Рішення № 82064695, 29.05.2019, Арцизький районний суд Одеської області

Справа № 1502/2729/2012

Провадження № 2/492/2/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі головуючого судді Варгаракі С.М., при секретарі судового засідання Богдан А.І.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження в залі суду м. Арциз Одеської області цивільну справу за позовною заявою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третьої особи: Арцизької районної державної адміністрації Одеської області про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживача, визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним,

ВСТАНОВИВ:

ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі за текстом - ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним позовом) з урахуванням уточнених позовних заяв звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , в якому просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № ODW0G40000007205 від 06.05.2008 року, в розмірі 388 476.22 грн., яка станом на 06.07.2012 року складається з наступного 197 463.68 грн. - заборгованість за кредитом; 123 293.79 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 0.00 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 67 718.75 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором:

-звернути стягнення на квартиру загальною площею 88.80 кв.м., яка розташована за адресом: АДРЕСА_1 , шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки № б\н від 06.05.2008 р.) ПУБЛІЧНИМ АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» за початковою ціною, яка встановлена на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом з укладанням від імені ОСОБА_1 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, з отриманням дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування, з можливістю здійснення ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» всіх передбачених нормативно-правовими актами держави дій необхідних для продажу предмету іпотеки;

-виселити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), які зареєстровані та/або проживають у квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою: АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 06.05.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № ОDW0G40000007205 (далі-кредитний договір), згідно з умовами якого позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в розмірі 199 000,00 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 06.05.2023 року. В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором позивач та відповідач уклали договір іпотеки від 06.05.2008 року, згідно з умовами якого відповідач ОСОБА_1 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 88,80 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить відповідачу на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 300 000,00 грн.

У порушення умов договору відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав належним чином, заборгованість не погасив. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором відповідач має заборгованість, яку в добровільному порядку сплачувати не бажає, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду та просить звернути стягнення на предмет іпотеки, виселити відповідачів, стягнути судові витрати.

ОСОБА_1 первісний позов не визнав, звернулася до суду з зустрічною позовною заявою до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживача, визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним, в якому просив суд: визнати порушення ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК» прав споживача ОСОБА_1 , як споживача банківських послуг; визнати недійсним договір про іпотечний кредит № ОDW0G50000007205 від 06.05.2008 року укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК»; визнати недійсним договір іпотеки від 06.05.2008 року укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК»; визнати недійсним договір поруки № ОDW0G40000007205 укладений між ОСОБА_5 та ЗАТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що в березні 2008 p. на його адресу надійшла пропозиція від ЗAT КБ «Приватбанк» щодо укладання договору кредитування на суму 227 250 гривень із сплатою 15% річних за користування кредитом. Щомісячний платіж складав 3213,05 грн., строком кредитування 180 місяців. Пропозиція була викладена у вигляді сертифікату № 081O99GM033226. Вказану пропозицію він прийняв, та зібрав всі необхідні документи для надання банку. Відповідно до договору - про іпотечний кредит № ODWOG50000007205 від 06.05.2008. ОСОБА_1 отримав від ЗAT КБ «Приватбанк» кредит у розмірі 199 000 гривень, із сплатою 22,08 % річних за користування кредитом. Крім того, позивача було зобов`язано сплатити разову винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 10 % від суми наданого кредиту, що дорівнює 19 000 гривень. Крім того, позивача було зобов`язано укласти договір страхування майна у розмірі 0,40% від вартості нерухомості, що дорівнювало 1200 гривень, та договір особистого страхування у розмірі 0.50% від суми кредиту, що дорівнювало 995 гривень. Таким чином реальна процентна ставка за кредитом відповідно до додатку №1 до кредитного договору № ODWOG 50000007205 склала 22,87 % річних.

