Рішення № 82057973, 22.05.2019, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/18087/18

Провадження №2/523/605/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2019 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Аліна С.С.

при секретарі - Вовкович І.О.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Державний ощадний банк України» про визнання дій незаконними, про зобов`язання вчинити певні дії,-

Встановив:

До суду надійшов позов ОСОБА_1 до ПАТ «Державний ощадний банк України» про визнання дій незаконними в якому просив:

- визнати дії ПАТ "Державний ощадний банк України" незаконними та такими, що порушують права та законні інтереси ОСОБА_1 ;

- зобов`язати ПАТ "Державний ощадний банк України" видати вміст індивідуального сейфу № 93 наданого ПАТ "Державний ощадний банк України" в користування ОСОБА_1 відповідно до Типового договору № 154 від 24.09.2010р.

Обґрунтовує свої вимоги тим, що 24 вересня 2010 року між позивачем - ОСОБА_1 з однієї сторони та Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" з другої сторони в місті Севастополь було укладено Типовий договір №154 на користування індивідуальним сейфом. Відповідно до п. 1.1 Договору Установа банку надала, а Наймач приймав в тимчасове користування за плату індивідуальний сейф(чарунку) №93, ключ № 93 на строк з 24 вересня 2010 по 30 березня 2011 року, що призначений для зберігання Наймачем документів, готівки та інших цінностей. Згідно з п.п. 2.1.5, 2.1.6 Договору Установа банку зобов`язувалась забезпечити схоронність вмістимого в сейфі та забезпечити неможливість доступу до індивідуального сейфу сторонніх осіб.

Протягом тривалого часу Позивач здійснював користування індивідуальним сейфом та сумлінно виконував передбачені договором обов`язки. Однак, внаслідок настання певних непередбачуваних обставин у 2014 році на території Автономної Республіки Крим між сторонами виникли спірні правовідносини

Внаслідок збройної агресії Російської Федерації та тимчасової окупації частини території України, а саме - Автономної Республіки Крим, було порушено нормальний режим роботи банківських установ на тимчасово окупованій території, що послужило причиною невиконання Відповідачем своїх зобов`язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Внаслідок настання обставин, що загрожували схоронності вмістимого сейфа, а саме - тимчасової окупації Російською Федерацією частини України - Автономної Республіки Крим, Відповідачем було здійснено відкриття індивідуального сейфа Позивача та складено наступні документи: акт про відкриття індивідуального сейфа та протокол опису вмістимого вищевказаного сейфа, який був наданий Позивачу в користування на підставі Договору № 154 від 24.09.2010р.

Відповідач не повідомив Позивача про факт відкриття індивідуального сейфу, хоча відповідно до п. 2.1.9. Договору Установа банку зобов`язувалась повідомляти Наймача про зміну режиму роботи Установи банку.

Після встановлення режиму тимчасової окупації Автономної Республіки Крим позивач неодноразово звертався до Відповідача із вимогою повернути втрачені цінності. Відповідач у своїй відповіді зазначає, що керуючись постановою Національного Банку України №260 від 06.05.2014 року «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та?генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя», припинив свою діяльність на території Автономної Республіки Крим та закрив свою філію - Кримське Республіканське управління.

Також позивач звертався до Національного Банку України із проханням сприяти вирішенню цієї ситуації. Національний Банк України у повідомленні від 02.08.2017 року № 20-0009/53656 вказує, що тимчасова окупація унеможливлює подальше функціонування банківських установ на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим.

Однак, відповідно до договору, укладеного між Позивачем і Відповідачем забезпечення схоронності сейфу було основним обов`язком Відповідача. Позивач неодноразово звертався до Відповідача з метою досудового врегулювання спору. Однак у своїх листах Відповідач неодноразово вказував на факт тимчасової окупації частини території України, що унеможливлює здійснення ним своєї діяльності та цій території та фактично визнає факт неналежного виконання обов`язків зі своєї сторони. Відповідно до Договору учасником договору на користування індивідуальним сейфом з Позивачем було саме Публічне акціонерне товариство "Державний ощадний банк України", а не його філія - Кримське Республіканське управління, і саме воно брало на себе зобов`язання по виконанню договорів. Крім того, договір на користування індивідуальним сейфом не містить положення про те, що після закриття філії Позивач втрачає право на повернення своїх цінностей.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, просив задовольнити з наведених підстав у позові.

