Рішення № 82067124, 27.05.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.05.2019Справа № 924/1113/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КСК-Автоматизація»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Будмонтаж»

про стягнення 217 143,48 грн.

Суддя Гумега О.В.

секретар судового засідання

Я.І. Мухіна

Представники:

позивач: не з`явився

відповідач: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КСК - Автоматизація» (позивач) звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гефест БДБ» про стягнення 217 143,48 грн., з яких: 149 260,00 грн. - основного боргу, 32 960,73 грн. - інфляційних втрат, 8 366,74 грн. - процентів за договором, 26 556,01 грн. - пені у зв`язку із неналежним виконанням умов Договору поставки та виконання робіт № 58/15 від 28.09.2015.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 10.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

11.02.2019 позивач надіслав до Господарського суду Хмельницької області заяву №1/02 від 05.02.2019, згідно якої вказав про зміну назви та місця реєстрації відповідача.

Господарським судом Хмельницької області було встановлено, що згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до відомостей про юридичну особу - Товариство з обмеженою відповідальністю «Гефест - БДБ» (ідентифікаційний код 37823033) було внесено зміни, а саме: зміна повного найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Будмонтаж» (ідентифікаційний код 37823033); зміна місцезнаходження - 01015, м. Київ, Печерський район, вул. Лейпцизька, буд. 15, офіс 42. Дані про зміну місцезнаходження відповідача внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05.12.2018. В свою чергу, ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 10.12.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Зважаючи на встановлені обставини, Господарський суд Хмельницької області постановив ухвалу про передачу справи № 924/1113/18 за підсудністю до Господарського суду м. Києва.

05.03.2019 справу № 924/1113/18 одержано Господарським судом міста Києва.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2019, справу № 924/1113/18 передано на розгляд судді Господарського суду міста Києва Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2019 прийнято справу № 924/1113/18 до свого провадження судді Гумеги О.В. та призначено підготовче засідання у справі на 08.04.2019 о 09:20 год.

У підготовче засідання, призначене на 08.04.2019, з`явився представник позивача. Представник відповідача у підготовче засідання 08.04.2019 не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, по дату, час і місце цього засідання був належним чином повідомлений, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на наведені приписи ст. 202 ГПК України, суд здійснював розгляд справи у підготовчому засіданні 08.04.2019 за відсутності відповідача (його представника).

У підготовчому засіданні, призначеному на 08.04.2019, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.04.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.04.2019 о 10:40 год.

Судове засідання, призначене на 22.04.2019 не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Гумеги О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2019 призначено судове засідання на 27.05.2019 о 09:40 год.

24.05.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання, яким останній просив відкласти розгляд справи № 924/1113/18 або проводити її розгляд без участі представника позивача.

У судове засідання, призначене на 27.05.2019, представники позивача та відповідача не з`явилися.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази належного повідомлення відповідача про розгляд даної страви та подане представником позивача клопотання про розгляд справи без його участі, суд здійснював розгляд справи по суті у судовому засіданні за відсутності позивача та відповідача (їх представників).

Відповідно до ст.194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

При розгляді справи по суті в судовому засіданні судом було з`ясовано обставини справи та досліджено докази відповідно до ст.ст. 208-210 ГПК України.

У судовому засіданні, призначеному на 27.05.2019, в нарадчій кімнаті суд прийняв, склав та підписав вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши обставини справи, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими позивач обґрунтовував відповідні обставини, суд

ВСТАНОВИВ:

28.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КСК-Автоматизація» (виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гефест БДБ», наразі - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Будмонтаж» (замовник, відповідач) укладено Договір поставки та виконання робіт №ВФ-58/15, відповідно до умов якого, виконавець зобов`язується поставити обладнання згідно Додатку №2, специфікації згідно проекту №КСКА.421111.726.АТХ та виконати роботи щодо провадження АСУ ТП лінії по виробництву спельти, згідно Додатку №3, на об`єкті «Реконструкція приміщення млина під цех для очистки, лущення, сортування та пакування спельти», що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Славута, вул. Привокзальна, 86 (далі - об`єкт) (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.1.4 Договору, виконавець зобов`язується поставити обладнання та виконати роботи протягом 75 робочих днів з моменту оплати згідно п.2.2.1 даного договору.

Згідно з п.2.1 Договору, вартість обладнання, робіт та наданих послуг згідно з цим договором становить 1098640,00 грн. в тому числі ПДВ 182473,33 грн.

Умовами п.2.2 Договору визначено, що оплата проводиться поетапно:

- На першому етапі проводиться авансування в розмірі 70% від вартості обладнання - 577948,00 грн. в тому числі ПДВ 95881,33 грн. Аванс проводиться на протязі 5 (п`яти) банківських днів на підставі виставленого виконавцем рахунку (п.2.2.1).

