Рішення № 82053976, 23.05.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.05.2019 Справа №607/7837/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі

головуючого судді Сливка Л.М.,

за участі секретаря судового засідання Хамелко О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Тернополі за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил № 2480/40800/18 від 19 жовтня 2018 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 пред`явив в суд позовом до відповідача Чернівецької митниці Державної фіскальної служб України (далі - Чернівецької митниці ДФС) про скасування постанови в справі про порушення митних правил № 2480/40800/18 від 19 жовтня 2018 року, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 485 Митного кодексу України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1'949'090,52 грн. та просить закрити провадження у справі.

Вказані вимоги вмотивовує тим, що є громадянином Румунії. Офіційно проживає та працює у м. Лондон, Великобританії. В Україні перебуває тимчасово. 19 січня 2018 року він перетнув кордон України як нерезидент на власному автомобілі Мерседес, р.н. НОМЕР_1 , який зареєстрований у Великобританії . Жодних дій, які були спрямовані на ухилення від сплати митних платежів не вчиняв. Факт подачі митним органам паспорта громадянина Румунії, замість паспорту громадянина України не вважає правопорушенням. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідачем не було з`ясовано всіх обставин справи та безпідставно визнано його резидентом. Також посилається на те, що спірна постанова не була йому надіслана та вручена. Про її існування дізнався лише після ознайомлення його представника із матеріалами виконавчого провадження. Саме тому вважає, що строк на її оскарження він пропустив з поважної причини, а тому просить його поновити.

Представник відповідача подав відзив у якому вказав, що вважає спірну постанову законною та обґрунтованою, а доводи позивача - безпідставними. Дії позивача за яких він надавав паспорт громадянина Румунії, маючи при собі паспорт громадянина України та будучи резидентом, є нічим іншим як намаганням ухилитись від сплати митних платежів при ввезенні транспортного засобу особистого користування на суму 649'969,84 грн.

У судове засідання представник позивачаподала клопотання про розгляд справи без її участі, у якому також зазначила, що заявлені позовні вимоги підтримує та просить задовольнити їх у повному обсязі .

Представник відповідача у судове засіданні не прибув , надіславши відзив на позовну заяву , у якому проти задоволення позову заперечив, з мотивів, викладених у відзиві.

За даних обставин суд вважає, що розгляд справи слід провести у письмовому провадженні, відповідно до частини 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд, дослідивши докази, приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково з огляду на наступне:

Відповідно до вимог частини 4 ст. 529 Митного кодексу України (далі МК України), скарга (адміністративний позов) на постанову органу доходів і зборів у справі про порушення митних правил подається у строк, встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП). У разі пропуску цього строку з поважних причин він за заявою особи, яка подає скаргу (адміністративний позов), може бути поновлений відповідно митницею, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, або судом.

Згідно із вимогами статті 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скарг.

Враховуючи, що оскаржувана постанова винесена без участі позивача та її копію його представник отримав 21 березня 2019 року, а даний позов подав до суду 28 березня 2019 року, суд вважає, що ОСОБА_1 пропустив строк на оскарження постанови з поважних причин, а тому його клопотання про поновлення цього строку підлягає до задоволення.

Згідно частини 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог статті 3 КАС України, порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

19 жовтня 2018 року заступником начальника Чернівецької митниці ДФС - начальником протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Жижиян Іваном Євгеновичем винесено постанову в справі про порушення митних правил № 2480/40800/18 від 19 жовтня 2018 року.

У ній вказано, що 16 серпня 2018 року на територію п/п «Порубне» в зону митного контролю в`їхав автомобіль Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_1 в якому слідував громадянин України ОСОБА_1 з України до Румунії у приватних справах.

До митного контролю ОСОБА_1 подав закордонний паспорт громадянина Румунії № НОМЕР_2 , виданий 05 травня 2015 року поліцією м. Сучава на ім`я ОСОБА_1.

Під час проведення митних формальностей, в речовому ящику автомобіля ОСОБА_1 було виявлено паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 , виданий 23 серпня 2017 року органом 6190 на ім`я ОСОБА_1 .

Суб`єктом складення спірної постанови встановлено, що згідно вказаних вище паспорта громадянина Румунії та паспорта громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є однією й тією ж особою.

Таким чином, суб`єкт складення даної постанови встановив, що ОСОБА_1 , маючи статус «громадянина-резидента», вчинив дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів в сумі 649'696,84 грн. шляхом надання паспортного документа громадянина Румунії в якості підстави для ввезення на митну територію автомобіля Мерседес, реєстраційний номер НОМЕР_1 , країна реєстрації Великобританія, в режимі «тимчасове ввезення» згідно положення статті 380 МК України в порядку, передбаченому для «громадян-нерезидентів».

За це його було притягнено до відповідальності, передбаченої статтею 485 МК України, тобто дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.

Винесенню цієї постанови передувало складення протоколу про адміністративне правопорушення № 2480/408000/18 від 16 серпня 2018 року.