Представник відповідача заперечував проти задоволення вищевказаного позову.

Від представника відповідача надійшов відзив в якому зазначив, що позовні вимоги ОСОБА_1 вважає безпідставними, недоведеними та такими, що викладені без посилання на належні, допустимі та достатні докази, а тому не підлягають задоволенню. Крім того, просив застосувати наслідки спливу строку позовної давності (а.с.31-34).

Відзив обґрунтував тим, що відповідно до норм діючого законодавства, положень Типового договору на користування індивідуальним сейфом та внутрішніх нормативних документів AT «Ощадбанк» з питань порядку надання клієнтам банку в оренду індивідуальних сейфів для зберігання цінностей. Банк не відповідає за вміст індивідуального сейфу.

Основна відмінність між договором зберігання цінностей у банку та договорами про надання індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком, полягає у способі розміщення цінностей - у загальному сховищі, розміщення цінностей в якому здійснює представник банку або в індивідуальному сейфі. Укладення договору зберігання цінностей у банку засвідчується видачею банком поклажодавцеві іменного документа, пред`явлення якого є підставою для повернення цінностей поклажодавцеві.

Що стосується договору про надання особі банківського сейфа без відповідальності банку за вміст сейфа, то згідно зі ст. 971 ЦК України, до таких відносин застосовуються положення цього Кодексу про майновий найм (оренду).

Відповідно до п. 1.1 наданого Позивачем примірника Типового договору на користування індивідуальним сейфом № 154 від 24.09.2010 року (надалі - Договір), Банк надав, а Наймач прийняв в тимчасове користування, за плату, індивідуальний сейф (чарунку) № 93, ключ № 93, на строк з 24.09,2010 року по 30.03.2011 року, що призначений для зберігання Наймачем документів, готівки та інших цінностей.

Згідно п. 2.2.1 Договору Наймач зобов`язаний ознайомитися з Правилами користування індивідуальним сейфом та неухильно їх дотримуватись.

Відповідно до п. 3.3 Правил користування індивідуальним сейфом (додатком № 42 до діючого на момент укладання Договору Порядку організації касової роботи в установах ВАТ «Ощадбанк», затвердженого постановою правління ВАТ «Ощадбанк» від 29.01.2004 року №11-1 (із змінами і доповненнями), Банк гарантує Наймачу конфіденційність вкладення в індивідуальний сейф та недоторканість його вмісту третіми особами. Банк не несе відповідальності за вміст індивідуального сейфа Наймача.

При цьому, відповідно до п. 8.2.23 Порядку організації касової роботи в установах ВАТ «Ощадбанк», у зв`язку з анонімністю зберігання вмістимого за договором про надання індивідуального банківського сейфу, уповноважений працівник установи банку не може бути безпосередньо присутнім при вкладанні або вилученні вмістимого. а має перебувати у передеховищі сховища для індивідуальних сейфів.

Для проведення операцій з цінностями Наймачу надається окрема кімната (кабіна). Після відкриття замків індивідуального сейфу біля нього повинен залишитись лише один Наймач (п. 8.2.24 Порядку організації касової роботи в установах ВАТ «Ощадбанк»).

Таким чином, наданий Позивачем примірник Договору укладено на умовах договору про надання індивідуального банківського сейфа, що не охороняється банком, а тому згідно зі ст. 971 ЦК України, до таких відносин застосовуються положення Цивільного Кодексу про майновий найм (оренду). За умовами даного правочину Позивач (Наймач) не є поклажодавцем. Банк не приймає від Позивача документи, готівку та/або інші цінності на відповідальне зберігання за описом, а лише надає останньому в тимчасове платне користування (оренду) конкретно визначений сейф в приміщенні сховища Банку на умовах конфіденційність вкладення в індивідуальний сейф, без відповідальності банку за вміст сейфа.

По-друге, позивачем не надано доказів щодо чинності Типового договору на користування індивідуальним сейфом № 154 від 24.09.2010 року, укладеного на строк до 30.03.2011 року.

Позивач стверджує, що з моменту укладення Типового договору на користування індивідуальним сейфом № 154 від 24.09.2010 року протягом тривалого часу здійснював користування індивідуальним сейфом та сумлінно виконував передбачені договором обов`язки. Разом з цим, внаслідок настання певних непередбачуваних обставин у 2014 році на території Автономної Республіки Крим був позбавлений можливості скористатися своїми правами, визначеними цим Договором.

Таким чином, позивач вважає, що положення Типового договору на користування індивідуальним сейфом № 154 від 24.09.2010 року є чинними від дати укладення Договору до моменту звернення до суду з позовом. При цьому, належних доказів, визначених Договором, щодо набрання ним чинності як на дату його укладення, так і на сьогодні. Позивачем не надано.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно п. 1.1 наданого Позивачем Договору Банк надав, а Наймач прийняв в тимчасове користування, за плату, індивідуальний сейф (чарунку) № 93, ключ № 93. на строк з 24,09,2010 року по 30.03.2011 року.

Відповідно до положень Договору Наймач має право користуватися сейфом протягом зазначеного в п. 1.1 даного Договору строку відповідно до його призначення та зберігати в ньому готівку, цінності та інше майно, крім речей зазначених у п 2.2.4. даного Договору (п. 3.2.1 Договору).

При цьому, договором визначено умови, які мають бути виконанні для набрання ним чинності, зокрема Наймач зобов`язаний в день підписання Договору внести плату за весь строк користування сейфом готівкою в касу Банку або в безготівковій формі згідно з Тарифами Установи банку на ці послуги; сплатити заставну плату, що може бути використана в порядку, визначеному Договором (п.п. 2.2.2 - 2.2.3 Договору).?

Разом з цим, п. 4.4 Договору визначено, що при продовженні строку користування сейфом Наймач проводить оплату згідно з тарифами, що діють на період продовження в такому ж порядку та на умовах, що передбачені умовами цього Договору, а саме шляхом виплати Банку авансу за визначений строк користування сейфом (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п.п. 8.2.5 - 8.2.6 Порядку організації касової роботи в установах ВАТ «Ощадбанк» на період користування сейфом Наймачу видається квитанція про внесення оплати за надані послуги з номером сейфа (чарунки) та ключ від сейфа (чарунки).

При отриманні ключа Наймач вносить заставну плату його вартості у розмірі, що дорівнює вартості ключів, замка та його заміни.

При цьому, п. 2.2.9 вказаного Договору визначено зобов`язання Наймача, після закінчення дії строку Договору забрати своє майно, повернути ключі від сейфа та здати його в належному стані не пізніше останнього дня строку користування сейфом або укласти нову угоду на новий строк.

Отже, належними доказами набрання чинності Типовим договором на користування індивідуальним сейфом № 154 від 24.09.2010 року є квитанція про внесення оплати за надані послуги з номером сейфа (чарунки) за період з 24.09.2010 року по 30.03.2011 року, квитанція про сплату заставної вартості ключа та. у разі продовження строку користування сейфом, - відповідні угоди, укладені сторонами на новий строк користування індивідуальним сейфом, а також квитанції про внесення оплати за надані послуги з номером сейфа (чарунки) за відповідні періоди, квитанції про сплату заставної вартості ключа.

По-третє, починаючи з 06.05.2014 року АТ «Ощадбанк» вимушено припинив будь- які банківські операції у Криму та закрив філію - Кримське Республіканське управління, у зв`язку з неможливістю здійснення банківської діяльності в рамках чинного законодавства України. Низкою нормативно-правових актів, насамперед Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визнано факт тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлено особливий правовий режим на цій території. Датою початку тимчасової окупації визначено 20.02.2014 року.

Постановою Правління Національного банку України від 06.05.2014 року № 260 «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» банки, в тому числі Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», зобов`язано припинити діяльність відокремлених підрозділів банків. розташованих на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цієї постанови забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів.

Республіканське управління Банк, починаючи з 06.05.2014 року, позбавлений можливості отримати доступ до документів клієнтських справ філії, в тому числі клієнтської справи ОСОБА_1 .

При цьому, автоматизація процесу надання в оренду індивідуальних сейфів в автоматизованій банківській системі (далі-АБС) Банку, яка передбачає наявність договору клієнта в електронному вигляді, була впроваджена в Банку в промислову експлуатацію лише у 2015 році (тобто, після окупації території Автономної Республіки Крим). Таким чином, інформація про умови укладеного з ОСОБА_1 договору на користування індивідуальним сейфом в АБС Банку також відсутня.

