Рішення № 82072532, 30.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2019 року Справа № 160/4481/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В, розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

16.05.2019 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними та скасувати постанову про накладення штрафу від 07.05.2019 року №58670393, винесену державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що:

- Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вважає постанову про накладення штрафу від 07.05.2019 року № 58670393 протиправною, необгрунтованою, прийнятою без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та такою, що підлягає скасуванню, оскільки не враховуючи отриману інформацію про добровільне виконання рішення суду, державним виконавцем 07.05.2019 винесена постанова про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. за невиконання без поважних причин боржником рішення;

- рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 у справі №0440/7281/18 виконане Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області добровільно 20.06.2018, а саме ОСОБА_1 проведено нарахування невиплаченої пенсії за період з 01.05.2018 по 30.06.2018 в розмірі 9419,48 грн.;

- пенсія за червень 2018 року в сумі 4 709,74 грн. виплачена у лютому 2019 року, в межах негайного виконання рішення суду на поточний рахунок в АТ «Ощадбанк»;

- у зв`язку з тим, що Кабінетом Міністрів України не визначено порядок щодо виплати соціальних виплат по внутрішньо переміщеним особам, які не виплачені за минулий період, тому Головне управління позбавлене можливості провести виплату різниці нарахованої пенсії ОСОБА_1 невиплаченої пенсії за травень 2018 року в розмірі 4 709,74 грн.;

- Головне управління наголошує, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду виконане Головним управлінням у порядку та спосіб, передбачений чинним законодавством України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) з урахуванням положень статті 287 КАС України та витребувано від позивача та відповідача додаткові докази у справі.

23.05.2019 від відповідача до суду надійшли докази на виконання ухвали від 21.05.2019.

Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, 24.05.2019 надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив таке:

- в частині виплати нарахованої пенсії за травень 2018 року в розмірі 4709,74 грн. рішення суду залишається не виконаним з посиланням на те, що нарахований борг обліковується в Пенсійному фонді України, згідно п.15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, борг буде виплачений за умови прийняття окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України;

- відповідач звертає увагу, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду по справі №0440/7281/18 передбачено саме здійснення виплати ОСОБА_1 заборгованості з пенсійних виплат, що утворилася за травень-червень 2018 року у сумі 9419,48 грн. шляхом перерахування н поточний рахунок, а не вчинення дії щодо її нарахування;

- відповідач звертає увагу, що Головним управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за умов того, що КМУ не визначений порядок виплати соціальних виплат по внутрішньо переміщеним особам, які не виплачені за минулий період, самостійно розстрочено виконання рішення суду у частині виплати нарахованих коштів до невідомої дати;

- відстрочити або розстрочити виконання рішення суду можливо лише в судовому порядку, а рішення суду стосовно викладеного питання боржником до відділу, як і самого звернення до суду, надано не було;

- викладене, в свою чергу свідчить про те, що у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, яке є боржником у ВП №58670393, відсутні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

- виходячи з викладеного відповідач вважає, що на день подання відзиву вбачається не виконання рішення суду, у зв`язку з чим державним виконавцем за невиконання рішення без поважних причин 07.05.2019 було винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

Про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) сторони повідомленні відповідно до приписів КАС України, що підтверджується матеріалами справи.

30.05.2019 від позивача до суду на виконання ухвали від 21.05.2019 надійшла заява, у якій зазначено, що відповідно до п.15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365, у зв`язку з тим, що КМУ не визначено порядок щодо виплати соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, які не виплачені за минулий період, Головне управління позбавлене можливості провести виплату нарахованої пенсії ОСОБА_1

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 у справі №0440/7281/18 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, третя особа: Управління праці та соціального захисту населення Індустріальної районної у місті Дніпрі ради про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково, а саме: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо припинення ОСОБА_1 виплати пенсії за віком з 01.05.2018р.; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсійних виплат, що утворилася за травень-червень 2018 року у сумі 9419,48 грн., шляхом перерахування вказаних коштів на поточний рахунок позивача, відкритий в АТ «Ощадбанк»; у задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

03.01.2019 вищевказане рішення набрало законної сили.

01.03.2019 Дніпропетровським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист у справі №0440/7281/18.

19.03.2019 ОСОБА_1 звернулась до начальника відділу примусового виконання рішення управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Півня С.В. із заявою прийняття виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду №0440/7281/18.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішення управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Дрижирук О.О. від 20.03.2019 відкрито виконавче провадження №58670393 з примусового виконання виконавчого листа Дніпропетровського окружного адміністративного суду №0440/7281/18 про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсійних виплат, що утворилася за травень-червень 2018 року у сумі 9419,48 грн., шляхом перерахування вказаних коштів на поточний рахунок позивача, відкритий в АТ «Ощадбанк».

Листом від 03.04.2019 №7052/08-01/26 «Про виконання рішення суду» Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області повідомило начальника відділу примусового виконання рішення управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Півня С.В., рішення від 03.12.2018 у справі №0440/7281/18 позивачем виконано добровільно 20.06.2018, а саме: ОСОБА_1 проведено нарахування невиплаченої пенсії за період з 01.05.2018 по 30.06.2018 в розмірі 9 419,48 грн. Пенсія за червень 2018 року в сумі 4 709,74 грн. буде виплачена у травні 2019 року, в межах негайного виконання рішення суду на поточний рахунок АТ «Ощадбанк». Крім цього, позивачем зазначено, що відповідно до п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», суми пенсійних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в Пенсійному фонді України, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. У зв`язку з тим, що Кабінетом Міністрів України не визначено порядок щодо виплати соціальних виплат по внутрішньо переміщеним особам, які не виплачені за минулий період, тому Головне управління позбавлене можливості провести виплату різниці нарахованої пенсії ОСОБА_1 невиплаченої пенсії за травень 2018 року в розмірі 4 709,74 грн. До зазначеного листа надана довідка від 29.03.2019 №875/04-18 про нарахований борг ОСОБА_1 .

