Рішення № 82071701, 05.11.2018, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2018 року Справа № 0440/5051/18 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кадникова Г.В., розглянувшив порядку спрощеного (письмового провадження) адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , третя особа – Державна податкова інспекція у Шеченківському районі м. Дніпра Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління ДФС у Дніпропетровській області (далі – ГУ ДФС у Дніпропетровській області, позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості.

Третя особа по справі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі – ДПІ у Шевченківському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області, третя особа).

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що на обліку в Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області знаходиться фізична особа ОСОБА_1 , у власності якого перебуває транспортний засіб Toyota Land Cruiser 2012 року випуску з об`ємом двигуна НОМЕР_1 , зареєстрований 27.09.2014р., що є об`єктом оподаткування відповідно до п.п.267.2.1 п.267.2 ст.267 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 13.07.2018р. позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 КАС України, зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.

Ухвалою суду від 03.09.2018р. позов прийнято до провадження, відкрито провадження у справі та вирішено її розгляд проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику сторін (у письмовому провадженні).

Позивач про відкриття спрощеного провадження за вищезазначеним адміністративним позовом повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою представника позивача від 03.09.2018р., яка долучена до матеріалів справи.

Від відповідача 24.10.2018р. до суду повернувся поштовий конверт із зазначенням причини не вручення ухвали від 03.09.2018р. - «за закінченням терміну зберігання».

Третя особа про відкриття спрощеного провадження повідомлена належним чином, що підтверджується поштовим повідомлення про вручення ухвали від 03.09 2018р., яке наявне в матеріалах справи.

Разом з тим, відповідач, не скористався своїм правом надати відзив на позовну заяву, а третя особа - надати письмові пояснення щодо позову.

Згідно до ч.ч.5, 8 ст.262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши документи долучені до матеріалів справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті при розгляді справи, суд виходить з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у власності відповідача перебуває легковий автомобіль державний номер НОМЕР_2 , марки Toyota Land Cruiser 2012 року випуску, з об`ємом двигуна 4461см3 , зареєстрований 27.09.2014р. (а.с. 7).

Згідно до інтегрованої картки платника податків за відповідачем обліковується податковий борг на загальну суму 25’000, 00грн. по транспортному податку, який виник в результаті несплати у встановлений термін грошового зобов`язання, нарахованого позивачем згідно податкового повідомлення-рішення №1104-17 від 16.06.2015р. (а.с. 9-11).

Позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми «Ф» №1107-17 від 16.06.2015р., яким відповідачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем – транспортний податок за 2015р. в розмірі 25’000,00грн., яке направлялось на адресу відповідача (а.с.12-13). Однак на адресу податкового органу повернувся конверт із зазначенням причини не вручення - «за закінченням терміну зберігання».

На підставі ст.59 Податкового кодексу України Державною податковою інспекцією у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області виставлена податкова вимога форми «Ф» №1487-23 від 07.12.2015р. на загальну суму податкового боргу 25’000,00грн. та направлена на адресу відповідача, що підтверджується копією списку згрупованих поштових відправлень №1162 (а.с. 14-15).

Законом України від 28.12.2014р. №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі – закон №71-VIII) запроваджено новий місцевий податок, а саме податок на майно, який складався з трьох різновидів: транспортний податок, податок на майно, відмінне від земельної ділянки та плата за землю.

Приписами п.п.10.1.1 п.10.1 та п.10.2 ст.10 Податкового кодексу України надано право місцевим радам – установлювати єдиний податок на майно в частині транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до пункту12.3ст.12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Отже, встановлення податку на майно, зокрема в частині транспортного податку, є безумовним обов`язком місцевої ради, який повинен бути виконаний шляхом прийняття відповідного рішення.

Підпунктом 12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Наведеною нормою передбачено обов`язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Причому норма розрізняє період опублікування рішення ради (це період, який передує плановому), плановий період (у якому планується встановити місцевий податок) і наступний період, (тобто період, який є наступним за плановим).

Кожен із цих періодів має самостійне правове значення. При цьому такі періоди не можуть співпадати в часі. Зокрема, не може бути плановим період, у якому було прийняте та опубліковане відповідне рішення ради. Плановим у будь-якому разіможе бути лише той період, який є наступним після періоду опублікування рішення ради.

