Рішення № 82066822, 20.05.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

20.05.2019 Справа № 905/380/19 Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М.,при секретарі судового засідання Папакіній Б.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів»

до Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат

«Азовсталь»

про стягнення коштів у розмірі 148509,68 грн

За участю:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Предмет та підстави спору.

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» до Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» про стягнення коштів у розмірі 153856, 46 грн, у тому числі: 141868,42 грн - пені; 11988,04 грн -3% річних.

Під час проведення підготовчого засідання позивачем подана до суду заява про зменшення позовних вимог, в якій останній просив суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» на користь Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» кошти у розмірі 148509,68 грн, у тому числі: 136521,64 грн- пені; 11988,04 грн -3% річних.

Заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду та подальший розгляд справи підлягає вирішенню про стягнення коштів у розмірі 148509,68 грн, у тому числі: 136521,64 грн- пені; 11988,04 грн -3% річних.

Ухвалою суду від 13.05.2019 прийнято зменшення позовних вимог від 13.05.2019 як остаточні позовні вимоги у справі №905/380/19 у розмірі 148509,68 грн, у тому числі: 136521,64 грн- пені; 11988,04 грн -3% річних.

Позов обґрунтований тим, що відповідач в порушення умов договору поставки №11-18/01 від 01.12.2017 не виконав грошові зобов`язання щодо оплати вартості поставленого позивачем товару протягом 09.03.2018 - 12.07.2018.

Заперечення учасників процесу.

Відповідач у поданому до суду відзиві заперечував проти задоволення позову. Відзив обґрунтований тим, що відповідно умов договору та специфікацій позивачем по спірним поставкам проводилося коригування вартості поставленого товару та виставлялися відповідні коригувальні рахунки (на дату оплати товару), та розрахунки коригування до податкових накладних, як в сторону збільшення так і в сторону зменшення вартості поставленої продукції.

Відповідач здійснював оплату поставленої продукції відповідно до виставлених позивачем рахунків, а в подальшому після отримання від позивача корегувальних рахунків з урахування курсу долару на дату оплату, в яких була визначена остаточна вартість поставленої продукції, у випадку збільшення вартості феросплавів, здійснював оплату корегувальних рахунків.

Так, за рахунками № НОМЕР_1 та № 503229 від 24.04.2018 позивач посилається на часткову оплату, роблячи посилання на оплату відповідачем корегувальних рахунків до спірних рахунків, при цьому не враховуючи суми фактичної оплати спірних рахунків та зменшення суми оплати за спірними рахунками іншими коригуючими рахунками згідно домовленості між сторонами.

Стосовно нарахування позивачем штрафних санкцій за рахунком № НОМЕР_2 від 12.04.2018 на суму 4746196,72 грн. відповідач зазначає, що граничний строк оплати за цим рахунком відповідно до умов договору є 30.05.2018. Відповідачем 30.05.2018 платіжним дорученням № 3000639814 від №3000639814 від 30.05.2018 на адресу позивача перераховано 12161584,88 грн., у тому числі -746196,72 грн. за спірним рахунком № 502988 та 7415 388,16 грн. за рахунком № 502985 від 12.04.2018, про що чітко зазначено в призначенні платежу. Таким чином, будь-яка прострочка оплати за спірним рахунком № 502988 від 12.04.2018 на суму 4746196,72 грн. відсутня, відповідно відсутні підстави для нарахування пені та 3 % річних за цим рахунком.

Відповідач зазначає, що розрахунок 3% річних та пені за рахунками №503228 від 24.04.2018, № 503229 від 24.04.2018, № 502988 від 12.04.2018, № 503467 від 06.05.2018, №504093 від 10.06.2018, № 504475 від 27.06.2018 проведений позивачем не вірно, внаслідок чого відповідачем проведений контр-розрахунок 3 % річних та пені за цими рахунками, яким відповідачем додано до відзиву.

Разом з цим враховуючи, знаходження відповідача в зоні проведення антитерористичної операції, його скрутне економічне становище, продовження виконання зобов`язань за спірним договором з поставки товару позивачу, відповідач просить суд зменшити на підставі ст.233 Господарського кодексу України штрафні санкції на 80% від суми, що підлягає стягненню з відповідача.

