Рішення № 82071989, 27.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 року Справа № 160/2510/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЮркова Е.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

19 березня 2019 року ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі – відповідач) з вимогами:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо нездійснення перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_1 з урахуванням положень ч.4 ст.42 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням індивідуального коефіцієнту зарплати 3,78309 розрахований при призначені пенсії за віком із зарплати за період з 01.12.1991 року по 21.12.1996 року, в межах шестимісячного строку від дати звернення до суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що зменшення індивідуального коефіцієнту зарплати, що розрахований при призначені пенсії за віком, з 3,78309 до 2,63363 є безпідставним. Так, на момент призначення пенсії за віком за Списком № 1, тобто станом на 1999 рік, розмір пенсії обчислювався із зарплати з 01.12.1991 року по 31.12.1991 року, з 01.01.1992 рік по 01.06.1992 рік, з 01.08.1992 рік по 31.12.1992 рік, з 01.01.1993 року по 31.12.1996 року, за 5 років, що передували призначенню пенсії; коефіцієнт зарплати на момент призначення пенсії у 1999 році становив - 3,78309. З 01.01.2004 року був здійснений перерахунок пенсії, у зв`язку з тим, що набрав чинності Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і перерахунок пенсій було здійснено для приведення їх до вимог нового Закону, але коефіцієнт зарплати не змінився та залишався - 3,78309. Однак, при перерахунку пенсії у 2006 році відповідач самостійно перерахував зарплату та коефіцієнти по зарплати застосувавши зарплату з 01.07.2000 року по 31.12.2005 року, при цьому вказавши, що для обчислення пенсії прийнято більш вигідний період, але при цьому індивідуальний коефіцієнт зарплати орган пенсійного фонду самостійно зменшив з 3,78309 до 2,98846, що є порушенням положень ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яким не передбачено зменшення зарплати при здійснені перерахунку пенсії, а приймати при перерахунку пенсії зарплату, з якої обчислена пенсія.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.03.2019 року відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем 16.04.2019 року подано відзив на позовну заяву (вх.. № 19649/19), в якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтування відзиву відповідач зазначив, що аналіз ч.4 ст.42 Закону № 1058 свідчить, що цією нормою встановлено можливість перерахунку пенсії застрахованій особі, яка продовжувала працювати, з урахуванням додатково набутого нею страхового стажу. Такий перерахунок, на вибір пенсіонера, може здійснюватись або лише з урахуванням додатково набутого страхового стажу за умови перерахунку пенсії із заробітної плати (доходу), з якої ця пенсія була обчислена, або з урахуванням як зазначеного стажу, так і заробітної плати, яку пенсіонер отримував уже після призначення пенсії. Після призначення пенсії ОСОБА_1 на підставі його заяв було проведено декілька перерахунків пенсії, як по стажу так і по стажу та заробітної плати. Вказує, що починаючи з 01.01.2004 року, тобто з часу вступу в силу Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заробітна плата при призначенні пенсії враховується за весь період страхового стажу, починаючи з 01.07.2000 року за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку застрахованої особи, та за вибором заявника, за будь які 60 місяців страхового стажу 01.07.2000 року, інше не передбачено чинним законодавством. При здійсненні перерахунку пенсії у з`язку з додаванням страхового стажу та врахуванням заробітку після призначення пенсії в деяких випадках відбувається збільшення заробітної плати, з якої обчислюється пенсія, як наслідок збільшується і розмір самої пенсії, проте, знижується індивідуальний коефіцієнт заробітку. Під час проведення перерахунку пенсії по стажу та заробітній платі не передбачено збереження індивідуального коефіцієнту заробітної плати, який був до проведення перерахунку.

13.05.2019 року позивачем подано до суду відповідь на відзив (вх.. № 25126/19), згідно якої відповідач здійснив з 01.06.2006 року перерахунок пенсії позивача у порушення положень ч.4 ст. 42 Закону № 1058, самостійно обчислив зарплату за весь період страхового стажу, з 01.12.1991 року по 01.02.1996 року (зарплата при призначені пенсії) та з 01.07.2000 року по 29.02.2006 року, що призвело до зменшення інливі дуального коефіцієнту зарплати - з 3.78309 до 2.98846. З 01.03.2008 року відповідач самостійно для обчислення пенсії врахував період зарплати з 01.12.1991 року по 01.02.1996 рік (зарплата при призначені пенсії) та з 01.07.2000 року по 29.02.2008 року, що призвело до зменшення коефіцієнту зарплати з 3.78309 (при призначені пенсії) до 2.62282. Отже, при перерахунках пенсії з 01.01.2006 року, з 01.03.2008 року відповідач самостійно обирав періоди зарплати після призначення пенсії з 21.09.1999 року, без бажання пенсіонера, що є порушенням ч.4 ст. 42 Закону № 1058. Також вказує, що при здійснені перерахунку пенсії позивачу, відповідач обрав метод обчислення зарплати, при якому враховується зарплата за весь період страхового стажу згідно ст. 40 Закону України № 1058, а не застосував положення ст. 42 Закону № 1058.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 протоколом № 390 від 21.02.1996 року призначено пенсію за віком. Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1.

