Рішення № 82058361, 29.05.2019, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/3247/16-ц

Провадження № 2/211/52/19

Р і ш е н н я

і м е н е м У к р а ї н и

29 травня 2019 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Ткаченко С. В.

при секретарі Польчик Л.В.

за відсутності: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представників відповідача Пілкіна Ю.В., Дружиніної В.А.

розглянувши в м. Кривому Розі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОТЕХБУД» про стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який 26.12.2017 року було уточнено, вказавши, що з 10 грудня 2014 року він працював майстром дільниці у Товаристві з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОТЕХБУД» (далі по тексту - ТОВ «ЕНЕРГОТЕХБУД») відповідно до трудового договору від 10 грудня 2014 року, 01 липня 2014 року він був звільнений з ТОВ «ЕНЕРГОТЕХБУД». В день звільнення з ним не було проведено остаточного розрахунку, у зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду та просити суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість по заробітній платі в сумі 42 500,00 грн. та моральну шкоду в сумі 10 000,00 грн.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12.08.2016 р. дану цивільну справу було передано на розгляд до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Позивач у судове засідання не з`явився, його представник адвокат Мотрук Р.В. звернувся до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник ТОВ «ЕНЕРГОТЕХБУД» Пілкін Ю.В. у судове засідання не з`явився.

Представник ТОВ «ЕНЕРГОТЕХБУД» Дружиніна В.А. звернулась до суду з заявою про розгляд справи за відсутності представників підприємства, проти задоволення позовних вимог заперечувала в повному обсязі відповідно до наданого раніше відзиву на уточнену позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

15.12.2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017 року, яким ЦПК України викладено у новій реакції.

У відповідності до п. 9 ч. 1 Розділу ХІII Перехідних Положень ЦПК України у новій редакції - справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу. Таким чином, подальший розгляд цієї справи відбувається за правилами, що передбачені новою редакцією ЦПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.07.2015 року позов ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до ТОВ «ЕНЕРГОТЕХБУД» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строку її виплати, відшкодування моральної шкоди було задоволено частково. Щодо позовних вимог ОСОБА_1 вирішено: з відповідача користь ОСОБА_1 було стягнуто заборгованість із заробітної плати в сумі 15 000,00 грн. з утриманням податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів з соціального страхування, відмовлено у задоволенні позовних вимог до ТОВ «ЕНЕРГОТЕХБУД» про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строку її виплати в розмірі 40 000,00 грн., відшкодовано моральну шкоду в сумі 100,00 грн. (а.с. 12-16 – копія рішення).

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.11.2015 року рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.07.2015 року було скасовано та ухвалено нове рішення – в задоволенні позову відмовити (а.с. 17-19 – копія ухвали).

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27.04.2016 року рішення апеляційного суду Дніпропетровської області від 17.11.2015 року та рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02.07.2015 року були скасовані, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 20-22). У своїй ухвали суд касаційної інстанції зазначив, що «… суди не надали оцінку умовам трудового договору від 01 січня 2014 року, укладеного між ТОВ «Енерготехбуд» та ОСОБА_3 , та умовам трудового договору від 10 грудня 2013 року, укладеного між ТОВ «Енерготехбуд» та ОСОБА_1 Не з`ясували, яку конкретно суму позивачі отримали за час роботи. Не встановили розмір заборгованості за період роботи позивачів.

Згідно із ст. 27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2, п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100, середньомісячна заробітна плата обчислюється, виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Суди вказані положення цього Порядку не врахували, не з`ясували розмір середньомісячної заробітної плати позивачів.»

Відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною першою статті 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

В якості доказу нарахованої, але не сплаченої станом на дату звільнення суми заборгованості по заробітній платі, позивачем не надано жодного доказу, надано лише копію трудового договору з майстром дільниці від 10.12.2013 року, який ніяким чином не може бути доказом наявності заборгованості по заробітній платі.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експерті; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч. ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно ч. ч. 1-3 ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а відповідач - разом з поданням відзиву.

Сторонами по справі у відповідності до ч. 4 ст. 83 ЦПК України не було повідомлено про неможливість подання доказів у встановлений законом строк. Крім того, будь-які інші докази, ніж ті, що були надані позивачем разом із позовом та відповідачем (копія статуту товариства, копія витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців, копія наказу про призначення на посаду директора Пілкіна Ю.В.), до суду сторонами по справі подані не були. Заяви про те, що доданий до справи або поданий до суду учасником справи для ознайомлення документ викликає сумнів з приводу його достовірності або є підробленим, до суду не надходили.

Будь-які клопотання про витребування доказів по справі в зв`язку з неможливістю їх самостійного надання та заяви про забезпечення доказів сторонами по справі до суду не подавалися.

Суд вважає, що кожна із сторін по даній справі була належним чином поінформована про право надати суду будь-які докази для встановлення наявності або відсутності обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а також прокоментувати їх. Крім того, сторони по справі не були позбавлені можливості повідомити суду й інші обставини, що мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦК України, особа здійснює свої права вільно, на власний розсуд.

Згідно із ч. 2 ст. 13 ЦПК України, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У даному випадку, суд позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Відповідно до ч. 2 і ч. 3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 2, п. 4, п. 6, п. 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

З врахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства та беручи до уваги саме обов`язок сторін довести ті обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, суд розглядає справу по наявних у ній доказах.

Оскільки відповідно до ч. 5 ст. 177 ЦПК України встановлено обов`язок позивача додати до позовної заяви всі наявні у нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Звертаючись до суду з відповідним позовом кожна особа має вчиняти таку дію виважено та розсудливо, оцінюючи власні правові перспективи, виходячи з реалізації таких принципів цивільного судочинства як принципи диспозитивності та змагальності цивільного процесу, надавши суду усі необхідні та достатні докази на обґрунтування власної правової позиції та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Неподання позивачем належних і допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог є підставою для висновку суду про недоведеність та необґрунтованість позовних вимог, оскільки вони ґрунтуються лише на припущеннях.

Враховуючи те, що вимога щодо стягнення з відповідача невиплаченої заробітної плати позивачем не доведена та не підлягає задоволенню, вимога щодо стягнення моральної шкоди також не підлягає задоволенню, так як вони перебувають у причинно-наслідковому зв`язку між собою. Тому суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Оскільки позивач на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, а його позовні вимоги не підлягають задоволенню, суд вважає за можливе судові витрати віднести за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 12, 76, 81, 82, 141, 263-265, 354-355 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОТЕХБУД» про стягнення заборгованості по заробітній платі, відшкодування моральної шкоди.

Судові витрати віднести за рахунок держави.

Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі протягом 30 днів апеляційної скарги з дня проголошення судового рішення, з урахуванням п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України.

Суддя: С. В. Ткаченко