Рішення № 82071821, 23.04.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2019 року Справа № 160/426/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий суддя - Букіна Л.Є.,

за участі: секретаря судового засідання - Бутенко П.В.,

представника позивача - Валько І.В.,

представника відповідача - Лейченко І.М.,

розглянувши у місті Дніпрі у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними дії, визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу,-

В С Т А Н О В И В:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду 16.01.2019 року надійшов позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати постанови відповідача про накладення штрафу уповноваженими особами №ДН2124/248/АВ/ІП-ФС/856 від 20.12.2018 року і №ДН2124/248/АВ/МГ-ФС/857 від 20.12.2018 року, а також визнати протиправними дії відповідача щодо розгляду справи про накладення штрафу фізичній особі-підприємцю Пламаділ Тетяні Анатоліївні без інформування її не пізніше ніж за п`ять днів, за результатами якої винесені оскаржені постанови.

В обґрунтування позову у заявах по суті позивач посилався на протиправність оскаржених постанов, оскільки прийняті відповідачем за наслідками державного нагляду, проведеного у формі інспекційного відвідування, тоді як постанови про накладення штрафу за порушення вимог законодавства про працю приймаються виключно за наслідками проведеної перевірки. Окрім цього зазначив про відсутність у відповідача підстав для проведення державного нагляду, а також посилався на недодержання співробітниками Держпраці вимог Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 щодо належного повідомлення суб`єкта господарювання про розгляд справи про накладення штрафу. За позицією позивача, зазначені обставини є достатніми підставами для скасування оскаржених постанов, у зв`язку з чим, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 р. відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд у порядку загального позовного провадження.

Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в яких останній у задоволенні позову просить відмовити, посилаючись на те, що за наслідками інспекційного відвідування встановлено порушення позивачем вимог законодавства про працю з огляду на встановлення останнім посадових окладів без диференціаціях розміру посадових окладів, не проведення найманим працівникам індексації заробітної плати, а також оплати роботи у святкові дні не у подвійному розмірі, що є порушенням вимог статті 96, ч.6 статті 95 та 107 КЗпП України. Окрім того позивачем при звільненні працівників ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не виплачена грошова компенсація за невикористані ними дні щорічної відпустки, а також не дотримано вимог законодавства щодо тривалості робочого часу у травні 2018 року, що є порушенням вимог статей 83 і 106 КЗпП України відповідно. З підстав викладеного відповідач вважає, що приймаючи оскаржені рішення діяв у спосіб, передбачений законодавством України.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.02.2019 р. заяву позивача про забезпечення позову задоволено частково, зокрема: зупинено дію постанови Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 20.12.2018 року № ДН2124/248/АВ/МГ-ФС/857 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 160/426/19; зупинено стягнення за постановою Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами від 20.12.2018 року № ДН2124/248/АВ/МГ-ФС/857 до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі № 160/426/19; у задоволенні решти позовних вимог заява – відмовлено.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2019 р. прийнято до розгляду заяву позивача від 18.02.2019 року про зміну позовних вимог.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2019 р. продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 160/426/19 на 30 днів.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.03.2019 р. закрито підготовче провадження і розпочато розгляд справи по суті.

У судовому засіданні представники учасників справи підтримали правові позиції і надали суду пояснення, аналогічні тим, що викладені в заявах по суті.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що до Управління Держпраці у Дніпропетровській області надійшли листи Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 01.11.2018 року № 66677/10/04-36-13-01-11, від 07.11.2018 року № 67471/10/04-36-13-01-11 зі сформованими списками підприємств, які нараховують заробітну плату менше мінімальної.

Наказом від 20.11.2018 № 1032-І “Про призначення інспекційного відвідування”, головному державному інспектору відділу з питань додержання законодавства про працю, ОСОБА_8 у період з 20.11.2018 по 21.11.2018 року доручено здійснити інспекційне відвідування на предмет додержання законодавства про працю у ФОП ОСОБА_9 . На підставі наказу оформлено направлення від 20.11.2018 року № 430 на проведення інспекційного відвідування зазначеного суб`єкта господарювання.

