Рішення № 82071761, 14.05.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2019 року Справа № 0440/6903/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючий суддя Букіна Л.Є. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Солонянської районної ради Дніпропетровської області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

13.09.2018 року на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Солонянської районної ради Дніпропетровської області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, в якому позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про накладення штрафу від 03.09.2018 року ВП №56043795, за виконавчим листом №192/1257/17 від 16.03.2018р. Солонянського районного суду Дніпропетровської області.

В обґрунтування позову позивач посилався на протиправність оскарженої постанови, оскільки ним вчинялися вичерпні дії з виконання судових рішень у виконавчому провадженні ВП №56043795. Також зазначив про оскарження постанови про накладення штрафу ВП №56043795 у розмірі 5 100,00 грн., яка передувала прийняттю оскарженій у цій справі постанові.

Ухвалою суду від 01.10.2018 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 08.10.2018 року зупинено провадження у справі №0440/6903/18 до набрання рішенням законної сили у справі №804/4795/18.

Вказана справа перебувала у провадженні судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сидоренко Д.В.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями адміністративна справа № 0440/6903/18 передана на розгляд судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Букіній Л.Є.

Ухвалою суду від 06.05.2019 року прийнято адміністративну справу № 0440/6903/18 до свого провадження (суддя Букіна Л.Є.), поновлено провадження в адміністративній справі, а також залучено в якості співвідповідача у справі № 0440/6903/18 Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (49027, пр. Дмитра Яворницького, 21-А, м. Дніпро, код ЄДРПОУ 34984907).

На адресу суду від відповідача-1 надійшов відзив на позов, в якому останній у задоволенні позову просить відмовити, посилаючись на те, що позивачем без поважних причин у встановлений виконавцем строк повторно не виконано рішення суду, у зв`язку з чим вважає, що застосовуючи до останнього норми статті 75 Закону України «Про виконавче провадження» шляхом прийняття оскарженої постанови про накладення штрафу на боржника у подвійному розмірі, діє у спосіб, що передбачений законодавством України.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши письмові докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16.03.2018р. у справі №192/1257/17 допущено до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді директора комунального позашкільного закладу освіти «Солонянський районний центр дитячої та юнацької творчості».

З листів від 06.04.2018р. №181/0/2-18, від 26.04.2018р. №02-19-223/0/2-18, від 22.05.2018р. №02-19-266/0/2-18 встановлено, що позивач з рішенням суду не погоджується та процедура поновлення на посаді директора за рішенням суду неможлива, оскільки така не передбачена Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» і положенням «Про порядок призначення на посаду та звільнення з посади керівників підприємств, установ, та закладів, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ Солонянського району».

Постановою головного державного виконавця від 05.06.2018р. на позивача накладено штраф у сумі 5100 грн.00коп., за невиконання рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16.03.2018р. у справі №192/1257/17.

Вказані обставини підтверджені також судовим рішенням, зокрема: постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2018 року (залишена без постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019 року).

Крім того судом встановлено, що старшим державним виконавцем прийнято постанову про накладення штрафу від 03.09.2018 р. ВП № 56043795, якою за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строку рішення, на позивача накладено штраф на користь Держави у розмірі 10200 грн., яка і є предметом розгляду у цій справі.

При вирішенні спору суд виходить з того, що відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Отже, виконавець зобов`язаний вжити усіх необхідних заходів щодо своєчасного і в повному обсязі виконання судового рішення.

Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії передбачена ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до цієї норми у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Отже, вказаною нормою встановлено визначальну ознаку для накладення на боржника штрафу у подвійному розмірі, а саме: у разі повторного не виконання рішення суду без поважних причин.

Так, як вже встановлено судом, позивач є боржником у виконавчому провадженні ВП № 56043795 та до останнього оскарженою постановою застосовано штраф за повторне невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує його виконати певні дії.

У той же час, оскарженій постанові передувала постанова про накладення штрафу від 05.06.2018 року у розмірі 5100,00 грн., яка постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2018 року визнана правомірною (залишена без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.02.2019 року).

У відповідності до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, вищевказаними судовими рішеннями визнано правомірною постанову про накладення штрафу, якою за невиконання боржником рішення суду, на останнього накладено штраф у розмірі 5100 грн.

При цьому, доказів того, що позивачем після застосування до нього штрафу у розмірі 5100 грн. ним виконано рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 16.03.2018р., суду не надано.

Щодо апеляційного оскарження позивачем рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Відповідно ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За змістом ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

З аналізу вищезазначених норм вбачається, що негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно з часу його проголошення у судовому засіданні й належного оформлення.

Відповідно до ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно зі ст.90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (ст.9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).

Приймаючи до уваги викладене вище, суд дійшов висновку, що доводи позивача є необґрунтованими, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Керуючись статтями 241, 243, 244, 245, 246, 250, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Солонянської районної ради Дніпропетровської області до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Л.Є. Букіна