Рішення № 82066879, 23.05.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/58/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2019 Справа № 908/750/19

м.Запоріжжя

За позовом: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, РНОКПП НОМЕР_1 (АДРЕСА_1 )

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", код ЄДРПРОУ 00130926 (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14)

про стягнення суми 27868,83 грн.

Суддя Боєва О.С.

при секретарі судового засідання Бичківській О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: Цокало О.І., ордер серія ЗП № 100621 від 23.04.2019;

від відповідача: Седляров В.С., довіреність № 25 від 01.01.2019

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго", про стягнення суми 27868,83 грн. попередньої оплати.

Ухвалою суду від 02.04.2019 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/750/19, присвоєний номер провадження 9/58/19, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 24.04.2019.

Ухвалою суду від 24.04.2019 розгляд справи відкладено на 23.05.2019.

В судовому засіданні 23.05.2019 справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Позивач підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позові, зазначивши, зокрема, про наступне. 23.12.2013 між ФОП ОСОБА_1 та ВАТ "Запоріжжобленерго" (перейменовано в ПАТ "Запоріжжяобленерго") було укладено договір про постачання електричної енергії №541. На виконання п.2 та п.3 Додатку № 4 до договору «Порядок розрахунків за активну електричну енергію», позивач 27.12.2018 перерахував попередню оплату за електричну енергію в розмірі 29 000,00 грн. на рахунок відповідача. У січні 2019 року працівниками ПАТ "Запоріжжяобленерго" було повідомлено, що необхідно терміново підписати заяву-приєднання до публічного договору споживача про надання послуги з розподілу електроенергії, оплату за електроенергію потрібно перерахувати на рахунки ТОВ «Запоріжжяелектропостачання». З метою повернення суми попередньої оплати, позивач 21.02.2019 звернувся до відповідача з вимогою про повернення сплаченої попередньої оплати в розмірі 27868,83 грн. або перерахування суми на рахунок ТОВ «Запоріжжяелектропостачання», однак вказана вимога залишена відповідачем без реагування, сума попередньої оплати повернута не була. У зв`язку з цим, позивач просить суд стягнути з відповідача суму попередньої оплати в розмірі 27 868,83 грн., а також в усній формі просив покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву та в судовому засіданні зазначив, що позовні вимоги ним не визнаються, при цьому погодився з доводами позивача про наявність кредиторської заборгованості перед ФОП ОСОБА_1 в розмірі 27 868,83 грн. Вказує, що грошові кошти знаходяться в розпорядженні ПАТ «Державний ощадний банк України» і неповернення коштів відбулося не з вини відповідача. ПАТ "Запоріжжяобленерго" зверталося до банку з вимогами про повернення коштів, які надходили від споживачів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання товариства, однак ПАТ «Державний ощадний банк України» безпідставно повертає без виконання платіжні доручення товариства, які спрямовані на повернення коштів споживачам. З наведених підстав просить суд відмовити ФОП ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.

21.05.2019 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, яка залишена судом без розгляду з огляду на те, що подана з порушенням строків, встановлених судом для її подання, що узгоджується з приписами ч. 2 ст. 118 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

23.12.2013 між Відкритим акціонерним товариством "Запоріжжяобленерго" (постачальник електричної енергії) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (покупець, позивач у справі) було укладено договір про постачання електричної енергії № 541.

Згідно з розділом 1 договору постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у Додатку № 1 «Обсяги постачання електричної енергії споживачу», а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Додатковою угодою до договору від 01.03.2017 змінено назву ВАТ "Запоріжжяобленерго" на ПАТ "Запоріжжяобленерго" (відповідач у справі) .

Відповідно до п. 7.4. договору розрахунки за активну електроенергію здійснюються згідно Додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» з урахуванням умов Додатку № 7 «Порядок визначення вартості мінімального обсягу електричної енергії в точці обліку»…

Згідно з абз. 4 п. 2 Додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» до договору, споживач має право самостійно зробити до кінця поточного періоду попередню оплату за активну електроенергію, що буде спожита в наступному розрахунковому періоді. Передплата здійснюється споживачем після одержання письмової згоди постачальника електричної енергії.