Статтею 10 КУпАП визначено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Положення статей 529-530 МК України передбачають можливість оскарження постанови митниці до суду та перевірку законності та обґрунтованості постанови у справі про порушення митних правил судом, що здійснюється в порядку, встановленому КАС України.

Згідно статті 487 МК України провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.

У відповідності до вимог статті 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків, поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта , іншими документами.

Згідно зі статтею 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Законодавством встановлено, що адміністративне стягнення за порушення митних правил не може бути застосовано інакше, як на підставі та в порядку, що встановлені цим Кодексом та іншими законами України. Це кореспондується із нормами статті 62 Конституції, відповідно до частини 3 якої обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 485 МК України визначено, що особа притягається до відповідальності у разі заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги.

Тобто, з об`єктивної сторони, правопорушення передбачене статтею 485 МК України в частині вчинення дій щодо ухилення від сплати митних платежів, характеризується сукупністю трьох ознак: діяння, спрямоване на ухилення від сплати митних платежів, суспільно небезпечні наслідки у вигляді ненадходження до бюджету відповідних платежів та причинний зв`язок між діянням та наслідками.

Відповідно до частини 3 ст. 380 МК України транспортні засоби особистого користування, що тимчасово ввозяться на митну територію України громадянами-нерезидентами, не підлягають письмовому декларуванню та звільняються від подання документів, що видаються державними органами, уповноваженими здійснювати види контролю, зазначені у статті 319 цього Кодексу. Пропуск таких транспортних засобів через митний кордон України здійснюється без застосування до них заходів гарантування, передбачених розділом X цього Кодексу. Пальне, що міститься у звичайних (встановлених заводом-виробником) баках зазначених транспортних засобів, не підлягає письмовому декларуванню та не є об`єктом оподаткування митними платежами.

За приписами пункту 3 ч. 1 ст. 292 МК України митні платежі не сплачуються у разі якщо, при ввезенні товарів на митну територію України або вивезенні товарів з митної території України товари були поміщені у митний режим, який відповідно до положень Митного кодексу України не передбачає сплату митних платежів, на період дії цього режиму та при виконанні умов, що випливають з такого режиму.

Зі змісту статті 103 МК України слідує, що тимчасове ввезення - це митний режим, відповідно до якого іноземні товари, транспортні засоби комерційного призначення ввозяться для конкретних цілей на митну територію України з умовним повним або частковим звільненням від оподаткування митними платежами та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підлягають реекспорту до завершення встановленого строку без будь-яких змін, за винятком звичайного зносу в результаті їх використання.

Пунктом 1 ст. 2 Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-III визначено, що якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України.

Положеннями Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року № 3857-XII, пункту 17 Порядку централізованого оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року № 185, а також пункту 5.3 Порядку розгляду в дипломатичних представництвах або консульських установах України за кордоном клопотань громадян України, які виїхали за її межі тимчасово, про залишення на постійне проживання за кордон, затвердженого наказом Міністерства закордонних справ України від 22 листопада 1999 року № 201 встановлено, що документом, що підтверджує постійне проживання громадянина України за кордоном, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон зі штампом «Постійне проживання» або таким написом (з відміткою про дату внесення та із зазначенням посади і прізвища особи, яка його внесла), який скріплюється підписом посадової особи та печаткою відповідного територіального підрозділу Міністерства закордонних справ України або дипломатичного представництва чи консульської установи України за кордон.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 16 жовтня 2018 року по справі № 751/7809/16, відповідно до якої відповідальність, передбачена санкцією статті 485 МК України, настає у разі наявності мети - неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також заявлення неправдивих відомостей.

Необхідність сплати особою митних платежів при ввезенні на територію України транспортного засобу для особистого користування або звільнення від їх сплати залежить від того, чи є особа резидентом чи нерезидентом і встановлюється митним органом при ввезенні автомобіля на територію України.

Відповідно до підпункту «в» пункту 50 ч. 1 ст. 4 МК України резиденти - це фізичні особи: громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які мають постійне місце проживання в Україні, у тому числі ті, які тимчасово перебувають за кордоном.

За приписами підпункту «в» пункту 33 ч. 1 ст. 4 МК України нерезиденти - фізичні особи: іноземці та особи без громадянства, громадяни України, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі ті, які тимчасово перебувають на території України.

Згідно з пунктом 45 ч. 1 ст. 4 МК України постійне місце проживання - місце проживання на території будь-якої держави не менше одного року громадянина, який не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом будь-якого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цим громадянином службових обов`язків або зобов`язань за договором (контрактом).

З трактування цих понять стає очевидним, що самої лише реєстрації місця проживання не достатньо для того, аби стверджувати про постійне місце проживання особи.

Суб`єктом винесення спірної постанови не з`ясовано яким є постійне місце проживання позивача, а звідси не зрозуміло з яких підстав його визнано резидентом.

Не перевірено пояснення ОСОБА_1 про те, що він проживає у м АДРЕСА_1 та з якого часу, хоче це можливо було зробити шляхом здійснення відповідного запиту до компетентних органів вказаної країни.

Також, дії позивача кваліфіковані за двома ознаками, перша - спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, та друга - інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів.