У період з 20.11.2018 по 21.11.2018 року головним державним інспектором проведено інспекційне відвідування з питань додержань позивачем законодавства про працю.

Так, за результатами інспекційного відвідування інспектором ОСОБА_8 складено акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 28.11.2019 № 2124/248/АВ, який отриманий позивачем. Зауваження і заперечення на акт не надані.

Відповідно до акта № 2124/248/АВ, інспектором встановлено порушення позивачем вимог законодавства про працю щодо встановлення останнім посадових окладів без диференціаціях розміру посадових окладів, не проведення найманим працівникам індексації заробітної плати, а також оплати роботи у святкові дні не у подвійному розмірі, що є порушенням вимог статті 96, ч.6 статті 95 та 107 КЗпП України. Окрім того позивачем при звільненні працівників ОСОБА_2 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 не виплачена грошова компенсація за не використані ними дні щорічної відпустки, а також не дотримано вимог законодавства щодо тривалості робочого часу у травні 2018 року, що є порушенням вимог статей 83 і 106 КЗпП України відповідно.

20.12.2018 року першим заступником начальника Головного управління Державної служби України з питань праці (Держпраці) у Дніпропетровській області прийнято постанови про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН2124/248/АВ/ІП-ФС/856 і №ДН2124/248/АВ/МГ-ФС/857, якими на позивача, за порушенням вимог законодавства про працю накладено штраф у розмірі 3723 грн. та 335070 грн. відповідно.

Не погодившись із такими постановами, позивач оскаржив їх до суду, правомірність прийняття яких є предметом розгляду у цій справі.

При вирішенні спору суд виходить із того, що повноваження, правові відносини суб`єктів владних повноважень та суб`єктів господарювання у сфері дотримання законодавства про працю, питання нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, відповідальність за порушення законодавства про працю врегульовуються Положенням про Державну службу України з питань праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015р. №96 (далі - Положення), Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017р. №295, (далі - Порядок №295), Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013р. №509 (далі - Порядок №509), а також приписами Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”.

Відповідно до частини 1 статті 259 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України 11.02.2015 року №96 затверджено Положення про Державну службу України з питань праці, згідно з яким Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Згідно з пунктом 7 цього Положення Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи. На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

Постановою Кабінету Міністрів України №295 від 26.04.2017 року “Про питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок №295), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

Відповідно до пункту 2 Порядку №295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, зокрема: інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Підстави для проведення інспекційних відвідувань передбачені у пункті 5 Порядку №295, зокрема: інспекційні відвідування проводяться за інформацією: ДФС та її територіальних органів про:

- невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності;

- факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень;

- факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом;

- роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника;

Так, згідно з підпунктом 3 пункту 5 Порядку №295 інспекційні відвідування проводяться за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4 - 7 цього пункту.

Згідно з пунктами 8, 9 Порядку №295 про проведення інспекційного відвідування інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі. Про проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин інспектор праці повідомляє об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі, якщо тільки він не вважатиме, що таке повідомлення може завдати шкоди інспекційному відвідуванню.

Під час проведення інспекційного відвідування інспектор праці повинен пред`явити об`єкту відвідування або уповноваженій ним посадовій особі своє службове посвідчення.

Відповідно до пунктів 19, 20, 21 Порядку №295 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною. Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

За правилами пункту 26 Порядку №295 у разі відмови керівника чи уповноваженого представника об`єкта відвідування від підписання або за неможливості особистого вручення акта і припису акт та припис складаються у трьох примірниках.

Два примірники акта і припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об`єкту відвідування рекомендованим листом з описом документів у ньому та з повідомленням про вручення. На примірнику акта та припису, що залишаються в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів інспекційного відвідування та невиїзного інспектування.

Об`єкт відвідування зобов`язаний повернути інспектору праці підписаний примірник акта та припису не пізніше ніж через три робочих дні з дати його отримання.