Відповідно до п. 3 Додатку № 4 «Порядок розрахунків за активну електричну енергію» до договору, у разі відсутності попередньої оплати, оплата споживаної протягом розрахункового періоду електричної енергії проводиться споживачем плановими платежами по рахункам або платіжним вимогам-дорученням, які направляє йому постачальник електричної енергії за плановий період:

- за плановий період з 1 по 15 число місяця на суму 45 % від вартості обсягу договірної величини споживання електричної енергії розрахункового періоду, з кінцевим строком оплати до 7 числа розрахункового періоду;

- за плановий період з 15 по останнє число місяця на суму 45 % від вартості обсягу договірної величини споживання електричної енергії розрахункового періоду, з кінцевим строком оплати до 21 числа розрахункового періоду.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору, позивач 27.12.2018 перерахував попередню оплату за електричну енергію в розмірі 29 000,00 грн. на рахунок ПАТ "Запоріжжяобленерго" за платіжним дорученням № 960 від 27.12.2018 із призначенням платежу: «передплата за січень 2019 згідно рах. 541/12пп від 07.12.2018 в т.ч. ПДВ 4833,33».

13.11.2018 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг прийнято постанову № 1415 «Про видачу ПАТ "Запоріжжяобленерго" ліцензії з розподілу електричної енергії та анулювання ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами і постачання електричної енергії за регульованим тарифом».

Відповідно до п. 1 вказаної постанови, НКРЕКП видано ПАТ "Запоріжжяобленерго" (код ЄДРПОУ 00130926) ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії у межах місць провадження господарської діяльності, а саме: на території Запорізької області в межах розташування системи розподілу електричної енергії, що перебуває у власності ПАТ "Запоріжжяобленерго", та електричних мереж інших власників, які приєднані до мереж ліцензіата (з якими укладені відповідні договори згідно з законодавством).

У пункті 2 постанови НКРЕКП вказано: анулювати ПАТ "Запоріжжяобленерго" (код ЄДРПОУ 00130926) з 01 січня 2019 року ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04 вересня 1996 року № 73, та ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом, видану відповідно до постанови Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 04 вересня 1996 року № 74, на підставі пункту 13 розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії».

25.02.2019 ФОП ОСОБА_1 направлено листа за вих. № 5 від 21.02.2019 голові НКРЕКП, за змістом якого, позивач просив посприяти вирішенню питання по поверненню заборгованості ПАТ "Запоріжжяобленерго" в розмірі 27 868,83 грн. або перерахуванню вказаної суми на рахунок нового постачальника електричної енергії - ТОВ «Запоріжжяелектропостачання». В листі також зазначено, що 15.01.2019 ФОП ОСОБА_1 було направлено лист на ім`я керівника ПАТ "Запоріжжяобленерго" з вимогою повернути заборгованість, однак відповіді на вказаний лист не надходило, заборгованість повернута або перерахована на рахунок ТОВ «Запоріжжяелектропостачання» не була.

Дослідивши та проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, вислухавши представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В частині 2 статті 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 598 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні і суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч.1 ст. 5 ГПК України).

Позивач обґрунтовує свої вимоги, зокрема, положеннями ст.ст. 655, 692, 693 параграфу 1 глави 54 ЦК України, якими врегульовано правовідносини за договором купівлі-продажу.

Так, згідно з ч. 2 ст. 693 ЦК України, на яку посилається позивач, встановлено: якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Із змісту ж п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» (яка є чинною) слідує, що підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Разом з тим, не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Водночас і посилання суду в рішенні на інші норми права, ніж зазначені у позовній заяві, не може розумітися як вихід суду за межі позовних вимог. У зв`язку з цим господарський суд, з`ясувавши у розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу в обґрунтування своїх вимог або заперечень послалися не на ті норми, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує у прийнятті рішення саме такі норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4 ст. 263 Господарського кодексу України господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг. Господарсько-торговельна діяльність може здійснюватися суб`єктами господарювання в таких формах: матеріально-технічне постачання і збут; енергопостачання; заготівля; оптова торгівля; роздрібна торгівля і громадське харчування; продаж і передача в оренду засобів виробництва; комерційне посередництво у здійсненні торговельної діяльності та інша допоміжна діяльність по забезпеченню реалізації товарів (послуг) у сфері обігу. Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії" (Частину першу статті 275 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 663-VII від 24.10.2013; в редакції Закону № 2019-VIII від 13.04.2017). Енергопостачальні підприємства інших, крім державної і комунальної, форм власності можуть брати участь у забезпеченні енергією будь-яких споживачів, у тому числі через державну (комунальну) енергомережу, на умовах, визначених відповідними договорами.

За змістом ч.ч. 1, 4, 6, 7 ст. 276 ГК України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. Строки постачання енергії встановлюються сторонами у договорі виходячи, як правило, з необхідності забезпечення її ритмічного та безперебійного надходження абоненту. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Частинами 1 та 2 ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Як було наведено вище, відповідно до постанову НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415 з 01.01.2019 ПАТ "Запоріжжяобленерго" анульовано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами.