26.04.2019 року Глухова К. ОСОБА_2 . звернулась до начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області зі скаргою вхід.№Г-983-02 на бездіяльність посадових осіб Державної виконавчої служби України.

В рамках виконавчого провадження №58670393 07.05.2019 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішення управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Дрижирук О.О. за невиконання без поважних причин рішення суду в повному обсязі винесено постанову про накладення штрафу на Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області у розмірі 5 100,00 грн.

Зазначена постанова отримана позивачем 07.05.2019 за віхд.№8759/20, що підтверджується наданою до позовної заяви копією супровідного листа.

Вважаючи постанову про накладення штрафу ВП №58670393 від 07.05.2019 протиправною, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

За положеннями статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з частиною другою статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, – за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Правові та організаційні засади щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі – Закон України «Про виконавче провадження» або Закон №1404-VIII; тут і далі – в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі – рішення) – сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Права виконавця під час здійснення виконавчого провадження визначені частиною 3 статті 18 Закону №1404-VIII, зокрема відповідно до пункту 1 виконавець має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.

В силу положень частини 6 статті 26 Закону №1404-VIII за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з частиною 1 статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Частиною 2 вказаної статті визначено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, – протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Частиною 1 статті 75 Закону №1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника – фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб – 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника – юридичну особу – 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Таким чином, аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.

Відповідно до приписів Закону №1404-VIII застосування такого заходу реагування як накладення штрафу є обов`язком державного виконавця та мірою відповідальності боржника за невиконання судового рішення у встановлений строк.

До матеріалів справи позивачем не надано доказів виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 у справі №0440/7281/18 в частині виплати ОСОБА_1 заборгованість з пенсійних виплат, що утворилася за травень 2018 року в розмірі 4 709,74 грн.

Позивач як на причину невиконання рішення у вказаній частині позивач посилається на те, що вказані кошти будуть виплачені після прийняття окремого порядку, як то передбачено пунктом 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №335): «суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України».

Суд вважає, що така причина невиконання судового рішення не може вважатись поважною, з огляду на таке.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 у справі №0440/7281/18 було, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити ОСОБА_1 заборгованість з пенсійних виплат, що утворилася за травень-червень 2018 року у сумі 9419,48 грн., шляхом перерахування вказаних коштів на поточний рахунок позивача, відкритий в АТ «Ощадбанк».

Отже, судом було обрано спосіб поновлення порушеного права позивача, який передбачає виплату на користь позивача нарахованої суми пенсії.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.03.2006 №3477-ІV суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19.03.1997 Європейський суд вказав, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Однак право на суд було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Однак, у разі невиконання рішення суду в добровільному порядку існує механізм примусового виконання рішення.

Таким чином, усі судові рішення, які набрали законної сили, підлягають виконанню усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, в тому числі й Головним управлінням Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області.

Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі – Закон №1058-IV).

Статтею 5 Закону №1058-IV передбачено, що цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Тобто, нормативно-правовим актом, яким визначено порядок здійснення пенсійних виплат, є Закон №1058-IV.

Отже, інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом №1058-IV, можуть застосовуватися виключно за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.

У Законі №1058-IV виплата пенсії не ставиться у залежність від наявності окремого порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Крім того, статтею 6 КАС України закріплено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні від 29.06.2004 по справі «Півень проти України» (заява № 56849/00) Європейський суд з прав людини констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправдане недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання, та відсутністю у законодавстві нормативної бази.

Суд також не приймає до уваги посилання на відсутність бюджетного фінансування як на підставу невиконання судового рішення, оскільки причина невиконання судового рішення у листі на адресу начальника відділу примусового виконання рішення управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області Півня С.В від 03.04.2019 №7052/08-01/26 позивачем не вказувалась та на момент винесення постанови про накладення штрафу від 07.05.2019 року ВП №58670393 відповідачу була невідома.

Крім цього, на виконання ухвали суду від 21.05.2019 позивачем не було надано доказів вжиття заходів щодо отримання додаткових бюджетних асигнувань, в тому числі для виконання рішення суду у справі №0440/7281/18, до суду надано не було.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.12.2018 у справі №0440/7281/18 не виконане боржником у повному обсязі без поважних причин, у зв`язку з чим штраф державним виконавцем накладено на боржника правомірно.

За приписами частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до приписів статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Аналогічна позиція стосовно обов`язку доказування була висловлена Європейським судом з прав людини у пункті 36 справи «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003 року №37801/97, в якому він зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення).

Із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в адміністративному позові доводи позивача є такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 9, 73-77, 86, 139, 241-246, 255, 287 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26; код ЄДРПОУ 21910427) до Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд.21-А; код ЄДРПОУ 34984907) про визнання протиправною та скасування постанови – відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною шостою статті 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

На підставі положень статті 297 КАС України апеляційна скарга подається безпосередньо до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя І.В. Юхно