Від позивача надійшла відповідь на відзив в якій позивачем зазначено, що розрахунок пені та 3 % річних проведено вірно, оскільки наведені вище рахунки були акцептовані та сплачені Відповідачем, згідно умов п. 3.7. договору № 11-18/01 від 01.12.2017. Згідно з п. 3.7. договору у разі надходження коштів на рахунок постачальника виставляється коригувальний рахунок, який сплачується в першу чергу, а залишком оплати закривається основний рахунок. У разі зниження курсу долара (по якому перераховується вартість відвантаженого товару) виставляється коригувальний рахунок з від`ємним значенням. Таким чином утворювався залишок грошових коштів, яким закривалися основні рахунки та коригувальні рахунки до них у порядку календарної черги виникнення заборгованості. Крім того у своєму частковому контррозрахунку відповідачем невірно визначено дату строку сплати по рахункам: № 503229 від 24.04.2018, № 503467 від 06.05.2018, № 504093 від 10.06.2018 та № 504475 від 27.06.2018, яка не співпадає з датою такого строку визначеною позивачем у позові.

Щодо зменшення розміру штрафних санкцій позивач заперечив з підстав недоведеності відповідачем належними та допустимими доказами скрутного фінансового становища та наявності виключного випадку, необхідного для зменшення неустойки.

Хід розгляду справи та процесуальні дії.

Ухвалою суду від 22.02.2019 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 19.04.2019 постановлено здійснювати розгляд справи №905/380/19 за правилами загального позовного провадження; продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів; підготовче засідання у справі призначено на 13.05.2019 о 13:00.

Позивач у підготовче засідання 13.05.2019 явку свого представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки до суду не повідомив.

Разом з тим, до канцелярії суду 13.05.2019 позивач подав заяву, в якій з урахуванням контррозрахунку позивача просив зменшити розмір позовних вимог та викласти такі вимоги у наступній редакції: «стягнути з Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» заборгованість у розмірі 148509,68 грн, з яких: 136521,64 - пеня; 11988,04 -3% річних». Про подану заяву, працівник канцелярії повідомив суд.

У зв`язку з неможливістю здійснення реєстрації вхідних документів, що надходили до господарського суду Донецької області, зокрема 13.05.2019, в результаті знеструмленням електромережі суду, що призвело до відключення автоматизованої системи документообігу суду з 14-50 год. 11.05.2019 до 09-05 год. 14.05.2019, усі вхідні документи, що надходили до суду в зазначений період були зареєстровані 14.05.2019.

Про вказаний факт Господарським судом Донецької області складено Акт щодо знеструмленням електромережі суду, вихід з ладу сервера автоматизованої системи та інші умови, що впливають на безперебійність та функціонування автоматизованої системи б/н від 14.05.2019, копія якого долучена до матеріалів справи.

Відповідач у підготовче засідання 13.05.2019 явку свого представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки до суду не повідомив.

Ухвалою суду від 13.05.2019 прийнято зменшення позовних вимог від 13.05.2019 як остаточні позовні вимоги у справі №905/380/19 у розмірі 148509,68 грн, у тому числі: 136521,64 грн- пені; 11988,04 грн -3% річних; підготовче провадження у справі № 905/380/19 закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.05.2019.

У судове засідання 20.05.2019 позивач та відповідач про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином не з`явилися, явку своїх представників не забезпечили, причин неявки до суду не повідомили.

Відповідач у відзиві на позов наданому до суду просив розглянути справу №905/380/19 з урахуванням наданого відзиву.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та перевірка їх доказами.

01.12.2017 між Приватним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «Азовсталь» (далі – постачальник, відповідач) та Публічним акціонерним товариством «Запорізький завод феросплавів» (далі – покупець, позивач) підписаний договір поставки №11-18/01 (далі – договір), за умовами якого позивач (постачальник) зобов`язався поставити та передати у власність відповідача (покупця), а відповідач прийняти та оплатити згідно п.3.4 договору феросплави, протягом строку з 01.01.2018 по 31.12.2018 на умовах, у кількості та строки, вказані у специфікаціях до договору, які є його невід`ємними частинами.

Згідно до п.2.1 договору поставка товару здійснюється на умовах СРТ, залізнична станція Сартана Донецької залізниці. Можливе постачання товару на умовах ФСА, склад вантажовідправника, автотранспортом покупця. Партією поставки товару за цим договором є кількість товару, відвантаженого для перевезення за однією залізничною накладною.

