Рішення № 82057887, 27.05.2019, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/5758/18

Провадження №2/523/745/19

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" травня 2019 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Аліна С.С.

при секретарі - Вовкович І.В.,

розглянувши в судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у вихованні неповнолітніх дітей, про визначення порядку спілкування з дітьми,-

В С Т А Н О В И ЛА :

До суду надійшов позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у вихованні неповнолітніх дітей та про визначення порядку спілкування з дітьми.

Свої вимоги обґрунтував тим, що позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який розірвано 30.12.2009 р. За період шлюбу сторони мають двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв`язку з тим, що відповідачка чинить перешкоди позивачу у спілкуванні та вихованні дітей , позивач був змушений звернутися до суду.

У судовому засіданні позивач та його адвокат позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити в повному обсязі, не заперечували проти заочного розгляду справи.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена судом належним чином.

Від відповідача надійшов відзив зазначила, що вважає, що позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Як зазначає відповідачка, ОСОБА_1 з 2009 року ухиляється від виконання обов`язків по вихованню своїх дітей. На думку відповідачки, причиною пред`явлення даного позову є бажання скасувати заборону виїзду за кордон, оскільки за ОСОБА_1 виникла заборгованість по сплаті аліментів, яка станом на 01.09.2017 р. складала 444819,96 грн.

Крім того, відповідачкою зазначено, що ОСОБА_1 було позбавлено батьківських прав відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у 2015 році, на підставі рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 16.02.2015 року по справі № 523/20084/14-ц. Однак, рішенням від 14.12.2017 року Апеляційний суд Одеської області скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав відмовлено.

Діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 звернулися самостійно до суду із позовом про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав. Відповідачка не погоджується з твердження позивача, що вона не чинить перешкоди позивачу у спілкуванні з дітьми, з цього питання не було навіть рішення органу опіки та піклування, а тому між сторонами з цього питання відсутній спір.

Відповідачка зазначає про те, що позивачем не додано до свого позову жодних доказів того, що вона чинить перешкоди у спілкування з дітьми та взагалі спроби позивача на зустріч з дітьми.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення та доводи позивача та його адвокат, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано 30.12.2009р., що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу 9а.с.42).

За час перебування сторін у шлюбі у подружжя народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свояцтвами про народження (а.с.40,41).

Встановлено, що ОСОБА_3 є дитиною-інвалідом, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 (а.с.77).

Згідно листа Першого Суворовського ВДВС ГТУЮ в Одеській області від 08.12.2017р. № 31573 вбачається, що в провадженні ВДВС перебуває на виконанні виконавчий лист № 2-5659 виданий Суворовським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/3 частини заробітку на утримання дітей (ВП № 23056799). За боржником наявна заборгованість, яка становить 444 819,96 грн. (а.с.74), що також підтверджується розрахунком заборгованості по сплаті аліментів, складений державним виконавцем (а.с.75).

ОСОБА_1 після розлучення з ОСОБА_2 , тобто з 2009 року дітей не навідував, відповідачка самостійно утримує та піклується про них, що підтверджується актом, підписаний сусідами ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та завірений виконавчим директором ОСМД «Купидон-2» (а.с.85).

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 16.02.2015 року по справі № 523/20084/14-ц ОСОБА_1 було позбавлено батьківських прав відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (а.с.25).

Однак, рішенням від 14.12.2017 року Апеляційний суд Одеської області скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову про позбавлення батьківських прав відмовлено (а.с.26-28).

Постановою ВСУ від 05.03.2018р. касаційну скаргу - залишено без задоволення. Рішення Апеляційний суд Одеської області від 14.12.2017 року залишено без змін (а.с.29-31).

30.01.2018р. ОСОБА_1 звернувся до Органу опіки та піклування Суворовської РА ОМР з заявою про визначення способу участі у вихованні дітей (а.с.12-14).

09.02.2018 р. від органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації ОМР надійшов лист № 08/1487 з якого вбачається, що вищевказане питання так і не розглянуто, посилаючись на те, що в провадженні Суворовського районного суду м.Одеси перебуває справа за позовом ОСОБА_2 до позивача про позбавлення мене батьківських прав щодо дітей (а.с.19).

В матеріалах справи наявний висновок Органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації ОМР щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 щодо його дітей (а.с.89-91).

Ухвалою суду від 24.10.2018р. зобов`язано орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради надати висновок про визначення способу участі у вихованні та спілкуванні позивачем ОСОБА_1 з неповнолітніми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Однак до суду висновок Органом опіки та піклування Суворовської РА ОМР надано не було.

Дитинство в Україні охороняється державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України). Пріоритетом у правовому регулюванні сімейних відносин є забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (ч. 2 ст.1, ч. 3 ст.5 Сімейного Кодексу України. Ратифікувавши у 1991 році Конвенцію про права дитини, Україна визнала, що дитині для повного і гармонійного розвитку особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові та розуміння.

Встановленим судом обставинам відповідають сімейні правовідносини, що регулюються, зокрема, Конвенцією про права дитини таСімейним кодексом України(надалі за текстом -СК України).

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Відповідно до п. 3 ст. 9 «Конвенції про права дитини» від 20.11.1989 року, ратифікованоїПостановою Верховної Ради України від 27.02.1991 р. № 789-ХІІ, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, інших членів сім`ї та родичів визначенийСК України.

До особистих немайнових прав дитини відноситься, зокрема право дитини жити і виховуватися в родині; право дитини на спілкування з обома батьками, дідусем, бабусею, братами, сестрами й іншими родичами. Дотримання і захист цих особистих прав дитини гарантується державою, що виходить з інтересів і потреб кожної дитини.

Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ст.ст.7, 141, 159СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватись передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.15 Закону України«Про охоронудитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до ст.141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до ст.153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою крім випадків, коли це право обмежене законом.

За ч.2 ст.150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Статтею 157СК України встановлено, що той з батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той з батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвитку дитини.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами. Особа, яка ухиляється від виконання рішення суду, зобовязана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ст. 7 СК України).

Судом встановлено, що між батьками дітей дійсно існують напружені відносини. На спростування цього відповідачкою до суду жодних доказів не надано.

При цьому, відповідно до ст.159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Суд звертає увагу на те, що позивачем не надано належних та достатніх доказів того, що ОСОБА_2 чинить перешкоди позивачу у вихованні та зустрічах з дітьми. Крім того, суд звертає увагу на те, що на час постановлення рішення син - ОСОБА_4 є повнолітньою особою та самостійно може вирішувати дане питання. Крім того, в матеріалах справи відсутній висновок Органу опіки та піклування щодо визначення порядку спілкування з дітьми.

З огляду на вищевикладене, суд не вбачає законних підстав для задоволення даного позову.

За змістом ч.1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Частиною два цієї статті передбачено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

За змістом ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Бочаров проти України" (остаточне рішення від 17 червня 2011 року) суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст. 4, 5, 13, 76-81, 133, 265, 280-282 ЦПК України, ст.ст. 3, 6, 19, 141, 150, 157, 159 СК України, -

ВИРІШИЛА:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради про усунення перешкод у вихованні неповнолітніх дітей, про визначення порядку спілкування з дітьми - відмовити.

Копію рішення направити сторонам по справі.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.

Рішення складене та підписане суддею 27.05.2019р.

Суддя Аліна С.С.