Рішення № 82052246, 14.05.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2/760/730/19

Справа №760/5368/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2019 року Солом"янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді- Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря- Гак Г.М.

позивача- ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , 3-я особа: Солом`янський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві про визнання батьківства та зобов`язання внести зміни до актового запису про народження дитини та видати нове свідоцтво про народження, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом і, з урахуванням збільшених позовних вимог, просить:

-визнати його батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

-зобов`язати відділ державної реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції в м. Києві внести зміни до актового запису № 2361 від 23 липня 2014 року про народження ОСОБА_3 , вказати в відомостях про батька його прізвище, ім`я та по-батькові та видати нове свідоцтво про народження дитини, в якому у відомостях про прізвище, ім`я, по батькові дитини зазначити « ОСОБА_3 ».

Посилається в позові на те, що протягом 2013 року він проживав з відповідачкою однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народилася спільна дитина: донька ОСОБА_3 .

З моменту вагітності відповідачка припинила їх спільне проживання, не повідомивши його про причини такого рішення.

Під час вагітності відповідачки вони декілька разів зустрічалися, проводили спільно час, проте в подальшому, на вимогу відповідачки, їх спілкування відбувалося за допомогою мобільного зв`язку.

Після народження дитини за вказівкою відповідачки доньку зареєстровано ім`ям « ОСОБА_3 ».

Під час перебування в пологовому будинку відповідачка уникала спілкування з ним, а в липні 2014 року надала можливість двічі зустрітися з донькою, після чого почала уникати спілкування з ним.

18 березня 2015 року він звернувся до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Соломянсь`кого РУЮ у м. Києві з заявою про надання йому інформації на підтвердження факту реєстрації його доньки, народженої ІНФОРМАЦІЯ_1 року на ім`я « ОСОБА_3 », та з проханням видати йому дублікат свідоцтва про народження дитини.

За результатами розгляду заяви йому було повідомлено про неможливість надання запитуваної інформації у зв`язку з тим, що він не зазначений батьком дитини.

30 березня 2015 року ним було отримано відповідь Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Соломянсь`кого РУЮ у м. Києві, згідно з якою у відділі дійсно знаходиться актовий запис № 2361 від 23 липня 2014 року про народження ОСОБА_3 , реєстрація якої була проведена відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.

Не маючи можливості спілкуватися з дитиною, він обмежений в здійсненні своїх батьківських прав та обов`язків відносно неї.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав.

Відповідачка протягом тривалого часу в судове засідання жодного разу не з`явилася, не дивлячись на направлення їй судових повісток за всіма відомими суду адресами.

Представник відповідачки, з`явившись у судове засідання після скасування попереднього рішення в справі, проти задоволення позову заперечував, зазначаючи, що позивачем не було надано жодних доказів його з відповідачкою спільного проживання, а також доказів, які б прямо чи опосередковано свідчили, що батьком дитини є саме він.

Крім цього, зазначив, що позивачем не було вчинено будь-яких дій для внесення відповідного запису про себе, як батька, в свідоцтво про народження дитини.

Виходячи з цього, просив у позові відмовити.

В подальшому, після призначення в справі експертизи, відповідачка та її представник у судове засідання також неодноразово не з`являлися, про час розгляду справи повідомлялися належним чином.

Згідно інформації з рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення судові повістки були вручені відповідачці - 23 квітня 2019 року, представнику відповідачки - 07 травня 2019 року.

Про причини неявки суд до відома не ставили.

Виходячи з цього та з врахуванням вимог ч.1 ст.223 ЦПК України, суд вважає за можливе розглядати справу в їх відсутності.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, надіслав до суду клопотання про розгляд справи в його відсутності.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 125 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.

Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.

За змістом ч.1 ст.135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відповідачка народила доньку ОСОБА_3 , про що 23 липня 2014 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві був складений актовий запис № 2361.

Реєстрація народження дитини, відповідно до зазначеного актового запису, була проведена відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України, тобто із зазначенням відомостей про батька за вказівкою заявника.

/ т.1, а. с. 20 /

Відповідно до ч.1 ст.126 СК України походження дитини від батька визначається за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Така заява може бути подана як до, так і після народження дитини до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

Згідно зі ст.128 СК України визнання батьківства за рішенням суду за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.

Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог закону.

Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Щодо предмету доказування у даній категорії справі, то СК України будь-яких особливостей не визначає.

Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів.

Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності.

Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 СК України, можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Таких висновків також дійшов Верховний суд у своїй постанові від 16 травня 2018 року в справі № 61-6030св18.

В постанові Верховного Суду зазначено, що для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства.

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.

Відповідно до пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року « Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» рішення щодо визнання батьківства (материнства) має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це.

Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК, згідно з якою жоден доказ не має для суду

наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності,

а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх

прийняття чи відхилення.

У разі коли ухилення сторони у справі зазначеної категорії від участі в експертизі або від подання необхідних матеріалів, документів тощо унеможливлює її проведення, суд відповідно до ст. 146 ЦПК може визнати факт, для з`ясування якого її було призначено, або відмовити в його визнанні (залежно від того,

хто зі сторін ухиляється, а також яке значення має для них ця експертиза).

Якщо відповідач у такій справі ухиляється від участі у проведенні судово-біологічної (судово-генетичної) експертизи, суд вправі постановити ухвалу про його примусовий привід.

Так, ухвалою суду від 05 квітня 2018 року задоволено клопотання позивача, в справі призначено судово-медичну генетичну експертизу, провадження якої доручено Київському міському клінічному бюро судово-медичної експертизи.