На підставі вищевикладеного, враховуючи, що наданий Позивачем Договір укладено на умовах конфіденційності вкладення в індивідуальний сейф, без відповідальності банку за вміст сейфа (ст. 971 ЦК України). Позивачем не надано доказів щодо чинності Договору, укладеного на строк но 30.03.2011 року, га. відповідно, доказів наявності правовідносин і невиконаних за договором зобов`язань, а також, з огляду на введення особливого правового режиму на території Автономної Республіки Крим, що мало своїм наслідком вимушене припинення, починаючі' з 06.05.2014 року , банківських операцій у Криму та закриття філії - Кримське Республіканське управління Банку.

Щодо застосування наслідків пропуску строку позовної давності для звернення до суду з позовом.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності у відповідності до ч. 1 ст. 261 ЦК України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивачу стало відомо про факти, на які він посилається в якості підстав позову, починаючи з 2014 року, а строк позовної давності для звернення до суду з позовом сплинув у 2017 році.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною в спорі, є підставою для відмови у позові.

10.04.2019р. від позивача надійшла відповідь на відзив якому зазначив наступне: Банк несе відповідальність за збереження цінностей поміщених в комірку Банка згідно типового договору № 154 від 24 вересня 2010 року; дія договору № 154 від 24.09.2010 р. кінчається 30.03.2011 р., але він проінгнорувався Банком до 30.03.2015 р. Згідно п. 8.1 Договору «Даний Договір набирає чинність з моменту підписання і діє до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань», згідно п.2.2.9. Договору «Після закінчення дії строку Договору забрати своє майно, повернути ключі від комірки...» Ключ і досі в позивача; в Постанові Правління Національного банку України від 06.05.2014 року № 260 не сказано, що вміст банківських комірок не повертається клієнтам. Доказ того, що відповідач не міг виконати своїх зобов`язань не надано. В Договорі окупація, військові дії не прописані як форс-мажорні обставини; з приводу пропущеного строку, позивач не вимагає грошей, а просить Банк виконати свої обов`язки за договором.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши пояснення та доводи сторін, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що24 вересня 2010 року між ОСОБА_1 з однієї сторони та Публічним акціонерним товариством "Державний ощадний банк України" з другої сторони в місті Севастополь було укладено Типовий договір №154 на користування індивідуальним сейфом. Відповідно до п. 1.1 Договору Установа банку надала, а Наймач приймав в тимчасове користування за плату індивідуальний сейф(чарунку) №93, ключ № 93 на строк з 24 вересня 2010 по 30 березня 2011 року, що призначений для зберігання Наймачем документів, готівки та інших цінностей (а.с.18-19).

Внаслідок збройної агресії Російської Федерації та тимчасової окупації частини території України, а саме - Автономної Республіки Крим, було порушено нормальний режим роботи банківських установ на тимчасово окупованій території, що послужило причиною невиконання Відповідачем своїх зобов`язань.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» датою початку тимчасової окупації є 20 лютого 2014 року.

Після встановлення режиму тимчасової окупації Автономної Республіки Крим Позивач звертався до Відповідача із вимогою повернути втрачені цінності. Відповідач у своїй відповіді зазначає, що керуючись постановою Національного Банку України №260 від 06.05.2014 року «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та?генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя», припинив свою діяльність на території Автономної Республіки Крим та закрив свою філію - Кримське Республіканське управління (а.с.15-16).

Позивач звертався до Національного Банку України із проханням сприяти вирішенню ситуації. Національний Банк України у повідомленні від 02.08.2017 року № 20-0009/53656 вказує, що тимчасова окупація унеможливлює подальше функціонування банківських установ на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим (а.с.11-13).

Ухвалою суду від 27.03.2019р. витребувано з АТ "Державний ощадний банк України" акт про відкриття індивідуального сейфа № 93, наданого у тимчасове користування ОСОБА_1 на підставі Типового договору № 154 від 24.09.2010р. та протокол опису вмістимого, складений під час відкриття індивідуального сейфа № 93, наданого у тимчасове користування ОСОБА_1 на підставі Типового договору № 154 від 24.09.2010р.

