Рішення № 82072174, 27.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 року Справа № 160/2660/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

22 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, з вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, щодо відмови ОСОБА_1 у призначені пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з дати звернення 21.11.2018 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з дати звернення 21.11.2018 року на підставі наданих довідок, які уточнюють період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування з 25.02.1999 року по 30.06.2000 року, необхідного для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону №1058-IV.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що після виповнення 60 років, набув право на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі — Закон № 1058), розпочавши свою трудову діяльність з 01.07.1974 року роботою в колгоспі по 10.02.1999 рік на різних підприємствах, що підтверджується копіями трудової книжки колгоспника та загальної трудової книжки. Проте відповідачем протиправно відмовлено позивачу в призначені пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" через безпідставне неврахування періоду ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування з 25.02.1999 року по 30.06.2000 року, необхідного для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону № 1058-IV.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.03.2019 року відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем 18.04.2019 року подано відзив на позовну заяву (вх.. № 18189/19), в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що відділом з питань призначення та перерахунків пенсій № 22 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомлено, що прийнято рішення за № 046850001865 від 26.11.2018 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. 02.08.2018 року позивач звертався із заявою та документами щодо надання довідки про наявний страховий стаж для подальшого звернення до управління соціального захисту населення Солонянської райдержадміністрації з питання призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1098 від 27.12.2017 року.

Позивачу була видана довідка № 32/03.26-24 від 02.08.2018 року про наявний страховий стаж 23 роки 03 місяці 08 днів та права на пенсію у 63 роки, тобто з 10.05.2021 року.

21.11.2018 року позивач надав заяву та документи для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058. До документів додатково були надані підтверджуючі довідки про роботу з 07.07.1981 р. по 04.03.1982 р. в Мілерівській ОСОБА_2 та свідоцтво № НОМЕР_1 про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця з 25.02.1999 року, видане державним реєстратором Дніпропетровської міської ради.

В свідоцтві № 151281 про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця з 25.02.1990 року, виданого державним реєстратором Дніпропетровської міської ради, відсутні дані про систему оподаткування на якій перебував позивач. В Єдиному державному реєстрі наявна інформація про зняття з обліку фізичної особи-підприємця з 10.06.2015 року. За період з липня 2000 року по березень 2010 року та з січня 2011 по червень 2015 року в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні дані про сплату страхових внесків.

Під час прийому заяви 21.11.2018 року позивач був попереджений про необхідність надання підтверджуючої довідки про систему оподаткування у період з 25.02.1999 р. по 30.06.2000 р., вказана довідка не була надана. Згідно наданих документів позивачем, страховий стаж останнього становить 23 роки 11 місяців 08 днів. У зв`язку з відсутністю необхідного, згідно вимог чинного пенсійного законодавства, 25-ти річного страхового стажу роботи, призначити пенсію позивачу за віком у відповідача немає законних підстав.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 25.02.1999 року був зареєстрований виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради як фізична особа-підприємець (номер запису про включення відомостей про фізичну особу-підприємця до ЄДР 22240170000041142).

Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 27.11.2018 року № 507/03-26/26, відділом з питань призначення та перерахунків пенсій № 22 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення за № 046850001865 від 26.11.2018 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Також у листі зазначено, що 02.08.2018 року ОСОБА_1 звертався із заявою та документами щодо надання довідки про наявний страховий стаж для подальшого звернення до управління соціального захисту населення Солонянської райдержадміністрації з питання призначення тимчасової державної соціальної допомоги непрацюючій особі, яка досягла пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату згідно постанови Кабінету Міністрів України № 1098 від 27.12.2017 року. ОСОБА_1 була видана довідка № 32/03.26-24 від 02.08.2018 року про наявний страховий стаж 23 роки 03 місяці 08 днів та права на пенсію у 63 роки, тобто з 10.05.2021 року.

Так, 21.11.2018 року ОСОБА_1 надав до відділу з питань призначення та перерахунків пенсій № 22 заяву та документи для призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058.

До документів додатково були надані підтверджуючі довідки про роботу з 07.07.1981 р. по 04.03.1982 р. в Мілерівській Райсільгоспхімії та свідоцтво № НОМЕР_1 про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця з 25.02.1999 року, видане державним реєстратором Дніпропетровської міської ради.

Проте, в свідоцтві № 151281 про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця з 25.02.1990 року, виданого державним реєстратором Дніпропетровської міської ради, відсутні дані про систему оподаткування на якій перебував позивач.

В Єдиному державному реєстрі наявна інформація про зняття з обліку фізичної особи-підприємця з 10.06.2015 року.

Також, за період з липня 2000 року по березень 2010 року та з січня 2011 по червень 2015 року в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні дані про сплату страхових внесків.

Під час прийому заяви 21.11.2018 року ОСОБА_1 був попереджений про необхідність надання підтверджуючої довідки про систему оподаткування у період з 25.02.1999 р. по 30.06.2000 р., вказана довідка не була надана.