Якщо, таке рішення не буде опубліковано до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому підлягає застосуванню відповідний податок, таке рішення застосовується з початку наступного бюджетного періоду за тим, у якому планувалося запровадити відповідний податок.

У данному випадку із запровадженням транспортного податку на 2015 рік відповідні норми Закону №71-VIII набрали чинності з 1 січня 2015 року. Отже, лише в 2015 році місцеві ради отримали повноваження і одночасно набули обов`язку щодо встановлення транспортного податку. Відповідно, лише після цієї дати місцеві ради мали юридичні підстави для прийняття рішення про встановлення транспортного податку.

При цьому, виходячи з неможливості збігу між періодом опублікування рішення та плановим періодом, в 2015 році не можна було визначити плановим періодом 2015 рік.

Плановим відповідно до норми п.п.2.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України є період після того, в якому приймається відповідне рішення ради.

Отже, рішення місцевих рад щодо транспортного податку, прийняті у 2015 році, могли встановлювати плановим лише 2016 рік.

Таким чином, з урахуванням норм п.п.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України рішення місцевих рад стосовно транспортного податку, прийняті та опубліковані протягом 2015 року, не могли бути застосовані в 2015 році. Такі рішення могли передбачати плановим лише 2016 рік, і саме з цього періоду транспортний податок міг вважатися встановленим місцевою радою.

Аналогічні приписи містить і п.п.4.1.9 п.4.1 ст.4 Податкового кодексу України, відповідно до якого одним із принципів податкового законодавства є стабільність, коли зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.

Згідно до ч.1 ст.3 Бюджетного кодексу України, Бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

На підставі вищезазначеного, податкові зобов`язання по місцевому податку можуть визначатися податковим органом лише в разі, якщо міська рада своїм рішенням встановила цей місцевий податок. При цьому, визначення податкових зобов`язань з місцевого податку розпочинається не раніше, ніж настання наступного бюджетного періоду (року), що настає за періодом (роком), в якому прийняте відповідне рішення міської ради.

Згідно до приписів п.п.12.3.4 п.12.2. ст.12 Податкового кодексу України плановим періодом є період після того, в якому приймається відповідне рішення ради.

Відповідно до п.12.5 ст.12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених п.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України, а тому рішення місцевої ради щодо встановлення місцевого податку не може набрати чинності в тому самому бюджетному періоді, в якому воно прийняте. В свою чергу, з урахуванням п.10.2 ст.10 Податкового кодексу України юридичний факт встановлення місцевого податку місцевою радою відповідним рішенням має передувати його справлянню.

Враховуючи вищезазначене, для конкретної правової ситуації період прийняття рішення місцевою радою щодо запровадження транспортного податку є 2015 рік, оскільки саме з цього року місцеві ради набули повноважень і одночасно обов`язку встановити транспортний податок.

Разом з тим, плановим у цьому разі залишається виключно 2016 рік, оскільки за змістом п.п.12.3.4 п.12.3 ст.12 Податкового кодексу України період прийняття рішення завжди передує плановому періоду. Тобто, в 2015 році місцеві ради могли встановити транспортний податоклише на 2016 рік, а не на 2015 рік.

Крім цього, транспортний податок на території міста Дніпра встановлений рішенням Дніпропетровської міської ради від 28.01.2015рр. №7/60 «Про внесення змін до рішення міської ради від 27.12.2010р. №5/6 «Про місцеві податки і збори».

Отже, на підставі вищезазначеного, суд приходить до висновку, що у позивача (контролюючого органу) були відсутні правові підстави для винесення відповідачу податкового повідомлення-рішення від 16.06.2015р. №1107-17, оскільки запровадженні зобов`язання щодо сплати транспортного податку з фізичних осіб встановлені Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» виникають у платників лише після 01.01.2016р.

Вказана правова позиція, також зазначена і в постановах Верховного Суду від 18.01.2018р. справа №804/1241/17 та від 14.02.2018р. справа №820/2137/17.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.1, 2 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

З огляду на протиправність нарахування транспортного податку у 2015 році, суд приходить до висновку про необхідність відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статями 73, 77 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул. Сімферопільська, 17а, код ЄДРПОУ 39394856) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Дніпра ГУ ДФС у Дніпропетровській області (49061, м. Дніпро, проспект Богдана Хмельницького, буд. 25, код ЄДРПОУ 39533006) про стягнення заборгованості - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, передбачені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В.Кадникова