Однак під час сплати платежів за кредитом, та проведення відповідних розрахунків позивачу стало відомо, що під час укладання договору про іпотечний кредит та розрахунку його вартості Приватбанк ввів в оману позивача. Так відповідно до розрахунків отримується зовсім інша сума коштів яку б позивач мав би сплатити банку в рахунок повернення кредиту, у зв`язку з чим звернувся до суду з зустрічною позовною заявою та просить про захист прав споживача.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» не визнаючи зустрічний позов, надіслав до суду відзив та заперечення на зустрічну позовну заяву, вважає позовні вимоги за зустрічним позовом необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам справи. ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» вважає, що договір про іпотечний кредит № ODWOG40000007205 від 06.05.2008 року, іпотечний договір № б/н від 06.05.2008 року та договір поруки № ODWOG40000007205/Р1 від 06.05.2008 року були укладені з дотриманням як цивільного законодавства, так і з дотриманням законодавства про захист прав споживачів України, з урахуванням цього ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» вважає, що підстави для визнання вищезазначених правочинів недійсними відсутні, та просить суд відмовити у задоволенні зустрічної позовної заяви. Крім того, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» просить суд застосувати до зустрічної позовної заяви наслідки спливу строку позовної давності.

Представник ОСОБА_1 , надав до суду відповідь на відзив відповідача за зустрічним позовом, відповідно до якого зазначені у відзиві заперечення на позовну заяву відхиляє повністю. Так, відповідач за зустрічним позовом просить відмовити у задоволенні зустрічного позову у зв`язку з недоведеністю, а також у зв`язку із закінченням строків позовної давності щодо оспорення договору. Але це є окремими самостійними підставами для відмови у задоволенні позову: недоведеність позовних вимог i сплив строку позовної давності. Відповідачеві слід було б визначитись, що ж, на його думку, є справжньою підставою для того, щоб відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Наявність обох підстав є взаємовиключною i свідчить про неспроможність заперечень відповідача.

Учасники справи про дату, час і місце судового засідання повідомленні належним чином у порядку, передбаченому ст. ст. 128, 130, 131 ЦПК України.

Представник за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом в судове засідання не з`явився, але надав до суду заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити, у разі неявки відповідачки в судове засідання не заперечує проти ухвалення заочного рішення по справі.

Представник відповідачів за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом, відповідачі в судове засідання не з`явилися, подали до суду заяву про розгляд справи без їх участі, у задоволення первісного позову просили відмовити та задовольнити зустрічний.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступного висновку.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

06.05.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № ОDW0G 50000007205, згідно з умовами якого позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в розмірі 22 095,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 06.05.2023 року. Згідно з п.п. 2.2.2. договору ОСОБА_1 зобов`язався сплачувати відсотки за користування кредитом відповідно до п.п. 7.1., 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3, 3.1, 3.2. даного договору. Повну сплату відсотків за користування кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту. Сплачувати банку винагороду відповідно до п.п. 6.2, 7.1. даного договору. Відповідно до п. 4.1. при порушенні ОСОБА_1 будь-якого із зобов`язань, передбачених п.п. 2.2.2., 2.2.3. даного договору банк має право нарахувати, а він зобов`язується сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується у гривневому еквіваленті за курсом НБУ на дату сплати (а.с. 7-11).

06.05.2008 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про іпотечний кредит № ОDW0G 40000007205, згідно з умовами якого позивач надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в розмірі 199 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,08% на рік, а також інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором, а також сплатити винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 10,00 % від суми виданого кредиту у момент надання кредиту. Відповідно до п. 1.2. детальний опис загальної вартості кредиту вказаний у п.п.1.1., 2.1.2, 2.1.3, 2.4, 4.1, 5.2, 5.3.3, 5.3.12, 6.3, 6.5., а також у додатку № 1 до цього договору, а саме: сум кредиту, відсотків за користування кредитом, винагород, неустойки, затрат на укладення договорів страхування та договорів забезпечення. П. 1.3. кредит надається строком погашення не пізніше 06.05.2023 р. на : поліпшення якості окремої квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до п. 2.3. кредит надається шляхом (видачі готівки через касу/ зарахування кредитором коштів на поточний рахунок позичальника НОМЕР_3, відкритий у кредитора. Відповідно до п. 2.4. позичальник зобов`язується щомісячно до 6 числа кожного місяця, починаючи з насьтупного після укладення цього договору, здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані кредитором відсотки ануїтетними платежами в сумі не менше 3850,69 грн. шляхом внесення готівки до каси кредитора або шляхом безготівкових перерахувань на рахунок № НОМЕР_1 , відкритий у кредитора. Відповідно до п. 3.1. виконання позичальником зобов`язань за цим договором 9в тому числі і додатковими угодами до нього) забезпечується: - іпотекою нерухомого майна житлового призначення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , визначеного в іпотечному договорі; - договором поруки № ОDW0G40000007205 від 06.05.2008 року, украденого з ОСОБА_5 (а.с.105-109).

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором сторони уклали іпотечний договір, згідно з умовами якого ОСОБА_1 надав в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру загальною площею 88,80 кв.м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 300 000,00 грн. Зазначений іпотечний договір зареєстровано в Державному реєстрі іпотек 06.05.2008 року за № 1520 (а.с. 11-13).

Відповідно до розрахунку заборгованості відповідач ОСОБА_1 за договором № ODW0G40000007205 від 06.05.2008 року, станом на 06.07.2012 року, має заборгованість у розмірі 388 476,22 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом - 197 463.68 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом 123 293.79 грн.; пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором - 67 718.75 грн. (а.с. 6-7).

Відповідно до висновку експерта № 268Е від 19.02.2018 року, по результатам проведеного дослідження матеріалів справи, експерт прийшов до висновку, що документальне оформлення операцій ПАТ КБ «ПриватБанк» з надання кредиту, з повноти та нарахування відсотків за користування кредитом позичальника ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит № ODW0G40000007205 від 06.05.2008p., укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» було здійснено без врахування вимог п.2. ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991p. № 1023-ХІІ у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про захист прав споживачів» від 01.12.2005p. № 3161-IV (із змінами та доповненнями), вимог ч.2 ст.10561 та ст. 1061 Цивільного кодексу України у зв`язку з прийняттям Закону України від 12 грудня 2008p. № 661 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» та вимог п.2.1, п.2.2, п.2.3, п.2,4, п.2.5, п.3.2, п.3.3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених Постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року за N 168 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 травня 2007p. За № 541/13808.

Відсутність розрахункових документів та касових документів щодо погашення кредиту за Договором по іпотечному кредиту унеможливлює підтвердження Розрахунку заборгованості за Договором № ODW0G40000007205 від 06.05.2008p. укладеного між ПриватБанком та клієнтом - ОСОБА_1 , станом на 06.07.2012p. у розмірі - 388476,32 грн.

Відсутність у матеріалах справи Положення про кредитування ПАТ КБ «ПриватБанк» унеможливлює підтвердження відповідності методу нарахування банком процентів (ануїтетних платежів) за Договором про іпотечний кредит № ODW0G40000007205 від 06.05.2008p., укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» вимогам Положення про кредитування ПАТ КБ «ПриватБанк» (2008рік).

Сума погашеної заборгованості ОСОБА_1 за Договором про іпотечний кредит № ODW0G40000007205 від 06.05.2008p. укладеним між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк», при умові достовірності наведених ПАТ КБ «ПриватБанк» даних щодо погашення Позичальником поточної та простроченої заборгованості та пені у Розрахунку заборгованості за Договором № ODW0G40000007205 від 06.05.2008p. складає 122410,25 грн.

По результатам дослідження встановлено, що річна реальна процента ставка за користування наданими Позичальнику коштами на момент укладення Договору про іпотечний кредит становить - 30,01%, сума абсолютного здороження кредиту на 06.05.2008p момент укладання Договору про іпотечне кредитування № ODW0G40000007205 становила 497995,36 грн, а сукупна вартість кредиту в грошовому виразі становила - 696995,35грн. (а.с. 44-58, 59-62, т. 2).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовується положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне подання вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо), належить виключно позивачеві. Задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред`явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена. Задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред`явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена (частина перша ст. 20 ЦК України, статті 3 і 4 ЦПК України).