Сторонами до договору поставки №11-18/01 від 01.12.2017 підписано специфікацію №1 від 03.01.2018.

Відповідно до п.2.3 договору №11-18/01 від 01.12.2017 датою поставки товару при постачанні залізничним транспортом вважається дата штемпеля на залізничній накладній станції вантажовідправника.

Пунктом 3.4 договору №11-18/01 від 01.12.2017 встановлено, що відповідач здійснює оплату товару, що постачається, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок позивача протягом 30 банківських днів з дати поставки товару.

Оплата буде здійснюватися на користь позивача за реквізитами, вказаними в договорі (п.3.5 договору).

Положеннями пунктів 3.7. договору передбачено, що датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника. При перерахуванні коштів на рахунок постачальника, покупець зобов`язаний вказати: «Оплата за товар по договору №11-18/01 від 01.12.2017». При цьому, отримані грошові кошти розподіляються постачальником наступним чином: 1) сплачуються рахунки, які виписані на різницю між базовою ціною продукції на дату відвантаження та ціною такої продукції на дату зарахування грошових коштів від покупця; 2) сплачуються рахунки, які виписані по базовій ціні продукції на дату відвантаження (такі рахунки сплачуються в порядку календарної черги виникнення заборгованості).

Відповідно до п.7.6 договору №11-18/01 від 01.12.2017 сторонами узгоджено, що у випадку порушення відповідачем строків оплати за поставлений товар, останній сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідний період, за кожен день прострочення оплати.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.01.2018 і відповідно, за грошовими розрахунками, до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань (п.8.6 договору).

Договір підписаний сторонами у встановленому законодавством порядку та скріплений печатками.

Як встановлено судом, згідно з наданими до матеріалів справи залізничними накладними позивачем залізничним транспортом поставлено відповідачу товар:

- за накладними №№46695029, 46695094 від 09.03.2018 товар на суму 7312910,64 грн.

- за накладною №47200696 від 24.03.2018 товар на суму 3588852,96 грн.

- за накладною №32482 від 04.04.2018 товар на суму 277762,00 грн.

- за накладною № НОМЕР_3 від 05.04.2018 товар на суму 1860956,26 грн.

- за накладною №47861943 від 12.04.2018 товар на суму 4746196,72 грн.

- за накладними №45286523, 4528531, 45317419 від 24.04.2018 товар на суму 11101954,86 грн.

- за накладною №45317427 від 24.04.2018 товар на суму 4782744,76 грн.

- за накладними №№45726569,45726718 від 06.05.2018 товар на суму 6725585,42 грн.

- за накладними №№46383659, 46383667, 46383915 від 25.05.2018 товар на суму 10012441,14 грн.

- за накладною №46874343 від 10.06.2018 товар на суму 2991045,82 грн.

- за накладними №№47451836, 47452040 від 27.06.2018 товар на суму 6076787,98 грн.

- за накладними №№47779244, 47788823 від 08.07.2018 товар на суму 5992371,19 грн.;

- за накладними №№ 47888102, 47888110 від 12.10.2018 від 12.07.2018 товар на суму 12.07.2018 грн.

Відповідачем факт отримання від позивача вказаного товару саме за договором №11-18/01 від 01.12.2017 не заперечується.

Об`єм поставленого товару відповідачем у даній справі також не заперечується

Відповідач мав сплатити вартість товару, отриманого від позивача, за наведеними вище поставками: 09.03.2018 у строк до 23.04.2018; 24.03.2018 у строк до 08.05.2018; 04.04.2018 у строк до 21.05.2018; 05.04.2018 у строк до 22.05.2018; 12.04.2018 у строк до 28.05.2018; 24.04.2018 у строк до 08.06.2018; 24.04.2018 у строк до 08.06.2018; 06.05.2018 у строк до 19.06.2018; 25.05.2018 у строк до 10.07.2018; 10.06.2018 у строк до 23.07.2018; 27.06.2018 у строк до 10.08.2018; 08.07.2018 у строк до 17.08.2018; 12.07.2018 у строк до 23.08.2018.