- Другий етап - 30% від вартості обладнання - 247692,00 грн. в тому числі ПДВ 41092,00 грн. проводиться на підставі виставленого виконавцем рахунку на протязі 5 (п`яти) банківських днів з моменту поставки обладнання на об`єкт замовника (п.2.2.2).

- Третій етап - 50% від вартості робіт - 136500,00 грн. в тому числі ПДВ 22750,00 грн. проводиться на протязі 5 (п`яти) банківських днів на підставі виставленого виконавцем рахунку (п.2.2.3).

- Кінцевий розрахунок - 50% від вартості робіт - 136500,00 грн. в тому числі ПДВ 22750,00 грн. проводиться на протязі 5 (п`яти) банківських днів після підписання акту виконаних робіт на підставі виставленого виконавцем рахунку та надання виконавцем необхідної виконавчої документації та документів визначених п.п.6.3, 6.4 даного договору (п.2.2.4).

У пункті 2.3 Договору сторони погодили, що у випадку надання замовником мотивованої відмови стосовно якості виконання робіт, а також не надання виконавчої документації та документів визначених п.п.6.3, 6.4 договору, сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок і терміну їх виконання, які виконавець виконує за власні кошти В такому разі розрахунок буде проводитись в 10-ти денний термін після усунення виконавцем усіх недоробок та підписання сторонами акту виконаних робіт і звітних документів.

Згідно з п.3.1 Договору, приймання виконаних робіт проводиться за актами виконаних робіт. Поставка обладнання за актами прийому-передачі та видатковими накладними.

Виконавець протягом 3-х робочих днів після завершення робіт передає замовнику виконавчу документацію яка повинна відповідати СНиП 3.05.07-85 «Система автоматизації» (п.3.2 Договору).

Відповідно до п.3.3 Договору, якщо при здачі-прийманні виконаних робіт виявляються недоліки (дефекти) якості виконаних робіт, які виникли з вини виконавця, недоліки якості обладнання і т.д., наданих виконавцем, замовник складає і передає виконавцю акт про виявлені недоліки (дефектний акт).

Зазначені недоліки виконавець зобов`язується усунути протягом терміну визначеного у дефектному акті. Якщо протягом даного терміну виконавець не приступив до усунення недоліків та/або не усунув виявлені недоліки, замовник має право усунути вказані недоліки за свій рахунок або за рахунок грошових коштів, що підлягають сплаті виконавцю на підставі актів приймання виконаних підрядних робіт (з відповідним зменшенням загальної суми цього договору) (п.3.4 Договору).

Пунктом 3.7 Договору сторони погодили, що підписання акту приймання виконаних робіт є підставою для проведення кінцевого розрахунку замовником перед виконавцем згідно п.2.2.4.

Умовами п.5.1 Договору визначено, що при порушенні термінів оплати виконаних робіт згідно з п. 2.2.4 даного договору, замовник сплачує штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в момент оплати неустойки, від суми простроченого платежу, за кожен прострочений день), але не більше 5% від загальної вартості договору.

Згідно з п.10.1 Договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання обома сторонами і діє до повного виконання обов`язків.

Додатком №1 до договору «Протокол погодження договірної ціни» щодо впровадження та модернізації АСУ ТП лінії по виробництву спельти» сторони погодили, що розмір договірної ціни становить 1098640,00 грн. у тому числі ПДВ 182473,33 грн.

Додатком №2 до договору «Перелік обладнання» «Впровадження та модернізація АСУ ТП лінії по виробництву спельти» сторони погодили найменування, кількість та вартість обладнання яка загалом склала 825640,00 грн. у тому числі ПДВ 136973,33 грн.

Додатком №3 до договору «Перелік робіт» «Впровадження та модернізація АСУ ТП лінії по виробництву спельти» сторони погодили перелік та вартість робіт необхідних на об`єкті, яка склала 273000,00 грн. у тому числі ПДВ 45500,00 грн.

В подальшому, 20.01.2016 між сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Договору поставки та виконання робіт №ВФ-58/15 від 28.09.2015, відповідно до умов якої, замовник долучає виконавцю поставку та монтаж додаткового обладнання для провадження АСУ ТП лінії по виробництву спельти, на об`єкті «Реконструкція приміщення млина під цех для очистки, лущення, сортування та пакування спельти», що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Славута, вул. Привокзальна, 86 (п.1 Додаткової угоди №1).

Відповідно до п.2 Додаткової угоди №1, перелік та вартість обладнання і монтаж робіт наведено у Додатку №1, який є невід`ємною частиною даної додаткової угоди.

Згідно з п.3 Додаткової угоди №1, вартість додаткового обладнання складає: 121082,23 грн., в тому числі ПДВ - 20180,37 грн.

