Рішення № 82057200, 23.05.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/5802/18

Провадження № 2/520/511/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2019 року

Київський районний суд м. Одеси у складі головуючого судді Луняченка В.О.,

за участю : секретаря судового засідання Нефедової Г.В.,

представника позивача - ОСОБА_1 .

представника відповідача ТОВ « Кей-Колект» – Бірюкова А.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю « Кей-Колект», Державного реєстратора Махортова Ігоря Олександровича про скасування рішення про державну реєстрацію права власності, -

ВСТАНОВИВ:

До суду 15.05.2018 року звернулась ОСОБА_2 з позовом про скасування рішення державного реєстратора Махортова І.О. від 12.04.2018 року, індексний номер 40606731, про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що застереження у іпотечному договорі, на підставі якого було здійснено реєстрацію права власності , є лише передумовою для укладення сторонами окремого договору про задоволення позасудових вимог іпотекодержателя і не передбачає перехід права власності на предмет іпотеки, а крім того діючий Закон України « Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно практики Вищого адміністративного суду України, розповсюджується і на позасудове стягнення іпотечного майна, яке використовується для проживання позивача та є в неї єдиним житлом.

У судовому засіданні позивач та її представник підтримали позовні вимоги у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні та окрім вищенаведеного обґрунтування звертали увагу суду на той факт, що повідомлення про вручення поштового відправлення, яке підтверджує направлення вимоги про усунення порушень, містить печатку неіснуючого поштового відділення, відправником є не Іпотекодержатель та згідно відомостей ПАТ « Укрпошта» інформація про відправлення даного повідомлення взагалі відсутня.

Представник відповідача ТОВ « Кей-колект» заперечуючи проти задоволення позовних вимог, враховуючи їх безпідставність та недоведеність посилався на наявне у іпотечному договорі застереження, на підставі якого у іпотекодержателя виникло право на позасудове звернення на предмет іпотеки, заперечував проти розповсюдження мораторію на позасудове забезпечення зобов`язань та наполягав на тому, що причини наявності на повідомленні печатки неіснуючого поштового відділення або відсутності якоїсь інформації про рух даного повідомлення відноситься до внутрішніх відносин «Укрпошти».

Співвідповідач - державний реєстратор Махортов І.О., викликався до судового засідання у відповідності до вимог Цивільного процесуального кодексу України однак, до судових засідань не з`являвся, заяв та клопотань не надавав.

Ухвалою суду від 02.04.2019 року було відмовлено у задоволені клопотання представника ТОВ « Кей-Колект» о закритті провадження по справі з підстав припинення юридичної особи – КП « Реєстраційна служба Одеської області» в якої співвідповідач державний реєстратор Махортов І.О. працював на час прийняття рішення про державну реєстрацію, яка є предметом розгляду даної справи. Судом при розгляді даного клопотання визначено, що ОСОБА_3 під час зазначеної реєстраційної дії діяв як державний реєстратор, діяльність його як державного реєстратора не припинена, а він працює в даний час в іншої реєстраційної установі.

За клопотанням сторони позивача судом була витребувана копія Реєстраційної справи №1529700851101 на квартиру за адресою6 АДРЕСА_1 ( АДРЕСА_2 ).

Як встановлено у судовому засіданні ОСОБА_2 на підставі укладеного 12.10.2007 року договору купівлі-продажу , зареєстрованому приватним нотаріусом Т.Г. Горлач під №2087, була придбана квартира АДРЕСА_3 . Загальна площа квартири 66,3 кв.м, житлова 39,0 кв.м. ( а/с 29).

12.10.2007 року між ОСОБА_2 (позичальник) та АКІБ «УкрСиббанк» (банк) було укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11233955000 (кредитний договір) предметом якого є надання банком позичальнику кредиту в іноземній валюті в сумі 55 000 доларів США 12,40% річних терміном до 12 жовтня 2028 року ( а/с 12 ).

На забезпечення виконання позичальником зобов`язань за вказаним договором було укладено іпотечний договір №2090 від 12.10.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Горлач Т.Г.. відповідно до якого ОСОБА_2 ( іпотекодавець ) передала в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк» ( Іпотекодержателю ) належну їй на праві власності квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ( а/ АДРЕСА_4 ).

У зазначеному договорі сторони визначили право звернення ОСОБА_4 на звернення стягнення на предмет іпотеки. Так, у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором або основного зобов`язання, відповідно до п.4.2 звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса,позасудового врегулювання у відповідності до умов цього договору та Закону України « Про іпотеку» та з інших, передбачених законодавством України підстав.

