Рішення № 82060517, 15.05.2019, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/5351/16-ц

Провадження № 2/344/159/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Пастернак І.А.

секретаря Кріцак Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом комунального підприємства “Івано-Франківськводоекотехпром” до ОСОБА_1 яновича, третя особа яка не заявляє самотійних вимог на стороні відповідача: Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області про спонукання до укладення договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, стягнення 1 378,00 грн. витрат по оплаті судового збору,-

В С Т А Н О В И В:

Генеральний директор комунального підприємства “Івано-Франківськводоекотехпром” Саєвич М.Б. звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 яновича про спонукання до укладення договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, стягнення 1 378,00 грн. витрат по оплаті судового збору, мотивуючи тим, що позивач надає послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в квартиру відповідача. Однак, відповідач відмовляється підписувати договір про надання послуг з централізованого водопостачання і водовідведення. 12.01.2016 року позивачем було направлено відповідачу пропозицію укласти договір (оферту) про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, але прийняття пропозиції (акцепту) від останнього щодо укладення договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення до підприємства не надходило, у зв”язку з чим між сторонами ниник переддоговірний спір.

06.05.2016 року відповідач подав до суду заперечення на позовну заяву, відповідно до якого просив в задоволенні позовної заяви відмовити, зобов”язати позивача підготувати проект договору з дотриманням норм п.3 ч.2 ст. 21 ЗУ “Про житлово-комунальні послуги”, тобто згідно з Типовим договором Постанови КМУ №630 від 21.07.2005 року та укласти його з ФО ОСОБА_1 , мотивуючи тим, що пропозиції від позивача укласти договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення до нього не надходило. Жодного переддоговірного спору між сторонами не виникало. Позивач на протязі тривалого часу (з 2006 року) ухиляється укласти правочинний Договір згідно з Типовим договором, затвердженим Постановою КМУ №630 від 21.07.2005 року. Договір не може вважатися укладеним без підписання сторонами, навіть за рішенням суду. Доданий до позову проект договору суперечить чинному законодавству України, як по формі так і по змісту. Договір ще не підписаний, а дата затвердження уже вказана 04.01.2016 року, що є неприпустимим (а.с.16-18).

Ухвалою суду від 25.08.2016 року до участі у справі за позовом комунального підприємства “Івано-Франківськводоекотехпром” до ОСОБА_1 яновича про спонукання до укладення договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, стягнення 1 378,00 грн. витрат по оплаті судового збору як третю особу яка не заявляє самотійних вимог на стороні відповідача залучено Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області ( АДРЕСА_1 ) (а.с.53).

16.06.2017 року начальник Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області ОСОБА_2 подав до суду письмові пояснення, у яких вказав, що 2012 року позивач надіслав відповідачу проект Договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, який повністю копіює Договір, долучений до позовної заяви від 11.03.2016 року. На вказаний проект Договору відповідач направив позивачу свої зауваження з метою їх виправлення у відповідності до Типового Договору (№131/3 від 18.05.2012 року), однак виправленого проекту Договору КП “Водоекотехпром” так і не надав. 11.01.2016 року відповідачем було надіслано на адресу позивача звернення з проханням укласти з ним Договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення та направити даний проект договору для погодження поштою. 12.01.2016 року позивач направив відповідачу пропозицію укласти Договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, однак проекту договору відповідач не отримував. Позивач спонукає відповідача укласти договір, умови якого по своїй формі та змісту не відповідають зразку Типового Договору, затвердженого Постановою КМУ №630 від 21.07.2005 року. Таким чином, позивач намагається в судовому порядку узаконити Договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 04.01.2016 року, який по формі та змісту не відповідає зразку Типового Договору, затвердженого Постановою КМУ №630 від 21.07.2005 року з визнанням його двостороннім та без погодження його умов другою стороною (а.с.91, 92).

13.05.2019 року відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву про застосування трирічного строку позовної давності та на підставі ч.5 ст. 223 ЦПК України залишення позовної заяви без розгляду (а.с.142).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задоволити в повному обсязі, оскільки Договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 04.01.2016 року не порушує прав відповідача, відповідає нормам чинного законодавства, а отже, є всі підстави для визнання його укладеним.

Відповідач, представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечили, просили відмовити в задоволенні позову, з підстав наведених у запереченні на позов, поясненнях та заявах, долучених до матеріалів справи.

Представник Головного управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області Гурський Р.Й. в судовому засіданні підтримав подані до суду 16.06.2017 року письмові пояснення та заперчення відповідача.

Беручи до уваги пояснення учасників процесу, дослідивши письмові докази, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу неналежного виконання споживачем-відповідачем зобов"язання по оплаті наданих послуг водопостачання та водовідведення.