Вартість додаткових монтажних робіт складає: 14760,00 грн., у тому числі ПДВ - 2460,00 грн. (п.4 Додаткової угоди №1).

Пунктом 5 Додаткової угоди №1 визначено, що загальна ціна додаткової угоди становить 135842,23 грн., у тому числі ПДВ - 22640,37 грн.

Розрахунки за даною додатковою угодою здійснюються у вигляді 100% авансування додаткового обладнання та монтаж робіт на підставі виставлених виконавцем рахунків протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання додаткової угоди (п.6 Додаткової угоди №1).

У п.7 Додаткової угоди №1 сторони визначили, що строк поставки додаткового обладнання за даною додатковою угодою складають 45 робочих днів з моменту оплати авансового платежу замовником.

Строки виконання монтажних робіт становлять 5 календарних днів з дати поставки обладнання (п.8 Додаткової угоди №1).

Відповідно до п.10 Додаткової угоди №1, усі інші умови договору, які прямо не випливають з умов даної додаткової годи, залишаються без змін.

Ця додаткова угода набуває чинності з дати ї підписання та є невід`ємною частиною договору (п.11 Додаткової угоди №1).

Додатком №1 до Додаткової угоди №1 від 20.01.2016 «Перелік обладнання та монтажних робіт» сторони погодили найменування, кількість та вартість обладнання а також перелік та вартість монтажних робіт, які загалом склали 135842,23 грн. разом з ПДВ.

Крім того, 01.07.2016 між сторонами було укладено Додаткову угоду №2 до Договору поставки та виконання робіт №ВФ-58/15 від 28.09.2015, відповідно до умов якої, замовник доручає виконавцю проведення робіт з встановлення та розключення розподільчих коробок та підключення датчиків на об`єкті «Реконструкція приміщення млина під цех для очистки, лущення, сортування та пакування спельти», що знаходиться за адресою: Хмельницька обл., м. Славута, вул. Привокзальна, 86 (п.1 Додаткової угоди №2).

Відповідно до п.2 Додаткової угоди №2, в перелік робіт входить розключення 38 з`єднувальних коробок та 110 датчиків.

Згідно з п.3 Додаткової угоди №2, вартість додаткових робіт згідно договірної ціни складає: 18000,00 грн., в тому числі ПДВ 3000,00 грн.

Розрахунки за даною додатковою угодою здійснюються на протязі 5 (п`яти) банківських днів після підписання актів виконаних робіт (п.4 Додаткової угоди №2).

Пунктом 5 Додаткової угоди №2 сторони погодили, що строки виконання додаткових робіт за даною додатковою угодою складають 20 робочих днів з моменту підписання даної додаткової угоди.

Відповідно до п.7 Додаткової угоди №2, ця додаткова угода набуває чинності з дати її підписання та є невід`ємною частиною договору.

Звертаючись із розглядуваним позовом до суду, позивач зазначив, що відповідно до умов Договору та Додаткових угод до нього поставив відповідачу обладнання та виконав обумовлені роботи на загальну суму 1252482,23 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями Видаткових накладних №1 від 05.01.2016 на суму 55180,80 грн., №2 від 20.01.2016 на суму 766659,20 грн., №25 від 16.08.2016 на суму 121082,23 грн. та №42 від 25.10.2016 на суму 3800,00 грн., а також копіями Актів приймання виконаних будівельних робіт б/н від 21.10.2016 на суму 18000,00 грн., №1 від 21.10.2016 на суму 14760,00 грн., №1 від 29.12.2016 на суму 273000,00 грн.

Проте відповідач не в повному обсязі виконав умови укладеного між сторонами договору, сплативши на рахунок позивача грошові кошти в розмірі 1103222,23 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №1793 від 13.11.2015 на суму 575288,00 грн., №1794 від 13.11.2015 на суму 2660,00 грн., №90 від 26.01.2016 на суму 121082,23 грн., №125 від 29.01.2016 на суму 246552,00 грн., №126 від 29.01.2016 на суму 1140,00 грн., №755 від 14.06.2016 на суму 136500,00 грн., №1086 від 07.09.2017 на суму 20000,00 грн., внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 149260,00 грн.

Суд зазначає, що вказані обставини належним чином підтверджуються наявними в матеріалах справи документами та не спростовані відповідачем.

За наведених обставин, позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 149260,00 грн., а також інфляційних втрат в сумі 32960,73 грн., 3% річних в розмірі 8366,74 грн. та пені в сумі 26556,01 грн.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Як визначено частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 статті 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами фактично укладений договір підряду в якому також погоджено умови поставки, а відтак вказаний договір має змішаний характер.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтями 843, 854 ЦК України встановлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково. Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Разом з тим, частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем поставлено відповідачу обладнання та виконано роботи за договором на загальну суму 1252482,23 грн., останній акт виконаних робіт підписаний сторонами 29.12.2016, доказів наявності претензій відповідача до виконаних позивачем робіт матеріали справи не містять.