Згідно з п. 56 ст.1 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи розподілу - юридична особа, відповідальна за безпечну, надійну та ефективну експлуатацію, технічне обслуговування та розвиток системи розподілу і забезпечення довгострокової спроможності системи розподілу щодо задоволення обґрунтованого попиту на розподіл електричної енергії з урахуванням вимог щодо охорони навколишнього природного середовища та забезпечення енергоефективності.

Тобто ПАТ "Запоріжжяобленерго" з 01.01.2019, згідно з постановою НКРЕКП від 13.11.2018 № 1415, є оператором системи розподілу електричної енергії.

Згідно з ч. 2 ст. 45 Закону України «Про ринок електричної енергії» оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Відповідно до ч.1 ст. 47 цього Закону оператору системи розподілу забороняється здійснювати діяльність з виробництва та/або передачі, та/або постачання електричної енергії, крім випадків, визначених частиною одинадцятою цієї статті.

Отже, з вищевикладеного вбачається, що ПАТ "Запоріжжяобленерго" з 01.01.2019 не є належним отримувачем грошових коштів (як передплати за постачання електричної енергії за січень 2019), перерахованих ФОП ОСОБА_1 за платіжним дорученням № 960 від 27.12.2018.

Як вказується позивачем та не заперечується відповідачем, грошові кошти, які перераховані позивачем у якості попередньої оплати за електричну енергію за січень 2019 ПАТ "Запоріжжяобленерго" не повернуто. Відповідно до акту звірки взаємних розрахунків від 18.03.2019 № 541 заборгованість ПАТ "Запоріжжяобленерго" перед ФОП ОСОБА_1 станом на 01.01.2019 складає 27 868,83 грн.

Оскільки на момент розгляду справи в суді відповідач не повернув позивачу грошові кошти в розмірі 27 868,83 грн., вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 27 868,83 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Доводи відповідача щодо неможливості повернення вказаних грошових коштів у зв`язку із знаходженням їх в розпорядженні ПАТ «Державний ощадний банк України» та посилання на те, що останній всупереч умов договору банківського рахунку не здійснює повернення цих грошових коштів, не спростовують висновків суду покладених в основу судового рішення, оскільки вказані обставини не звільняють відповідача від обов`язку повернути ці кошти.

Гарантоване право позивача на захист своїх порушених прав та законних інтересів не може ставитись в залежність від невиконання Банком платіжних доручень на повернення коштів та неврегульованості питання щодо повернення коштів з рахунків зі спеціальним режимом використання і, відповідно, не є підставою для відмови у задоволенні поданого ним позову.

Відповідно до змісту ст.ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, є примусове виконання обов`язку в натурі. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд також зазначає наступне.

Відповідачем до відзиву на позовну заяву, поданого до суду 24.04.2019, додано копію заяви-приєднання, виданої ПАТ «Запоріжжяобленерго» (оператор системи розподілу або ОСР), якою ОСОБА_1 повідомлявся про припинення діяльності постачальника за нерегульованим тарифом та приєднання з 01.01.2019 до Договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії на умовах договору про постачання електричної енергії № 541 від 23.12.2013., в графі «Відмітка про підписання Споживачем» міститься дата підписання - 12.12.2018, підпис та прізвище: «ОСОБА_1».

В судовому засіданні 24.04.2019 представником позивача надано копію заяви-приєднання аналогічного змісту, яка в графі: «Відмітка про підписання Споживачем» містить дату підписання - 05.01.2019, підпис та прізвище з ініціалами: « ОСОБА_1 ». Представник позивача в усній формі в судовому засіданні 23.05.2019 пояснив, що заява-приєднання, копія якої надана відповідачем, є підробленим документом, оскільки підпис від імені Споживача не належить його довірителю - ФОП ОСОБА_1

Суд порівнявши підписи в графі «Відмітка про підписання Споживачем» на вказаних заявах, вбачає, що ці підписи є різними за характером виконання. Крім того, ці підписи кардинально відрізняються від підпису ФОП ОСОБА_1 , який міститься в договорі про постачання електричної енергії від 23.12.2013 № 541 та в позовній заяві у даній господарській справі.

На підставі вищезазначеного, суд дійшов до висновку про необхідність постановити окрему ухвалу в порядку ч. 11 ст. 246 ГПК України.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, м.Запоріжжя, вул. Сталеварів, 14, код ЄДРПРОУ 00130926) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) суму 27 868 (двадцять сім тисяч вісімсот шістдесят вісім) грн. 83 коп. попередньої оплати та суму 1921 (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна) грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 29.05.2019.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва