Ухвала суду № 82051383, 28.05.2019, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 6/759/254/19

ун. № 759/2673/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2019 року Святошинський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді Бабич Н.Д.

при секретарі Котляр Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 2-3289-1/10 за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27 грудня 2010 року задоволено вимоги ПАТ "ОТП Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 27.12.2006 року № CL-001/955/2006 в розмірі 379 799грн., заборгованість за кредитним договором №PL-001/181/2006 від 27.12.2006р. в розмірі 30 480 грн. 34 коп., судові витрати по справі в суі 1820 грн., а всього 412 099 грн.34 коп.

ТОВ «Вердикт Капітал» звернулось до суду із заявою про заміну сторони правонаступником, посилаючись на те, що 17 вересня 2018 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №2-09/18, відповідно до якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а останнє набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту, в тому числі і за договором від 27.12.2006 року № CL-001/955/2006. Враховуючи, що відбулась заміна кредитора у зобов`язанні, що є підставою для заміни сторони виконавчого провадження у справі, заявник звернувся з цією заявою до суду.

До судового засідання учасники процесу не з`явилися, хоча про день та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Заявник, стягувач, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду заяви (а.с.28, 29, 32, 33), двічі у судове засідання своїх представників не направили, клопотання про його перенесення, або розгляд заяви у їх відсутність не подали, тому суд вважає за можливе провести судовий розгляд заяви у їх відсутність.

Відповідач ОСОБА_1 про день та час розгляду справи повідомлявся за адресою, наявною у матеріалах справи і згідно довідки поштового відділення, повідомлення повернуті за закінченням терміну зберігання (с.с.34, 35).

Відповідно до ч. 1 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.

Тому, суд розглянув дану заяву у відсутність відповідача, оскільки його неявка не є перешкодою для розгляду даної заяви.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку щодо відмови в задоволенні заяви виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 37 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

У п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено можливість заміни кредитора у зобов`язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), що являє собою договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 512, 513 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється шляхом оформлення між первісним кредитором та новим кредитором відповідного договору в тій же самій формі, що і угода, за якою права відступаються. При цьому боржник не бере ніякої участі в підписанні договору про відступлення та не є йото стороною.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора в зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, оскільки права вимоги відносяться до майна та є об`єктом права власності кредитора згідно зі ст. 190 ЦК України вони можуть вільно відчужуватися кредитором, а виходячи з аналізу ст. 512, 513, 514, 516 та 517 ЦК України заміна кредитора в зобов`язанні, у тому числі і шляхом відступлення права вимоги, є особливим способом зміни зобов`язання на боці кредитора.

Оскільки процесуальне правонаступництво допускається на будь-якій стадії цивільного процесу, а примусове виконання рішення суду є його завершальною стадією, то в ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Аналогічна норма містить і в ст. 442 ЦПК України.

Відповідно до правової позиції, висловленої Верховним судом України в постанові від 20 листопада 2013 року, заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія) правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувана.

Також, вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, які призвели до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України в постанові від 20 листопада 2013року зазначила, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Така заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

Судом встановлено, що рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 27 грудня 2010 року задоволено позов ПАТ "ОТП Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 27.12.2006 року № CL-001/955/2006 в розмірі 379 799грн., заборгованість за кредитним договором №PL-001/181/2006 від 27.12.2006р. в розмірі 30 480 грн. 34 коп., судові витрати по справі в суі 1820 грн., а всього 412 099 грн.34 коп. (а.с. 4-7, 26)

17 вересня 2018 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №2-09/18, відповідно до якого ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відступило ТОВ «Вердикт Капітал», а останнє набуло право вимоги заборгованості за договором кредиту, в тому числі і за договором від 27.12.2006 року № CL-001/955/2006.

Разом з цим, заявником суду не надано доказів набуття права вимоги ТОВ "ОТП Факторинг Україна" за кредитним договором, який був укладений між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 2 статті 78 ЦПК України встановлено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У порушення вказаних норм процесуального права заявником суду не надано договору про відступлення права вимоги між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна", на підставі якого ТОВ "ОТП Факторинг Україна" набув право вимоги за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_1 .

Наданий заявником Договір факторингу №2-09/18 від 17.09.2018р. містить тлумачення термінів п.2.1 Договору: Боржник - фізична особа та/або юридична особа, що уклала з ПАТ "ОТП Банк" кредитний договір, право вимоги за яким перейшло до Клієнта - ТОВ "ОТП Факторинг Україна" на підставі Договору про відступлення права вимоги, їх правонаступники, поручителі, інші особи, що взяли на себе обов"язок виконати (повністю або частково) зобов"язання замість Боржника, дані про яких передані Факору відповідно до умов Договору (а.с.8-11).

Посилання у вищезазначеному договорі на укладення сторонами договору про відступлення прав вимоги за кредитними договорами, не може бути підставою для задоволення заяви, так як суд позбавлений можливості перевірити суму боргу, яку ПАТ «ОТП Банк» переуступив ТОВ «ОТП Факторинг Україна», за договором, укладеним з ОСОБА_1 .

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Крім того, відповідно до довідки виданої архівом Святоштинського районного суду м.Києва від 25.02.2019р. цивільна справа №2-3289-1/10 за позовом ПАТ "ОТП Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості знищена за спливом терміну зберігання (а.с.25), в зв"язку з чим суд позбавлений можливості перевірити чи видавався виконавчий лист по даній справі, чи відбувалась заміна сторони виконавчого провадження тощо.

Враховуючи відсутність доказів у підтвердження набуття ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги до ОСОБА_1 у межах заборгованості, визначеної рішенням Святошинського районного суду м.Києва від 27 грудня 2010 року, суд вважає, що заява про заміну сторони виконавчого провадження задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України та ст.ст. 37, 77, 78, 81, 258-260, 442 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 2-3289-1/10 за позовом Публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга на ухвали суду подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

СУДДЯ БАБИЧ Н.Д.