Рішення № 82049980, 28.05.2019, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/3457/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" травня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Моторно (транспортного) страхового бюро України про відшкодування майнової шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до відповідача Моторно (транспортного) страхового бюро України про визнання бездіяльності Моторно (транспортного) бюро України у питанні встановлення причин ДТП за участю автомобіля позивача, яка трапилась 17 червня 2017 року, відшкодування майнової шкоди у розмірі 11896,09 грн., та судовий збір у розмірі 768,40 грн..

Обгрунтовуючи підстави звернення з цим позовом до суду, позивач посилається на наступне, що 17 червня 2017 о 12 годині 55 хвилин сталася Дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Деу» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортним засобом «Ямаха» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 .. Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 06 липня 2017 року, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні ДТП, яка мала місце 17 травня 2017 о 12 годині 55 хвилин. Провадження щодо притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП закрито за відсутності складу адміністративного правопорушення. Постановою Апеляційного суду міста Києва від 11 вересня 2017 року, було скасовано постанову Святошинського районного суду міста Києва від 6 липня 2017 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, та закрито провадження в частині притягнення ОСОБА_1 за ст. 124 КУпАП за відсутністю складу адміністративного правопорушення в іншій частині постанову районного суду залишено без змін. Оскільки, ОСОБА_2 , не застрахував свою цивільно - правову відповідальність, позивач, звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування в сумі 11896,09 грн., яка визначена на підставі рахунку - фактури №СЧ-0008574 від 27 червня 2017 року за вартість робіт по відновленню автомобіля «Деу» д.н.з. НОМЕР_1 , виконаних на замовлення ОСОБА_1 .. Однак, отримав відмову у виплаті страхового відшкодування листом від 16.01.2018 року, оскільки ОСОБА_1 не надано доказів, які б підтверджували настання цивільно - правової відповідальності водія транспортного засобу «Ямаха» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 .. За таких обставин, позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогою про перегляд рішення про відмову у виплаті страхового відшкодування, та зі скаргою до генерального директора МТСБУ, в задоволенні якої позивачу було відмовлено, внаслідок чого, позивач вважаючи іншого учасника ДТП ОСОБА_2 винним у вчиненні ДТП, яка мала місце 17.06.2017 року, вимушений звернутись з даним позовом до суду.

Ухвалою суду від 04.03.2019 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, роз`яснено учасникам справи порядок подання заяв по суті справи та наслідки їх неподання.

26 березня 2019 року, представник відповідача Корнілов Л. О. направив на адресу суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог, у своєму відзиві вказує, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б мали підтвердити вину водія траснпортного засобу «Ямаха» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2

28 березня 2019 року до суду надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого, позивач вважає відзив на позовну заяву необгрунтованим, та просить задовольнити позовні вимоги.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.

Відповідно до пунктів 3, 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Статтею 14 цього Кодексу визначено, що цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Виконання цивільних обов`язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Апеляційного суду міста Києва від 11 вересня 2017 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 06.07.2017 року в частині визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, - скасовано.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. В решті постанову судді Святошинського районного суду м. Києва від 06.07.2017 року - залишино без змін (а.с. 16-17).

Як зазначено у мотивувальній частині постанови: «Постановою судді Святошинського районного суду м. Києва від 06.07.2017 року провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, закрито у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, а ОСОБА_1 ича визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 гривень.

Згідно з вказаною постановою у діях ОСОБА_2 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, а подія і склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, вбачається у діях ОСОБА_1 , оскільки він не врахував дорожньої обстановки та не дотримався безпечного бокового інтервалу, та саме в його автомобілі наявні пошкодження в задній правій частині.

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серія БД № 130345 від 17.06.2017, ОСОБА_1 17.06.2017 о 12 год. 55 хв., керуючи автомобілем «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , та рухаючись по вул. В. Кільцева, 4-Б в м. Києві, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, в результаті чого допустив зіткнення з мотоциклом «Yamaha XTZ 1200 A», державний номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_2 , що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів, чим порушив п. 13.1. Правил дорожнього руху.

Крім цього, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 130344 від 17.06.2017, ОСОБА_2 17.06.2017 о 12 год. 35 хв., керуючи мотоциклом «Yamaha XTZ 1200 A», державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить йому на праві власності, та рухаючись по вул. В. Кільцева, 4-Б в м. Києві, не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечного бокового інтервалу, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів, чим порушив п. 13.1. Правил дорожнього руху.

Дані протоколи про адміністративні правопорушення мають однакові фактичні обставини, а саме не врахування дорожньої обстановки та не дотримання безпечного бокового інтервалу кожного з учасників ДТП.

Пояснення учасників ДТП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як на місці ДТП, у суді місцевого суду, так і апеляційному суді також відповідають змісту вказаних протоколів і є взаємовиключними.

Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно схеми ДТП автомобіль «Daewoo Lanos» розташований прямолінійно, а розташування мотоцикла «Yamaha XTZ 1200 A» встановити не виявляється можливим, оскільки даний транспортний засіб був транспортований водієм на узбіччя.

При цьому місце зіткнення встановити також не виявляється можливим, оскільки на схемі ДТП їх декілька, вказаних зі слів учасників ДТП, а їх пояснення в цій частині також розбіжні.

Встановити механізм скоєння ДТП у судовому засіданні виходячи з характеру та локалізації пошкоджень транспортних засобів без застосування спеціальних знань не виявляється можливим, а клопотань щодо проведення у справі судових експертиз від учасників провадження не надходило.

