Рішення № 82066985, 28.05.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

28.05.2019Справа № 910/1389/18

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" (Полтавська обл., Пирятинський район, Шлях Київ-Харків)

до Комунального підприємства "Київпастранс" (м. Київ)

про стягнення 2.756.775,92 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін:

від позивача: Твердохліб І.Ю.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Комунального підприємства "Київпастранс" про стягнення 2.756.775,92 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов укладених між сторонами Договорів про закупівлю продуктів нафтоперероблення рідких № 06/129-14 від 29.08.2014 року та № 06/168-14,від 11.12.2014 року в частині оплати поставленого позивачем товару, в результаті чого у позивача виникла заборгованість у розмірі 1.904.515, 73 грн., за наявності якої позивачем нараховані інфляційні втрати у розмірі 702.709,22 грн. та 3% річних у розмірі 149.550,97 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.08.18. (яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.18.) позов задоволено повністю.

Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.19. вказані постанову та рішення скасовано в частині позовних вимог про стягнення 249.780,50 грн. інфляційних втрат та 26.256,35 грн. 3% річних нарахованих на заборгованість за договором-1 (№ 06/129-14 від 29.08.14.), та у вказаній частині справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Протоколом автоматизованого розподілу справу № 910/1389/18 передано для розгляду судді Ващенко Т.М.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.03.19. прийнято справу до свого провадження та призначено підготовче засідання на 09.04.19.

08.04.19. відповідачем та позивачем подано письмові пояснення.

При цьому заява про зменшення/збільшення розміру позовних вимог позивачем не подавалась і не заявлялась.

09.04.19. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про оголошення перерви в підготовчому засіданні до 14.05.19.

14.05.19. судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 28.05.19.

В судовому засіданні 28.05.19. позивачем підтримано свої позовні вимоги в частині стягнення 249.780,50 грн. інфляційних втрат та 26.256,35 грн. 3% річних нарахованих на заборгованість за договором № 06/129-14 від 29.08.14.), та ще раз наголошено на тому. що заява про зменшення розміру позовних вимог ним не подавалась, однак було надано розрахунок пред`явлених до стягнення сум з врахуванням викладеного постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.19. в даній справі.

Відповідач в судове засідання 28.05.19. явку свого повноважного представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином. Судом враховано, що поданих письмових поясненнях проти позову заперечував.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 28.05.19. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.08.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ю.С.А.", яке в подальшому змінило найменування на Товариство з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Груп" (позивач, постачальник), та Комунальним підприємством "Київпастранс" (відповідач, замовник) був укладений договір про закупівлю продуктів нафтоперероблення рідких № 06/129-14 (далі - Договір).

Порядок здійснення оплати визначений сторонами в розділі 4 Договору, відповідно до п. 4.1. якого замовник проводить оплату за фактично отриманий товар протягом 30 банківських днів згідно з договором та виставленим рахунком-фактурою.

На виконання умов Договору постачальник передав у власність, а покупець прийняв товар на загальну суму 10182742,53 грн. за Договором, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями видаткових накладних, підписаними між сторонами без зауважень та заперечень щодо кількості, ціни та якості товару.

Однак, відповідач в порушення умов Договору здійснив лише часткову оплату прийнятого від позивача товару, що підтверджується в сукупності наявними в матеріалах справи копіями первинних бухгалтерських документів: копіями видаткових накладних, довіреностям відповідача на отримання товару, за якими здійснювалась поставка/отримання товару, копіями рахунків-фактур, які виставлялись позивачем відповідачу на оплату товару за кожною видатковою накладною, а також банківськими виписками по рахунку відповідача, які безпосередньо підтверджують факт здійснення відповідачем оплати товару, дату та суми оплати, призначення платежу.

Відповідач здійснював оплату прийнятого від позивача товару з порушенням встановлених Договором строків.

Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в даній справі погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, зокрема, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 1.351.108,05 грн. за договором № 06/168-14 від 11.12.2014, нормативно та документально є доведеними, відповідачем не спростовані.

Направляючи справу на новий розгляд в частині позовних вимог про стягнення 249.780,50 грн. інфляційних втрат та 26.256,35 грн. 3% річних нарахованих на заборгованість за договором № 06/129-14 від 29.08.14. Верховний суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 05.03.19. в даній справі наголосив, що суди не встановили з достовірністю початок перебігу строку позовної давності за зобов`язанням відповідача оплатити товар за зазначеним видатковими накладними та рахунками-фактурами згідно з умовами договору № 06/168-14 від 11.12.2014, не надали належну оцінку розрахунку інфляційних втрат та трьох відсотків річних по частково неоплаченим видатковим накладним за договором № 06/168-14 від 11.12.2014, доданому позивачем до заяви про збільшення позовних вимог. Суди не перевірили за який період позивач в зазначеному розрахунку здійснює розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних та не з`ясували, чи виходить визначений позивачем період за межі встановленого законом трирічного строку загальної позовної давності.

Вказівки, що мстяться в постанові касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи. (ч. 1 ст. 111-12 ГПК України).