Після призначення пенсії ОСОБА_1 на підставі його заяв, було проведено декілька перерахунків пенсії, як по стажу так і по стажу та заробітної плати, а саме:

- з 01.01.2004 за заявою від 17.02.2004 року проведено перерахунок пенсії за віком по стажу та заробітній платі на вигідних для позивача умовах, при цьому, коефіцієнт страхового стажу становив 0,54333, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становив 3,78309, середня заробітна плата працівників зайнятих у галузях економіки України за 2002 рік становила 306,45 грн.;

- з 01.01.2004 року за заявою від 30.03.2006 року проведено перерахунок пенсії за віком по стажу та заробітній платі на вигідних для позивача умовах, при цьому, коефіцієнт страхового стажу становив 0,56167, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становив 2,98846, середня заробітна плата працівників зайнятих у галузях економіки України за 2005 рік становила 735,57 грн.;

- з 01.03.2008 року за заявою від 11.03.2008 року проведено перерахунок пенсії за віком по стажу та заробітній платі на вигідних для позивача умовах, при цьому, коефіцієнт страхового стажу становив 0,58167, з урахуванням кратності 1,2 склав 0,69800, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становив 2,62282, середня заробітна плата працівників зайнятих у галузях економіки України за 2007 рік становила 1197,91 грн.;

- з 01.03.2010 року за заявою від 09.03.2010 року проведено перерахунок пенсії за віком по стажу на вигідних для позивача умовах, при цьому, коефіцієнт страхового стажу становив 0,60167, з урахуванням кратності 1,35 склав 0,81225, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати не змінився та становив 2.62282, середня заробітна плата працівників зайнятих у галузях економіки України за 2007 рік становила 1197,91 грн.;

- з 01.04.2012 року за заявою від 03.04.2012 року проведено перерахунок пенсії за віком по стажу на вигідних для позивача умовах, при цьому, коефіцієнт страхового стажу становив 0,62250, з урахуванням кратності 1,35 склав 0,84038, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати не змінився та становив 2,62282, середня заробітна плата працівників зайнятих у галузях економіки України за 2007 рік становила 1197,91 грн.;

- з 01.08.2017 року за заявою від 01.08.2017 року проведено перерахунок пенсії за віком по стажу на вигідних для позивача умовах, при цьому, коефіцієнт страхового стажу становив 0,67583, з урахуванням кратності 1,35 склав 0,85000, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати не змінився та становив 2,62282, середня заробітна плата працівників зайнятих у галузях економіки України за 2007 рік становила 1197,91 грн.

12.02.2019 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з заявою від 05.02.2019 року про перерахунок раніше призначеної пенсії, в якій просив: здійснити перерахунок пенсії за віком, розрахованої у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати ОСОБА_1 , як шахтаря, застосувавши при перерахунку пенсії за віком індивідуальний коефіцієнт заробітної плати розрахований за період, коли він працював саме як шахтар (до лютого 1996 року), але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність відповідно до ст.ст. 1, 8 Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» № 345-VІ від 02.09.2008 року та ст. 28 Закону України «ГІро загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІV від 09.07.2003 року, як особі, котра має право на пенсію за віком, що була зайнята на роботах за списком робіт і професій - за Списком № 1, затверджуваним постановою Кабінету Міністрів України від 31.03.1994 р. № 202.

Листом від 25.02.2019 року за № 1004/Б-09 повідомлено позивача, що при здійсненні перерахунку пенсії у з`язку з додаванням страхового стажу та врахуванням заробітку після призначення пенсії в деяких випадках відбувається збільшення заробітної плати, з якої обчислюється пенсія, відповідно, розмір пенсії підвищувався, але при цьому знижувався індивідуальний коефіцієнт заробітку. Розрахунок пенсії проведений за матеріалами пенсійної справи із застосування заробітної плати, відкоригованої за матеріалами пенсійної справи, за період з 01.09.1991 року по 30.09.1996 та за даними СПОВ з 01.07.2000 року 29.02.2008 року. Індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації складає 2.63363.