Судом встановлено, що позивач надає послуги з водопостачання та водовідведення в м. Івано-Франківську. Такі послуги надаються і відповідачу, що ним не заперечується в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 641 ЦК України, 12.01.2016 року позивач надсилав на адресу відповідача пропозицію укласти договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, яка 15.01.2016 року була повернута на адресу позивача, у зв”язку з тим, що отримувач не відкрив двері і не відповів на телефонний дзвінок (а.с.4-9).

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обовязки визначає Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. № 1875-IV.

Відповідно до вказаного закону, термін «житлово-комунальні послуги» визначається як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування у жилих та нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідач отримує житлово-комунальні послуги, тобто є споживачем житлово-комунальних послуг.

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками даних відносин є: власник, споживач, виконавець, виробник.

Відповідно до п. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов"язків зокрема є договори та інші правочини.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 та підпунктом 3 п. 2 ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов"язаний укласти Договір на виконавців житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового Договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач має право укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону, виконавець зобов"язаний підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Аналіз цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акта спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» процедура погодження договору відбувається протягом місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін.

Разом з тим ст. 4 Закону № 1875-ІV від 24.06.2004р. передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

ЦК України у ст.ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст.ст. 642 - 643 ЦК України.

Ч. 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Розкриваючи зміст засади свободи договору у ст.ст. 6, 627 ЦК України визначає, що свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Водночас ч. 1 ст. 19 Закону № 1875 -IV від 24.06.2004р. передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Статті 20, 21 цього Закону визначають обовязки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг.

Разом з позовною заявою до суду позивачем був наданий договір «Про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення», підготовлений КП «Івано-Франківськводоекотехпром» (а.с.4-7).

Дослідивши вищевказаний договір, суд приходить до висновку, що його умови та зміст відповідають вимогам чинного законодавства України, а тому відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закону № 1875 -IV від 24.06.2004р.

Згідно зі ст. 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Відповідачем не було надано суду підтверджуючих доказів того, що він відмовився від отримання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, подавши відповідну заяву до позивача.

Так як відповідач таких дій не вчинив, а продовжує отримувати вказані послуги, такі його відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦК України, продовжують цивільні права та обов"язки сторін.

Разом з тим, за положенням ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов"язків суд приходить до висновку про те, що в разі невизнання відповідачем (споживачем) права позивача (виконавця) послуг на укладення договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, який відповідає вимогам законодавства, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов"язкової дії.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 10.10.2012 року № 6-110цс12.

Відповідно до Договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 04.01.2016 року, позивач надавав послуги водопостачання та водовідведення відповідачу-споживачу, який проживає в квартирі АДРЕСА_2 Івано- АДРЕСА_1 .

У відповідності до п.1.1 Договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення абонент зобов"язаний своєчасно оплачувати надані послуги на умовах передбачених даним договором.

Згідно п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ від 21.07.2005 року №-630, та п.5.1 Договору від 20.05.2011 року розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за надані послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлений інший строк.

В силу дії п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" власники квартир багатоквартирних будинків зобовязані оплачувати житлово-комунальні послуги у строки встановлені договором або законом.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов"язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок договору або закону.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, позовні вимоги підлягають до повного задоволення, то з відповідача також слід стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати в розмірі 1 378,00 грн. згідно платіжного доручення №1448 від 10.03.2016 року (а.с.1).

На підставі викладеного, відповідно до Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМУ №-630 від 21.07.2005 року, ст.ст. 1, 19, 20, 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 3, 6, 11, 16, 203, 208, 526, 626, 627, 628, 641 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 81, 141 ЦПК України, керуючись ст. ст. 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов комунального підприємства “Івано-Франківськводоекотехпром” до ОСОБА_1 яновича, третя особа яка не заявляє самотійних вимог на стороні відповідача: Головне управління Держпродспоживслужби в Івано-Франківській області про спонукання до укладення договору про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, стягнення 1 378,00 грн. витрат по оплаті судового збору — задоволити.

Вважати укладеним договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення між комунальним підприємством «Івано-Франківськводоекотехпром» та ОСОБА_1 яновичем, ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер — невідомий, зареєстрованим за адресою: АДРЕСА_3 , з часу набрання чинності рішенням суду.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер — невідомий, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 в користь комунального підприємства «Івано-Франківськводоекотехпром», місцезнаходження якого: м. Івано-Франківськ, вул. Ботанічна, 2, р/р НОМЕР_1 в філії Івано-Франківське ОУ АТ “Ощадбанк”, код ЄДРПОУ 32360815, МФО 336503 – 1 378,00 грн. витрат по оплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Довідка: повний текст рішення виготовлено 28.05.2019 року

Суддя Пастернак І.А.