Звернення стягнення на предмет іпотеки з застосуванням позасудового врегулювання здійснюється відповідно до чинного законодавства України.

Пунктом п`ятим договору сторони визначили застереження про задоволення вимог іпотекодержателя. Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання , здійснюється відповідно до п.5.2.1 – на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України « Про іпотеку».

12.12.2011 ПАТ «УкрСиббанк» як правонаступник АКІБ «УкрСиббанк» та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» уклали договір факторингу та договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки (посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е.В.), предметами яких є, зокрема, передача банком товариству усіх прав вимоги за кредитним та іпотечним договорами, укладеними з ОСОБА_5 Оленою Віталіївною ( а/с 36).

12.04.2018 року державним реєстратором Махортовим Ігорем Олександровичем, яки на той час працював у Комунальному підприємстві «Реєстраційна служба Одеської області», здійснено реєстрацію і права власності на квартиру що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 40606731).

Відповідно до Інформаційної довідки № 123137877 від 07.05.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна підставою для проведення державної реєстрації права власності квартири АДРЕСА_5 за ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» є: іпотечний договір, серія та номер: 2090 виданий 12.10.2007, видавник: Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Горлач Т.Г.; рекомендоване повідомлення, серія та номер: 6508909973544, виданий 13.12.2016, видавник Укрпошта; договір факторингу, серія та номер :1, виданий 12.12.2011. видавник: ТОВ «КЕЙ- КОЛЕКТ». ПАТ «УКРСИББАНК»: лист-повідомлення. серія та номер: 04/04/18/735071. виданий 04.04.2018, видавник ТОВ «КЕЙ-К0ЛЕКТ»; вимога, серія та номер: -, виданий 05.12.2016, видавник ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ»; договір відступлення прав вимоги, серія та номер: 5207-5208, виданий 12.12.2011, видавник Приватний нотаріус Обухівського районного нотаріального округу Київської області Саєнко Е.В. ( а/с 42 ).

У витребуваних за ухвалою суду матеріалів реєстраційної справи №1529700851101 серед матеріалів, на підставі яких було прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ « Кей-Колект», знаходиться повідомлення про вручення поштового відправлення про направлення позивачу вимог ТОВ « Кей-Колект» про усунення порушення від 05.12.2016 року, яке містить печатку відділення поштового зв`язку Одеса-89 із зазначенням найменування відправника ФОП ОСОБА_6 ( а/ АДРЕСА_6 ).

Відповідно до відповіді начальника ЦТП Укрпошти від 04.06.2018 року на адвокатський запит ( а/с 95) 24.05.2011 року відділення поштового зв`язку Одеса-89 було трансформовано.

Постановою від 20.06.2018 р. по справі № 821/592/16 Верховний Суд визначив що позови пов`язані з невиконанням державним реєстратором вимог ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якщо фактичною підставою для нього є спір заснований на відносинах пов`язаних з цивільно-правовою угодою, повинні розглядатись у порядку цивільного процесу.

Цивільний процесуальний кодекс України ( далі ЦПК України ) визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави ( ч.1 ст. 2 ЦПК України ).

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК України).

Частинами першою та другою статті 16 Цивільного кодексу України ( далі ЦК України ) визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Статтею першою 1 протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Згідно ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема правочинів.

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи ( ч.1 ст. 575 ЦК України).

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) ( ч.1 ст. 572 ЦК України).

Законом України « Про Іпотеку» ( далі Закон) врегульовані правовідносини пов`язані із укладенням та виконанням іпотечних договорів.

Згідно ч.1 ст. 33 Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 ( порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, або обов`язків щодо збереження чи страхування предмета) цього Закону.

Статтею 36 Закону визначені вимоги позасудового врегулювання іпотечного зобов`язання : Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

У договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або у відповідному застереженні в іпотечному договорі зазначаються: умови, у разі настання яких іпотекодержатель може використати своє право на позасудове стягнення; порядок визначення вартості, за якою іпотекодержатель набуває право власності на предмет іпотеки; прийнятні та належні способи обміну повідомленнями між сторонами договору.

Завершенням позасудового врегулювання є державна реєстрація прав власності на всі предмети іпотеки, що виступають забезпеченням за основним зобов`язанням: за іпотекодержателем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність іпотекодержателем); за покупцем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу іпотекодержателем третій особі).