Не погоджуючись із визначенням індивідуального коефіцієнту заробітної плати після оптимізації у розмірі 2.63363, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначає Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до статті 27 Закону № 1058-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, Розмір пенсії за віком визначається за формулою:

П = Зп ? Кс, де:

П - розмір пенсії, у гривнях;

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях;

Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахуванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.

Розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Згідно статті 41 Закону № 1058-IV до заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії враховуються суми виплат (доходу), отримуваних застрахованою особою до набрання чинності цим Законом, у межах сум, на які відповідно до законодавства, що діяло раніше, нараховувалися внески на державне соціальне страхування або збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, а за періоди до запровадження обмеження максимального розміру заробітної плати (доходу), з якої сплачувалися зазначені внески, збір), - у межах сум, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, включалися до заробітної плати, з якої обчислювалася пенсія відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", і не перевищуються 5,6 розміру середньої заробітної плати в Україні на день отримання зазначених сум.

Відповідно до частини 4 статті 42 Закону № 1058-IV, у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія.

За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії.

Аналіз частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV свідчить, що цією нормою встановлено можливість перерахунку пенсії застрахованій особі, яка продовжувала працювати, з урахуванням додатково набутого нею страхового стажу.

Такий перерахунок, на вибір пенсіонера, може здійснюватись або лише з урахуванням додатково набутого страхового стажу за умови перерахунку пенсії із заробітної плати (доходу), з якої ця пенсія була обчислена, або з урахуванням як зазначеного стажу, так і заробітної плати, яку пенсіонер отримував уже після призначення пенсії.

За змістом частини другої статті 40 та частини четвертої статті 42 Закону № 1058-IV передбачений у формулі визначення заробітної плати для обчислення пенсії (Зп = Зс х (Ск : К)) показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії (Зс), який використовується при призначенні пенсії, є величиною незмінною і не підлягає коригуванню при перерахунку пенсії з урахуванням страхового стажу, набутого після її призначення.

З огляду на викладене під час здійснення такого перерахунку у формулі визначення заробітної плати для обчислення пенсії можуть змінюватися лише показники суми коефіцієнтів заробітної плати за кожний місяць (Ск) та кількості місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати застрахованої особи (К).

Тобто, перерахунок пенсії на підставі частини четвертої статті 42 Закону №1058-ІV здійснюється із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, та розраховується за формулою, наведеною в частині другій статті 40 цього Закону. При такому перерахунку зазначений показник середньої заробітної плати залишається незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01.11.2018 року у справі № 804/9874/14.

Отже, зважаючи на те, що перерахунок пенсії ОСОБА_1 здійснено, зокрема з 01.01.2004 року та з 01.03.2008 року, як особі, яка продовжувала працювати, з урахуванням додатково набутого ним страхового стажу, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області правомірно здійснено зміну показника суми коефіцієнтів заробітної плати, а саме: з 01.01.2004 року за заявою від 30.03.2006 року проведено перерахунок пенсії за віком по стажу та заробітній платі, при цьому, коефіцієнт страхового стажу становив 0,56167, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становив 2,98846, середня заробітна плата працівників зайнятих у галузях економіки України за 2005 рік становила 735,57 грн.; та з 01.03.2008 року за заявою від 11.03.2008 року проведено перерахунок пенсії за віком по стажу та заробітній платі, при цьому, коефіцієнт страхового стажу становив 0,58167, з урахуванням кратності 1,2 склав 0,69800, індивідуальний коефіцієнт заробітної плати становив 2,62282, середня заробітна плата працівників зайнятих у галузях економіки України за 2007 рік становила 1197,91 грн.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 Кодексу адміністративного судочинства України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частин 1-3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Розглянувши адміністративну справу в межах позовних вимог, оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до положень статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Як зазначено в частині першій статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час судового розгляду справи відповідач, як суб`єкт владних повноважень, довів належними засобами доказування правомірність своїх дій.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд приходить до висновку про відсутність підстав для присудження і всіх здійснених позивачем документально підтверджених судових витрат за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги,26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 27 травня 2019 року.

Суддя (підпис) Е.О. Юрков