Рішення № 82063521, 29.05.2019, Чугуївський міський суд Харківської області

Справа № 636/1302/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2019 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді - Карімова І.В.,

за участю секретаря - Селеверстової Л.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в місті Чугуєві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» (далі по тесту – ПАТ КБ «Приватбанк») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 03.06.2017 року в розмірі 22512,46 грн. В обґрунтування позовних вимог посилалось на те, що відповідно до укладеного договору ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Зазначав, що відповідно до п. п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Договору про надання банківських послуг клієнт надав свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням та ініціативою банку, який вправі за своєю ініціативою в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Відповідач ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Одночасно пунктом 1.1.3.2.4 договору надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору.

Позивач посилається на те, що банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 договору про надання банківських послуг позичальник зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Згідно п. 2.1.1.5.6 вказаного договору на вимогу банку виконати зобовязання по поверненню кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку. Відповідно до п. 2.1.1.7.6 договору про надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. (в еквіваленті 500 грн. за кредитними картками, відкритими у валюті USD) + 5% від суми позову.

Відповідач ОСОБА_1 у порушення умов кредитного договору, а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України зобов`язання за вказаним договором не виконала, у зв`язку з чим станом на 18.02.2019 року має заборгованість в сумі 22512,46 грн., яка складається з наступного: 11908,52 грн. – заборгованість за тілом кредита; 3102,41 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 5853,32 грн. –нараховано пені за прострочене зобов`язання; 100 грн.- нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також штрафи: 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 1048,21 грн. - штраф (процентна складова).

Оскільки відповідач заборгованість за договором не погашає, ПАТ КБ «Приватбанк» просить стягнути з ОСОБА_1 вказану заборгованість за кредитом та судовий збір в сумі 1921 грн., сплачений за подання позовної заяви.

Позивач також просив розглянути справу за відсутністю свого представника та у разі неявки відповідача ухвалити у справі заочне рішення.

Відповідач ОСОБА_1 до судового засідання не з`явилася, просила розглянути справу за її відсутністю. Позовні вимоги визнала частково: посилаючись на погіршення її матеріального стану, оскільки вона є безробітною, а чоловік хворіє і грошові кошти були потрібні на його лікування, просила відмовити у задоволенні стягнення нарахованої пені.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 2. ст. 639 Цивільного кодексу України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 Цивільного кодексу). Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин (в тому числі договір) вважається укладеним в письмовій формі, якщо його зміст, зафіксовано в одному або кількох документах, якими обмінялися сторони.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг та підписала заяву № б/н від 03.06.2017 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, Відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua; https://client-bank.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування.

Відповідно до умов договору ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 1000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, відповідно до п. 2.1.1.12.6 Договору про надання банківських послуг.

Відповідно до п. 1.1.7.11 договору він діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі цього строку жодна із сторін не проінформує другу сторону про розірвання даного договору він автоматично лонгується на той же строк.

Відповідно до п. п. 1.1.3.2.4 договору про надання банківських послуг Левченко К. ОСОБА_2 . надала свою згоду на те, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням та ініціативою банку, і банк має право в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Матеріали справи свідчать про те, що банк свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.

Відповідно до п. 2.1.1.5.5 договору про надання банківських послуг позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором. Згідно п. 2.1.1.5.6 вказаного договору на вимогу банку виконати зобовязання по поверненню кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.

При непогашенні суми простроченого кредиту згідно п.2.1.1.12.6.1. договору на суму 100 грн. клієнт сплачує банку пеню відповідно до встановлених тарифів, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті https:// privatbank.ua/kredity/. Пеня нараховується в день нарахування відсотків за кредитом.

Відповідно до ст.ст. 549, 550, 551 ЦК України пенею є грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання і яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Проценти на неустойку не нараховуються та, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Тобто неустойка нараховується в разі порушення боржником зобов`язання (ст.610, п.3 ч.1 ст.611 ЦК) з першого дня прострочення та доти, доки зобов`язання не буде виконане.