Таким чином, враховуючи умови укладеного між сторонами договору, відповідач мав здійснити остаточний розрахунок з позивачем протягом 5 (п`яти) банківських днів після підписання акту виконаних робіт (п.2.2.4 Договору), а саме до 06.01.2017.

Однак, як зазначено позивачем в позовній заяві та підтверджується наявними у справі доказами, станом на момент звернення позивача із розглядуваним позовом, відповідач в повному обсязі не виконав взяті на себе зобов`язання за договором та не здійснив оплату поставленого обладнання та виконаних робіт, на загальну суму 149260,00 грн.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 28.09.2018 позивач звернувся до відповідача із Вимогою №287/ВФ-18 у якій вимагав відповідача терміново, але не пізніше 20.10.2018 сплатити на користь позивача суму основного боргу в розмірі 149260,00 грн., а також нараховані на вказану суму штрафні та фінансові санкції. Проте вказана вимога позивача була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

За таких обставин, враховуючи факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати поставленого товару та виконаних робіт, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 149260,00 грн., а відтак позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості підлягають задоволенню в повному обсязі.

Разом з тим, з огляду на порушення відповідачем зобов`язання за Договором, позивач також заявив до стягнення з відповідача 26556,01 грн. пені, 32960,73 грн. інфляційних втрат та 8366,74 грн. 3 % річних.

Договір, відповідно до ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Приписами ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно ст. 3 вищезазначеного Закону України, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Пунктом 5.1 Договору сторони передбачили, що при порушенні термінів оплати виконаних робіт згідно з п.2.2.4 даного договору, замовник сплачує штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в момент оплати неустойки, від суми простроченого платежу, за кожен прострочений день), але не більше 5% від загальної вартості договору.

З урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Як стверджує позивач і що підтверджено матеріалами справи, відповідач добровільно не сплатив заборгованість за поставлений товар згідно зазначених вище видаткових накладних в сумі 149260,00 грн.

Таким чином, дії відповідача є порушенням грошового зобов`язання, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України.

Дослідивши матеріали справи, а саме розрахунок пені в сумі 26556,01 грн. за визначений позивачем період з 19.05.2018 по 19.11.2018, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що позивачем не вірно визначено періоди нарахування пені, зокрема за умовами укладеного між сторонами договору відповідач мав провести з позивачем кінцевий розрахунок протягом 5 (п`яти) банківських днів після підписання Акту виконаних робіт. Матеріалами справи підтверджується, що останній Акт виконаних робіт було підписано між сторонами 29.12.2016, таким чином відповідач мав провести розрахунок з позивачем до 06.01.2017, тобто прострочення виконання грошового зобов`язання у відповідача розпочалось з 07.01.2017. Таким чином, нарахування пені повинно відбуватись з 07.01.2017 та закінчуватись через шість місяців від вказаної дати, тобто до 07.07.2017.

Утім визначений позивачем період нарахування пені (з 19.05.2018 по 19.11.2018) виходить за межі визначеного ст.232 ГК України шестимісячного строку нарахування штрафних санкцій, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 26556,01 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що дії відповідача є порушенням умов Договору, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з пунктом 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14, сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Здійснивши перевірку за допомогою інформаційно-пошукової системи «Ліга» наданого позивачем розрахунку 3% річних в сумі 8366,74 грн. та інфляційних втрат в розмірі 32960,73 грн., судом встановлено, що сума 3% річних становить 8366,74 грн., тоді як при здійсненні розрахунку суми інфляційних втрат позивачем допущено арифметичні помилки, утім суд вважає за можливе задовольнити вимоги позивача в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат в межах заявленої позивачем суми в розмірі 32960,73 грн.

Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 8366,74 грн. та інфляційних втрат в розмірі 32960,73 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. При цьому частиною 2 наведеної статті ГПК України передбачено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Позивачем разом із позовною заявою подано попередній розрахунок суми судових витрат який складається із суми сплаченого позивачем судового збору в розмірі 3257,15 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на часткове задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 2858,81 грн. покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Будмонтаж» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, буд. 15, оф.42; ідентифікаційний код 37823033) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КСК-Автоматизація» (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 4-Б; ідентифікаційний код 24085171) 149 260 (сто сорок дев`ять тисяч двісті шістдесят) грн. 00 коп. основної заборгованості, 32 960 (тридцять двi тисячi дев`ятсот шістдесят) грн. 73 коп. інфляційних втрат, 8 366 (вісім тисяч триста шістдесят шість) грн. 74 коп. 3% річних та 2 858 (двi тисячi вісімсот п`ятдесят вісім) грн. 81 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 30.05.2019.

Суддя О.В. Гумега