Згідно наданих документів, страховий стаж останнього становить 23 роки 11 місяців 08 днів. У зв`язку з відсутністю необхідного, згідно вимог чинного пенсійного законодавства, 25-ти річного страхового стажу роботи, призначити пенсію позивачу за віком у Пенсійного фонду немає законних підстав.

Не погоджуючись із такою відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 41 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачено у Законі України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 11 Закону №1058-IV загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають в т.ч.: громадяни України, іноземці (якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України) та особи без громадянства, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, у філіях, представництвах, відділеннях та інших відокремлених підрозділах цих підприємств та організацій, у громадських об`єднаннях, у фізичних осіб - підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, та в інших фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або працюють на інших умовах, передбачених законодавством, або виконують роботи (надають послуги) на зазначених підприємствах, в установах, організаціях чи у фізичних осіб за договорами цивільно-правового характеру; фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Частиною першою статті 26 Закону №1058-IV вказано, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

Згідно статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності) та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу.

Згідно пункту "б" статті 3 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року № 1788-XII (далі - №1788-XII) право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, а саме: особи, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Відповідно до статті 56 Закону №1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

До стажу роботи зараховується також в т.ч.: будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота вязнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків.

Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до пункту 3-1 Перехідних положень Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються в т.ч. періоди: ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

- з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

- з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

З аналізу вищенаведених норм, суд приходить до висновку, що до стажу роботи зараховується період здійснення особою підприємницької діяльності, заснованій на особистій власності фізичної особи та виключно її праці, - за умови сплати нею страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок № 22-1, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно пунктом 2.1 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком додаються, зокрема: документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до пункту 4 Порядку № 637 час роботи осіб, які займаються підприємницькою діяльністю, заснованою на приватній власності та на виключно їхній праці, за період до 1 травня 1993 р., а також час роботи осіб, які займаються веденням особистого селянського господарства зараховується до трудового стажу за наявності довідки Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (додаток N 1).

Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

Статтею 1 Закону № 1058-IV визначено, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік) - організація та ведення обліку відомостей про застраховану особу, що здійснюється відповідно до законодавства і використовується в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування в установленому законодавством порядку.

Згідно частини першої статті 21 Закону № 1058-IV персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування. Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять від: державних реєстраторів юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; роботодавців; застрахованих осіб; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, виконавчих органів сільських, селищних, міських (крім міст обласного значення) рад та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; органів доходів і зборів, територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або в порядку міжвідомчого обміну інформацією; державної служби зайнятості; інших підприємств, установ, організацій та військових частин; компаній з управління активами; зберігачів; інших джерел, передбачених законодавством.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відділ з питань призначення та перерахунку пенсій № 22 Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області листом від 27.11.2018 року № 507/03-26/26 за результатами розгляду заяви позивача та наданих документів повідомило, що згідно з наданими документами страховий стаж позивача становить 23 роки 11 місяців 08 днів.

З огляду на викладене вище відповідач відмовив позивачу в призначенні пенсії за віком при досягненні 60-річного віку, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років. Відповідач також зазначив, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не встановлено систему оподаткування за період провадження підприємницької діяльності з 25.02.1999 року по 30.06.2000 року.

З листа відповідача від 27.11.2018 року № 507/03-26/26, вбачається не зарахування до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності з 25.02.1999 року по 30.06.2000 року.

Дослідженням індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 встановлено сплату страхових внесків у період січень 1999 року. Жодних відомостей про сплату страхових внесків позивачем у період здійснення ним підприємницької діяльності з 01.02.1999 року до 30.06.2000 року немає.

Згідно листа Лівобережної об`єднаної державної податкової інспекції м.Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 27.09.2018 року № 2055/6/04-64-07-19, ОСОБА_1 за період з 1999 рік по 2015 рік сплачено єдиний податок з фізичних осіб у 2010 році у сумі 1800,00 грн.

Жодних доказів на підтвердження сплати страхових внесків у період зайняття підприємницькою діяльністю у період з 01.02.1999 року до 30.06.2000 року позивачем до суду не надано. Відомості про сплату страхових внесків за вказані періоди також відсутні у відповідача та не встановлено судом під час судового розгляду справи.

Таким чином, суд вважає, що період здійснення підприємницької діяльності з 01.02.1999 року до 30.06.2000 року не може бути зарахований до страхового стажу позивача.

Стосовно посилань позивача на те, що факт здійснення підприємницької діяльності підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію та є підставою для зарахування до страхового стажу, суд зазначає, що такий документ не є належним доказом підтвердження сплати страхових внесків, облік яких ведеться пенсійним органом. Крім того, позивачем не надано суду доказів сплати страхових внесків.

Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду у постанові від 26.10.2018 року у справі № 643/20104/15-а.

Інші доводи позивача суд не бере до уваги, оскільки вони спростовуються встановленими судом обставинами під час судового розгляду справи.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частин 1-3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Розглянувши адміністративну справу в межах позовних вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено в частині першій статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів належними засобами доказування правомірність своїх дій.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про відсутність підстав для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного Управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області(49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги,26,ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 27 травня 2019 року.

Суддя (підпис) Е.О. Юрков