Таким чином, відповідно до аналізу зазначених норм права та роз`яснень, наведених у постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», звернення стягнення на предмет іпотеки є можливим у разі невиконання боржником зобов`язання.

Умовами ст. 590 ЦК України, ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов`язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі часткового виконання боржником зобов`язання, забезпеченого заставою, право звернення на предмет застави зберігається в первісному обсязі.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорення саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення або про відмову в їх задоволенні.

Наявність чи відсутність наведених обставин та можливість встановлення відповідних фактів суд вирішує відповідно до положень ст. ст. 10, 11, 27, 57 - 60 ЦПК України, за якими сторони при вирішенні справи зобов`язані довести перед судом ті обставини, на які вони посилаються як на підстави їх вимог.

Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. ст. 12, 76, 77, 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін . Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду України. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. ст. 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

За позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третьої особи: Арцизької районної державної адміністрації Одеської області про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення слід зазначити наступне.

Однією з вимог ПАТ КБ «Приватбанк» за позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки є виселення відповідачів, та інших осіб, які зареєстровані і проживають у будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , зі зняттям їх з реєстраційного обліку. Однак, відповідно до положень ст. 109 ЖК Української РСР громадянам України, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення. При цьому, таке постійне жиле приміщення для осіб, яких виселяють, повинно бути зазначене в судовому рішенні.

Судом достовірно встановлено в даній справі, що іпотечне житло було набуте відповідачем не за кредитні кошти до укладення кредитної угоди. Подана банком позовна заява не містить інформації щодо альтернативного житла у позовних вимогах про виселення. Зважаючи на викладене, вказівку щодо альтернативного житла неможливо зазначити в судовому рішенні, тому така позовна вимога не підлягає задоволенню.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд України у постанові від 02.09.2015 у справі № 6-915цс15 та в постанові від 10.02.2016 у справі № 6-2830цс15: за змістом статей 39, 40 Закону України «Про іпотеку» та статті 109 ЖК Української РСР особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення), яке є предметом іпотеки, у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло у тому разі, коли іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Відповідно до положень статей 33, 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення у не менш ніж тридцятиденний строк. У такому документі зазначається стислий зміст порушених зобовязань та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Недотримання зазначених правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає зверненню з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов`язання.

Отже, у випадках, коли з матеріалів справи вбачається, що письмова вимога, передбачена ст. 35 Закону № 898-IV банком іпотекодавцю та/або боржнику не направлялася, то позов про звернення стягнення на предмет іпотеки є передчасним, в його задоволенні може бути відмовлено. Тобто недотримання іпотекодержателем процедури звернення стягнення на предмет іпотеки є однією з підстав для відмови в позові.

Така правова позиція суду касаційної інстанції відображена в тому числі й в Узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ, які виникають з кредитних правовідносин (2009-2010 роки), підготовлених суддею Верховного Суду України Д. Д. Луспеником та затверджених суддями Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України.

У матеріалах судової справи відсутні належні докази надсилання та вручення відповідачу (боржнику) письмової вимоги про усунення у 30-денний строк порушень письмового зобовязання. Недотримання позивачем вказаних вимог закону хоча й не позбавляє позивача права звертатися з позовом до боржника про виконання основного зобовязання, але є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки.

Тому встановленні у судовому засіданні обставини - не надсилання банком письмової вимоги боржнику на виконання вимог ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» унеможливлює задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.

За зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживача, визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним слід зазначити наступне.