На виконання вказівок, які містяться в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.19. в даній справі, судом встановлено наступне.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 249.780,50 грн. інфляційних втрат та 26.256,35 грн. 3% річних нарахованих на заборгованість за Договором № 06/129-14 від 29.08.14.:

- по видатковій накладній № Рн141009/001 від 09.10.2014 (рахунок-фактура № СФ-141009/01) на суму 133.604,03 грн., нараховуючи 3% річних та інфляційні втрати на суму заборгованості в розмірі 112.103,58 грн. з 25.11.14. по 07.02.18.;

- по видатковій накладній № Рн141010/001 від 10.10.2014 (рахунок-фактура № СФ-141010/01) на суму 384.133,76 грн. нараховуючи 3% річних та інфляційні втрати на суму заборгованості в розмірі 161.304,10 грн. з 26.11.14. по 07.02.18.

Як відзначалось, 17.08.18. представник відповідача подав до Господарського суду міста Києва заяву про застосування строку позовної давності до вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат лише за договором № 06/129-14 від 29.08.14.

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п.4.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 року у зобов`язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов`язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов`язання мало бути виконане. Якщо договором чи іншим правочином визначено різні строки виконання окремих зобов`язань, що з нього виникають (наприклад, у зв`язку з поетапним виконанням робіт або з розстроченням оплати), позовна давність обчислюється окремо стосовно кожного з таких строків. Позовна давність за позовами, пов`язаними з простроченням почасових платежів (проценти за користування кредитом, орендна плата тощо), обчислюється окремо за кожним простроченим платежем.

До правових наслідків порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, застосовується загальний строк позовної давності тривалістю у три роки, встановлений у статті 257 Цивільного кодексу України.

У частині 5 статті 261 Цивільного кодексу України законодавець визначив спеціальне правило, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг строку позовної давності починається зі спливом строку виконання.

В зв`язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов`язання, у позивача з виникло право на нарахування 3% річних, інфляційних втрат:

- по видатковій накладній № Рн141009/001 від 09.10.2014 (рахунок-фактура № СФ-141009/01) з 20.11.14.

- по видатковій накладній № Рн141010/001 від 10.10.2014 з 22.11.14.

У п. 4.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» №10 від 29.05.2013 року визначено, що визнання боржником основного боргу, в тому числі і його сплата, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами), а так само й вимог щодо відшкодування збитків і, відтак, не може вважатися перериванням перебігу позовної давності за зазначеними вимогами.

Господарський суд зазначає, що 3% річних та інфляційні втрати за своєю правовою природою є правовими наслідками порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань. Вимоги про сплату нарахувань, передбачених частиною другою ст.625 Цивільного кодексу України хоча й мають грошовий характер, але за своєю правовою природою не є частиною основного зобов`язання. Вказану правову позицію наведено у п.1.14 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань».

Отже, враховуючи наведене, господарський суд дійшов висновку, що переривання строку позовної давності за вимогами про стягнення основного боргу не свідчить про переривання такого строку за вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок трьох відсотків річних та інфляційних нарахувань, з урахуванням умов Договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов`язання, порядку розрахунків погодженого сторонами, в межах строків позовної давності, з урахуванням дати подачі позову (08.02.18.) та заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню:

- по видатковій накладній № Рн141009/001 від 09.10.2014 за період з 08.02.15. по 07.02.18. на суму 112.103,58 грн.

- по видатковій накладній № Рн141010/001 від 10.10.2014 з 22.11.14. за період з 08.02.15. по 07.02.18. на суму 161.304,10 грн.,

і становлять: 219.269,03 грн. інфляційних втрат та 24.606,69 грн. 3% річних.

Судом враховано поданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат (доданий до письмових пояснень, поданих до суду 08.04.19.), однак суд повторно наголошує, що позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог подано не було, з огляду на що спір в даній справі в частині переданих на новий розгляд вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за договором розглядався в межах поданої позивачем 11.07.18. заяви про збільшення розміру позовних вимог, яку було прийнято судом.

Позовні вимоги в частині стягнення 30.511,47 грн. інфляційних втрат та 1627,18 3% річних задоволенню не підлягають.

Оскільки в частині судового збору постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.12.18. та рішення Господарського суду міста Києва від 21.08.18. в даній справі не скасовано, то на виконання вказівок які містяться в постанові Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 05.03.19. у справі № 910/1389/18 підлягає розподілу судовий збір сплачений за подання апеляційної та/або касаційної скарги.

З огляду на вказане, враховуючи результати апеляційного та касаційного оскарження рішень по справі, враховуючи кінцеві висновки суду, з огляду на те, що спір в даній справі виник внаслідок неправильних дій Комунального підприємства "Київпастранс", судові витрати за оскарження судових актів залишаються за відповідачем.

Керуючись ст. ст. 74, 76-80, 86, 129, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 ГПК України Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Київпастранс" (04070, м. Київ, вул. Набережне Шосе, будинок 2; ідентифікаційний код 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант Ойл Групп" (37043, Полтавська обл., Пирятинський район, Шлях Київ-Харків, корпус 134КМ; ідентифікаційний код 25392923) 219.269 (двісті дев`ятнадцять тисяч двісті шістдесят дев`ять) грн. 03 коп. інфляційних втрат та 24.606 (двадцять чотири тисячі шістсот шість) грн. 69 коп. 3% річних.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 30.05.19.

Суддя Т.М. Ващенко