10.04.2019р. від АТ "Державний ощадний банк України" надійшов лист № 11/3-23/880-30628 від 09.04.2019р. в якому зазначено, що філія - Кримське Республіканське управління вимушено припинив будь-які банківські операції у Криму, у зв`язку з неможливістю здійснення банківської діяльності в рамках чинного законодавства України

Згідно п. 4 ч. 6 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зберігання цінностей або надання в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфу є одним з видів діяльності, які можуть здійснюватися банком, окрім надання фінансових послуг.

В розділі 3 «Спеціальні види зберігання» гл. 66 «Зберігання» ЦК України закріплено З конструкції договорів з надання банком послуг зберігання: 1. Договір зберігання цінностей у банку (ст. 969 ЦК України); 2. Договір про надання індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком (ст. 970 ЦК України); 3. Договір про надання індивідуального банківського сейфа, що не охороняється банком (ст. 971 ЦК України).

Основна відмінність між договором зберігання цінностей у банку та договорами про надання індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком, полягає у способі розміщення цінностей - у загальному сховищі, розміщення цінностей в якому здійснює представник банку або в індивідуальному сейфі. Укладення договору зберігання цінностей у банку засвідчується видачею банком поклажодавцеві іменного документа, пред`явлення якого є підставою для повернення цінностей поклажодавцеві.

В свою чергу, на відміну від договору зберігання цінностей у банку (ст. 969 ЦК України), договори зберігання, зазначені у ст. 970 та ст. 971 ЦК України, об`єднує те, що умовою зберігання є розміщення цінностей в індивідуальному банківському сейфі.

За договором про надання індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком (ст. 970 ЦК України), банк передає поклажодавцеві індивідуальний банківський сейф (його частину або спеціальне приміщення) для зберігання у ньому цінностей та роботи з ними. Особливістю такого зберігання є те, що банк безпосередньо приймає від поклажодавця цінності під опис, контролює їх розміщення у сейфі та одержання їх із сейфа.

Що стосується договору про надання особі банківського сейфа без відповідальності банку за вміст сейфа, то згідно зі ст. 971 ЦК України, до таких відносин застосовуються положення цього Кодексу про майновий найм (оренду).

Відповідно до п. 1.1 наданого Позивачем примірника Типового договору на користування індивідуальним сейфом № 154 від 24.09.2010 року (надалі - Договір). Банк надав, а Наймач прийняв в тимчасове користування, за плату, індивідуальний сейф (чарунку) № 93, ключ № 93, на строк з 24,09.2010 року по 30.03.2011 року, що призначений для зберігання Наймачем документів, готівки та інших цінностей.

Згідно п. 2.2.1 Договору Наймач зобов`язаний ознайомитися з Правилами користування індивідуальним сейфом та неухильно їх дотримуватись.

Відповідно до п. 3.3 Правил користування індивідуальним сейфом (додатком № 42 до діючого на момент укладання Договору Порядку організації касової роботи в установах ВАТ «Ощадбанк», затвердженого постановою правління ВАТ «Ощадбанк» від 29.01.2004 року №11-1 (із змінами і доповненнями), Банк гарантує Наймачу конфіденційність вкладення в індивідуальний сейф та недоторканість його вмісту третіми особами. Банк не несе відповідальності за вміст індивідуального сейфа Наймача.

Таким чином, наданий Позивачем примірник Договору укладено на умовах договору про надання індивідуального банківського сейфа, що не охороняється банком, а тому згідно зі ст. 971 ЦК України, до таких відносин застосовуються положення Цивільного Кодексу про майновий найм (оренду). За умовами даного правочину Позивач (Наймач) не є поклажодавцем. Банк не приймає від Позивача документи, готівку та/або інші цінності на відповідальне зберігання за описом, а лише надає останньому в тимчасове платне користування (оренду) конкретно визначений сейф в приміщенні сховища Банку на умовах конфіденційність вкладення в індивідуальний сейф, без відповідальності банку за вміст сейфа.

Суд звертає увагу на те, що позивачем не надано доказів щодо чинності Типового договору на користування індивідуальним сейфом № 154 від 24.09.2010 року, укладеного на строк по 30.03.2011 р.