За правилами ч. 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (чинної на час виникнення спірних правовідносин) перед укладенням договору про надання споживчого кредиту кредитодавець зобов`язаний повідомити споживача у письмовій формі про: 1) особу та місцезнаходження кредитодавця; 2) кредитні умови, зокрема: а) мету, для якої споживчий кредит може бути витрачений; б) форми його забезпечення; в) наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов`язаннями споживача; г) тип відсоткової ставки; ґ) суму, на яку кредит може бути виданий; д) орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов`язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо); е) строк, на який кредит може бути одержаний; є) варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; ж) можливість дострокового повернення кредиту та його умови; з) необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; и) податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; і) переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів"передбачає визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Відповідно до положень вказаної статті, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про установлення обов`язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору.

Судом було встановлено, що ОСОБА_1 не мав можливості ознайомитися з розміром реальної відсоткової ставки та сукупною вартістю кредиту, так як вказана інформація була прихована в кредитному договорі.

За змістом ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: 1) вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; 2) будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Суд вважає, що для здійснення свідомого вибору споживачем банківської установи для отримання кредиту на вигідних для нього умовах, необхідна повна і достовірна інформація щодо ціни кредитного договору, розміру реальної відсоткової ставки, яка є сплатою споживачем за користування банківськими грошима, та сукупної вартості кредиту, з чого споживач може побачити, скільки всього грошей він сплатить протягом дії договору понад узятого банківського кредиту.

Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. (п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06 листопада 2009 року)

Факт приховування важливої інформації перед підписанням договору та невідповідність встановленим між сторонами у договорі умовами до фактично встановлених з метою отримання прихованого прибутку, в даному випадку і є умислом в діях відповідача.

Згідно ч.1 ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Відповідно до ч.1 ст.236 ЦК України недійсний правочин є недійсним з моменту його вчинення.

Таким чином, згідно наявних матеріалів, оформлення Банком інформації про умови кредитування та сукупну вартість кредиту (у вигляді кредитного договору та анкети-заяви), під час укладення кредитного договору виконано без дотриманням Закону України "Про захист прав споживачів", а укладення договору відбувалося під впливом обману з боку банківської установи.

Твердження представника відповідача, про те, що при укладенні кредитного договору позичальнику були відомі всі умови договору і не існувало інших умов, які б примусили позивачів прийняти ці умови на вкрай невигідних для себе умовах, і з боку банку були чітко дотримані норми ст. ст.11,18 ЗУ «Про захист прав споживачів», а позивач мав право не сплачувати платежі, встановлені на незаконних засадах, є необґрунтованими та спростовуються встановленими по справі обставинами, а саме, що в договорі та анкеті-заяві відсутня інформація або попередження про невідповідність розміру щомісячного платежу базовим умовам договору.

Проте представником відповідача було заявлено вимогу про застосування строку позовної давності, у зв`язку з чим слід зазначити наступне.

Відповідно до статтьі 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ( стаття 257 ЦК України).

При цьому, відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України) .

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваний договір містить підпис позивача. Саме з моменту підписання зазначеного договора слід вважати, що останній був ознайомлений з його змістом, а звернувся до суду лише 04.12.2013 року, тобто після спливу позовної давності, у зв`язку з чим зустрічна позовна заява не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України. судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: у разі відмови в позові - на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 203,215,230,526, 536, 610, 614,626-629,1049,1054 Цивільного кодексу України, ст. 11,18,21,22 Закону України "Про захист прав споживачів", ст. 47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Постановою Правління Національного Банку України № 168 від 10 травня 2007 року, чинною на час виникнення спірних правовідносин, ст.ст. 2, 3, 4, 12, 18, 76, 81,141, 263- 265, 273ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третьої особи: Арцизької районної державної адміністрації Одеської області про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення відмовити.

В задоволенні зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 до ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» про захист прав споживача, визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсним відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через Арцизький районний суд Одеської області шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 04 березня 2019 року.

Позивач: АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. №1Д, код ЄДРПОУ: 14360570, рахунок № НОМЕР_2 (для погашення заборгованості та судових витрат), МФО № 305299).

Відповідач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Відповідач: ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Позивач за зустрічним позовом: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Представник позивач за зустрічним позовом: Афанасьєв Анатолій Олександрович (місце проживання: АДРЕСА_2 )

Суддя

Арцизького районного суду С.М. Варгаракі