Ухвала суду № 82064175, 29.05.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/3612/15-к

Провадження № 1-кп/645/20/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2019 року судова колегія Фрунзенського районного суду м. Харкова у складі:

головуючого - судді Горпинич О.В.,

суддів – Бондарєвої І.В., Шарка О.П.,

секретар судового засідання – Кривеженко М.М.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора – Лимара В.Л.,

потерпілого – ОСОБА_1 ,

захисників - Дугіної Д.О., Нагорного І.В., Тихоненкова Д.А.,

обвинувачених – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_2 , ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України,

в с т а н о в и л а:

Прокурор в судовому засіданні звернувся з клопотанням, яким просив продовжити строк тримання під вартою відносно обвинувачених, посилаючись на існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, продовжити злочинну діяльність.

Представник потерпілих - адвокат Головков О.М., потерпілий ОСОБА_1 підтримали прокурора про необхідність продовження строку тримання під вартою.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат Нагорний І.В. заперечував проти задоволення клопотання прокурора, повністю підтримав позицію обвинуваченого ОСОБА_3 зазначаючи, що ризики, на які посилається прокурор ставляться під сумнів, недоведені. Дворніков В.М. не має потреби впливати на свідків, потерпілих, переховуватися від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 - адвокат Дугіна Д.О. заперечуючи проти клопотання прокурора зазначала, що не надано доказів існування ризиків, на які посилається прокурор, та усі ризики мають вірогідний характер.

Захисник – адвокат Тихоненков Д.А. заперечував проти клопотання прокурора, посилаючись на те, що ризики, висловлені прокурором, нічим не підтверджені, не доведені. Крім того, суд повинен встановити, чи доводять надані стороною провадження докази обставин, які свідчать про обґрунтованість підозри. Захисник посилався також на судові рішення вітчизняних судів, щодо обрання альтеративного запобіжного заходу, не зважаючи на приписи ч. 5 ст. 176 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 проти клопотання прокурора заперечував, вважаючи його безпідставним, просив змінити запобіжній захід відносно нього та обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_4 на будь-який інший, не пов`язаний з триманням під вартою. В обґрунтування клопотання зазначав, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор, не доведені, матеріали справи не містять жодних доказів його винуватості в інкримінованих їм злочинах. Судом допитані всі потерпілі та свідки, досліджені докази, намірів переховуватись від суду у нього не має, оскільки він не винуватий.

Обвинувачений ОСОБА_2 проти клопотання прокурора заперечував, просив скасувати обрану відносно нього, а також обвинувачених ОСОБА_3 , ОСОБА_4 міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та відпустити їх під особисте зобов`язання. В обґрунтування клопотання зазначав, що прокурором жодним чином не підтверджені ризики, передбачені ст. 177 КПК України, на які він посилається. За весь час розгляду справи будь-яких нових доказів, які б підтверджували вину обвинувачених в інкримінованих злочинах не встановлено, а можливості їх отримання вичерпані. Жодного доказу на підтвердження обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих злочинів прокурором також не надано. На даний час досліджені матеріали справи, допитані всі потерпілі, свідки та експерти.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти клопотання прокурора щодо продовження строку тримання під вартою, просив скасувати обраний відносно нього та обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 запобіжних захід. В обґрунтування клопотання зазначав, що його не законно було затримано, незаконно проведено обшук за місце його мешкання. Під час досудового розслідування було порушено його право на захист, повідомлення про підозру було вручено без захисника. Європейський суд з прав людини в своєму рішенні по справі «Фокс, Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» підкреслив, що ніяка підозра, в тому числі в терористичному акті, не може бути підставою для взятті особи під варту, якщо воно належним чином не обґрунтовано. Крім того, в своєму рішенні по справі «Єлоєв проти України» суд вказував, що після закінчення певного проміжку часу навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням утримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою. В ході судового розгляду обвинуваченим систематично продовжується запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, при цьому прокурором жодного разу не було зроблено спроб доказати факт реального існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, на які він посилається. Судження органу, який приймає рішення повинно ґрунтуватися на конкретній доказовій базі, повинна бути встановлена сукупність обставин, які свідчать про неналежну поведінку в процесі розслідування, достовірні фактичні дані неналежної поведінки обвинуваченого, а не суб`єктивна думка про його неналежну поведінку, повинно ґрунтуватися на даних, які свідчать про реальні наміри такої особи вчинити дії, для попередження яких застосовується міра запобіжного заходу. Рішення про застосування міри запобіжного заходу не повинно ґрунтуватися виключно на інтуїції, суду повинні бути надані достатні дані, які підтверджують ймовірність несумлінності обвинуваченого. Прокурором не доведено існування жодного з наведених ним ризиків, які б могли бути достатніми підставами для продовження запобіжного заходу. Крім того, матеріали кримінального провадження взагалі не мають жодного доказу, на підтверджені їхньої вину у вчинені інкримінованих злочинів.