У разі ненадходження в установлений строк підписаного примірника акта та припису складається акт про відмову від підпису у двох примірниках, один з яких надсилається об`єкту відвідування рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до пункту 27 Порядку №295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об`єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Згідно з частиною 1 статті 265 КЗпП України посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

Порушення законодавства про працю, за які до юридичних і фізичних осіб підприємців, що використовують найману працю, застосовуються штрафи, визначені у частині 2 статті 265 КЗпП України.

Статті 265 КЗпП України передбачено, що штрафи, зазначені у частині 2 цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року №509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення (надалі - Порядок №509), який визначає механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення".

Згідно з пунктом 2 Порядку №509 штрафи можуть бути накладені, зокрема: на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного у тому числі: посадовою особою Держпраці чи її територіального органу.

Відповідно до пунктів 3, 4 Порядку №509, уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

Згідно з пунктами 6, 7, 8 Порядку №509, про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання. За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, приймає відповідне рішення.

Аналіз цих норм законодавства свідчить, що ними встановлена чітка процедура та порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю та механізм притягнення суб`єктів господарювання та роботодавців до відповідальності за виявлені порушення законодавства про працю. Підставою для прийняття контролюючим органом постанови про накладення штрафу є відповідний акт, який є носієм доказової інформації про виявлені порушення законодавства про працю.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 1 “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” (далі - Закон №877) у цьому Законі нижчезазначені терміни вживаються в такому значенні: державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема: належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища;заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Відповідно до статті 3 Закону №877, основними принципами державного нагляду (контролю) є зокрема: гарантування прав та законних інтересів кожного суб`єкта господарювання; об`єктивність та неупередженість здійснення державного нагляду (контролю); здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом.

Частиною 3 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», яка містить приписи щодо розпорядчих документів органів державного нагляду (контролю), передбачено, що у посвідченні (направленні) на проведення заходу зазначаються: форма заходу (перевірка, ревізія, обстеження, огляд, інспектування тощо).

Отже, аналіз приписів абз.3 ст.1 та ч.3 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» дає змогу суду дійти висновку, що Закон містить різні переліки форм заходів контролю, серед яких є і така форма, як інспектування.

Як вже встановлено судом, інспектором праці проведений державний нагляд щодо додержання позивачем вимог законодавства про працю у формі інспекційного відвідування, за наслідками якого складено Акт на підставі якого відповідачем і прийнято оскаржені рішення.

Так, у ході відвідування відповідачем встановлено, що посадові оклади працівникам фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 встановлені без врахування кваліфікації та складності виконуваної роботи, що порушує вимоги ст. 96 КЗпП України, відповідно до якої зазначено основою організації оплати праці є тарифна система оплати праці, яка включає тарифні сітки, тарифні ставки, схеми посадових окладів і тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Тарифна система оплати праці використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників - залежно від їх кваліфікації та за розрядами тарифної сітки. Вона є основою формування та диференціації розмірів заробітної плати.

Формування тарифної сітки (схеми посадових окладів) провадиться на основі тарифної ставки робітника першого розряду, яка встановлюється у розмірі, що перевищує законодавчо встановлений розмір мінімальної заробітної плати, та міжкваліфікаційних (міжпосадових) співвідношень розмірів тарифних ставок (посадових окладів).

Віднесення виконуваних робіт до певних тарифних розрядів і присвоєння кваліфікаційних розрядів робітникам провадиться власником або уповноваженим ним органом згідно з тарифно-кваліфікаційним довідником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником).

Фактично оплата праці працівників фізичної особи-підприємця ОСОБА_10 Тетяни Анатоліївни здійснювалась на основі штатних розписів станом на 01.01.2017 року, станом на 01.04.2017 року, станом на 01.05.2017 року, станом на 01.10.2017 року, станом на 01.01.2018 року, станом на 01.03.2018 року, станом на 01.04.2018 року, станом на 01.05.2018 року, станом на 01.07.2018 року встановлено, що менеджеру (код за класифікатором професій 1453,2, структурний підрозділ «Керівники») оклад встановлено на рівні 3200 грн. При цьому, у такому ж розмірі встановлений оклад продавцю непродовольчих товарів (код за класифікатором професій 5220, структурний підрозділ «Працівники сфери торгівлі та послуг»). Тобто, при різних кваліфікаційних характеристиках, встановлені однакові оклади.

