Рішення № 82061573, 27.05.2019, Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа № 401/3319/18;

Провадження № 2/401/221/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 травня 2019 року м. Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючий суддя: Макарова Ю.І.,

за участю:

секретар судового засідання Горбатюк К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Світловодську в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

07 грудня 2018 року представник АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 37 291 грн. 83 коп. та судового збору у розмірі 1762 грн. 00 коп.

Позовні вимоги мотивує тим, що 02 листопада 2010 року між ПАТ КБ "ПриватБанк" та відповідачем укладено кредитний договір № б/н відповідно до якого відповідач отримала кредит у розмірі 9400 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі. В порушення умов кредитного договору відповідач заборгованість не сплатила, тому станом на 28.11.2018 має заборгованість - 37 291 грн. 83 коп. в зв`язку з чим АТ КБ "ПриватБанк" змушений звернутись до суду з позовними вимогами про стягнення заборгованості.

Ухвалою судді від 10 грудня 2018 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано термін для усунення недоліків позовної заяви.(а.с.39-40).

Ухвалою судді від 24 січня 2019 року у справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін по справі.(а.с.68-69).

08 квітня 2019 року до суду надійшов відзив представника відповідача в якому останній просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що термін дії картки сплив 01.08.2017 і після цього відповідач не здійснювала платежі за кредитним договором при цьому 07.12.2018 позивач звернувся до суду з даним позовом, вказує, що нарахування передбачених договором процентів за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Звертає увагу на відсутність підпису відповідача на копіях Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна», «Універсальна Голд» та Витягу із Умов і правил надання банківських послуг, а також на те, що вперше зняття відповідачем готівки з карткового рахунку відбулося 06.06.2014. (а.с.84-85).

25 квітня 2019 року від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив в якій представником зазначено, що зміст укладеного між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 зафіксовано в декількох документах: в заяві Позичальника, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах . Зазначає, що відповідач ознайомлена з умовами та правилами надання банківських послуг, про що вказано останньою в анкеті-заявці від 02.11.2010. Вказує на те, що відповідач користувалась кредитними грошовими коштами, правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов`язання не виконані та кредитором не прийняті. Звертає увагу суду на те, що датою 31.08.2017 (останній день строку дії карти) визначено кінцеву дату для здійснення Позичальником останнього щомісячного платежу по погашенню кредиту в розмірі та в строки, встановлені Тарифами при відсутності порушень по сплаті та простроченої заборгованості, а не кінцевий термін спливу виконання своїх грошових зобов`язань за Кредитним договором та припинення зобов`язань в цілому. Посилається на те, що картковий рахунок діє до повного виконання, а строк дії картки зазначено на самій картці, а тому кредитний договір є чинним. Просить суд позовні вимоги задовольнити. (а.с.92-96).

14 травня 2019 року від представника відповідача до суду надійшло заперечення на відповідь на відзив в якому зазначено, що анкета-заява від 02.11.2010 не містить доказів того, що відповідач ОСОБА_1 висловила бажання на отримання кредитних грошових коштів, вказує на відсутність підпису останньої на витягу із Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна» та витягу із Умов і Правил надання банківських послуг, що свідчить про те, що відповідач не ознайомлена із зазначеними банківськими документами. Вказує на відсутність кредитних договірних відносин між сторонами у справі. (а.с.115).

Представник позивача, повноваження якого належним чином підтверджені в судове засідання не з`явився, надав до суду письмове клопотання про розгляд справи без його участі, проти заочного порядку розгляду справи не заперечує, позовні вимоги підтримує в повному обсязі. (а.с. 2-4, 36).

Представник відповідача в судові засідання не з`явилась, надала суду заяву про розгляд справи без її участі. (а.с.90). Просить суд застосувати до позовних вимог в частині стягнення неустойки спеціальну позовну давність. (а.с.116).

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань перейменовано у Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».

Відповідно до ч.2 ст. 5 Закону України "Про Акціонерні товариства", зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням та не тягне за собою правонаступництва, а лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, пов`язаних зі зміною назви.

Відповідно до п. 1.4 пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією. В разі коли зміна типу та найменування сталося у процесі вирішення спору судом, про неї обов`язково зазначається в описовій частині рішення.

Дослідивши матеріали справи відповідно до ст. 229 ЦПК України, судом встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що між ПАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладено кредитний договір за заявою б/н від 02 листопада 2010 року, відповідно до якого на відповідача відкрито кредитний рахунок та видано кредитку картку № НОМЕР_1 , термін дії 09/14, кредитну карту № НОМЕР_5, термін дії 03/16, кредитну карту № НОМЕР_6, термін дії якої 08/17. 02.11.2010 - старт карткового рахунку НОМЕР_1, 06 червня 2014 року встановлено кредитний ліміт на кредитній картці в сумі 9400 грн. 00 коп., 19.07.2018 встановлено кредитний ліміт на рівні 0 грн.00 коп. - зниження кредитного ліміту. (а.с.1-4, 9, 43,44).

Відповідно до розрахунку заборгованості, (а.с. 5-8), наданого АТ КБ "ПриватБанк", заборгованість відповідача станом на 28 листопада 2018 року становить: 37 291 грн. 83 коп., яка складається з: 8422 грн. 56 коп. - тіло кредиту; 14436 грн. 85 коп. - нараховано відсотків за користування кредитом; 12180 грн. 43 коп. - нараховано пені; 2251 грн. 99 коп. - заборгованість по судовим штрафам.

По суті вказаний договір є договором приєднання в розумінні ч. 1 ст. 634 ЦК України, якою визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, що може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору вцілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави «Позика», якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

В силу ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, при цьому одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Імперативним приписом ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним зобов`язання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав та обов`язків сторін, на боржника покладено цивільно-правовий обов`язок з повернення отриманих кредитних коштів, якому відповідає право вимоги кредитора (ч.1 ст. 509 ЦК України) вимагати їх повернення.

Натомість, позичальник свої зобов`язання не виконувала належним чином, що підтверджується розрахунком заборгованості наданим позивачем, (а.с.8), внаслідок чого станом на 28.11.2018 утворилась заборгованість за кредитом, останнім терміном повернення якого є 31.08.2017.

Позивач звернувся до суду 07 грудня 2018 року, тобто вказані вимоги заявлені з дотриманням строку позовної давності, про застосування якого заявлено відповідачем.

Однак, з доводами позивача про наявність у відповідача заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом в розмірі 14436,85 грн., нарахування яких здійснено станом на 28.11.2018, суд не погоджується.

Так, відповідно до ч.1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, тобто нарахування платежів, визначених договором, зокрема процентів можливе лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, в даному випадку до 31.08.2017.

Згідно з ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

З аналізу даної норми, суд приходить висновку, що припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією висловленою у постанові ВС від 28.03.2018 р. в справі № 444/9519/12, провадження № 14-10 цс 18, котра відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховується судом при виборі та застосуванні норми права до даних спірних правовідносин.

З урахування наведеного, суд дійшов висновку, що оскільки визначений сторонами строк кредитування закінчився 31.08.2017 та Умовами і правилами надання банківських послуг не передбачено нарахування процентів за користування кредитом після закінчення строку виконання зобов`язання, тому нарахування передбачених договором процентів за кредитом припинилось після спливу визначеного договором строку кредитування, тобто після 31.08.2017.

Оскільки позивач вправі нараховувати проценти за користування кредитом до 31.08.2017, тому нарахування таких процентів з 01.09.2017 є неправомірним. Виходячи із долученого до позовної заяви розрахунку, вбачається, що незважаючи не припинення дії договору 31.08.2017, позивач продовжував нарахування процентів за користування кредитом з 01.09.2017 року.

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України визначено загальний строк позовної давності тривалістю у три роки.

З урахуванням того, що позивач звернувся до суду з позовом 07.12.2018, відповідно з відповідача підлягають стягненню проценти за користування кредитом на користь позивача нараховані в межах строку позовної давності за винятком періоду, нарахування яких здійснювалось після закінчення строку дії кредитного договору.

Таким чином, нараховані позивачем проценти за користування кредитом підлягають стягненню з відповідача на користь позивача за період 09.12.2015 по 31.08.2017, що складає 4525 грн. 03 коп.

Нормою ч.1 ст. 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦПК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, вказані положення розміщено в главі 51 ЦК України «Правові наслідки порушення зобов`язання. Відповідальність за порушення зобов`язання».

Позивач звертаючись до суду з позовом, просив суд стягнути з відповідача саме заборгованість за кредитним договором за період з 02.11.2010 по 28.11.2018, при цьому він не ставив перед судом питання про застосування наслідків порушення відповідачем грошового зобов`язання, визначених ч.2 ст. 625 ЦК України, а тому, керуючись ст. 13 ЦПК України, виходячи з принципу диспозитивності, згідно якого позивач сам обирає спосіб захисту порушеного права, а суд не може вийти за межі позовних вимог, суд не змінює предмет позову та не вирішує питання про стягнення сум передбачених ч.2 ст. 625 ЦПК України, що не перешкоджає позивачу звернутися до суду з вказаними вимогами в майбутньому.

Вирішуючи питання про стягнення неустойки, суд виходить з такого.

Виходячи зі змісту ст. ст. 546, 548, 549 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися відповідно до вимог закону або умов договору, зокрема, неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 549 ЦПК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) застосовується позовна давність в один рік.

З огляду на вищенаведене, вбачається, що до позовних вимог про стягнення неустойки (як штрафу, так і пені) підлягає застосуванню позовна давність в один рік, яка вираховується із часу закінчення строку дії договору - 31.08.2017. Позивач звернувся до суду за захистом своїх прав 07.12.2018, тобто поза межами строку спеціальної позовної давності.

Таким чином суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення неустойки не підлягають задоволенню.

Згідно ч. ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням того, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1762,00 грн., при цьому позовні вимоги підлягають частковому задоволенню відповідно розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 611 грн. 77 коп., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 10-13, 76-81, 89, 141, ч. 2 ст. 247, 258, 263-265, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" (код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_2 , МФО 305299) заборгованість за кредитним договором у сумі 12 947 (дванадцять тисяч дев`ятсот сорок сім) грн. 59 коп., яка складається із: 8422 грн. (вісім тисяч чотириста двадцять дві) грн. 56 коп. - тіло кредиту; 4 525 (чотири тисячі п`ятсот двадцять п`ять) грн. 03 коп. - відсотки за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_2 , МФО 305299) судовий збір в розмірі 611 (шістсот одинадцять) грн. 77 коп.

Відомості про сторін:

позивач - Акціонерне товариство Комерційний банку "ПРИВАТБАНК", юридична адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Світловодськ, паспорт серія НОМЕР_3 виданий Світловодським МРВ УМВС України в Кіровоградській області 20.05.1999 року, місце проживання: АДРЕСА_2 , ідент. номер НОМЕР_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене в порядку передбаченому ст. 355 ЦПК України до Кропивницького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня підписання судового рішення.

Суддя Світловодського міськрайонного суду

Кіровоградської області Ю.І. Макарова

27 травня 2019 р.