Рішення № 82058917, 28.05.2019, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/4229/18

пров. 2/0202/348/2019

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

28 травня 2019 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого судді-Бєльченко Л.А

при секретарі- Шишляннікові О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі у загальному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, третя особа - Центр надання адміністративних послуг Дніпровської міської ради, про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в :

Позивачі звернулись до суду з цим позовом, указуючи, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина на домоволодіння, розташоване у АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 495 кв.м. На момент смерті ОСОБА_4 вони проживали і були зареєстровані у спірному будинку, а тому вважаються такими, що прийняли спадщину. У березні 2018 року вони звернулися до Шостої державної нотаріальної контори із заявами про видачу їм свідоцтва про право на спадщину на указане домоволодіння по 1/2 частині кожному, але їм було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. Для видачі свідоцтва про право на спадщину вони надали нотаріусу договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для забудови по АДРЕСА_6 на ім`я ОСОБА_5 , який був батьком ОСОБА_3 і помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відмовляючи у видачі свідоцтва про право на спадщину, нотаріус указала, що право власності на час відкриття спадщини на спірне домоволодіння не зареєстроване. Проте даний будинок був збудований у 1956 році і тому до спірних правовідносин застосовується законодавство, що діяло на той час. У 1956 році питання набуття права власності регулювалось Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26.08.1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків», згідно з яким сам факт збудування житлового будинку з додержанням вимог актів законодавства був підставою виникнення права власності і виникнення права власності не пов`язувалось з державною реєстрацією. Тому, приймаючи до уваги, що ОСОБА_3 відповідно до статті 549 ЦК УРСР прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 , а вони, позивачі, прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 відповідно до положень частини 3 статті 1268 ЦК України, просили визнати за кожним з них право власності по Ѕ частині на домоволодіння АДРЕСА_1 .

В судовому засіданні представник позивачів, адвокат Ільїн І.Д. підтримав позовні вимоги і просив їх задовольнити.

Представник відповідача Дніпровської міської ради Сокол І.В. позовні вимоги не визнала. Заперечуючи проти позову указала, що померлий ОСОБА_5 за час життя у встановленому законом порядку право власності на домоволодіння не оформив. Згідно з Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь, яка була діючою до 1995 року, належним правовстановлюючим документом на домоволодіння було свідоцтво про право власності на будинок за встановленою формою, видане на підставі рішення виконкому про оформлення права власності на домоволодіння, та зареєстроване БТІ у встановленому на той час порядку. Оскільки ОСОБА_5 за час життя не набув у встановленому законом порядку право власності на спірне домоволодіння, до спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Крім того, в матеріалах справи наявний договір забудови від 15.10.1956 року про відвід ОСОБА_5 земельної ділянки по АДРЕСА_6 площею 465 кв .м. , але згідно з технічним паспортом від 15.03.2018 року загальна площа земельної ділянки, що знаходиться у фактичному користуванні за указаною адресою становить 495 кв.м. Житлова площа будинку 33,2 кв.м. перевищує зазначену у договорі забудови площу 23,85 кв.м.. Кількість житлових кімнат за договором забудови - дві, а фактично за технічним паспортом - три. Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

З`ясувавши всі обставини справи і перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що відповідно до договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку від 15.10.1956 року, ОСОБА_5 була надана земельна площею 465 кв.м. за адресою : АДРЕСА_6 ) для будівництва одноповерхового житлового будинку площею 23.85 кв.м. Пунктом 9 цього договору встановлено, що по закінченню будівництва зведені на земельній ділянці споруди вступають в експлуатацію і стають особистою власністю забудовника після визнання приймальною комісією місцевої Ради депутатів трудящих повної готовності зведених споруд, оформленого актом комісії ( а.с. 38,39).

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 помер. ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , донька ОСОБА_5 .

Згідно зі статтею 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла ( спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 цього Кодексу до складу спадщини входять всі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У листі № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 року Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснив, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкт нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини. Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема житловий будинок, іншу споруду.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України від 01.07.2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до частини 4 статті 3 цього Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

На момент виникнення права у ОСОБА_5 діяла Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31.01.1966 року, яка передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ, в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах.

Натомість позивачами всупереч вимогам статті 81 ЦПК України не надано належних доказів того, що ОСОБА_5 за час свого життя у встановленому на той час діючому законодавству набув право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 , в тому числі, що останній виконав вимоги пункту 9 Договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку від 15.10.1956 року.

Крім того, як встановлено з договору про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку від 15.10.1956 року, ОСОБА_5 для будівництва жилого будинку житловою площею 23,85 кв.м. була надана земельна площею 465 кв.м., а згідно технічного паспорту від 15.03.2018 року загальна площа земельної ділянки, що знаходиться у фактичному користуванні за указаною адресою становить 495 кв.м., житлова площа будинку 33,2 кв.м. (а.с. 19,21).

Також слід зазначити, що позивачем ОСОБА_2 не підтверджено родинні відносини із спадкодавцем ОСОБА_3 , яка, як указує позивач, є його матір`ю. Так, на а.с.33 міститься копія свідоцтва про народження ОСОБА_2 , де його матір`ю зазначена ОСОБА_6 . Проте померлою є ОСОБА_3 і доказів про зміну прізвища ОСОБА_6 на ОСОБА_3 не надано.

За таких підстав суд вважає, що позивачі не набувають право власності на спірне домоволодіння, до них переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

З урахуванням встановленого, суд відмовляє позивачам у задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст.4,5,10,13,81,141, 259,263-265 України , суд-

В И Р І Ш И В :

Відмовити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до територіальної громади в особі Дніпровської міської ради, третя особа - Центр надання адміністративних послуг Дніпровської міської ради, про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення через суд першої інстанції.

Суддя Бєльченко Л.А.