За клопотанням експертної установи відповідачка неодноразово була повідомлена про необхідність з`явитися в експертну установу.

12 липня 2018 року на адресу суду надійшов лист представника відповідачки про неможливість прибуття останньої до експертної установи у зв`язку з перебуванням у визначений експертами час на оздоровчо-реабілітаційному відпочинку.

23 липня 2018 року до суду надійшло повідомлення Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи про неможливість проведення експертизи у зв`язку з неодноразовою неявкою відповідачки з дитиною для відбору зразків крові.

В подальшому, за клопотанням позивача, справа повторно була направлена в експертну установу для проведення експертизи.

28 січня 2019 року до суду надійшло клопотання зав. відділенням Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи про забезпечення явки сторін та дитини для відбору зразків крові на 15 лютого 2019 року на 11.00.

Ухвалою суду від 31 січня 2019 року було постановлено здійснити привід відповідачки разом з дитиною до експертної установи для відбору зразків крові.

Ухвала була направлена для виконання в районні управління НП ГУНП в м. Києві за відомими суду адресами місця проживання відповідачки.

Крім того, на адресу представника відповідачки був направлений лист, в якому останньому було роз`яснено, що у відповідності до ст. 109 ЦПК України у разі продовження ухилення відповідачки від явки до експертної установи разом з дитиною, розгляд справи буде проводитись за наявними матеріалами справи з урахуванням зазначених обставин.

Зазначений лист був отриманий представником відповідачки 27 лютого 2019 року особисто.

Відповідно до рапорту, наданого Броварським відділом поліції ГУ НП в Київській області, була відвідана квартира АДРЕСА_1 АДРЕСА_2 , проте двері квартири ніхто не відчинив.

По номеру телефону, наданому охоронцем, абонент відповіла, що являється бабусею дитини, номер телефону відповідачки надати відмовилася, про необхідність явки відповідачки з дитиною до експертної установи зобов`язалася останню повідомити.

Зазначила, що відповідачка з дитиною за вказаною адресою не проживають.

/ т.2, а.с. 170 - 173, 183, 209 - 254 /

Таким чином, судом були вжиті всі можливі заходи для проведення експертизи та забезпечення явки до експертної установи відповідачки з дитиною для відібрання біологічного матеріалу, необхідного для проведення експертизи, проте остання від проведення експертизи ухилилася.

Листом від 18 лютого 2019 року Київське міське клінічне бюро судово-медичної експертизи повідомило про неможливість проведення експертизи в зв`язку з неявкою відповідачки з дитиною для відбору зразків крові.

/ т.2 а.с. 227 /

Статтею 109 ЦПК України встановлено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом

Заперечуючи походження дитини, народженої відповідачкою, від позивача, належних і допустимих доказів на їх спростування представник відповідачки суду не надав.

Відповідачка від проведення експертизи ухилилася.

Європейський суд з прав людини в рішенні в справі »Калачова проти Російської Федерації» від 07 травня 2009 року зауважив, що на сьогоднішній день ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини, його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердження або спростування факту оспорювання батьківства.

Представник відповідачки, заперечуючи проти позову, будь-яких доказів, які б спростовували батьківство позивача щодо дитини, не надав.

Суд вважає, що відповідачка, ухиляючись від участі в експертизі, відповідно до викладеного вище обґрунтування, своїми діями визнала батьківство позивача щодо народженої нею дитини.

За таких обставин суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача.

Що стосується поданої попереднім представником відповідача до суду апеляційної інстанції заяви про сплив позовної давності та застосування її наслідків до вимог позивача, суд виходить з наступного.

Представник відповідача, який представляв інтереси останньої в судовому засіданні після скасування судових рішень у справі, заперечуючи проти позову, питання про застосування строків позовної давності не ставив.

В той же час, суд вважає за необхідне зазначити, що з точки зору ч.1 ст.20 СК України до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною другою статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті 139 цього Кодексу.

Як випливає з вимог ст.ст.125, 126, 128 СК України, ними регулюється право на звернення до суду з позовом про визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою.

В даних нормах закону не передбачено строку, протягом якого особа, яка вважає себе батьком, має звернутися до суду з відповідним позовом.

В свою чергу, ст.129 СК України регулює порядок вирішення спору про батьківство між чоловіком матері дитини та особою, яка вважає себе батьком дитини, тобто щодо дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком.

Частиною 2 даної статті встановлюється позовна давність до вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

Таким же чином регулює дане питання пункт 6 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року « Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, дитина народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а до суду з позовом позивач звернувся 15 березня 2015 року.

Виходячи з цього, суд вважає таке клопотання колишнього представника позивача таким, що не ґрунтується на законі.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з цього, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню 243, 60 гр. судового збору, сплаченого ним при зверненні до суду.

Керуючись ст.ст.20, 125, 126, 128, 129, 130, 135 СК України, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 76 - 82, 141, 259, 263 - 265, 268, 273 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити.

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ,громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , батьком дитини, доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Солом`янський районний у місті Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві нести зміни до актового запису № 2361 від 23 липня 2014 року про народження дитини, вказавши в графі «батько»- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , громадянин України, уродженець смт. Побузьке Голованівського району Кіровоградської області; у відомостях про прізвище, ім`я, по батькові дитини зазначити « ОСОБА_3 » та видати нове свідоцтво про народження дитини.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 243, 60 гр. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29 травня 2019 року.

Суддя Л .А. Шереметьєва