Враховуючи вищевикладене, посадові оклади ФОП ОСОБА_1 встановлені без врахування кваліфікації та складності виконуваної роботи, що порушує вимоги ст. 96 КЗпП України та у свою чергу призводить до мінімізації заробітної плати.

Окрім цього, посадовими особами відповідача у Акті зазначено про порушення позивачем вимог статей 107 КЗпП України, відповідно до якої робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі.

Так, Статтею 73 КЗпП України встановлені такі святкові дні:

1 січня - Новий рік;

7 січня і 25 грудня - Різдво Христове;

8 березня - Міжнародний жіночий день 1 травня - День праці;

9 травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги);

28 червня - День Конституції України;

24 серпня - День незалежності України;

14 жовтня - День захисника України.

' Робота також не провадиться в дні релігійних свят:

7 січня і 25 грудня - Різдво Христове

один день (неділя) - Пасха (Великдень)

один день (неділя) - Трійця.

Законом України від 16 листопада 2017 року № 2211-VIII внесено зміни статті 73 Кодексу-законів про працю України, а саме абзаци третій і п`ятий частини першої викладено в такій редакції: "7 січня і 25 грудня - Різдво Христове"; "1 травня - День праці"; абзац другий частини другої викладено в такій редакції: ."7 січня і 25 грудня - Різдво Христове".

У дні, зазначені у частинах першій і другій цієї статті, допускаються роботи, припинення яких неможливе через виробничо-технічні умови (безперервно діючі підприємства, установи, організації), роботи, викликані необхідністю обслуговування населення. У ці дні допускаються роботи із залученням працівників у випадках та в порядку, передбачених статтею 71 КЗпП України.

Робота у зазначені дні компенсується відповідно до статті 107 КЗпП України.

Згідно з табелем обліку використання робочого часу за березень 2017 року, а саме: 8 березня 2017 р. працювали 2 працівника, а саме: ОСОБА_7 , Єріна О.І.,

Згідно з табелем обліку використання робочого часу за квітень 2017 року, а саме: 16 квітня 2017 р. Пасха ( ОСОБА_11 ) працювали 2 працівника, а саме: Лапекина М.О ОСОБА_12 , Кобець Я.В.,

Згідно із табелем обліку використання робочого часу за травень 2017 року, а саме 1, 2, 9 травня 2017р. працювали 3 працівника, а саме: ОСОБА_7 , ОСОБА_13 , ОСОБА_3 .

Згідно з табелем обліку використання робочого часу за червень 2017 року, а саме: 4 червня (Трійця) 2017р. та 28 червня (День Конституції) працювали 3 працівника, а саме: Кобець ОСОБА_14 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 .

Згідно з табелем обліку використання робочого часу за серпень 2017 року, а саме: 24 серпня 2017р. (День незалежності) працювали 2 працівника, а саме: Кобець Я.В., Гейко К).0.

Згідно з табелем обліку використання робочого часу за жовтень 2017 року, а саме: 14 жовтня 2017 р. (День захисника України) працював 1 працівник, а саме: ОСОБА_2 .

Згідно з табелем обліку використання робочого часу за грудень 2017 року, саме: 25 грудня 2017р. (Різдво ОСОБА_15 ) працювали 2 працівники, а саме: ОСОБА_13 , ОСОБА_16 .

Згідно з табелем обліку використання робочого часу за січень 2018 року, а саме: 1 січня 2018р. (Новий ОСОБА_17 ) та 7 січня 2018р. (Різдво Христове) працював 1 працівник, зокрема: ОСОБА_2 .

Згідно з табелем обліку використання робочого часу за березень 2018 року, а саме: 8 березня 2018р. (Міжнародний жіночий день) працювали 2 працівника, а саме: Харчук Ю.П, Подвисоцька Ю.Б

Згідно з табелем обліку використання робочого часу за квітень 2018 року, а саме 4 квітня 2018р. Пасха ( ОСОБА_11 ) працював 1 працівник, а саме: ОСОБА_13 .

