акту обстеження житлово - побутових умов сім`ї від 26.07.2018 щодо підтвердження фактичного місця проживання за вказаною у заяві адресою, позивачу було відновлено виплату пенсії згідно з чинним законодавством, з місяця, в якому була надана відповідна заява, тобто з червня 2018 року. Затримка у виплаті (відновленні) позивачу пенсії виникла у зв`язку з тим, що електронна пенсійна справа позивача із Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, де позивач перебував на обліку до переїзду в м. Мелітополь, надійшла на адресу відповідача лише 17.09.2018. Копія пенсійної справи на паперових носіях надійшла на адресу управління 13.08.2018. Враховуючи зазначене, виплата пенсії позивачу буде здійснюватися відповідачем щомісяця починаючи з жовтня 2018 року на відкритий, згідно вимог законодавства, рахунок в «Ощадбанку». Крім того, позивачу окремо нараховано пенсію за період червень - вересень 2018 року, яка буде виплачена за додатковими списками після надходження (виділення) додаткових коштів на ці виплати. Щодо виплати пенсії позивачу за попередній період з серпня 2017 року (з дати припинення) по травень 2018 року, яка була не виплачена за попереднім місцем перебування на обліку, як внутрішньо переміщеної особи зазначає, що відповідно до п. 15 Постанови №365 від 08.06.2016 суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України (а.с.18-19).

Відповідно до довідки, наданої Мелітопольським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області про розмір нарахованої і фактично отриманої пенсії від 12.03.2019, за період з липня 2017 року по вересень 2018 року сума невиплаченої пенсії позивачу за вказаний період становить 22 165,14 грн. (а.с.20).

Вважаючи дії відповідача щодо невиплати пенсії з липня 2017 року по вересень 2018 року протиправними, позивач звернулась із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст.22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституція України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Суд зазначає, що Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розроблений на розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

З наданого до матеріалів адміністративної справи відзиву судом встановлено, що на підставу припинення здійснення позивачу пенсійних виплат територіальний орган Пенсійного фонду посилається на приписи Постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365.

Суд зазначає, що Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг (далі - Закон № 1058-IV).

Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV встановлено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів ПФУ та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Отже, нормативно-правовим актом, яким визначено підстави припинення пенсійних виплат (які є складовою порядку пенсійного забезпечення), є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом № 1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

Відповідно до частини першої статті 47 Закону № 1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із частиною першою статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність як такі, що є неконституційними, на підставі Рішення Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Наведений перелік підстав для припинення виплати пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, прямо передбачених законом.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах її повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Як встановлено судом, виплата пенсії позивачу припинена відповідачем у зв`язку із відсутність інформації про реєстрацію в Єдиній інформаційній базі даних внутрішньо переміщених осіб.

Водночас, статтею 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» такої підстави для припинення виплати пенсії не встановлено.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на пріоритетність застосування вимоги статті 49 Закону № 1058-IV, а тому доводи відповідача щодо необхідності застосування норм Постанов Кабінету Міністрів є безпідставними.

Конституційний Суд України у Рішенні від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 зазначив, що виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

У рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 07 лютого 2014 року, Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) дійшов висновку про те, що право на отримання пенсії, яке стало залежним від місця проживання заявника, свідчить про різницю в поводженні, яка порушувала статтю 14 Конвенції, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. При цьому Суд зауважив, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця поживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункти 51-54).

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Отже, у вказаних рішеннях Конституційного Суду України та ЄСПЛ застосовано підхід, згідно з яким право на пенсію та її одержання не може пов`язуватися з місцем проживання людини. Такий підхід можна поширити не тільки на громадян, що виїхали на постійне місце проживання до інших держав, а й на внутрішньо переміщених осіб, які мають постійне місце проживання на непідконтрольній Уряду України території. У контексті справи, що розглядається, правовий зв`язок між державою і людиною, який передбачає взаємні права та обов`язки, підтверджується фактом набуття громадянства. Свобода пересування та вільний вибір місця проживання гарантується статтею 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 по справі №805/402/18 (провадження № 11-644асі18).

Звідси, суд враховує при ухваленні рішення у цій справі правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові за результатами розгляду зразкової справи №805/402/18 (провадження №11-644асі18).

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Так, частиною другою статті 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком.

Зі змісту листа Мелітопольського об`єднаного УПФУ в Запорізькій області від 27.09.2018 №194/Н-7 вбачається, що пенсія за сукупний період з липня 2017 року по вересень 2018 року нарахована та буде виплачуватись в умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Розмір нарахованої та невиплаченої пенсії за період з липня 2017 року по вересень 2018 року становить 22165,14 грн., про що свідчить Довідка відповідача від 12.03.2019 (а.с.20).

Під час розгляду справи статус позивача, як пенсіонера, та правильність нарахування розміру пенсії відповідачем не оспорюється. При цьому, припинення виплати пенсій відбулось всупереч чинного законодавства, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати з вини відповідача належну йому пенсію з липня 2017 року.

З урахуванням вищезазначеного суд вважає, що у даному випадку належним засобом захисту порушених прав позивача є визнання протиправними дії відповідача щодо невиплати пенсії позивачу з липня 2017 року по вересень 2018 року та зобов`язання останнього виплатити заборгованість за період з липня 2017 року по вересень 2018 року у сумі 22165,14 грн.

Що стосується встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає таке.

Частиною першою статті 382 КАС України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Таким чином, вказаною статтею встановлено право, а не обов`язок суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, зобов`язати суб`єкта владних повноважень, проти якого ухвалено рішення, подати у встановлений судом строк звіт про його виконання.

Проаналізувавши обставини справи, суд не вбачає достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення по вказаній адміністративній справі, оскільки судове рішення є обов`язковим до виконання, у тому числі, в примусовому порядку, а за невиконання рішення суду передбачена відповідальність.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (ч.1 ст.143 КАС України). Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи встановлено факт сплати судового збору у розмірі 768,40 грн., що підтверджується квитанцією від 29.03.2019 № 6682681.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) до Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (72319, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Івана Алексєєва, 2, код ЄДРПОУ 37927773) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії за віком за період з липня 2017 року по вересень 2018 року включно.

Зобов`язати Мелітопольське об`єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком за період з липня 2017 року по вересень 2018 року включно у розмірі 22 165,14 грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Мелітопольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 30.05.2019.

Суддя Ю.В. Калашник