Відповідно до вимог ч.1-5 ст. 37 Закону законодавець визначив порядок передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки :

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Умови та порядок здійснення державної реєстрації прав на нерухоме майно регулюються нормами Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч.1 ст. 3 вказаного Закону загальними засадами державної реєстрації прав є 1) гарантування державною об`єктивності , достовірності, та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяжень, 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав, 3) публічність державної реєстрації прав,4) внесення відомостей до державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Згідно положень ч.З. ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень» державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину. з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій,, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.03.2017р. № К/800/52587/15 були встановлені наступні правові висновки:

Під час розгляду справи у судах попередніх інстанцій, а також у касаційній скарзі заявник зазначає про те, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя не є одним із шляхів примусового стягнення предмета іпотеки, оскільки позивач добровільно підписав іпотечне застереження, а тому Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не поширюється на задоволення вимог іпотекодержателя. З такими доводами колегія суддів не погоджується. Пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Так згідно частини 3 статті 33 закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. В частині 2 статті 36 цього Закону також зазначено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Отже Закон прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя є одним із шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя направленою до іпотекодателя з метою задоволення своїх вимог. При цьому, до прийняття Закону про мораторій право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як в судовому, так і в позасудовому способі) не залежало від наявності згоди іпотекодателя, а залежало від наявності факту невиконання боржника. В свою чергу Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодателя без згоди останнього на таке відчуження.

Відповідно до пп. 1 п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» протягом дії цього Закону: не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із ст. 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: - таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; - загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Враховуючи вищенаведене суд, проаналізувавши пояснення сторін та надані сторонами докази, приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню в повному обсязі, з наступних підстав.

Як встановлено у суду і підтверджується копією договору, при укладені іпотечного договору 12.10.2007 року сторонами – іпотекодавцем та іпотекодержателем, були погоджені умови застереження щодо позасудового врегулювання стягнення на предмет іпотеки - Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання , здійснюється відповідно до п.5.2.1 – на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України « Про іпотеку».

Як зазначалось вище ЗУ « Про іпотеку» визначає в окремих випадках само застереження, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, як підставу для звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачи іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону.

Одночасно із цим законодавець визначив, що зазначений окремий договір і застереження повинні відповідати певним умовам укладення, визначеним ч.4 ст. 36 Закону України « Про іпотеку».

В даному випадку зазначене застереження не відповідає вищезазначеним умовам, і є фактично лише повідомленням про можливість укладення окремого договору, який ( виходячи с з`ясованих обставин) сторонами договору не було укладено.

Таким чином вищезазначене застереження не може бути підставою для позасудового звернення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Крім того, з матеріалів справи можливо дійти висновку, що зазначений предмет іпотеки відповідає вимогам, визначеним у ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», і на нього не може бути здійснено стягнення в рахунок забезпечення зобов`язань по споживчому кредиту, виданому у валюті.

Також суд приймає до уваги наявність розумного сумніву у належності направлення іпотекодавцю вимог ТОВ « Кей-Колект» про усунення порушення від 05.12.2016 року, що є необхідною підставою для здійснення розгляду заяви про позасудове стягнення на предмет іпотеки.

Вищенаведені обставини не спростовані стороною відповідача, а сам факт, що державний реєстратор, який здійснив відповідну реєстрацію, в даний час працює в іншої установі не є підставою а ні для закриття провадження по справі а ні підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

У сукупності зазначені встановлені під час судового розгляду обставини дозволяють суду задовольнити позовні вимоги, шляхом скасування рішення державного реєстратора Махортова І.О. від 12.04.2018 року, індексний номер 40606731, про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект».

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 258,259, 263-265,268,273,354 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_2 ( РНОКПП2656500100, місце проживання: АДРЕСА_7 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю « Кей-Колект» ( код ЄДРПОУ 37825968, місце реєстрації: 04080, м. Київ, вул. Кирилівська, буд 69), Державного реєстратора Махортова Ігоря Олександровича ( місце реєстрації: АДРЕСА_8 А) про скасування рішення про державну реєстрацію права власності.

Скасувати рішення державного реєстратора Махортова І.О. від 12.04.2018 року, індексний номер 40606731, про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за ТОВ «Кей-Колект».

Повне судове рішення буде складено протягом десяти днів з дня оголошення вступної та резолютивної частини.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду шляхом подання до Київського районного суду м. Одеси апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Луняченко В. О.

Повне судове рішення складено 29.05.2019 року