Відповідно до платіжних доручень відповідачем перераховано на позивачу кошти за поставлений товар: №300677390 від 22.01.2018 у сумі 8462345,58 грн (рахунок на оплату №50097 від 11.12.2017); №3000680796 від 13.12.2018 на суму 541735,74 грн (рахунок на оплату №501575 (50097) від 22.01.2018); №3001689727 від 26.04.2018 на суму 694736,94 грн (рахунок на оплату №50238 від 09.03.2018); №300688113 від 12.04.2018 на суму 9809215,25 грн. (рахунок на оплату №50226 від 26.02.2018); №300693032 від 24.05.2018 на суму 931707,14 грн. (рахунок на оплату №502851 від 04.04.2018); № 300693031 від 24.05.2018 на суму 1860956,26 грн. (рахунок на оплату № 502877 від 05.04.2018); № 3000693814 від 30.05.2018 на суму 12161584,88 грн. (рахунок на оплату №502985,502988); №3000695527 від 11.06.2018 на суму 1214,16 грн . (рахунок на оплату № 50330 (502589) від 26.04.2018; №3000695523 від 11.06.2018 на суму 2759,04 грн. (рахунок на оплату №503842(502903), 503844 (502985) від 24.05.2018; №30006995521 від 11.06.2018 на суму 11085105,70 грн . (рахунок на оплату № 503228 від 24.04.2018); №3000695526 від 11.06.2018 на уму 4764500,21 грн. (рахунок на оплату № 503229 від 24.04.2018); №3000695531 від 12.06.2018 на суму 53871,21 грн. (рахунок на оплату №503927 (502985,503928,502988) від 30.05.2018; №3000696525 від 20.06.2018 на суму 6725585,42 грн. (рахунок на оплату №503467 від 06.05.2018); №3000699485 від 11.07.2018 на суму 35836,88 грн. (рахунок на оплату №504306 (503467) від 20.06.2018); №3000700258 від 17.07.2018 на суму 10012441,14 грн. (рахунок на оплату № 503859 від 25.05.2018); №3000699487 від 11.07.2018 на суму 4416,93 грн. (рахунок на оплату № 504133(503228) від 11.06.2018); №300702065 від 31.07.2018 на суму 83,50 грн. (рахунок на оплату №504740(503859) від 11.07.2018); №3000700354 від 18.07.2018 на суму 3880,10 грн. (рахунок на оплату №504362(503509) від 22.06.2018); № 3000700355 від 18.07.2018 на суму 607,82 грн. (рахунок на оплату №504443(503596) від 26.06.2018); №3000701065 від 24.07.2018 на суму 2991045,82 грн. (рахунок на оплату №5049

У подальшому, у зв`язку з частковими проплатами, відповідачу виставлялися коригувальні рахунки з урахуванням змін курсу НБУ до долара США на дату платежу: №503571 від 11.05.2018 на суму -3986,48 грн (до рахунку 502589 від 24.03.2018); №503841 від 24.05.2018 на суму – 12862,68 грн (до рахунку 502877 від 05.04.2018); №503851 від 04.04.2018 на суму -9839,75 (до рахунку 502851 від 04.04.2018); №503843 від 24.04.2018 на суму – 8404,80 грн (до рахунку 502851 від 04.04.2018).

Кошти, що надходили від відповідача, розподілялись позивачем відповідно до п. 3.7 договору.

Спору щодо виконання відповідачем грошових зобов`язань з оплати вартості отриманого від позивача товару між сторонами не має, відповідач розрахувався з позивачем у повному обсязі.

Разом з тим, у зв`язку з порушенням відповідачем строків виконання грошових зобов`язань по договору, позивач нараховує відповідно до п. 7.6 договору пеню у розмірі 136521,64 грн. та 3% річних у розмірі 11988,04 грн. за період з 26.04.2018 по 27.08.2018.

Оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою містить елементи договору поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Приписами ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України передбачено наступне: якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Підписаний між позивачем та відповідачем договір поставки №11-18/01 від 01.12.2017 є належною підставою для виникнення у позивача зобов`язань з оплати вартості отриманого у позивача товару відповідно до умов договору.

З урахуванням наведених вище положень закону та умов договору, кінцевим строком оплати товару є: за накладними №№46695029, 46695094 від 09.03.2018 у строк до 23.04.2018;

за накладною №47200696 від 24.03.2018 у строк до 08.05.2018; за накладною №32482 від 04.04.2018 у строк до 21.05.2018; за накладною №32484 від 05.04.2018 у строк до 22.05.2018; за накладною №47861943 від 12.04.2018 у строк до 28.05.2018; за накладними №45286523, 4528531, 45317419 від 24.04.2018 у строк до 08.06.2018; за накладною №45317427 від 24.04.2018 у строк до 08.06.2018; за накладними №№45726569,45726718 від 06.05.2018 у строк до 19.06.2018; за накладними №№46383659, 46383667, 46383915 від 25.05.2018 у строк до 10.07.2018; за накладною №46874343 від 10.06.2018 у строк до 23.07.2018; за накладними №№47451836, 47452040 від 27.06.2018 у строк до 10.08.2018; за накладними №№47779244, 47788823 від 08.07.2018 у строк до 17.08.2018; за накладними №№ 47888102, 47888110 від 12.07.2018 у строк до 23.08.2018.

Судом встановлено, що відповідач повністю розрахувався за поставлений позивачем товар, проте, розрахунки були здійснені відповідачем із порушенням строку, визначеного умовами договору поставки.

Згідно з позовною заявою та розрахунками позивача, останнім нараховано відповідачу пеню у загальному розмірі 136521 грн. та 3% річних у розмірі 11988,65 грн., у межах загального періоду з 26.04.2018 по 27.08.2018.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Приписами п. 7.6 договору сторонами погоджено, що у випадку порушення покупцем строків оплати за поставлений товар, передбачених даним договором поставки, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у відповідному періоді, за кожен день прострочення оплати.

За приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов`язань, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені та 3 % річних є обґрунтованими. Розрахунки здійснені позивачем з урахуванням заперечень відповідача, перевірні судом, тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення штрафу на 80%.

Вказане клопотання відповідач обґрунтовує тим, що у нього на підприємстві має місце зниження обсягів виробництва на підприємстві, погіршення фінансово-економічного стану комбінату, вимушений простій персоналу; наявність заборгованості підприємств-контрагентів Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь», проведення бойових дій на території Донецької області; здійснення витрат на перевезення залізничним транспортом у зв`язку з вимушеним збільшенням фактичної відстані перевезення, що негативно вплинуло на господарську діяльність підприємства відповідача.

В якості доказів наведеного, відповідачем надано до суду копії звітів про фінансовий результат за 2017 рік та балансу станом на 30.06.2018, також копії розпоряджень про відправлення працівників у вимушений простій із збереженням заробітних плат за 2016, 2017, 2018 роки.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Положенням ст. 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Визначені наведеними нормами положення з урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України щодо загальних засад господарського судочинства та щодо обов`язку суду сприяти учасникам судового процесу в реалізації їхніх прав дає право суду зменшити розмір штрафних санкцій за умови, що він значно перевищує розмір завданих допущеним порушенням збитків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 03.09.2014 №6-100цс14.

Статтею 546 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) віднесена до переліку видів забезпечення виконання зобов`язань.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з приписами частини 1 ст. 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Оцінюючи наявні матеріали справи, доводи відповідача, суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру штрафу наслідкам порушення, а тому заява відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст.129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення 136521,64 грн- пені; 11988,04 грн -3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позовних вимог витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З урахуванням клопотання про зменшення розміру позовних вимог від 14.05.2019 судовий збір у сумі 80,20 грн підлягає поверненню з Державного бюджету на користь позивача.

Керуючись статтями 129, 130, 191, 231, 234, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «Азовсталь» (вул.Лепорського,1, м. Маріуполь, Донецька область, 87500, ЄДРПОУ 00191158) на користь Акціонерного товариства «Запорізький завод феросплавів» (вул.Діагональна, б.11, Запоріжжя, Запорізька область, 69035, код ЄДРПОУ 00186542) кошти у розмірі 148509 (сто сорок вісім тисяч п`ятсот дев`ять) 68 грн., у тому числі, пеню у розмірі 136521 (сто тридцять шість тисяч п`ятсот двадцять одна) грн 64 коп; 3% річних у розмірі 11988 (одинадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят вісім) грн. 04 коп та судовий збір у розмірі 2227 (дві тисячі двісті двадцять сім) грн. 65 коп.

3. Повернути Акціонерному товариству «Запорізький завод феросплавів» (вул. Діагональна, б.11, Запоріжжя, Запорізька область, 69035, код ЄДРПОУ 00186542) з державного бюджету України судовий збір у сумі 80 (вісімдесят) грн 20 коп сплачений згідно платіжного доручення №328269 від 07.02.2019.

4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 20.05.2019 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складено та підписано 30.05.2019.

Суддя Д.М. Огороднік