Згідно з табелем обліку використання робочого часу за травень 2018 року, а саме: 1 травня (День Міжнародної солідарності трудящих), 9 травня (День Перемоги), 27 траЈ (Трійця) 2018р. працювали 2 працівника, а саме: ОСОБА_18 , ОСОБА_13 .

Згідно з табелем обліку використання робочого часу за червень 2018 року, а (Я 28 червня (День Конституції) працювали 4 працівника, а саме: Харчук Ю ОСОБА_19 , ОСОБА_13 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 .

Згідно з табелем обліку використання робочого часу за серпень 2018 року, а саме: 24 серпня 2018р. (День незалежності) працювали 2 працівника, а саме: Кобець Я.В., Воронова О.Е.

Згідно з табелем обліку використання робочого часу за жовтень 2018 року, а саме: 14 жовтня 2018р. (День захисника України) працювали 2 працівника, а саме: ОСОБА_22 ., ОСОБА_20

Вищевказаним працівникам оплата роботи у святкові дні у подвійному розмірі не проведена, що не відповідає вимогам ст.107 КЗпП України.

Окрім того, при звільненні працівників ОСОБА_2 , ОСОБА_23 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_24 , ОСОБА_7 не була виплачена грошова компенсація за не використані ними дні щорічної відпустки. Так, на протязі 2017-2018р. Даним працівникам за період роботи не надавалась щорічна відпустка, та при звільнені роботодавцем, ФОП ОСОБА_25 , при звільненні не виплачено їм компенсацію за дні не використаної відпустки. Вищезазначене свідчить про порушення ФОП ОСОБА_25 . вимог ст. 83 КЗпП України.

Крім того, у ході відвідування відповідачем також було встановлено, що позивачем не нараховувалася та не виплачувалася індексація заробітної плати 5 працівникам, зокрема: Куценко ОСОБА_26 , ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_13 , а також при звільненні працівників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_24 , ОСОБА_7 не була виплачена грошова компенсація за не використані ними дні щорічної відпустки.

Так, ч.1 ст. 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Відповідно до ч.6 ст.95 КЗпП України, заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, у тому числі: оплата праці найманих працівників підприємств, установ, організацій у грошовому виразі, яка включає оплату праці за виконану роботу згідно з тарифними ставками (окладами) і відрядними розцінками, доплати, надбавки, премії, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені законодавством, а також інші компенсаційні виплати, що мають постійний характер.

Відповідно до статті 83 КЗпП України, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Фактично позивач не заперечує щодо наявності порушень вимог законодавства про працю щодо не донарахування індексації на заробітної плати працівникам ОСОБА_5 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_13 , а також не виплати грошової компенсації за не використані ними дні щорічної відпустки при звільненні працівників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_24 , ОСОБА_7 .

У той же час, позивач вважає, що у відповідача не було законних підстав для проведення такого заходу, а відсутність у Порядку №295 відповідних обставин, позбавило його можливості скористатися правом недопуску до інспекційного відвідування.

Розглядаючи вказані доводи позивача суд зазначає, що частиною 1 статті 6 Закону №877 визначено підстави для здійснення позапланових заходів.

Разом з цим, частиною 4 статті 2 Закону №877 передбачено, що заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Крім того, у частині 5 статті 2 Закону №877 наведено вичерпний перелік норм даного Закону, дотримання яких зобов`язані забезпечити Держпраці та його територіальні органи при здійсненні державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення, серед яких відсутня частина 1 статті 6 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”.

Натомість, відповідно до положень п. 5 Порядку № 295 інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за інформацією ДФС та її територіальних органів.

У даному випадку головним державним інспектором проведено інспекційне відвідування з питань додержання позивачем законодавства про працю на підставі п. 5 Порядку № 295, а саме за інформацією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, оформлених листами від 01.11.2018 року № 66677/10/04-36-13-01-11, від 07.11.2018 року № 67471/10/04-36-13-01-11 зі сформованими списками підприємств, які нараховують заробітну плату менше мінімальної.