Таким чином, в матеріалах справи, серед доказів, які можуть довести чи спростувати вину будь-кого з учасників даної ДТП, наявні лише їх пояснення, які протилежно суперечать один одному щодо обставин ДТП.

За таких обставин, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що ДТП сталася саме з вини водія автомобіля «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_1

Враховуючи, що матеріали справи не містять будь-яких доказів щодо порушення правил ПДР та наявності в діях учасників ДТП ознак складу адміністративного правопорушення, встановити винуватість у даному провадженні не можливо.»

Відповідно до частини третьої ч. 6 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства.

Як з`ясовано судом, підтверджується наявними у справі доказами, під час вчинення ДТП між Акціонерним товариством «Просто - страхування» та ОСОБА_1 укладено Договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який оформлено Полісом за №АК/6459622, відповідно до даного договору, об`єктом страхування є транспортний засіб - автомобіль «Деу», державний номерний знак НОМЕР_1 (а.с. 10).

Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним

кодексом України, Законом України "Про страхування", цим та іншими законами України нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. Якщо

норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. (ст. 6 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Відповідно до ст. 22 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно ст. 29 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Як встановлено ст. 33 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний, зокрема невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально.

Згідно з вимогами ст. 34 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик зобов`язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника, аварійного комісара або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків.

Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження). Для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком та МТСБУ залучаються їх працівники. Страховиком, МТСБУ та потерпілими також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

З аналізу наведених норм вбачається, що Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не покладено обов`язку на страховика (МТСБУ) щодо розслідування причин здійснення ДТП та встановлення розміру завданих збитків, крім того, Законом встановлено альтернативу щодо їх визначення, встановивши, що у випадку не направлення представника страховика на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків, потерпілий має право самостійно обрати аварійного комісара або експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження).

Відповідно до ст. 35 ЗУ "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Відповідно до п. 41.1 ст.41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції Закону, який був чинний на момент настання страхового випадку) МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих, відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно рахунку - фактури №СЧ0008574 від 27 червня 2017 року, вартість робіт по відновленню автомобіля «Деу» д.н.з. НОМЕР_1 , виконаних на замовлення ОСОБА_1 становить 11896,09 грн. (а.с. 14)

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою

Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, -МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, -прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Як вбачається з листа Моторно (транспортного) бюро України від 16 січня 2018 року (вих. №3.1-05/1366) про відмову у відшкодуванні шкоди, ОСОБА_1 було відмовлено у відшкодуванні шкоди завданої внаслідок ДТП на підставі п. 32.1 ст. 32 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не надано доказів, які б підтверджували настання цивільно - правової відповідальності водія транспортного засобу «Ямаха» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_2 (а. с. 19)

Згідно частини другої ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 2 постанови Пленум Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини заподіювана шкоди, (частина друга ст. 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду якщо доведе, що шкоди було завдано не з її вини.

Таким чином цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

У п. 4 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК) відповідач звільняється від обов`язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п`ята статті 1187 ЦК, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК). Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду. Відповідно до частини четвертої статті 61 ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв`язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, через закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Відсутність складу злочину, наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

Відповідно до п. 8 Постанови, особи, які спільно завдали шкоди, тобто завдали неподільної шкоди взаємопов`язаними, сукупними діями, або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілими (статті 543, 1190 ЦК). У такому самому порядку відповідають особи, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, за шкоду, завдану внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Спір про відшкодування шкоди, завданої при цьому самим джерелам підвищеної небезпеки кожним із їх володільців перед іншим із них, вирішується за правилами статті 1188 ЦК, а саме: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного); у разі відсутності вини володільців у взаємному завданні шкоди жоден із них не має права на відшкодування.

За статтею 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, зокрема, за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них у частині, заподіяній нею (у порядку часткової відповідальності). У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

Отже, за цих обставин обов`язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина двох осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеня вини.

Аналізуючи у справі докази, у їх сукупності, суд приходить до висновку що, оскільки вина відповідача у вчиненні дорожньо - транспортної пригоди, яка мала місце 17 червня 2017 року за участю транспортного засобу «Деу» д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та транспортним засобом «Ямаха» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_2 відсутня, позивач, обґрунтовуючи підстави звернення з даним позовом до суду, посилається на ті обставини, які були об`єктом дослідження при розгляді адміністративного матеріалу щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП, за результатом якої винесено поставу про закриття провадження у справі за відсутністю складу адміністративного правопорушення, а тому, відсутні підстави вважати що дії відповідача були неправомірними, та між його діями та шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина, що дало б підстави для застосування положень ст.ст 1166, 1187 ЦК України.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст. 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З врахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Моторно (транспортного) страхового бюро України про відшкодування майнової шкоди є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог, відшкодування судових витрат не здійснюється.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 993, 1187, 1191 Цивільного кодексу України, п. 38.2.1 ст. 38, п. 41.1 ст. 41 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст. ст. 2, 4, 12, 76-81, 89, 263-265, ч. 2 ст. 247, ч. 1 ст. 280Цивільного процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Моторно (транспортного) страхового бюро України про відшкодування майнової шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 28.05.2019 року.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 );

Відповідач - Моторне (транспортне) бюро України (02000, м. Київ, бул. Русанівський, 8, код ЄДРПОУ 21647131).

Суддя -