Період, за який нараховується пеня за порушення зобов`язання, не обмежується. Її розмір збільшується залежно від тривалості порушення зобов`язання. Тобто пеня може нараховуватися на суму невиконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання (зокрема щодо повернення кредиту чи сплати процентів за кредитом) протягом усього періоду прострочення, якщо інше не вказано в законі чи договорі.

Отже, позивач має право на стягнення пені за прострочення виконання зобов`язання, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Вказані висновки викладені у постанові Великої палати ВС від 4.07.2018 у справі №14-154цс18.

Відповідно до п. 2.1.1.7.6 договору про надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. (в еквіваленті 500 грн. за кредитними картками, відкритими у валюті USD) + 5% від суми позову.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ч.І ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Крім того, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до частини другої статті 1054 та частини другої статті 1050 Цивільного кодексу України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

Згідно п. 2.1.1.3.3 договору про надання банківських послуг відповідач доручив банку здійснювати списання грошових коштів з карткового рахунку в межах суми, підлягаючих сплаті банку за даним договором, при настанні строків платежів, а також відповідно до п.2.1.1.12.9 договору списання грошових коштів з картрахунку у разі настання строків платежів за іншими договорами в межах, встановлених цими договорами (договірне списання), в межах платіжного ліміту картрахунку.

Позивач посилаэться на те, що у зв`язку з вищезазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 станом на 18.02.2019 року має заборгованість в сумі 22512,46 грн., яка складається з наступного: 11908,52 грн. – заборгованість за тілом кредита; 3102,41 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 5853,32 грн. –нараховано пені за прострочене зобов`язання; 100 грн.- нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також штрафи: 500 грн. - штраф (фіксована частина) та 1048,21 грн. - штраф (процентна складова).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 цього Кодексу).

Суд не погоджується з нарахованими позивачем штрафами, оскільки у відповідності до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15 та у відповідності до вимог ч.1 ст. 417 ЦПК України має враховуватись судами першої інстанції під час нового розгляду справи.

За таких обставин відсутні підстави для стягнення з боржника ОСОБА_1 на користь позивача штрафів в розмірі 500,00 грн. (фіксованої частини) та 1048,21 грн. (процентної складової), тому в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Відповідач ОСОБА_1 в своїй заяві просить відмовити у задоволенні позову в частині стягнення нарахованої пені, посилаючись на погіршення її матеріального стану, оскільки вона є безробітною, а також у зв`язку із хворобою чоловіка та необхідністю його лікування.

Суд вважає, що така позиція відповідача не ґрунтується на законі та матеріалах справи.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Отже, згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений лише при одночасній наявності обох умов, зазначених у вказаній нормі.

Крім того. цією нормою права не надано право суду взагалі звільнити особу від такої сплати неустойки.

Як свідчать матеріали справи розмір неустойки за договором складає: 5853,32 грн. –пеня за прострочене зобов`язання та 100 грн.- пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. Розмір збитків позивача відповідно до вимог ст. 22 ЦК України складає: 11908,52 грн. – заборгованість за тілом кредита та 3102,41 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту. Оскільки розмір неустойки не перевищує розміру збитків, то застосування до виниклих правовідносин вимог ч.3 ст.551 ЦК України є неможливим.

З огляду на наведене, з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за вказаним кредитним договором, яка складається з: 11908,52 грн. – заборгованість за тілом кредита; 3102,41 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 5853,32 грн. – пеня за прострочене зобов`язання та 100 грн.- пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а всього 20 964,25 грн.

Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень ( ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України судовий збір в сумі 1921,00 грн., сплачений позивачем, підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_1 частково в сумі 1788,89 грн.

Керуючись ст.ст. 10,12, 235, 258, 263 -265, 268, 354 ЦПК України, ст.ст. 509, 525, 526, 530, 611, 612,1048-1050, 1054 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк (юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд.1Д, адреса для листування: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, ЄДРПОУ 14360570, п/р НОМЕР_2 , МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 03 червня 2017 року в розмірі 20 964 (двадцять тисяч дев`ятсот шістдесят чотири ) гривні 25 копійок, яка складається з: 11908,52 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 3102,41 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 5853,32 грн. – пеня за прострочене зобов`язання та 100 грн.- пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також судові витрати в сумі 1788,89 гривень.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 17 травня 2019 року.

Суддя: