Ухвала суду № 82062396, 29.05.2019, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/4593/19

н/п 2-з/640/49/19

УХВАЛА

про забезпечення позову

"29" травня 2019 р. Київський районний суд м. Харкова в складі головуючого судді Чередник В.Є., за участю секретаря судового засідання Поліщук А.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И В:

28.02.2019 р. до Київського районного суду м.Харкова надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення частини доходу від здачі в оренду майна, яке є спільною сумісною власністю, в якій позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь: Ѕ частину доходу, отриманого від здачі в оренду нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Харківських Дивізій, буд. 9/2 за період з 2015-2018 р.; Ѕ частину доходу отриманого від здачі в оренду нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Харків, вул АДРЕСА_2 Соціалістична, буд. 74 за період з 2015-2018 р.; Ѕ частину доходу, отриманого від здачі в оренду нежитлового приміщення, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Мар`їнська, буд. 6, за період з 2015-2018 р.; Ѕ частину доходу, отриманого від здачі в оренду нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3 буд. 102/112 за період з 2015-2018 р.; Ѕ частину доходу, отриманого від здачі в оренду нежитлової будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 . 12. за період з 2015-2018 р.; Ѕ частину доходу, отриманого від здачі в оренду земельної ділянці, розташованої за адресою: АДРЕСА_4 за період з 2015-2018 р.

Ухвалою Київського районного суду м.Харкова від 04.03.2019 р. цивільну справу № 640/4593/19 за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення частини доходу від здачі в оренду майна, яке є спільною сумісною власністю передано за підсудністю до Московського районного суду м. Харкова.

Постановою колегії суддів судової палати у цивільних справах Харківського апеляційного суду від 20.05.2019 р. апеляційну скаргу ОСОБА_3 – представника ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 04 березня 2019 року скасовано, справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення частини доходу від здачі в оренду майна повернуто для продовження розгляду до Київського районного суду м. Харкова.

Ухвалою суду від 28.05.2019 р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

01.03.2019 р. до суду надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову, яка відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України, в якій позивач просить застосувати заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна, згідно переліку, які належать ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності.

При цьому, позивач посилається на те, що 08.09.2007 р. між позивачем та відповідачем укладено шлюб, який зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Харкову реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції за актовим записом № 2007 та який було розірвано рішенням Київського районного суду м. Харкова від 21.01.2015р. При розгляді справи про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 спір про майно не розглядався і після розірвання шлюбу сторони продовжували користуватись спірним майном.

Хоча сторони і не підтримують шлюбно-сімейних відносин та не ведуть спільного господарства, спірні приміщення є об`єктом спільної сумісної власності подружжя без виділення часток в натурі на даний час та без встановлення порядку користування цим майном.

Враховуючи викладенні обставини, зважаючи на презумпцію рівності часток подружжя у спільному майні, відсутність домовленостей між подружжям щодо розподілу спільно нажитого під час шлюбу майна та порядку користування таким майном, у позивача наявне право на отримання 1/2 частини доходу отриманого відповідачем від здачі в оренду об`єктів нерухомого майна, яке є об`єктом спільної сумісної власності.

Позивач намагався потрапити до нежитлових приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_5 , однак, дізнався що вказані приміщення відповідач передала в оренду суб`єкту господарської діяльності, у зв`язку з чим в доступі до своїх приміщень позивачу було відмовлено.

Крім того, позивачу стало відомо про той факт, що відповідач намагається продати спірне майно.

Таким чином, на теперішній час у позивача наявні об`єктивні підстави стверджувати, що відповідачем може бути здійснено відчуження об`єктів спільної сумісної власності, без попередньої згоди позивача, що в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у випадку задоволення позову, в зв`язку з чим, з метою належного його виконання є необхідність в застосуванні заходів забезпечення позову у вигляді накладенні арешту на вищезазначені об`єкти спільної сумісної власності.

Враховуючи, що вартість майна, яке є об"єктом спільної власності та передано в оренду, є значною, та відповідно дохід від здачі його в оренду також є значним, та суттєво перевищуватиме вартість такого майна, тому на думку позивача, є доцільним при застосуванні заходів забезпечення позову накласти арешт і на об`єкти нерухомості, які є об`єктом приватної власності відповідача, що відповідатиме співмірності розміру заявлених позовних вимог.

На підставі викладеного позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

Суд, дослідивши матеріали справи зазначає наступне.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо доцільності забезпечення позову у спосіб, про який просить позивач, суд також враховує правову позицію Верховного Суду України.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», роз`яснено про те, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч.5,6 ст.153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Судом встановлено та підтверджено наданими заявником документами, що спірні нежитлові приміщення та земельна ділянка зареєстровані за ОСОБА_2 Крім того, ОСОБА_2 на праві власності належать об"єкти нерухомості, саме: двохкімнатна квартира АДРЕСА_6 , яка АДРЕСА_7 за АДРЕСА_3 ; чотирьохкімнатна квартира АДРЕСА_8 загальною площею 175,8 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_9 ; нежитлові приміщення цокольного поверху № НОМЕР_1 -:-І НОМЕР_2 загальною площею 128.6 кв.м., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_9 ; нежитлові приміщення підвальної частини № II, Па. III, ІІІб, V, VI, IX, ІХа житлового будинку літ. «А-5», загальною площею 119,5 кв.м., які розташовані за адресою м. Харків, вул. Шекспіра. буд. 1.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову і не вирішуючи питання про обґрунтованість позовних вимог по суті, враховуючи, що вказаний позивачем вид забезпечення позову є співмірним із заявленими вимогами, не порушує права інших осіб, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заяви.

Згідно ч.1 ст.157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 149-153, 157, 258, 260, 261, 263, 353 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) про забезпечення позову - задовольнити.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони відчуження на об`єкти нерухомого майна, які належать ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_10 , РНОКПП НОМЕР_4 ) та ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на праві спільної сумісної власності, а саме:

- нежитлове приміщення 1-го поверху АДРЕСА_11 13-: АДРЕСА_12 , 13 АДРЕСА_13 , загальною площею 50,9 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «А-2», розташоване за адресою: АДРЕСА_14 / АДРЕСА_15 ;

- нежитлове приміщення 1-го поверху № 53-66, загальною площею 235,0 кв.м. в нежитловому будинку літ. «А-5», розташоване за адресою: АДРЕСА_16 ;

- нежитлове приміщення 1-го поверху № 1-:-5 АДРЕСА_17 8, загальною площею 184,3 кв.м. в нежитловій будівлі літ. «Б-1», розташоване за адресою: АДРЕСА_3 ;

- нежитлове приміщення 1-го поверху АДРЕСА_18 , загальною площею 114,8 кв.м. в житловому будинку літ. «А-8», розташоване за адресою: АДРЕСА_3 112;

- нежитлову будівлю літ. «А-1», загальною площею 368,5 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_4 ;

- земельну ділянку загальною площею 0,1525 га, кадастровий номер НОМЕР_5 , розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , цільове призначення: землі житлової та громадської забудови для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А-1» (магазин);

- двокімнатну квартиру АДРЕСА_19 площею 63,5 кв АДРЕСА_3 ;

- чотирьохкімнатну квартиру АДРЕСА_8 загальною площею 175,8 кв.м., в будинку АДРЕСА_9 ;

- нежитлові приміщення цокольного поверху № І-1-:- НОМЕР_6 , загальною площею 128,6 кв.м., розташовані за адресою: АДРЕСА_9 ;

- нежитлові приміщення підвальної частини № ІІ, ІІа, ІІІ, НОМЕР_7 , V, VI, IX, IXa житлового будинку лі. «А-5», загальною площею 119,5 кв.м., розташовані за адресою: м. Харків, вулиці АДРЕСА_11 .

Копію ухвали направити на виконання та позивачу – для відома.

Відповідно до ч.1 ст. 157 ЦПК ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський районний суд м. Харкова до Харківського апеляційного суду.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: https://court.gov.ua/fair/sud2018

Суддя Чередник В.Є.