Так, згідно листа ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 66677/10/01-36-13-01-11 від 01.11.2018 року “на підставі звітності ф№ 1ДФ за 1-2 квартали 2018 року сформовані переліки підприємств, які:

- нараховували/виплачували керівникам підприємств середньомісячну заробітну плату нижче (або на рівні) 3 723 грн. та/або взагалі її не нараховували;

- мають значні обсяги постачання (понад 1,0 млн. грн.) та по яких офіційно працевлаштована лише одна особа із заробітною платою на рівні (або менше) мінімальної.”.

Слід також зазначити, що відповідачем не доведено, що діяльність позивача підлягала перевірці згідно цього листа, оскільки суду не надано додатку до листа листа ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 67471/04-36-13-01-11 від 07.11.2018 року стосовно переліку осіб, щодо яких має бути проведене інспекційне відвідування. У судовому засіданні представник відповідача зазначав про неможливість надання цього документу через його втрату.

Згідно із листа ГУ ДФС у Дніпропетровській області № 67471/04-36-13-01-11 від 07.11.2018 року ГУ Держпраці у Дніпропетровській області повідомлено:

“...на підставі Податкового розрахунку ф. № 1ДФ сформовані переліки підприємств, у яких по Дніпропетровській області окремі фізичні особи отримують доходи тільки за договорами цивільно-правовими договорами (102 ознака доходів)”

Станом на 01 листопада 2018 року рахується 3413 таких суб`єкта господарювання, які виплачували 23,1 тис. особам дохід із середньою заробітною платою по області 1374,5 грн. По зазначеній кількості осіб ...взагалі відсутня ознака 101 - доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту)”.

Аналізуючи зміст зазначених листів суд зазначає, що предметом інспекційного відвідування повинна бути невиплата підприємствами заробітної плати або її виплату нижче мінімальної та виплату керівникам підприємств зарплати на рівні мінімальної чи менше цього, обсяги постачання яких (підприємст) перевищують 1 млн. грн.

У той же час судом встановлено, що діяльність позивача не підпадає під жоден критерій, визначених у вказаних листах з огляду на те, що позивач нараховує заробітну плату (не нижче мінімальної) на підставі зареєстрованих трудових договорів, а його обсяг постачання не перевищує понад 1 млн. грн.

Отже, отримавши від податкового органу інформацію, яка не стосується діяльності позивача, відповідач призначив і провів інспекційне відвідування, яке за своїм предметом значно перевищило ті необхідні межі, що бути потрібні для перевірки саме отриманої податкової інформації.

Суд вважає, що через порушення, допущені посадовою особою відповідача під час проведення контрольного заходу та складання за його наслідками акту від 28.11.2019 № 2124/248/АВ, цей акт не може бути належним та допустимим доказом вчинення позивачем порушень вимог законодавства про працю та документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу. Відтак, складені на підставі цього акту оскаржені постанови про накладення штрафу на переконання суду, є протиправними та такими, що не можуть створювати юридичні наслідки, а тому позовні вимоги у цій частині слід задовольнити.

У той же час, судом не встановлено порушення відповідачем вимог Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 року № 509 щодо належного повідомлення суб`єкта господарювання про розгляд справи про накладення штрафу. Крім того, протиправність дій відповідача щодо розгляду справи може бути підставою для надання оцінки протиправності оскарженому рішенню, та, відповідно, не може бути окремим предметом спору, а тому суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати на сплати судового збору у розмірі 3387,93 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог. Питання щодо стягнення на користь позивача судових витрат на правничу допомогу, а також витрат, пов`язаних із прибуттям до суду буде вирішено у додатковому рішення з огляду на заяву предствника позивача про надання протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду доказів, на підтвердження понесених витрат.

Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

Позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафу Головного управління Державної служби України з питань праці (Держпраці) у Дніпропетровській області від 20.12.2018 року №ДН2124/248/АВ/ІП-ФС/856 та від 20.12.2018 року №ДН2124/248/АВ/МГ-ФС/857.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Присудити на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 3387,93 грн. (три тисячі триста вісімдесят сім гривень, 93 копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39788766, адреса: 49107, м. Дніпро, вул. Козакова, 3).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 03.05.2019 року.

Суддя Л.Є. Букіна