Щодо першої то варто зазначити, що до об`єктивної сторона, правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України входять не самі лише дії спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. У вказаній нормі права чітко викладено механізми за допомогою яких така мета реалізовувалась.

Така обставина виключає можливість довільного тлумачення поняття дій спрямованих на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру і потребує докладного опису механізмів, якими така мета переслідувалась. Тобто шляхом заявлення в митній декларації неправдивих відомостей, та/або надання органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом.

Однак таке формулювання у спірній постанові відсутнє.

Щодо іншої ознаки, за якою були кваліфіковані дії позивача то і вона не розкрита.

В першу чергу мова йде про те, що суб`єктом складення постанови не вказано, які саме дії ОСОБА_1 є неправомірними і найголовніше - яким нормативно-правовим актом така неправомірність встановлена.

Також не з`ясовано, який умисел мав позивач, надаючи працівникам митниці паспорт громадянина Румунії та чи переслідував він мету ухилення від сплати митних платежів.

Окрім цього слід зазначити, що вартість митних платежів, яка стала підставою для визначення штрафу, накладеного на ОСОБА_1 згідно оскаржуваної постанови, розрахована на підставі службової записки.

У вказаній записці зазначено, що відомості, щодо митної вартості транспортного засобу не можуть бути повністю достовірними, оскільки митна вартість транспортних засобів залежить від технічних характеристик, комплектації транспортного засобу, ознак, що характеризують ступінь зносу, пошкоджень, дефектів.

Таким чином, службова записка митного органу не є належним доказом у справі про порушення митних правил, оскільки не містить точного розрахунку митних платежів по вказаному транспортному засобу.

У пункті 1 методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованої Міністерстві юстиції України 24 липня 2003 року за № 1074/8395 (далі - Методика) вказано, що у разі відсутності цінових даних колісних транспортних засобів (далі - КТЗ) довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8, а також у разі наявності обставин зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ. У такому випадку інформація про ціни на КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп`ютерних програм прайс-листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань.

Пунктом 7.53.5 Методики, дозволяється використання ресурсів мережі Інтернет, довідкові дані, які використовуються під час оцінки отримані з ресурсів мережі Інтері повинні бути роздруковані із зазначенням дати отримання інформації .

Відповідачем не дотримано вимог Методики.

Відсутні відомості про те, що для визначення вартості транспортного засобу використовувались Інтернет ресурс.

Не надано підтвердження включення довідкових даних отриманих з ресурсів мережі Інтернет у звіт (акт) про оцінку або у висновок експерта, як і не надано звіту (акту) про оцінку або висновок експерта про визначення митної вартості транспортного засобу.

В службовій записці запропоновано для більш точної інформації, щодо визначення митної вартості автомобіля звернутися до експертів автотоварознавців щодо отримання інформації про комплектацію, ступінь зносу, пошкоджень, дефектів, які впливають на визначення митної вартості товарів та на повноту нарахування митних пошкоджень.

Однак, матеріали справи не містять відомостей щодо звернення митних органів до експертів автотоварознавців.

Суд не бере до уваги наявні у спірній постанові посилання на те, що позивачем не надав для огляду автомобіль, оскільки не існує належних та достовірних доказів того, що йому така вимога висувалась.

Лист № 6-1393/24-70-20-02/04 від 05 жовтня 2018 року суд сприймає критично, оскільки відсутні докази його надсилання та отримання позивачем.

За наведених обставин, суд вважає, що розмір митної вартості автомобіля, митних платежів і штрафу, а також умисел на ухилення від сплати митних платежів ОСОБА_1 є сумнівними з огляду на недоведеність.

Такі сумніви слід тлумачити на користь ОСОБА_1 , відповідно до статті 62 Конституції України.

З огляду на викладене суд приходить до переконання, що при провадженні справи щодо ОСОБА_1 відповідачем було неповно з`ясовано усі обставини справи та допущено цілу низку порушень вимог закону.

Такі недоліки є безумовною підставою для скасування спірної постанови, однак не можуть слугувати підставою для закриття провадження у адміністративній справі, оскільки можуть бути усунуті відповідачем при повторному розгляді справи.

Відповідно до вимог статті 531 МК України підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є, в тому числі, відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення.

Відповідно до частини 3 ст. 286 КАС України - за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, окрім іншого, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи).

На підставі наведеного, керуючись статтями 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 Кодекс адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов ОСОБА_1 до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил № 2480/40800/18 від 19 жовтня 2018 року- задовольнити частково.

Скасувати постанову у справі про порушення митних правил № 2480/40800/18 від 19 жовтня 2018 рокупро притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 485 МК України та надіслати справу на новий розгляд до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення суду .

Повний текст рішення складено 23 травня 2019 року.

Реквізити сторін:

- ОСОБА_1 - місце перебування: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ;

-Чернівецька митниця Державної фіскальної служби України - місцезнаходження: м. Чернівці, вул. Руська, 248М, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України 39465937.

Головуючий суддяЛ. М. Сливка