Судова колегія, вислухавши думку сторін кримінального провадження, приходить до наступного.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Відносно обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Строк тримання під вартою обвинувачених продовжувався у встановленому КПК України порядку, останній раз на підстави ухвали Фрунзенського районного суду м. Харкова від 03 квітня 2019 року на строк до 31 травня 2019 року

Суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Вирішення питання щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу, що передбачено ст. 331 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу враховується практика Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення «Лабіта проти Італії», згідно якого, тримання під вартою є виправдним у певному випадку, лише, якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.

Посилання обвинувачених та їх захисників на необхідність застосування при розгляді питання щодо запобіжного заходу практики Європейського суду з прав людини заслуговує на увагу, натомість, суд вважає, що продовження обвинуваченим ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 строку тримання під вартою узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини, оскільки суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Тримання особи під вартою є виправданим якщо конкретні обставини дають підстави стверджувати про наявність публічного інтересу, який би виправдав виняток із загальної норми про повагу до свободи людини. Такими обставинами є тяжкість та підвищена суспільна небезпечність інкримінованих обвинуваченим кримінальних правопорушень, можливість обвинувачених незаконно впливати на свідків та потерпілих, можливість ухилитися від явки до суду та вчинити інший злочин. При цьому небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про особу обвинувачених.

При цьому суд зазначає, тяжкість покарання, що загрожує, не є основною чи безпосередньою підставою для тримання під вартою, а оцінюється в сукупності з наявними ризиками, передбаченими ст. 177 КПК України.

Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинувачених, тобто застосування більш м`яких запобіжних заходів або взагалі скасування запобіжних заходів на даний час неможливо, ризики, які виправдовують тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , не зменшилися.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: спроби переховуватись від суду, впливати на потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, та оцінюючи сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України, а саме: тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в разі визнання їх винуватими у скоєні кримінальних правопорушень, у вчиненні яких вони обвинувачуються; суд, приймаючи до уваги практику Європейського суду з прав людини, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, приходить до висновку, що застосування більш м`яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених, тому продовжує строк обраного ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів без визначення розміру застави, в зв`язку з чим клопотання обвинувачених та їх захисників про скасування, зміну запобіжного заходу задоволенню не підлягають.

Обставин, які є перешкодою для застосування до обвинувачених ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України - не має.

Відповідно до норм ст. 176 КПК України, запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки, домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-1141, 258-2585, 260, 261 КК України.

Необхідно наголосити, що доводи сторони захисту на практику вітчизняних судів щодо зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на більшу м`яку, не пов`язану з тримання під вартою відносно осіб, що обвинувачуються у вчиненні злочинів передбачених статтями 109-1141, 258-2585, 260, 261 КК України, не беруться судом до уваги, оскільки відповідно до ст. 1 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Крім того, вирішення питання про продовження запобіжного заходу здійснюється судом з врахуванням обставин конкретної справи, що знаходиться в провадженні суду.

Суд наголошує, що доводи на які посилаються захисники та обвинувачені, у клопотаннях про зміну, скасування запобіжних заходів, стосуються оцінки доказів, які досліджені судом, та підлягають вирішенню під час ухвалення судового рішення, відповідно до ч. 1 ст. 89 КПК України, оскільки питання про те, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містять це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальнику відповідальність він передбачений, чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення та чи підлягає обвинувачений покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення під час судового розгляду кримінального провадження вирішується тільки при ухваленні вироку, відповідно до ст. 368 КПК України.

Крім того, розгляд судового провадження не завершений.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає доцільним продовжити тримання обвинувачених під вартою строком на шістдесят днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 197, 199, 331 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання - відмовити.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`яку, не пов`язану з триманням під вартою - відмовити.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - відмовити.

Продовжити обвинуваченим:

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,

строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 26 липня 2019 року.

Копію ухвали направити до Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» - для відома.

Ухвала оскарженню не підлягає, проте заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене ч. 1 ст. 392 КПК України.

Головуючий суддя: О.В. Горпинич

Судді: І.В. Бондарєва

О.П. Шарко