Як стверджує позивач, що з моменту укладення Типового договору на користування індивідуальним сейфом № 154 від 24.09.2010 року протягом тривалого часу здійснював користування індивідуальним сейфом та сумлінно виконував передбачені договором обов`язки. Разом з цим, внаслідок настання певних непередбачуваних обставин у 2014 році на території Автономної Республіки Крим був позбавлений можливості скористатися своїми правами, визначеними цим Договором.

Отже, позивач вважає, що положення Типового договору на користування індивідуальним сейфом № 154 від 24.09.2010 року, копію якого долучено до матеріалів позову, є чинними від дати укладення Договору до моменту звернення до суду з позовом. При цьому, належних доказів, визначених Договором, щодо набрання ним чинності як на дату його укладення, так і на сьогодні позивачем не надано.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно п. 1.1 наданого Позивачем Договору Банк надав, а Наймач прийняв в тимчасове користування, за плату, індивідуальний сейф (чарунку) № 93, ключ № 93, на строк з 24.09.2010 року по 30.03.2011 року.

Відповідно до положень Договору Наймач має право користуватися сейфом протягом зазначеного в п. 1.1 даного Договору строку відповідно до його призначення та зберігати в ньому готівку, цінності та інше майно, крім речей зазначених у п 2.2.4. даного Договору (п. 3.2.1 Договору).

При цьому, Договором визначено умови, які мають бути виконанні для набрання ним чинності, зокрема Наймач зобов`язаний в день підписання Договору внести плату за весь строк користування сейфом готівкою в касу Банку або в безготівковій формі згідно з Тарифами Установи банку на ці послуги; сплатити заставну плату, що може бути використана в порядку, визначеному Договором (п.п. 2.2.2 - 2.2.3 Договору).

Відповідно до п.п. 8.2.5 - 8.2.6 Порядку організації касової роботи в установах ВАТ «Ощадбанк» на період користування сейфом Наймачу видасться квитанція про внесення оплати за надані послуги з номером сейфа (чарунки) та ключ від сейфа (чарунки).

При отриманні ключа Наймач вносить заставну плату його вартості у розмірі, що дорівнює вартості ключів, замка та його заміни.

При цьому, п. 2.2.9 вказаного Договору визначено зобов`язання Наймача, після закінчення дії строку Договору забрати своє майно, повернути ключі від сейфа та здати його в належному стані не пізніше останнього дня строку користу вання сейфом або укласти нову угоду на новий строк.

Отже, належними доказами набрання чинності Типовим договором на користування індивідуальним сейфом № 154 від 24.09.2010 року є квитанція про внесення оплати за надані послуги з номером сейфа (чарунки) за період з 24.09.2010 р. по 30.03.2011 року, квитанція про сплату заставної вартості ключа та. у разі продовження строку користування сейфом. - відповідні угоди, укладені сторонами на новий строк користування індивідуальним сейфом, а також квитанції про внесення оплати за надані послуги з номером сейфа (чарунки) за відповідні періоди, квитанції про сплату заставної вартості ключа.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, як вбачається з позовної заяви, позивач на підставі Типового договору на користування індивідуальним сейфом № 154 від 24.09.2010 року, укладеного на строк по 30.03.2011 року, протягом тривалого часу здійснював користування індивідуальним сейфом. Однак, внаслідок настання певних непередбачуваних обставин у 2014 році на території Автономної Республіки Крим між сторонами виникли спірні правовідносини.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності у відповідності до ч. 1 ст. 261 ЦК України починається від дня. коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Тобто, Позивачу стало відомо про факти, на які він посилається в якості підстав позову, починаючи з 2014 року, звернувся до суду 21.12.2018р., однак, строк позовної давності для звернення до суду з позовом сплинув у 2017 році.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові

Згідно частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному та повному з`ясуванню обставин по справі, роз`яснює їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їх прав у випадках передбачених цим Кодексом.

При таких обставинах позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 10, 12, 79, 81, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 257, 261, 267,526, 625, 1046, 1047 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ «Державний ощадний банк України» про визнання дій незаконними, про зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Копію рішення направити сторонам по справі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення, згідно ч.1ст. 354 ЦПК України.

Рішення складено та підписано суддею 22.05.2019 року.

Суддя Аліна С.С.